Постанова № 74436820, 24.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року

м. Харків

Справа № 628/2900/15-ц

Провадження № 22ц/790/805/18

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого – Бровченко І.О.,

суддів –Хорошевського О.М., Кружиліної О.А.,

за участю секретаря – Афоніна К.О.

імена (найменування) сторін:

позивач – ОСОБА_1

позивач - ОСОБА_2

відповідач – ОСОБА_3

розглянувши у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 15 листопада 2016 року у складі судді Клімової С.В. за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділення частини домоволодіння в натурі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2, звернулися до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 про виділення частини домоволодіння в натурі, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони по справі є співвласниками домоволодіння, яке знаходиться за адресою: м. Куп’янськ, Харківської області вулиця Красна,118. Позивачам належить по 1/8 частини домоволодіння, кожному, а відповідачу – 3/4 частини.

Крім житлового будинку на території вказаного домоволодіння є прибудинкові будівлі: літ. «а» - веранда, літ. «аІ» - сіни, літ. «аІІ» - сіни, літ. «аІІІ» – веранда, літ. «Б» - сарай, літ. «Г» - душ, літ. «С» - вбиральня, літ. «б» - сарай, літ. «В» -літня кухня, літ. «в» - кладова, літ. «вІ» - тамбур, літ. «Д» - погріб, літ. «Ж» - гараж, літ. «м 1» - огорожа.

Внаслідок склавшихся стосунків з відповідачем, позивачі бажають розділити в натурі вказане домоволодіння, а саме виділивши в натурі позивачам – гараж позначений на плані літерою «Ж» площею 20,8 кв. м та 86/100 літньої кухні, що позначена на плані літерою «В» загальна площа якої складає 37,2кв.м, а 86/100 цієї кухні складає 31,95 кв. м, а відповідачу виділити в натурі – житловий будинок, що позначений літерою «А» площею 50 кв. м.; веранду, що позначена літерою «а» площею 9,2 кв. м; сіни позначені літерою «аІ» площею 4,2 кв. м; кладову позначену літерою «аІІ» площею 3,9 кв. м; веранду, позначену літерою «аІІІ» площею 9,1 кв. м; душ, позначений літерою «Г» площею 3,2 кв. м; вбиральню, позначену літерою «С» площею 1,1 кв. м.; сарай, позначений літерою «б» площею 2,8 кв. м, сарай, позначений літерою «Б» площею 30 кв. м; кладову, позначену літерою «в» площею 0,6 кв. м; тамбур, позначений літерою «вІ» площею 2,6 кв. м; огорожу, позначену на плані літерою «м1» площею 15,4 кв.м та 14/100 літньої кухні позначеної на плані літерою «В», що складає 5,25 кв. м.

Відповідач, ОСОБА_3, надала до суду письмові заперечення на позовну заяву, які доповнила в ході розгляду справи, зазначаючи, що вартість домоволодіння № 118 по вул. Красній, м. Куп’янськ, Харківської області станом на 2011 рік, становить 99093грн. Виходячи із запропонованого позивачами варіанту розподілу домоволодіння, а саме виділу їм в натурі гаража та літньої кухні, вартість яких складає 47293грн., що у відсотковому відношенні дорівнюється 47,7%, не відповідає їх долям відповідно вимогам позову. Запропоновані відповідачем варіанти розподілу житлового будинку з надвірними будівлями або виплати компенсації за їх долю, відповідачами були проігноровані, у зв’язку з чим просить суд залишити позов без задоволення.

Рішенням Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 15 листопада 2016 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про виділення частини домоволодіння в натурі відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять визнати висновок судової будівельно-технічної експертизи необґрунтованим та таким, що викликає сумніви у його правильності, скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначають, що здійснити поділ майна можливо, оскільки об’єкти нерухомого, які підлягають технічній інвентаризації відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об’єкти нерухомого майна.

Вислухавши суддю доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами,, що відповідно до ухвали Куп’янського міського суду від 13 листопада 2000 року за умовами мирової угоди визнано право власності в порядку спадкування за законом на долю померлої 08 червня 1990 року ОСОБА_5 по 1/8 частини домоволодіння по вулиці Красній,118 в м. Куп’янську вартістю по 3615 грн. 50коп. за ОСОБА_1 та ОСОБА_2. За ОСОБА_6 визнано право власності на 3/4 частину домоволодіння по вулиці Красній,118 в м. Куп’янську вартістю 21693грн.

Після смерті 11 лютого 2011 року ОСОБА_6, спадщину за заповітом, яка складається з 3/4 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого за адресою: Харківська область м. Куп’янськ, вулиця Красна, будинок 118 на земельній ділянці, загальна площа якої складає 0,0944га, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд, 3/4 частини якої належать спадкодавці на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія 111-ХР № 078043, виданого на її ім’я Куп’янською міською радою Харківської області 26.12.2000року, прийняла відповідач по справі ОСОБА_3

На вказаній земельній ділянці розташований один цегляний житловий будинок, житловою площею 29,4 кв. м., загальною площею 59,3 кв. м., позначений на плані земельної ділянки літ. «А», при якому є такі надвірні будівлі та служби: сарай-літ «Б», сарай-літ «б», вбиральня-літ «С», душ-літ «Г», літня кухня-літ «В», погріб-літ «Д», гараж-літ «Ж», сарай-літ «К»,огорожа-№1.

Таким чином сторони є співвласниками зазначеного вище житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: Харківська область м. Куп’янськ, вулиця Красна, 118, з відповідною частиною: позивачі по 1/8 частини за кожним, відповідач - 3/4 частини (а.с.4-13, 24-33).

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1335 від 11 липня 2016 року технічної можливості розділити в натурі домоволодіння № 118 по вул. Красній в м. Куп’янську Харківської області, виділивши в натурі позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – гараж позначений на плані літерою «Ж» площею 20, 8 кв.м та 85,9/100 літньої кухні, що позначена на плані літерою «В» загальна площа якої складає 37,2 кв.м, а 85,9/100 цієї кухні складає 31,95 кв.м та виділенням відповідачці ОСОБА_4 в натурі - житлового будинку, що позначений літ. №А» площею 50 кв.м., веранду, що позначена літерою «а» площею, 9, 2 кв.м, сіни позначеною літ «а1» площею 4, 2 кв.м, кладову позначену літ «а11» площею 3, 9 кв.м, веранду позначену літ «а111» площею 9, 1 кв.м, душ позначений літерою «Г» площею 3, 2 кв.м, вбиральнею позначену літ «С» площею 1,1 кв.м, сарай позначений літ «б» площею 2, 8 кв.м., сарай позначений літ «Б» площею 30 кв.м, кладову позначену літ «в» площею 0, 6 кв.м, тамбур позначений літ «в1» площею 2, 6 кв.м, огорожу позначену на плані літ «м1» площею 15, 4 кв.м та 14,1/100 літньої кухні позначеної на плані літ»В», що складає 5, 25 кв.м, не представляється за можливе.

Експертом зазначено, що варіанти розділу вказаного домоволодіння в натурі, з тим, щоб житловий будинок був виділений відповідачу не надається можливим, виходячи з вимог п.1.9.3 Методичних рекомендацій «Організація проведення судових будівельно-технічних експертиз по цивільних справах», виконаний КНДІСЕ, реєстраційний код 10.07.01(6.6) якими передбачено, що в загальному комплексі будівель домоволодіння в якості головного об’єкту виділяється будівля, призначена для проживання – житловий будинок, а всі інші будівлі і споруди повинні слугувати головному об’єкту, тому при визначенні можливості поділу спірного домоволодіння необхідно перш за все визначити технічну можливість поділу житлового будинку, а вже потім господарських будівель і споруд.

Допитаний в судовому засіданні в якості спеціаліста експерт ОСОБА_7 пояснила, що на підставі нормативно-технічної документації та методичної літератури, по даній справі проводила судову будівельну-технічну експертизу, в ході якої було встановлено про відсутність технічної можливості розділити в натурі домоволодіння № 118 по вул. Красній в м. Куп’янськ Харківської області, шляхом виділення в натурі позивачам гаражу та літньої кухні.

Відмовляючи задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не доведено перед судом своїх позовних вимоги, що є їх обов’язком відповідно до ст. 10 ЦПК України. Виділити в натурі позивачам гараж та літню кухню не представляється можливим, оскільки вони призначені для обслуговування головного об’єкту - житлового будинку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

У ст.3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ч.1-3 ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Відповідно до ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим;4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до ст.379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Відповідно до ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

За правилами ч. 5 ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п.1.1 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України №55 від 18.06.2007 року, (далі Інструкція), ця Інструкція визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна (далі - об'єкти нерухомого майна), крім земельних ділянок, та застосовується суб’єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об’єктів нерухомого майна (далі суб'єкти господарювання) при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до п.1.2. Інструкції, поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна (додаток 1) або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна (додаток 2).

Згідно п.2.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженоїнаказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 р. № 127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за № 582/5773 одноквартирний (садибний) житловий будинок складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень. Характерними допоміжними приміщеннями будинків є: передпокій, кухня, коридор, веранда, вбиральня, комора, приміщення для автономної системи опалення, пральня тощо. На присадибних ділянках, крім житлових будинків, розміщуються господарські будівлі (сараї /хліви/, літні кухні, гаражі, майстерні, навіси, вбиральні тощо) та господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо).

Відповідно до ст.183 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Враховуючи приписи ст.186 ЦК України, в садибі головною річчю є житловий будинок, а інші складові елементи, зокрема, господарські будівлі та споруди, є його приналежністю.

Виходячи з положень статей 183, 367 ЦК України та роз'яснень, викладених у пунктах 6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок», вбачається, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Згідно з п.7 цієї Постанови, якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

Згідно з п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності» № 20 від 22.12.1995 будинок, який є спільною сумісною чи спільною частковою власністю на вимогу учасника (учасників) цієї власності, підлягає поділу у натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можна використати як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщення квартири, якщо про це заявлено позов.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів не вбачає підстави для задоволення позову, оскільки в загальному комплексі будівель домоволодіння в якості головного об’єкту виділяється будівля, призначена для проживання – житловий будинок, а всі інші будівлі і споруди повинні слугувати головному об’єкту, тому при визначенні можливості поділу спірного домоволодіння необхідно перш за все визначити технічну можливість поділу житлового будинку, а вже потім господарських будівель і споруд.

Доводи апеляційної скарги процесуальне рішення суду, прийняте по суті розглянутого ним питання не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного його вирішення. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки. Висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 07/16 від 26 вересня 2016 року, який наданий ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції та не був предметом дослідження у суді першої інстанції, висновки Куп’янського міськрайонного суду Харківської області не спростовує. З висновку № 07/16 вбачається, що експертом досліджувалось питання щодо виділу в натурі гаража літ. «Ж» та погребу літ. «Д» в окремий об’єкт. Разом з тим, предметом розгляду експерта не було питання щодо можливого виділу в натурі без врахування житлового будинку. Крім того, з позовними вимогами про припинення права спільної часткової власності шляхом виділення в натурі позивачам гаража літ. «Ж» та погребу літ. «Д», останні не звертались.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 15 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повне судове рішення складено 29 травня 2018 року.

Головуючий:

Судді -