Рішення № 74434761, 31.05.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/19846/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» (надалі - позивач), діючи через свого представника ОСОБА_1, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання в розмірі 19 927 грн. 01 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» звернулось до Рівненського міського суду Рівненської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання з ОСОБА_3 Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 червня 2015 року судовий наказ № 569/3913/15-ц від 25 березня 2015 року було скасовано. Відповідно до ч.3 ст. 171 ЦПК України позивач звернувся до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. Вказує, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № 109137), квартиронаймачем (власником) якого є ОСОБА_3 Внаслідок порушення зобов’язань щодо своєчасного внесення поточних платежів, станом на 01 грудня 2017 року у ОСОБА_3 утворилась заборгованість за надані послуги з теплопостачання в розмірі 19 927 грн. 01 коп. Просить позов задовольнити.

Відповідач заперечує проти задоволення позову та вказує, що є власником квартири АДРЕСА_2. Між ним та позивачем не укладено договору на надання послуг з теплопостачання. При цьому, його пропозиція укласти такий договір на умовах, які є об’єктивно справедливими для обох сторін позивачем відхилена.

Попри відсутність договірних відносин з позивачем він сплачував останньому реальну оплату за надану теплову енергію, яка була розрахована ним особисто та підтверджена Академією наук, і з лютого 2015 року він відмовився від користування гарячою водою. Він не заперечує факту купівлі у позивача опалення та гарячої води на власну квартиру. При цьому, до листопада 2016 року він регулярно сплачував йому вартість фактично отриманих ним опалення та гарячої води виходячи, зокрема, з кількості наявних у його квартирі секцій батарей та їх ваги, температури води в них, ємності водосистеми квартири. Такий підхід до розрахунку ціни є економічно та науково обґрунтованим та підтверджується «Схемою розрахунків кількості спожитої теплової енергії при обігріві приміщення за допомогою чавунного радіатора М-140», складеною спеціалістами Інституту технічної теплофізики на його замовлення. У той же час, позивач обраховував ціну виходячи з метражу його квартири, а наведені ним вище критерії при такому обрахунку не застосовував.

Також вказує, що в судовому порядку стягується заборгованість лише по укладених угодах, що підтверджено рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 травня 2006 року в цивільній справі за позовом КТП «Комуненергія» до нього про стягнення боргу і не підлягає доведенню в даній справі.

Окрім того, просив суд призначити відповідну державну комісію від антикорупційного органу, яка б мала повноваження витребувати від надавача послуг конкретні дані, що стосуються даної справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 щодо задоволення позову заперечив, просив в його задоволенні відмовити, з підстав наведених у запереченнях проти позову.

Заслухавши осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № 109137), квартиронаймачем (власником) якого є ОСОБА_3, що не заперечується відповідачем.

Надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води здійснюється у відповідності до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630, якими визначений порядок надання послуг, порядок їх обліку, оплати, права та обов'язки споживача і виконавця, а також інші питання.

Позивач належним чином та у повному обсязі надає відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, протилежного суду не доведено.

Розрахунок вартості наданих послуг здійснюється ТОВ «Рівнетеплоенерго» за тарифами з теплопостачання у розмірах затверджених рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради №137 від 09 жовтня 2008 року та №6 від 04 січня 2011 року та постановами НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб’єктами господарювання, які є виконавцями послуг».

Відповідач не виконує свого обов'язку по оплаті цих послуг, внаслідок чого за ним за період з грудня 2012 року по листопад 2017 року утворилася заборгованість в розмірі 19 927 грн. 01 коп., що підтверджується випискою з особового рахунку № 109137.

Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов'язує.

Статтею 322 Цивільного кодексу України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг зобов'язаний оплачувати такі послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Така позиція суду кореспондується з висновком Верховного суду України викладеним у постанові від 30 жовтня 2013 року по справі №6-59цс13, про те що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Обов'язок відповідача як власника квартири та споживача житлово-комунальних послуг, закріплений також у статті 162 Житлового кодексу Української РСР.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачем.

Вказане спростовує заперечення відповідача, що відсутність укладеного між ним та ТОВ «Рівнетеплоенерго» договору про надання послуг звільняє його від оплати послуг.

Таким чином суд доходить висновку про те, що відповідач, отримавши за спірний період послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води належної якості, зобов'язаний був оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів. Однак, відповідач користуючись послугами з теплопостачання ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснював їх оплату лише частково, вказане підтверджується особовим рахунком № 109137 та не заперечується відповідачем.

Доводи відповідача про те, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 травня 2006 року в задоволенні позову комунального теплопостачального підприємства «Комуненергія» до нього про стягнення боргу відмовлено з підстав того, що заборгованість судом стягується лише по укладених угодах, відтак не підлягає задоволенню і даний позов, на увагу не заслуговують, оскільки в силу частини 7 статті 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов’язковою для суду.

Твердження відповідача, що розрахунок кількості спожитої теплової енергії слід проводити відповідно до «Схеми розрахунку кількості спожитої теплової енергії при підігріві приміщення за допомогою чавунного радіатора М-140» здійсненого Інститутом технічної теплофізики НАН України є безпідставними, оскільки розрахунок кількості теплової енергії здійснюється відповідно до Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення» затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року №359 та розробленої відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2015 року № 630 «Про затвердження Правил послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення». Вказана методика чинна та є обов'язковою для виконання.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно з частинами 1,5 ст.261 ЦК України, встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до ч.1 ст.260 ЦК України, обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.264 ЦК України, визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ відповідно до ч.1 ст. 95 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року) є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ураховуючи те, що судовий захист права на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Відповідний висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 21 січня 2015 року (справа №6-214цс14).

ТОВ «Рівнетеплоенерго» зверталося до Рівненського міського суду Рівненської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання з ОСОБА_3

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 червня 2015 року судовий наказ № 569/3913/15-ц від 25 березня 2015 року скасовано.

З огляду на викладене, з урахування ухвали Рівненського міського суду Рівненської області суду від 09 червня 2015 року, якою судовий наказ № 569/3913/15-ц скасований, позовна давність перервалася.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що відповідач з грудня 2012 року по листопад 2017 року частково здійснював оплату послуг, останній платіж проведено в листопаді 2017 року в розмірі 300 грн. Таким чином, строк позовної давності перервався.

Наведені в запереченнях відповідачем підстави для відмови в задоволенні позову не підтвердженні належними та допустимими доказами.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги з теплопостачання та гарячого водовідведення.

Вимога відповідача про призначення відповідної державної комісії від антикорупційного органу, яка б мала повноваження витребувати від надавача послуг конкретні дані, що стосуються даної справи до задоволення не підлягає, оскільки відповідно до положень ЦПК України суд такими повноваженнями не наділений.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути 1600 грн. 00 коп. на користь позивача в якості відшкодування понесених ним у справі судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", ст. ст. 3, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» (місцезнаходження: вул. Д.Галицького, буд. 27, м. Рівне, код ЄДРПОУ 36598008) заборгованість за надані послуги з теплопостачання та водовідведення в розмірі 19 927 (дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот двадцять сім) гривень 01 копійка.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області в Апеляційний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 04 червня 2018 року.

Суддя О.О. Першко