Рішення № 74436851, 22.05.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/319/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2018 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого судді Шиповича В.В.

секретаря судового засідання Євтушенко М.В.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника органу опіки та

піклування ОСОБА_5

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітніх дітей,

та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей

за участі Виконавчого комітету Черкаської міської ради, як органу опіки та піклування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у в січні 2018 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу зареєстрованого 05.09.2009 року Черкаському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 1274, а також про визначення з батьком місця проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 05.09.2009 року між ним та відповідачкою було зареєстровано шлюб. За час перебування в шлюбі в них народилось двоє дітей – ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Протягом останнього року їхнє сімейне життя поступово погіршувалось, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім’ю. Ведення спільного господарства та сумісне проживання остаточно припинено. На його думку відсутні підстави для подальшого підтримання сімейних відносин, оскільки в нього та у відповідачки на ґрунті сімейно-побутових проблем та через різні погляди на сімейне життя, розвинулась неприязнь один до одного, втрачено почуття любові та поваги. Вважає, що за таких обставин шлюб між ними слід розірвати.

Оскільки відповідачка декілька разів висловлювалась, що забере дітей до себе, то суд має вирішити питання про визначення місця проживання дітей. Він переконаний, що їхні з відповідачкою неповнолітні діти мають проживати з ним, в квартирі за адресою АДРЕСА_1, яка на праві власності належить йому та в якій постійно проживала їхня сім’я, а в даний час проживають діти. Така його позиція виходить з того, що діти відвідують навчальні заклади, які знаходяться поряд з їх місцем проживання, призвичаїлись до них та напрацювали звичний ритм життя, а зміна місця проживання є не припустимою, оскільки призведе до порушення звичного режиму життя та розвитку дітей, а також може негативно вплинути на їх самооцінку та моральний стан.

Він любить своїх дітей і спроможний забезпечити їх всім необхідним, оскільки є приватним підприємцем та має час на виховання і організацію розвитку своїх дітей, так як є матеріально забезпеченою особою, яка має власне житло та автотранспорт. Він слідкує за станом здоров’я дітей, їх розвитком, виховує та піклується про них, має з дітьми психологічний контакт та вони прив’язані один до одного. З огляду на його побутове та матеріальне становище, прив’язаність дітей до нього як до батька, проживання дітей саме з батьком є для дітей більш прийнятним, оскільки в нього більше емоційно-вольової мотивації можливостей та часу приділяти дітям увагу.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дітей просив врахувати, що відповідачка не має постійної роботи та заробітку, власного житла, має схильність до безвідповідального ставлення до виховання дітей, що може негативно позначитись на вихованні малолітніх синів. Поведінка відповідачки до членів своєї сім’ї характеризується грубістю, вона емоційно неврівноважена та схильна до глибоких образ як його, так і дітей. Він не має наміру перешкоджати відповідачці в здійсненні її прав та обов’язків щодо їхніх дітей.

На підставі викладеного просив суд розірвати шлюб з відповідачкою, визначити місце проживання їхніх неповнолітніх дітей Даніла та Артема з ним та стягнути з відповідачки на його користь понесені судові витрати.

Ухвалою від 17.01.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 23.02.2018 року після усунення недоліків позовної заяви, провадження по справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

19.03.2018 року в ході підготовчого провадження, ОСОБА_3 подала зустрічний позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання з матір’ю неповнолітніх дітей ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2.

При цьому ОСОБА_3 посилалась на те, що вона з ОСОБА_1 перебуває в шлюбі, від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей Даніла та Артема. Всі вони зареєстровані за однією адресою – АДРЕСА_1. З квітня 2017 року сімейні стосунки між ними зіпсовано, ОСОБА_1 покинув місце їхнього постійного проживання. Вона залишилась проживати з дітьми, які знаходяться на повному її утриманні. ОСОБА_1 самоусунувся від матеріального утримання дітей, їх виховання, лікування та розвитку.

Вона звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання, розвиток та лікування дітей та про поділ майна подружжя.

Заперечує проти визначення місця проживання дітей з ОСОБА_1 та вважає, що діти повинні залишитись проживати разом з нею.

Із народження діти постійно перебувають під її опікою, вона з ними нерозлучна і між ними існують теплі стосунки. Незважаючи на те, що квартира, в якій вони зараз проживають, є власністю ОСОБА_1, вона з дітьми має право нею користуватись, оскільки зареєстрована в ній зі згоди власника, як член сім’ї. В даній квартирі для дітей створені всі умови для нормального проживання, відпочинку та розвитку. Вона зі свого боку робить все необхідне для нормального існування дітей. Також зазначила, що від народження їй допомагали в піклуванні за дітьми її батьки і що між дітьми та її батьками більш теплі стосунки, ніж між батьком та синами. Вважає, що вона зі своїми батьками є звичним оточенням дітей, до якого вони звикли і прагнуть. Вона намагається створити дітям духовний та психологічний комфорт. При їх вихованні вона не дозволяє принижувати людську гідність, виховує повагу до старших, інвалідів та жінок, на відміну від батька, який виховує в хлопців зневагу та зверхність по відношенні до дівчат.

Наразі в синів змінився звичний спосіб життя, оскільки вони стали школярами. Діти хворіють і вона весь час була поряд з ними, а ОСОБА_1 не приймав в цьому участі ні фізично, ні матеріально, ні морально. Вона самотужки зібрала дітей до школи та приймає активну участь в їх шкільному та позашкільному житті. Вона знає про всі їхні перемоги та невдачі, які вони разом долають в спокійній атмосфері, а не з криками, нервами та нецензурною лайкою, як це було з батьком.

Незважаючи на те, що її матеріальний стан зараз не такий, як у батька, однак вона самотужки матеріально утримує дітей. Вона працює неофіційно, але після вирішення в суді питання про порушення її трудових прав, вона докладе всіх зусиль для офіційного працевлаштування та зробить все необхідне для достатнього забезпечення нормального життя та розвитку дітей. Батько дітей також повинен приймати участь у сплаті достойних аліментів та додаткових витрати на утримання дітей. Наразі в суді розглядається справа про стягнення з ОСОБА_1 аліментів та додаткових витрат на утримання дітей.

Вона добросовісно виконує свої материнські обов’язки, веде нормальний спосіб життя, не має поганих звичок (не палить, не зловживає спиртними напоями, не вживає наркотичних засобів), має хоча і емоційний характер, але адекватно реагує на життєві обставини. Її поведінка не може зашкодити нормальному розвитку дітей, а тому вважає, що відсутні підстави для позбавлення її синів материнської опіки та вони повинні залишити постійно проживати з нею. Вона не буде перешкоджати ОСОБА_1 в здійсненні його прав та обов’язків щодо їхніх дітей. Проживання дітей з нею повністю відповідає їх інтересам та прагненням.

На підставі викладеного просила прийняти зустрічний позов та задовольнити її вимоги визначивши постійне місце проживання Даніла та Артема разом з нею, а також стягнути з ОСОБА_1 понесені нею судові витрати.

20.03.2018 року ухвалою суду прийнято до спільного розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітніх дітей та об’єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітніх дітей.

До участі у справі для подання письмового висновку на виконання своїх повноважень залучено Виконавчий комітет Черкаської міської ради, як орган опіки та піклування.

Сторонами подані заяви по суті справи.

16.04.2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та заперечував проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 Додатково пояснив, що між ним та ОСОБА_3 шлюбні стосунки припинено, наразі вони проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Вважає, що примирення між ними неможливе, а тому шлюб слід розірвати. Також він хоче, щоб діти проживали разом з ним, оскільки він зможе їх забезпечити всім необхідним. За весь час окремого проживання він продовжує піклуватись про дітей, хоча ОСОБА_3 перешкоджає йому спілкуватись з дітьми.

Представник ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала позов ОСОБА_1. У зустрічному позові ОСОБА_3 просила відмовити. Додатково пояснила, що ОСОБА_1 має змогу забезпечити своїм дітям нормальний рівень життя, оскільки є приватним підприємцем, має у власності квартиру та автомобіль. ОСОБА_3, немає достатнього доходу, власного житла, а тому не може забезпечити дітям такого ж рівня життя як позивач. Вважає, що є підстави для визначення місця проживання дітей саме з батьком, а не з матір’ю. Крім того просила врахувати, що навіть у випадку визначення місця проживання дітей із матір’ю вони все одно будуть проживати і з батьком, оскільки той має право жити у своїй квартирі де зараз мешкає ОСОБА_3 з дітьми.

У відзиві на зустрічний позов ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_2 посилалась на те, що ОСОБА_1 відповідно до стану свого здоров’я, моральних засад, відповідальності перед дітьми, здатний в повній мірі піклуватися про них, виховувати їх, забезпечувати всім необхідним. Він не перебуває на обліку в психіатрів чи наркологів, повністю дієздатний, має стійкі соціальні зв’язки, не вчиняє відносно дітей протиправних дій, що підтверджує про його здатність належно піклуватись про своїх дітей. Доказів іншого ОСОБА_3 суду не надала. Сама ОСОБА_3 тривалий час ніде не працює, навмисно створює між батьком та дітьми неприязні стосунки, чинить перешкоди їхньому спілкуванню, провокує його на конфлікти, перешкоджає користуватись власною квартирою, що в свою чергу унеможливлює участь батька у вихованні дітей. В той же час ОСОБА_3 безвідповідально ставиться до своїх обов’язків, оскільки їх діти безпідставно не відвідували навчальний заклад з вересня 2017 року по лютий 2018 року. Оскільки спільне виховання дітей сторонами неможливе через їх неприязні стосунки, то вважає за доцільне визначити місце проживання дітей саме з батьком, а не з матір’ю.

У відповіді на відзив ОСОБА_3 щодо заявленого позову ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 заперечувала проти доводів ОСОБА_3 з підстав викладених в позові та відзиві на зустрічний позов ОСОБА_3

В судовому засіданні ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала. Свій зустрічний позов підтримала та просила його задовольнити. Додатково суду пояснила, що після того як в квітні 2017 року ОСОБА_1 пішов з сім’ї, він не цікавиться життям дітей та не надає матеріальної допомоги на їх утримання. Він не привітав їх з днем народження, не допомагав зібрати їх до школи. Зараз вона офіційно працевлаштована та має дохід, повністю утримує дітей, в цьому їй також допомагають її батьки. Вважає, що діти мають проживати з нею, а не з батьком, оскільки саме вона про них піклується, між ними існує повне взаєморозуміння та довіра, чого немає між дітьми та батьком. Після розірвання шлюбу бажала залишити собі прізвище ОСОБА_1.

У відзиві на позов ОСОБА_1 – ОСОБА_3 вважала, що позов про розірвання шлюбу ним подано передчасно і що їм потрібно спробувати зберегти шлюб заради спільних дітей. Вимогу про визначення місця проживання дітей з батьком вважає безпідставною, а викладені щодо цього обставини є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та вводять суд в оману. Зокрема звернула увагу на те, що батько не знає, що його діти ходять вже не до дитячого садочка, а до школи, що збирала їх до школи вона сама. З квітня 2017 року вона повністю матеріально утримує дітей, лікує, годує, виховує їх. А ОСОБА_1 з квітня 2017 не виконує своїх батьківських обов’язків, веде розгульний, аморальний спосіб життя, а тому втратив прихильність своїх синів та контакт з ним. В його присутності діти нервують, а на питання чи хочуть спілкуватись з ним, відповідають, що ні бо він буде сваритись. Доказом невиконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов’язків вважала її звернення до Органу опіки та піклування та звернення до суду з позовом про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей. На її думку ОСОБА_1 бажає визначити місце проживання дітей з ним лише для того, щоб виселити її з квартири. Автомобіль, який зареєстрований за ОСОБА_1, є їх спільною власністю та підлягає поділу. Вважає, що відсутні будь які підстави для визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком, який сам залишив місце свого проживання, покинув її з двома дітьми без засобів для існування. Просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його вимог щодо визначення місця проживання дітей разом з ним.

У відповіді на відзив на зустрічний позов поданий адвокатом ОСОБА_2 – ОСОБА_3 заперечувала проти доводів наведених адвокатом з підстав викладених в зустрічному позові та відзиві на позов ОСОБА_1

Представник ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала позицію ОСОБА_3, наполягала на задоволенні зустрічного позову та відмові у задоволенні позову ОСОБА_1. Додатково пояснила, що в даний час діти проживають з мамою в квартирі, яка належить ОСОБА_1 Зараз діти в такому віці, що їм потрібен батько, однак він не цікавиться життям синів і не піклується про них, матеріальної допомоги на їх утримання не надає. Вони проживають окремо з квітня 2017 року. ОСОБА_1 не прийшов до дітей на 1 вересня. Вважає, що відсутні підстави для проживання дітей з батьком. Даний позов ОСОБА_1 подав для того, щоб визначивши місце проживання дітей з ним, мати підстави для виселення ОСОБА_3 з квартири. Також зауважила, що сторони дев’ять років будували свою сім’ю, маючи різниці у віці 10 років. ОСОБА_3 раніше підкорялась ОСОБА_1, а зараз стала самостійною та вважає, що батько має стати прикладом для дітей, тому стала збільшувати вимоги до чоловіка, хотіла щоб він став кращим, однак цього не сталось. ОСОБА_1 живе як хоче і йому це подобається.

Представник органу опіки та піклування ОСОБА_5 просила врахувати наданий органом опіки та піклування Висновок щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 06.04.2018 № 236 та вважала за доцільне визначити місце проживання дітей з їх матір’ю – ОСОБА_3.

Суд заслухавши пояснення сторін та їх представників, представника органу опіки та піклування, вивчивши заяви сторін по суті справи, дослідивши письмові докази, допитавши свідків, встановив наступні обставини і відповідні ним правовідносини.

Щодо вимоги про розірвання шлюбу.

Відповідно до свідоцтва про шлюб, - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрували шлюб 05.09.2009 року, про що зроблено актовий запис №1274 у Черкаському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Черкаській області (а.с.8).

Сторони є батьками ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10, 11).

Згідно статті 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За приписами ч. 3 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Згідно ст. 110 СК, один з подружжя має право пред’явити до суду позов про розірвання шлюбу.

Згідно ст. 112 СК суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в судовому засіданні та досліджені судом докази, а саме письмові пояснення працівникам поліції (а.с. 101-103), висновок Черкаського відділу поліції (а.с. 57), копії позовних заяв (а.с. 46-53), свідчать про те, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 склалися неприязні стосунки, які супроводжуються взаємними звинуваченнями, сварками, конфліктами, у тому числі із залученням органів поліції, а також численними судовими процесами, у тому числі про поділ майна, стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей, визначення місця проживання дітей.

Більш того, при огляді судово-медичним експертом 03.08.2017 року за направленням інспектора поліції, ОСОБА_3 стверджувала що 02.08.2017 року під час конфлікту із чоловіком отримала тілесні ушкодження (а.с. 58).

За таких обставин саме по собі задеклароване ОСОБА_3 в заявах по суті справи бажання зберегти сім’ю, не може бути підставою для відмови у позові про розірвання шлюбу.

Також суд враховує, що ОСОБА_1, звернувшись у січні 2018 року до суду з даним позовом і через чотири місяці продовжує категорично наполягати на розірванні шлюбу.

Таким чином судом встановлено, що подальше збереження шлюбу суперечить інтересам ОСОБА_1, а примушування до шлюбу не допускається.

Щодо часу припинення шлюбних відносин, то суд виходить з того, що відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 погіршувались упродовж тривалого часу.

Наразі обидві сторони, кожна діючи в своїх інтересах пов’язаних з розглядом інших цивільних справ, наполягають на різних датах припинення шлюбних відносин.

Разом з тим об’єктивними, неупередженими та достовірними в цій частині суд вважає відомості викладені в ОСОБА_2 обстеження житлово-побутових умов життя неповнолітніх ОСОБА_7 та Даніла, складеному 27.02.2018 року працівниками Черкаської спеціалізованої школи №33 (класним керівником, соціальним педагогом, практичним психологом) за участі ОСОБА_3 (а.с. 77).

Так, ОСОБА_2 від 27.02.2018 року зокрема встановлено, що ОСОБА_3 разом з дітьми проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5. ОСОБА_1 зареєстрований за даною адресою, але з родиною не проживає з квітня 2017 року, хоча з жовтня по 21.12.2017 року проживав із сім’єю.

Даний ОСОБА_2 затверджений директором Черкаської спеціалізованої школи №33, підписаний трьома членами комісії та ОСОБА_3 без будь-яких зауважень.

Щодо вимог сторін про визначення місця проживання неповнолітніх дітей.

Згідно ч. 1 ст. 141 СК України, - мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Частиною 1 ст. 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, - якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

ОСОБА_6 народився 10.04.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про народження серія 1-СР № 111457 (а.с. 75).

ОСОБА_7 народився 19.04.2011 року, що підтверджується свідоцтвом про народження серія 1-СР № 133906 (а.с. 74).

Батьками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

ОСОБА_3 з 05.04.2018 року працює в ТОВ «І.К.ВЕЛ» (м. Черкаси) на посаді фармацевта аптеки №48, що підтверджено Довідкою № 212 від 18.04.2018 року (а.с. 124).

Відповідно до Акту-обстеження житлово-побутових та моральних умов життя неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7, від 27.02.2018 року складеного комісією Черкаської спеціалізованої школи №33 (а.с. 77) встановлено, що діти проживають разом з матір’ю ОСОБА_3 в трикімнатній квартирі, яка належить батькові дітей ОСОБА_1. ОСОБА_3 створено задовільні умови для проживання, розвитку та виховання малолітніх дітей ОСОБА_3 Даніла та ОСОБА_7.

Згідно письмової Характеристики наданої мешканцями будинку № 6 по вулиці Припортова в м. Черкаси ОСОБА_3, остання зарекомендувала себе виключно з позитивної сторони (а.с. 78).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пояснили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мешкають окремо, а їх діти - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 постійно мешкають із ОСОБА_3, яка про них піклується та забезпечує для них нормальні умови життя, відносини між дітьми та матір’ю добрі, діти дуже люблять ОСОБА_3.

За змістом ч. 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України, - при розгляді судом спорів щодо участі одного із батьків у вихованні дитини обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

На виконання ухвали суду від 23.02.2018 року надано Висновок органу опіки та піклування м. Черкаси про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 06.04.2018 №236, відповідно до якого орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 разом з матір’ю, - ОСОБА_3 (а. с. 91-93).

Суд погоджується із висновком органу опіки та піклування, вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає інтересам дітей.

З урахуванням віку дітей, їх потреб, інтересів та усталеного способу життя який склався на момент вирішення справи, розлучення дітей із матір’ю на тривалий час може призвести до завдання їм психологічної травми.

Перешкод для визначення місця проживання дітей із матір’ю, при розгляді даної справи судом не встановлено.

В той же час ОСОБА_1 не позбавлений батьківських прав, а тому може у встановленому законом порядку реалізовувати свої права щодо дітей. Крім того ОСОБА_1 зобов’язаний виконувати і свої батьківські обов’язки щодо дітей.

Згідно ч. 2 ст. 141 СК України, - розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини, крім випадку передбачених ч.5 ст. 157 СК України.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визначення місця проживання неповнолітніх дітей разом з батьком не підлягають до задоволення, в той же час підлягає задоволенню зустрічний позов ОСОБА_3 щодо визначення місця проживання неповнолітніх дітей разом з матір’ю.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, - інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, - розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо)

При зверненні до суду ОСОБА_1 сплачено судовий збір на загальну суму 1409,60 гривень (а.с. 1, 23). Доказів підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 суду не надано. За таких обставин до стягнення підлягають документально підтверджені судові витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 704,80 гривень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду із зустрічним позовом ОСОБА_3 було сплачено судовий збір в сумі 704,80 гривень (а. с. 63), а також витрати на правничу допомогу адвоката ОСОБА_4 в сумі 3000 гривень за консультацію, відзив на первісний позов та підготовку зустрічного позову (а.с. 123).

Судовий збір підлягає стягненню на її користь із ОСОБА_1.

В той же час оскільки оплачена правова допомоги була надана не тільки за зустрічним позовом, а й за первісним позовом, який задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню в сумі 2000 гривень пропорційно до задоволених позовних вимог за первісним та зустрічними позовами.

На підставі ст. 9 Конвенції про права дитини, принципу 6 Декларації прав дитини, ст. 19, 24, 56, 110, 112, 113, 141, 160, 161 Сімейного Кодексу України, ст. 3, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263-266, 273, 352, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Шлюб зареєстрований 5 вересня 2009 року у Черкаському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області актовий запис №1274 між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_2) та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_8) ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса реєстрації: АДРЕСА_2), – розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище відповідача залишити – ОСОБА_1.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення.

Стягнути із ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса реєстрації: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_2) судові витрати у виді судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_3 за зустрічним позовом задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей, - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір’ю, - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4.

Стягнути із ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса реєстрації: АДРЕСА_2) судові витрати у виді судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкас протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Шипович В.В.

Вступна та резолютивна частини рішення суду складені і проголошені 22.05.2018. Повний текст рішення складено 01.06.2018.

Головуючий: ОСОБА_12