Рішення № 74435362, 30.05.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/6697/17

н/п 2/640/251/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року

Київський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Нев'ядомського Д.В.

при секретарі Гончарові О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за невиконання грошового забов»язання та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за невиконання грошового забов»язання та стягнення моральної шкоди , в якому вказує, що Відповідач по справі , ОСОБА_2 , є давньою знайомою сім”ї позивача з якою він тривалий час підтримував дружні стосунки.

У 2007 р. позивач дізнався , що ОСОБА_2 працює ріелтором в агенстві нерухомості, та звернувся до неї з проханням в оформленні документів на частину земельної ділянки будинку за адресою м. Харків , вул. П. Комуни буд. 200 . Це було обумовлено тим , що частина домоволодіння , яка розташована за вищевказаною адресою належить позивачу на праві власності, та він користується частиною земельної ділянки.

ОСОБА_2 прийняла пропозицію , та повідомила , що оформлення буде коштувати 6500 доларів США , в яке війдуть витрати на замовлення технічної документації, держмито та т.п. Взв”язку з тим , що у позивача не було таких коштів одразу , то сторони домовилися , що сума буде сплачена частками . За проведення відповідних реєстраційних дій , позивач передав ОСОБА_2 у присутності своєї співмешканки ОСОБА_3 в різний час грошові кошти , а саме , у вересні 2007 р. - 2 000 дол.США , в кінці 2007 р. - 2000 дол.США , у 2008 р. - 2 500 дол.США всього на загальну суму 6500 дол.США . Розписка на отримання ОСОБА_4 від позивача грошових коштів була написана тільки на 2000 дол.США .

Взяті на себе обов’язки щодо оформлення земельної ділянки ОСОБА_2 не виконала, грошові кошти не повернула , в зв”язку з чим позивач неодноразово звертався з заявою до органів внутрішніх справ . Постановами слідчого відносно ОСОБА_4 кримінальні провадження за ч.2 ст. 190 КК України були закриті . Як вбачається з тексту постанов , органом досудового розслідування позивач був визнаний потерпілим , та були встановлені обставини отримання від позивача відповідачкою грошових коштів у розмірі 6 500 дол.США , що також на думку позивача частково підтверджується письмовою розпискою від 13.09.2006 р. , відповідно до якої ОСОБА_2 отримала від позивача 2000 дол.США в рахунок оформлення документів на земельну ділянку . Таким чином , у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 6500 дол. США за невиконання взятих забов»язань , що по курсу валют на день звернення до суду складає 6500 * 26 = 169000 грн.

Також позивач зазначає , що внаслідок не виконання забов»язань з боку відповідача йому була спричинена моральна шкода , оскільки позивач тривалий час прохав відповідачку повернути кошти , був змушений звертатись з заявами до правоохоронних органів , постійно доводив що відносно нього був скоєний злочин , хоча позивачу стверджували в поліції , що у даному випадку застосовуються цивільно-правові відносини , у зв»язку з чим він постійно знаходиться у стресовому стані. Моральну шкоду оцінює в розмірі 50 000 гривень . Також зазначив , що відповідачка визнала обставини отримання від позивача грошові кошти , про що на думку позивача свідчить постанова про закриття кримінального провадження від 26.04.2016 року , а тому слід застосовувати ст.264 ЦК України щодо переривання перебігу позовної давності, що і стало підставою для звернення до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував в повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності.

Вивчивши позовну заяву, вислухавши позивача та представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.09.2006 року ОСОБА_2 написала розписку про те, що вона отримала суму у розмірі 2000 тисячі доларів США в рахунок оформлення документів на участок від ОСОБА_1 , проживаючого за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1 , копія розписки міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязуться повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особанезалежно від суми.

На утвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Позивач надав до суду клопотання про визнання поважними причини пропуску позовної давності , та поновлення строку , проте не надав доказів поважності причин пропуску данного строку , оскільки ще 11.01.2011 року в Постанові про відмову в порушенні кримінальної справи за матеріалами ЖРЗПЗ - 9808/4/4527/69 від 05.01.2011 року позивачу було роз»яснено , що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися відносини цивільно-правового характеру та заявнику з цього приводу рекомендовано звернутися до суду, проте позивач не одноразово знов звертався до органів внутрішніх справ з заявою про вчинення злочину громадянкою ОСОБА_2, проте постановами слідчих знов були закриті кримінальні провадження у зв"язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення , передбаченого ч.2 ст.190 КК УКраїни , тобто заволодіння грошима ОСОБА_1 шляхом обману чи зловживання довірою, що завдало значної шкоди потерпілому , (шахрайство).

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

08 червня 2016 року по справі № 6-1103цс16 Верховний суд України виклав правову позицію, яка є обов'язковою для суду, в якій вказав, що відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В тексті вищевказаної постанови ВСУ№ 6-1103цс16 від 08.06.2016 р. зазначено, що оскільки існує часовий проміжок між наданням позики і її поверненням, про яке сторони домовляються у момент укладення договору позики, повернення боргу не може вважатися правочином, який повністю виконується у момент його вчинення. Тому як і надання грошової позики, так і її повернення належить вчиняти у письмовій формі. А тому диски долучені позивачем стосовно телефоних розмов з відповідачем з приводу боргу не є належним доказом і не можуть підтвердити чи спростувати жодну обставину у справі.

Отже , по справі відсутні належні та допустимі докази у розумінні ст.ст.76 – 80 ЦПК України про отримання відповідачем грошових коштів від позивача у розмірі 4500 дол. США, а лише міститься розписка про отримання відповідачем від позивача 2000 дол. США , але позивачем пропущений строк позовної давності.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно достатті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четвертастатті 267 ЦК України).

Відповідно дост.253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та пятастатті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про захист порушеного права 04.05.2017 року.

Таким чином судом встановлено, що позивач, подавши позовну заяву в травні 2017 року, звернувся до суду із пропуском трирічного строку позовної давності, який по даним правовідносинам сплив і який обчислюється з моменту коли він довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу.

Поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду судом не встановлено.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Оскільки, вимоги про відшкодування моральної шкоди, в розмірі 50 000 грн., є похідними від основних вимог, тому дані вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору , а тому витрати по сплаті судового збору слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 7, 10, 76, 141, 244-245, 259 ЦПК України, ст.ст. 23, 208, 257, 261, 267, 1046, 1047, 1167 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за невиконання грошового забов»язання та стягнення моральної шкоди – відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду та в порядку ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення складений 04.06.2018 року.

Суддя Д.В. Нев'ядомський