Ухвала суду № 74436577, 31.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 636/2036/18 Головуючий 1-ї інстанції: Гуменний З.І.

Провадження №11-сс/790/867/18 Доповідач: Чопенко Я.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Чопенка Я.В.,

суддів - Цілюрика В.П. та Курила О.М,

секретаря - Леськів Е.П.,

з участю прокурора - Зубка А.О.,

захисника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією захисника ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 19 травня 2018 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4, погоджене з прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_5, у кримінальному провадженні №12018220440000814 від 18.05.2018 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1.

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківська установа виконання покарань (№27)» на 60 днів – до 22-00 год. 16 липня 2018 року. (а.с. 52-54)

Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 19 травня 2018 року до Чугуїіського міського суду Харківської області надійшло клопотання слідчого СВ Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4, погоджене з прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_5 про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. (а.с. 1-4).

В обґрунтування клопотання, слідчий вказував, що начальником відділення слідчого СВ Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №12018220440000814 від 18.05.2018 за підозрою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.

18 травня 2018 року ОСОБА_1 був повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України (а.с. 26-28).

З ухвали слідчого судді вбачається, що задовольняючи клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, та вважав встановленим існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді судді Чугуївського міського суду Харківської області від 19 травня 2018 року, постановити нову ухвалу, якою обрати більш м’який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою що підлягає скасуванню внаслідок порушення вимог КПК України.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, захисника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2, який просив задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у скоєнні злочину, та наявності ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і з цим погоджується колегія суддів.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 &a=r; 1(c), поліція не зобов’язана мати докази, достатні для пред’явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов’язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред’явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року). Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення обгрунтованою. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 &aру; 1 (с), поліція не зобов’язана мати докази, достатні для пред’явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов’язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред’явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Захисник при апеляційному розгляді акцентував увагу суду на наявності суспільного резонансу по даній справі.

Апеляційний суд твердження захисника вважає таким, що заслуговує уваги.

Крім того, згідно до п.51 ЄСПЛ по справі «Летелье проти Франції» зазначено, що «суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину.

Однак цей фактор можна рахувати виправданим, тільки, якщо маються підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно знаходиться під загрозою.

Апеляційний суд враховує наведену позицію ЄСПЛ і те, що тримання під вартою є запобіжним заходом забезпечення кримінального провадження відповідно до п.9 ч. 2 ст. 131 КПК України та враховує суспільний резонанс даної справи.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

В обґрунтування клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, який є тяжким злочином; протоколом огляду місця події від 18 травня 2018 року; протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_7; протоколом затримання ОСОБА_1Ю; повідомленням про підозру ОСОБА_1Ю; наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на переконання слідчого, у сукупності із даними про особу підозрюваного свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_1 більш м’яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою (а.с. 1-4).

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

З ухвали слідчого судді вбачається, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про:

1.наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України;

2.наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України;

3.недостатність застосування до ОСОБА_1 більш м’яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України (а.с. 52-54).

З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави погоджується і апеляційний суд.

З доводами захисників щодо відсутності ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України судова колегія не погоджується, оскільки судові матеріали (а.с.39) підтверджують схильність підозрюваного до вчинення кримінально карних діянь.

Посилання захисника при апеляційному розгляді на те, що належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 може забезпечити домашній арешт по місцю проходження ним військової служби за контрактом, судова колегія з огляду на те, що підозрюваний в силу виконання ним обов’язків військової служби має доступ до зброї та військової техніки вважає неприйнятним.

За викладених обставин у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування – забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов’язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Застосування більш м’яких запобіжних заходів до ОСОБА_1 є недостатнім.

Керуючись положеннями ст.182 КПК України, при постановленні ухвали про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням підстав та обставин, передбачених ст.ст.177 та 178 КПК України, які викладені у мотивувальній частині ухвали, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні як альтернативний запобіжний захід.

Крім того, колегія суддів як і слідчий суддя приймає до уваги те, що він не одружений, інших осіб на утриманні не має, не має стійких соціальних зв’язків, мешкає у квартирі по договору найму.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на необхідність застосування при розгляді апеляційної скарги Рішень ЄСПЛ «Харченко проти України», «Смирнова проти Росії», «Ягчі і Саргін проти Туреччини», «Вренчев проти Сербії» заслуговує на увагу, натомість колегія суддів вважає, що прийняте слідчим суддею рішення цілком узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, в тому числі і з правовими позиціями, викладеними у зазначеному рішенні.

Також апеляційним судом не приймається доводи захисника про те, що ОСОБА_1 має травму голови, оскільки не були надані на підтвердження цього відповідні медичні документи як до районного суду, так і в суд апеляційної інстанції.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 не вбачає.

Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 19 травня 2018 року щодо застосування у відношенні підозрюваного за ч. 2 ст. 156 КК України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, до 16 липня 2018 року включно залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді