Постанова № 74434164, 31.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/59/18 Номер провадження 22-ц/786/1139/18Головуючий у 1-й інстанції Гвоздик А. Є. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складіколегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Пилипчук Л.І.,

суддів Дряниці Ю.В.,Кривчун Т.О.,

секретар Рибак О.О.,

за участю позивача ОСОБА_2, представника відповідача - Штанько М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 30 березня 2018 року, постановлене суддею Гвоздиком А.С.,

по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

25.01.2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом, уточнивши його заявами від 22.02.2018 та 16.03.2018. В обґрунтування позову зазначає, що з 04.12.2000 по 08.11.2011 займав посаду страхового експерта з охорони праці відділення, а з 09.11.2011 року переведений на посаду начальника відділення виконавчої дирекції Фонду в Диканському районі Полтавської області, з 01.08.2017 - головного спеціаліста. 29 грудня 2017 року звільнений з посади наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області №131-к від 20 грудня 2017 року у зв'язку зі скороченням штату працівників, на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. Вважає, що звільнення відбулося з порушенням трудового законодавства, оскільки його лише 21.12.2017 повідомили про скорочення посади та про наступне вивільнення 29.12.2017, а не за два місяці, як передбачено законом. Вказує на порушення відповідачем його переважного права на залишенні на роботі, як працівника з більшою кваліфікацією і продуктивністю праці. Просив поновити на посаді страхового експерта з охорони праці, стягнувши на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.12.2017 року по дату ухвалення рішення з розрахунку 437,01 середньоденної заробітної плати та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 30 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - відмовлено за безпідставністю.

З рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заперечує висновок місцевого суду, що його належним чином повідомили про наступне вивільнення з роботи за два місяці, оскільки персональне попередження про звільнення згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України від 25.10.2017 року не містило відомостей про скорочення чисельності штату чи виведення із штатного розпису посади страхового експерта з охорони праці відділення, а також не містило пропозиції іншої роботи.

Зазначає про неврахування судом тієї обставини, що лише після прийняття постанови правління Фонду 14.12.2017 року вирішено питання про зменшення з 01.01.2018 року кількості відділень, а тому двомісячний термін попередження згідно ст.49-2 КЗпП України не дотримано.

Вважає, що при його звільненні порушено вимоги ст.43 КЗпП України щодо попереднього погодження такого із профспілковою організацією.

Наполягає на переважному праві залишитися на посаді, оскільки має більш високу продуктивність праці і кваліфікацію у порівнянні з іншим працівником ОСОБА_4, який не має належної освіти, стажу роботи страховим експертом, тому заперечує протокол кадрової комісії №4 від 19.12.2017 року.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області заперечує доводи апеляційної скарги, наполягаючи на дотриманні вимог закону при звільненні позивача з роботи. Тому просить рішення районного суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 працював у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Диканському районі Полтавської області: з 04.12.2000 року - на посаді страхового експерта, з 09.11.2011 року - на посаді начальника відділення виконавчої дирекції Фонду в Диканському районі Полтавської області, з 01.08.2017 року - страховим експертом з охорони праці./а.с. 13-15/

Наказом від 25.10.2017 №117-ос «Про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та скорочення чисельності працівників» встановлена з 01.01.2018 року гранична чисельність працівників Управління та визначено у термін до 01.11.2017 року попередити всіх працівників апарату Управління під підпис про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, які вступають в дію з 01.01.2018 року, та про можливе майбутнє звільнення./а.с.117/

Попередженням від 25.10.2017 №01-01-795/2 ОСОБА_2 ознайомлено про майбутні зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та про можливе майбутнє вивільнення, про що свідчить його підпис з датою ознайомлення - 27.10.2017./а.с.116/ Попередженням від 19.12.2017 року №01-01-1471/4-1 повідомлено ОСОБА_2 про розірвання трудового договору 29.12.2017 року у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників, враховуючи відсутність можливості запропонувати іншу посаду в управління для переведення з 01.01.2018 /а.с.16/

Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України №131-к від 20 грудня 2017 року ОСОБА_2 29.12.2017 року звільнено з посади страхового експерта з охорони праці Диканського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області, у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. /а.с.35/

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що звільнення позивача з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, проведено з додержанням чинного законодавства, оскільки останнього у встановлений законом строк персонально повідомлено про таке звільнення, при цьому відповідач не мав можливості перевести його на іншу роботу в тій же самій установі, так як було здійснено перестановку (перегрупування) працівників Зіньківського відділення та позивача по справі. Враховуючи, що звільнення відбулося на законних підставах, також відсутні підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди.

Однак апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.32 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

На підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5. 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Частинами 1-3 статті 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Як вбачається з матеріалів справи, постановами правління Фонду від 12.09.2017 року №47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» та від10.10.2017 №50 затверджено структуру органів Фонду з 01.01.2018, та зобов'язано виконавчу дирекцію Фонду затвердити до 01.11.2017 штатний розпис відповідно до затвердженої структури та граничної чисельності працівників виконавчої дирекції Фонду та штатні розписи управлінь виконавчої дирекції Фонду в областях відповідно до затвердженої структури та граничної чисельності працівників робочих органів виконавчої дирекції Фонду. Відповідно до Додатку до вказаної постанови структура Управління виконавчої дирекції фондуу Полтавській області складається з 12 відділень, в тому числі Диканське відділення (Диканський і Шишацький райони), Зіньківське відділення (м.Зіньків, Зіньківський і Котелевський район)./а.с.97/

Наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 23.10.2017 №570 затверджено граничну чисельність працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області та його відділень у кількості 160 штатних одиниць та доручено начальнику управління провести до 01.11.2017 року передбачені чинним законодавством заходи щодо попередження працівників управління та його відділень про зміни в організації виробництва і праці та про зміни істотних умов праці./ а.с.98/

Наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 24.11.2017 №677 внесені зміни до п.1 наказу від 23.10.2017 №570 щодо кількості штатних одиниць - 165./а.с.101/

Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду у Полтавській області від 22.11.2017 №94-к змінено з 17.11.2017 року назву посади «головний спеціаліст», яку обіймав в тому числі позивач, на «страховий експерт з охорони праці»./а.с.102/

Штатний розпис Диканського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області станом на 17.11.2017 передбачав 6 штатних одиниць: начальник (1), головний бухгалтер (1), головний спеціаліст (2), страховий експерт з охорони праці (1), провідний спеціаліст (1). /а.с.105/

Постановою правління Фонду соціального страхування України від 14.12.2017 №63 внесені зміни до структури робочих органів виконавчої дирекції Фонду, затвердженої постаново правління Фонду від 10.10.2017 №50, у зв'язку з чим додаток 1 до постанови викладено у новій редакції згідно з додатком 1: «Припинити відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у районах та містах обласного значення згідно з додатком 3 у термін до 01.01.2018./а.с.103/

Додатком №1 до зазначеної постанови у структурі Управління виконавчої дирекції Фонду у Полтавській області передбачено Диканське відділення ( Диканський район, Шишацький райони, м.Зіньків, Зіньківський, Котелевський райони)./а.с.104/

Наказом управління виконавчої дирекції Фонду у Полтавській області від 18.12.2017 №211-ос затверджено штатні розписи відділень управління згідно із додатками 1- 10 та введено в дію з 01.01.2018./а.с.107/

Зазначені локальні нормативні акти вказують на те, що у відповідача проводилися зміни в організації виробництва і праці (реорганізація), внаслідок яких здійснювалося скорочення штату працівників. Про можливе наступне вивільнення позивач був повідомлений попередженням від 25.10.2017 №01-01-795/2 , що відповідає передбаченому частинами 1-3 статті 49-2 КЗпП порядку вивільнення працівників.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення про наступне звільнення, а саме не дотримання встановленого законом двохмісячного строку спростовуються наявним у матеріалах справи персональним попередженням ОСОБА_2 про звільнення згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України від 25.10.2017 року, з яким позивач ознайомлений 27.10.2017.

Відсутність у вказаному попередженні пропозиції іншої роботи обумовлена відсутністю такої та не впливає на факт дотримання відповідачем строку попередження.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення відповідачем вимог ст.43 КЗпП України щодо попереднього погодження такого із профспілковою організацією, яке не запитувалося, - є обґрунтованим, оскільки матеріали справи вказують про те, що відповідне подання управління виконавчої дирекції направило до первинної профспілки лише 20.12.2017р.

Розглянувши 28.12.2017 подання від 20.12.2017 №01-01-1491/2 профспілковий комітет первинної профспілкової організації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Полтавській області своїм листом від 28.12.2017 року № 6-19-15 повідомив про те, що страховий експерт з охорони праці Диканського відділення ОСОБА_2 не є членом первинної профспілкової організації (добровільно вибув з членів профспілки) /а.с.114/.

Позивач в суді апеляційної інстанції пояснив про вимушене написання ним заяви про вихід із профспілки напередодні звільнення. Представник відповідача стверджував про те, що ОСОБА_2 не є членом профспілки з липня 2017 року, однак належних та допустимих доказів цієї обставини не надав.

Відповідно до вимог ч.3 ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Листом від 03.10.2017 №01-08-568 управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області повідомило первинні профспілкові організації про майбутнє скорочення з 02.01.2018 чисельності працівників Фонду відповідно до постанови правління Фонду від 12.09.2017 №47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України»./а.с.81/

Вказаний лист не можна визнати таким, що відповідає вимогам ст.22 Закону щодо обов'язку завчасного звернення до первинної профспілки за погодженням про наступне звільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації праці, оскільки не містить відомостей про конкретну кількість і категорії працівників, які підлягають звільненню.

Однак, враховуючи, що напередодні звільнення (28.12.2017) ОСОБА_2 написав заяву про вибуття із профспілки, що він підтвердив в апеляційній інстанції, тому не є актуальним запитування судом такої згоди під час розгляду даної справи.

В той же час, за наявності належного попередження позивача про наступне вивільнення та відсутності необхідності запиту погодження профспілки щодо звільнення позивача, апеляційний суд приходить до висновку про недотримання відповідачем при звільненні позивача вимог ст.42 КЗпП України стосовно переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці. Такий висновок апеляційної інстанції обґрунтовується наступним.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач має понад 16 років безперервного стажу роботи у відділенні виконавчої дирекції Фонду у Диканському районі Полтавської області.

Звільняючи ОСОБА_2 з роботи, відповідач взяв за основу рішення засідання комісії з кадрових питань управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області від 19.12.2017, яким рекомендовано начальнику управління виконавчої дирекції провести перестановку (перегрупування) працівників: перевести з 01.01.2018 ОСОБА_4, який обіймав посаду головного спеціаліста Зіньківського відділення, за його згодою на посаду страхового експерта з охорони праці Диканського відділення управління, звільнивши з відповідної посади ОСОБА_2О./а.с.112/

Абзацом 4 пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що при проведення звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Переводячи ОСОБА_4 за його згодою після скорочення його посади головного спеціаліста Зіньківського відділення фонду на посаду страхового експерта з охорони праці Диканського відділення, яку обіймав ОСОБА_2, та звільняючи останнього, відповідач виходив із службових характеристик вказаних працівників, та вважав ОСОБА_4. більш кваліфікованим працівником з більшою ефективністю праці.

Однак надання такої переваги працівнику ОСОБА_4 у порівнянні з позивачем є неправомірним, оскільки не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Згідно вимог ч.2 ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страховими експертами з охорони праці можуть бути особи з вищою спеціальною освітою за фахом спеціаліста з охорони праці або особи з вищою технічною або медичною освітою, які мають стаж практичної роботи на підприємстві не менше трьох років та відповідне посвідчення, яке видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

З огляду на викладену норму та з урахуванням відсутності належної освіти, стажу роботи страховим експертом та відповідного посвідчення у ОСОБА_4, відповідач безпідставно вирішив здійснити зазначену перестановку (перегрупування) працівників, таким чином порушивши право позивача на переважне залишення на роботі.

При цьому, відповідач не врахував, що саме ОСОБА_2 має більш високу кваліфікацію порівняно з ОСОБА_4, а порівняння продуктивності праці на користь останнього зводилося до загальної характеристикиїх морально-психологічних якостей. При цьому, жодних доказів, які б підтверджували некомпетентність чи недисциплінованість позивача - комісією не розглядалося, у судовому засіданні не заявлялося. Натомість позивач має базову вищу технічну освіту, спеціальну підготовку, значний стаж роботи у галузі соціального страхування, що свідчить про наявність у нього законних переваг у порівнянні з працівником ОСОБА_4/а.с.73-77/

Надані представником відповідача в апеляційній інстанції копії дипломів ОСОБА_4 , акти проведення спеціальних розслідувань нещасних випадків комісією, до складу якої він входив, не доводять необхідної для посади страхового експерта освіти, належного стажу, вищої кваліфікації та більшої ефективності праці у порівнянні з позивачем, а тому до уваги не приймаються.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Оскільки звільнення ОСОБА_2 проведено з порушенням його переважного права на залишення на роботі, він підлягає поновленню на роботі.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно довідки управління виконавчої дирекції Фонду у Полтавській області середньоденний заробіток ОСОБА_2 на посаді страхового експерта з охорони праці складає 437,01 грн./а.с.87/

Вимушений прогул позивача складає 29.12.2017 по 31.05.2018 рік - 103 робочих днів ( грудень 2017 - 1, січень 2018 - 21, лютий 2018 - 20, березень 2018 - 21,квітень 2018 - 19, травень 2018 - 21). Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 45 012, 03 грн. (437,01 грн. х103 дні).

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки встановлено, що відповідач порушив трудові права позивача та незаконно звільнив з роботи, чим заподіяв йому моральних страждань, йому слід відшкодувати моральну шкоду. Виходячи із засад розумності та справедливості, апеляційний суд визначає до відшкодування моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Відповідно до положень ст.430 ЦПК України рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць необхідно допустити до негайного виконання.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, апеляційний суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1409,60грн. ( 704,80грн. - за позовні вимоги про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку та 704,80грн. - за позовні вимоги про стягнення моральної шкоди).

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376 ч.1 п.п.1,3,4, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

РішенняДиканського районного суду Полтавської області від 30 березня 2018 року - скасувати та прийняти нове.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 на посаді страхового експерта з охорони праці відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Диканському районі Полтавської області з 29 грудня 2017 року.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.12.2017 року по 31.05.2018 року в розмірі 45 012, 03 грн. (сорок п'ять тисяч дванадцять грн. 03 коп.)

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. (п'ять тисяч грн.).

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на користь держави судовий збір в розмірі 1 409 грн. 60 коп.

Постанова в частині поновлення на роботі та стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за один місяць звернути до негайного виконання.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01.06.2018 року.

Головуючий - суддя підпис Л.І.Пилипчук

Судді підпис Ю.В.Дряниця

підпис Т.О.Кривчун

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Л.І. Пилипчук