Рішення № 74433667, 23.05.2018, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/22/17

Провадження № 2/553/65/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23.05.2018м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючої судді Крючко Н.І.,

при секретарі Заяц А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Полтавської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину ,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 Полтавської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, в якому просили внести зміни про зменшення розміру частки з 1/2 на 11/36 у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться у м. Полтава по вул.9-й Проїзд, 9, будинок № 3 на земельній ділянці Державної власності (зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.02.2015 року за № 8751581, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 569237453101), у виданому державним нотаріусом ОСОБА_3 Полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, 04.03.2016 року за реєстровим № 3-116 у спадковій справі № 451/2015 свідоцтві про право на спадщину за заповітом, виданого 17.02.2015 року Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6 після померлого 27.08.2015 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер 145).

В судове засіданні позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_1 не з’явились, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча про день та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Представники позивачів ОСОБА_2 А,М. – адвокат ОСОБА_8, представник ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю - ОСОБА_9 в судове засідання не з’явились, але надали на адресу суду заяви, в яких прохали проводити судовий розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась, про причини своєї неявки не повідомила, хоча про день та час слухання справи була повідомлена належним чином про що в матеріалах справи мається розписка про отримання судової повістки особисто.

Представник відповідача ОСОБА_3 Полтавської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, але надав на адресу суду заяву, в якій прохав проводити судовий розгляд справи у відсутність їх представника, позовні вимоги не визнають у повному обсязі.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких обставин в разі якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з’явився в судове засіданні без поважних причин або без повідомлення причини та відповідачем не було подано відзив, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про можливість заочного розгляду даної справи.

Частиною 8 статті 279 ЦПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про можливість заочного розгляду даної справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 таким, що підлягає до задоволення за наступних обставин.

Судом встановлено факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про смерть серії І-КЕ № 258745, виданого 24 грудня 2013 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, 18 вересня 2013 року помер ОСОБА_10, про що здійснено актовий запис № 1405.

Як вбачається з витягу державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст. 126, 133,135 СК України, ОСОБА_10 - народився 01.10.1951 року та його батьками були ОСОБА_11 та ОСОБА_12.

Судом встановлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_11 ( дівоче Кривошапка) ОСОБА_13 уклали шлюб 14.12.1945 року, на підтвердження чого в матеріалах справи мається ОСОБА_6 з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу.

Судом встановлено, що ОСОБА_10 є батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвами про народження серії ІІ –КЕ № 480078 та серія ІІ –КЕ №318834, свідоцтвом про шлюб серії І-КЕ № 082998, свідоцтвом про одруження серії І-КЕ № 099043, свідоцтвом про зміну імені серії І-КЕ № 0004171.

Таким чином, позивачі у справі ОСОБА_2, ОСОБА_1 є онуками ОСОБА_11, ОСОБА_12.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у подружжя ОСОБА_11 та ОСОБА_12 був ще один син – ОСОБА_7.

Так, судом встановлено, що під час перебування у шлюбі ОСОБА_11 та ОСОБА_12, 23.04.1959 року, була виділена земельна ділянка для будівництва житлового будинку по вул. 9-й Проїзд. 3, загальною площею 560 кв.м., у відповідності до договору про надання будинку на праві особистої власності, з кількістю кімнат від однієї до п’яти включно від 23.04.1959 року, що був укладений Відділом комунального господарства виконавчого комітету міської ради депутатів трудящих м. Полтави та ОСОБА_11.

У відповідності до рішення Виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради № 176 від 23.03.1976 року, «Про зміни та доповнення до рішення № 556 від 21.10.1975 року» пункт другий цього рішення має читатись в редакції згідно якої, дозволено ОСОБА_11 здати житловий будинок жилою площею 70,7 по вул. 9-й Проїзд , 3 в експлуатацію і зареєструвати у міжміському бюро технічної інвентаризації, враховуючи, заяву, що частину будинку останній дарує сину ОСОБА_7.

Так, у відповідності до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок №3 по вул. 9-й Проїзд у м. Полтава житловий будинок, господарські споруди та будівлі збудовані на час шлюбу ОСОБА_11 та ОСОБА_12, в період 1975 року по 1990 року.

Згідно свідоцтва про смерть серії І-КЕ № 293407, виданого 23 квітня 2015 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, 14 січня 1992 року померла ОСОБА_12, про що здійснено актовий запис № 157.

В ході судового розгляду справи сторонами вказувалось про те, що 27 грудня 1990 року ОСОБА_12, яка померла 14.01.1992 року, було складено заповіт, яким належну їй повністю частину будинку з частиною надвірних будівель, що у м. Полтава по вул. 9-й Проїзд, №3 остання заповідала своєму сину – ОСОБА_10.

Відповідно до заповіту від 27.12.1990 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої Полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_14, ОСОБА_12 належну їй частину будинку з частиною надвірних будівель, що у м. Полтаві по вул. 9-й Проїзд, №3 заповідала сину – ОСОБА_10 .

Згідно витягу з Спадкового реєстру (заповіти/спадкові справи) від 17.06.2015 року заповіт складений ОСОБА_12 від 27.12.1990 року, зареєстрований у Спадковому реєстрі № 225251 є чинним.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийняття спадщини визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР визначено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

В ході судового розгляду справи встановлено, що від спадщини, ОСОБА_10, яку йому заповідала його мати ОСОБА_12 за заповітом від 27.12.1990 року останній не відмовлявся та не був усунутим від спадкування за цим заповітом при цьому, спадкова справа після померлої ОСОБА_12 не заводилась.

При цьому, судом встановлено, та не спростовано відпоаідачами по справі, що на момент смерті ОСОБА_12 за адресою м. Полтава, вул. 9-й Проїзд, 3 разом з нею були зареєстровані її чоловік – ОСОБА_11 та сини: ОСОБА_10 та ОСОБА_7.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на час смерті ОСОБА_12, станом на 14 січня 1992 року, її чоловік ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, досяг пенсійного віку.

Таким чином, з огляду на встановлені вище обставини та фактичні обставини справи ОСОБА_10 та ОСОБА_11 фактично вступили в управління і володіння спадковим майном за заповітом ОСОБА_12 від 27.12.1990 року, бо і він і ОСОБА_12 станом на день її смерті 14 січня 1992 року, а ОСОБА_10 і після смерті ОСОБА_12 до кінця свого життя 18.09.2013 року, були зареєстровані та фактично проживали в ІНФОРМАЦІЯ_4 та після смерті своєї матері ОСОБА_10 вів управління і володіння спадковим майном.

Слід звернути увагу, що у відповідності до рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 27.05.2016 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 визначено, що ОСОБА_12, яка померла 14.01.1992 року, та ОСОБА_11, який помер 04 серпня 2014 року, за життя належало по 1/2 частині кожному житлового будинку з надвірними спорудами та будівлями, що у м. Полтава по вул. 9-й Проїзд, 3 у м. Полтава.

Таким чином, після смерті ОСОБА_12 відкрилась спадщина на 1/2 частину житлового будинку № 3 по вул. 9-й Проїзд у м. Полтава з господарськими будівлями та спорудами, а спадкоємцями після її смерті, які прийняли спадщину, є син ОСОБА_10 , як спадкоємець за заповітом та чоловік ОСОБА_11, як спадкоємець, що має право на обов’язкову частку у спадщину та син ОСОБА_7, як спадкоємець за законом.

Статтею 535 ЦК УРСР визначено, що непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утримані померлого успадковують, незалежно від змісті заповіту, не менше 2/3 частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов’язкова частка).

Таким чином, приймаючи той факт, що при спадкуванні за законом ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11 після смерті ОСОБА_12 кожен з них успадкував би по 1/6 частині спадкового майна.

Обов’язкова частка ОСОБА_10 у спадковому майні після смерті ОСОБА_12 складає 1/6 частину спадкового майна ( 1/6 частина =3/18 частинам – частка за законом, 2/3 частини вказаної частки складає 2/18=1/9 частини).

Таким чином, частки спадкоємців після смерті ОСОБА_12 складали б - ОСОБА_10 1/9 частина спадкового майна ( обов’язкова частка), ОСОБА_10 7/18 частини спадкового майна за заповітом 1/2 спадкового майна після смерті ОСОБА_12К.) -1/9 обов’язкова частка ОСОБА_11М.) = 9/18-2/18=7/18).

Приймаючи до уваги встановлений вище факт, що після померлої ОСОБА_12 спадкова справа не заводилась та зважаючи на ту обставину, що за вказаним вище заповітом батько позивачів – ОСОБА_10 був єдиним спадкоємцем на належну ОСОБА_12 7/18 частину у праві спільної власності на вказане вище домоволодіння, прийняв, але не оформив.

Таким чином, після відкриття спадщини ОСОБА_12 її чоловіку ОСОБА_11 належало 11/18 частин у праві спільної сумісної власності на домоволодіння. Так, у батька позивачів виникло право на спадкування після смерті матері ОСОБА_12 за заповітом на 1/2 частину у праві спільної сумісної власності, яку він прийняв, тобто 7/18 частин у праві сумісної власності на домоволодіння.

Приймаючи до уваги то факт, що спадщина ОСОБА_12 відкрилась 14.01.1992 року , тобто в період чинності ЦК УРСР, то застосуванню підлягають норми ЦК УРСР. Таким чином, на момент відкриття спадщини чинним законодавством не було передбачено , обов’язкової реєстрації права власності та виникнення по своїй природі права власності на об’єкт нерухомого майна з моменту його реєстрації.

У відповідності до правової позиції ВСУ у постанові від 18.12.2013 року № 6-137цс13, вказано, що право власності на житловий будинок набувається в порядку, який був чинний на час завершення його будівництва.

Судом встановлено, що підставою для звернення до суду з вказаним позовом позивачами вказувалось про відсутність правовстановлюючих документів на домоволодіння, що унеможливлює оформлення спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_10 помер 18.09.2013 року, в зв’язку з чим позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було подано заяви про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_10, як єдиними спадкоємицями.

У відповідності до рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 13.09.2016 року - визнано факт прийняття ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_2), який помер 18.09.2013 року, спадщини за заповітом від 27.12.1990 року після померлої 14.01.1992 року ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6, шляхом вступу в управління і володіння спадковим майном.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_10 помер 04 серпня 2014 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-КЕ № 296366.

Після смерті ОСОБА_11 відкрилась спадщина на 11/18 частин спадкового майна ( 1/2 частина майна із спільної сумісної власності подружжя +1/9 обов’язкова частка після смерті ОСОБА_12 = 9/18 +2/18= 11/18).

Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_11 успадкували по 11/36 (11/18 частин спадкового майна, після смерті ОСОБА_11:2 = 22/36:2-=11/36) частин спадкового майна за заповітом, а саме по 11/36 частин житлового будинку №3 з надвірними будівлями, що у м. Полтава по вул.. 9-й Проїзд у м. Полтава.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було видано 09.02.2015 року ОСОБА_19 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_11. ІНФОРМАЦІЯ_7, який помер 04.08.2014 року, на ? частину спадщини, яка складається з житлового будинку №3 з надвірними будівлями, що у м. Полтава по вул. 9-й Проїзд.

Приватним нотаріусом полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було видано 17.02.2015 року ОСОБА_7 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7, який помер 04.08.2014 року, на 1/2 частку спадщини, яка складається з житлового будинку №3 з надвірними будівлями, що у м. Полтава по вул. 9-й Проїзд.

Згідно рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 17.02.2017 року у справі за позовом ОСОБА_2М,. ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом – задоволено та зобов’язано внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 09.02.2015 року Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6 ОСОБА_2, після смерті ОСОБА_11, на ? частину домоволодіння, що у м. Полтава по вул. 9-й Проїзд,3 щодо частки з ? на 11/36, та у свідоцтві про право на спадщину за заповітом, виданого 17.02.2015 року Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6 ОСОБА_7, після смерті ОСОБА_11, на 1/2 частину домоволодіння, що у м. Полтава по вул. 9-й Проїзд,3, щодо частки з 1/2 на 11/36.

Вказане рішення суду було предметом апеляційного оскарження, яке згідно ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 10.4.2017 року – залишено без змін.

Судом встановлено, ОСОБА_7 помер 27.08.2015 року, на підтвердження чого в матеріалах справи мається свідоцтво про смерть.

Відповідачка ОСОБА_4, яка являється донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_18В.з вернулась до ОСОБА_3 Полтавської державної нотаріальної контори, де отримала 04.03.2016 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлого 27.08.2015 року ОСОБА_7 на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що у м. Полтава по вул. 9-й Проїзд,3, на підставі чого за відповідачкою ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 1/2 частину вказаного домоволодіння.

Статтею 1300 ЦК України визначено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах – уповноважена на те посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зімни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 є законними і обґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 248,549 ЦК УРСР, ст.ст. 1296, 1297, 1268, 1299, 1300 ЦК України, ст.. 535 УРСР ст.ст. 13, 81, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Полтавської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину – задовольнити.

Внести зміни про зменшення розміру частки з 1/2 на 11/36 у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться у м. Полтава по вул.9-й Проїзд, 9, будинок № 3 на земельній ділянці Державної власності (зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.02.2015 року за № 8751581, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 569237453101), у виданому державним нотаріусом ОСОБА_3 Полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, 04.03.2016 року за реєстровим № 3-116 у спадковій справі № 451/2015 свідоцтві про право на спадщину за заповітом, виданого 17.02.2015 року Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6 після померлого 27.08.2015 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2) реєстраційний номер 145).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_20