Ухвала суду № 74433719, 01.06.2018, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/1051/18

Провадження № 2/553/799/2018

У Х В А Л А

Іменем України

01.06.2018м. Полтава

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Новак Ю.Д., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

В матеріалах справи мається заява позивача ОСОБА_1 з проханням відстрочити сплату судового збору.

Суддя, розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, дійшов до висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав.

Частинами 1,3 ст.136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Наведена норма кореспондується зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір», згідно якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

З даної норми вбачається, що єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору або надання відстрочки для його сплати є майновий стан заявника.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Право на доступ до суду, тобто право кожного на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру є складовим елементом права на суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції. Другим елементом права на суд є право розраховувати на розгляд спору судом по суті. Згідно до конвенційної практики Європейського суду право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, які повинні також бути пропорційними, тобто, щоб законна мета застосованого обмеження не зводила нанівець зміст конвенційного права на суд. Серед легітимних обмежень права на доступ до суду у практиці Європейського суду визнаються: необхідність сплачувати судовий збір за подачу заяви чи скарги (рішення по справі «Креуз проти Польщі», «Толстой-Мілославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. United Kingdom) від 13.07.1995 р.).

Звертаючись до суду із даною заявою, позивачем не зазначено достатніх належних та допустимих доказів, які б підтверджували його неспроможність сплатити судовий збір по даній цивільній справі на момент подання позовної заяви.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецеденту практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Таким чином, враховуючи, що відстрочка сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, у заяві ОСОБА_1 не зазначено належних та допустимих доказів на підтвердження того, що майновий стан позивача перешкоджає їй сплатити судовий збір у встановленому законодавством порядку і розмірі на момент подання позовної заяви, а тому заява про відстрочку сплати судового збору задоволенню не підлягає, оскільки законні підстави для відстрочки сплати відсутні.

Враховуючи вищевикладене, пред'явлена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст.ст.175,177 ЦПК України, а саме: до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору, який відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою складає 2419 грн. та позовну вимогу немайнового характеру у розмірі 704, 80 грн.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, позовна заява, подана без додержання вимог ст. ст. 175,177 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.136, ч. 1 ст.185 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування - залишити без руху.

Надати позивачу строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Роз’яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява буде вважатися неподаною і повертається позивачу.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_3