Рішення № 74437109, 04.06.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/897/18

Провадження №2/712/794/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого- судді- ОСОБА_1

за участі секретаря- Жук О.М.

за участі представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 міської ради, міського голови міста Черкаси ОСОБА_7 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 міської ради, міського голови міста Черкаси ОСОБА_7 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди, в якому просить: визнати недостовірною та такою що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_5 інформацію наступного змісту: «Вчора відбулася зухвала подія, яка, я вважаю, викинула сьогодні всьому здоровому суспільству міста Черкаси виклик. Ввечері, пізно, після прямого ефіру був зухвало й жорстоко вбитий виконуючий обов'язки голови департаменту житлово- комунального господарства, депутат ОСОБА_6 міської Ради, голова обласної організації партії «УКРОП» ОСОБА_8. Що передувало, на нашу думку, цьому вбивству. В першу чергу це ліквідація тендерному комітету, яка відбулася виконавчим комітетом на попередньому засіданні. Три дні покійний не міг потрапити в свій кабінет. Зухвало, цинічно попередній керівник, який сьогодні на лікарняному ОСОБА_9 спільно з угрупуванням, я вважаю, в яке в ходить відомий бізнесмен ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_5 працювали у сфері ЖКГ по відмиванню коштів.»; «Сесія буде сьогодні, і секретар міської Ради не має морального права обіймати посаду. Адже ви знаєте, що ОСОБА_8 відкрито заявляв і ми маємо велику підтримку депутатського корпусу, які готові були зняти секретаря Радуцького і поставити секретаря Михайла Бінусова, який влаштовував більшості депутатського корпусу»; «я найшов купу пустих актів по відмиванню коштів. Зокрема навіть по одному об'єкту, по каналізації, де в мене є документи», що була проголошена міським головою м. Черкаси ОСОБА_7 на брифінгу, що відбувся 29.09.2017 р. в приміщенні ОСОБА_6 міської ради.

На запитання журналіста ОСОБА_11 «Ви заявили про те, що от угрупування, ви назвали конкретні прізвища: ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_5 займалися відмиванням коштів із ЖКГ, а є звернення до правоохоронних органів щодо цього?» міський голова ОСОБА_7 відповів. - «Кожного дня зараз ідуть обшуки в департаменті ЖКГ. кожного дня, вчора вони відбувалися, позавчора, коли тільки ОСОБА_8 вперше заступив на роботу відповідно до рішення Криворізького суду відбувалися обшуки, кожного дня.».

Інформацію, що вказує на причетність позивача ОСОБА_5, до відмивання коштів при здійсненні повноважень у сфері ЖКГ та причетності його до вбивства ОСОБА_8, повідомлену міським головою ОСОБА_7 на брифінгу, що відбувся 29.09.2017 р. за участю представників ЗМІ він вважає недостовірною та такою, що принижує його честь та гідність, а також такою, що завдає шкоди його діловій репутації.

Позивачу, як станом на момент проведення вказаного брифінгу, так і на день звернення до суду з даним позовом, не повідомлялося про підозру у вчиненні будь-яких злочинів, в тому числі й тих, про які безпідставно було заявлено ОСОБА_7 на брифінгу. Також відсутній вирок суду яким би позивача було визнано винним у вчиненні злочину (злочинів) про причетність до яких позивача було неправомірно розповсюджено вказану недостовірну інформацію. Вказані обставини свідчать про відсутність вини та непричетність позивача до вчинення вказаних злочинів.

Розповсюджена відповідачем інформація погіршила його репутацію серед жителів м. Черкаси та в суспільстві, у зв'язку з чим він змушений пояснювати колегам, друзям, близьким та знайомим про свою непричетність до зазначених дій, виправдовуватися за дії, які не вчиняв. Отже, розповсюджена відповідачем інформація підриває його ділову репутацію.

Просить збов'язати ОСОБА_6 міську раду протягом 10 днів з моменту набрання законної сили рішенням суду спростувати недостовірну інформацію, проголошену міським головою м. Черкаси ОСОБА_7 на брифінгу, що відбувся 29.09.2017 р. в приміщенні ОСОБА_6 міської ради щодо ОСОБА_5 шляхом скликання міським головою міста Черкас ОСОБА_7 брифінгу за участю представників ЗМІ та громадськості під час якого оголосити текст судового рішення.

Стягнути з ОСОБА_6 міської ради на користь ОСОБА_5 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) гри. моральної шкоди, завданої внаслідок поширення міським головою міста Черкаси ОСОБА_7 недостовірної інформації, яка принижує честь та гідність і шкодить його діловій репутації .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, за дорученням, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задоволити їх з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача міського голови міста Черкаси ОСОБА_7 за дорученням ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав, підтримав свій відзив на позовну заяву, просив суд відмовити позивачу у задоволенні його вимог. Зазначив, що позивач у позові цитує лише окремі речення та фрази, не беручи до уваги зміст всього виступу, що не дає змогу оцінити зміст дійсної інформації, яку відповідач доніс широкому колу осіб.

Представник відповідача ОСОБА_6 міської ради ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав, просив в позові відмовити, підтримав відзив наданий ним до суду.

Вислухавши представника позивача, представників відповідача, свідка, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п.3 розділу Х11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-У111 «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

У зв»язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, який вступив в дію 15.12.2017 року.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Аналіз законодавства України та практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого є обов'язковою з усіх питань, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року та рішення (правові висновки) якого підлягають застосуванню судами України при ухваленні судових рішень, надають можливість зробити суду висновок, що при розгляді справ за вимогами про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації важливим є визначення: чи є відомості, на негативності яких наполягає позивач інформацією (фактами) або оціночними судженнями відповідача - розповсюджувача вказаної інформації, висловленими ним на реалізацію своїх власних поглядів та ідей, оскільки «Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оцінних суджень доведенню не підлягає».

За змістом ст. 68 Конституції України кожен зобов»язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Вимогами ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В абзаці 1 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Право кожного на повагу до його гідності визначено в ст. 38 Конституції України. Як зазначено у роз'ясненнях Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи», чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихологічної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Як випливає із змісту ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його честі та гідності. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації .

Судом встановлено, що 29.09.2017 р. відбувся брифінг, за участю міського голови м. Черкаси ОСОБА_7 та представників ЗМІ. Під час вказаного брифінгу ОСОБА_7 надано коментарі щодо вбивства депутата міськради ОСОБА_8.

В цілому суд вважає, що висвітлена інформація міським головою міста Черкаси ОСОБА_7 на брифінгу який відбувся 29.09.2017року є його судженням з приводу подій, які відбулися і не є інформацією стосовно порушення честі, гідності та ділової репутації позивача, а тому позиція позивача не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі, гідності, ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Також, поширенням інформації є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Таким чином, згідно з положеннями статті 277 ЦК, статті 12 ЦПК позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено саме його особисті немайнові права. Суб'єктивна думка про характер цих відомостей (впевненість у тому, що вони відповідають дійсності) виключає відповідальність за їх поширення.

За правилами ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати. Відповідно до частини 2 статті 30 ЗУ «Про Інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (ч.2).

Як вбачається з висловлювань відповідача, міського голови міста Черкаси, на брифінгу він вживає слова « на нашу думку», « я вважаю». Тобто, відповідач надав свою особисту оцінку діяльності департаменту ЖКГ.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що він працював заступником міського голови в той час. Добре знає ОСОБА_5, ОСОБА_9 Він дійсно знає, що ОСОБА_8 не зміг потрапити до кабінету начальника департаменту ЖКГ, так як блокували приміщення Департаменту житлово-комунального господарства, про що був складений відповідний акт. Міський голова звернувся до правоохоронних органів стосовно проведення аудиту департаменту.

У відповідності до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Оціночними судженнями є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У відповідності до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації. Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач, будучи публічною особою, мав би усвідомити, що він самостійно та свідомо відкриває себе для критики, яка у демократичному суспільстві може цілком правомірно здійснюватись у формі, яка не є обов'язково приємною для позивача.

При цьому, позивач, мав бути готовий до того, що критика на його адресу може бути зроблена у спосіб та за стилем, які не будуть схвальними для позивача.

Слід зазначити, що зі змісту поширеної інформації не вбачається, що така інформація ганьбить честь та гідність позивача, завдає шкоди його діловій репутації.

Позивачем не доведено, що розповсюджена інформація призвела до негативних наслідків, що дискредитує його.

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку, що інформація наведена позивачем не може розглядатись як поширення неправдивих відомостей так, як судом не встановлено, що фактично метою цих дій було приниження честі, гідності та ділової репутації певної особи.

Таким чином, позов позивача не підлягає до задоволення.

Постільки позивачем не доведено приниження його честі, гідності та ділової репутації, тому не підлягають до задоволення і вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст.6, 12, 13, 18, 263, 265, 268 ЦПК України, ст..16, 22, 23,277,297,3302 Цивільного Кодексу України, ППВС України від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 міської ради, міського голови міста Черкаси ОСОБА_7 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30 денний строк з дня проголошення рішення, (ст.ст.354. 355 ЦПК України).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( п.15 Розділу XII «Перехідні положення" ЦПК України).

Головуючий: