Рішення № 74433655, 04.06.2018, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/431/2018

Справа № 537/756/18

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.2018 р. м. Кременчук

Крюківський районнни й суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді Маханькова О.В.,

за участі секретаря судового засідання Скічко Н.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представників третьої особи ТОВ ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про позбавлення права користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку особи за місцем реєстрації,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме будинком № 14-А по провулку Спартаківському в м. Кременчуці Полтавської області .

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є власником домоволодіння №14-А по провулку Спартаківському в м.Кременчуці відповідно до свідоцтва про право спадщини за законом від 14.12.2016року, договору дарування від 13.10.1994року, договору купівлі-продажу від 11.08.1995року, свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 25.01.1985року, рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 18.04.1986року.

В даному домоволодінні, крім позивача, зареєстровані сини - ОСОБА_7, ОСОБА_6, онука ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що підтверджується довідкою ТОВ «Місто для людей Кременчук» від 15.02.2018 року.

Відповідно до акту ТОВ «Місто для людей Кременчук» від 20.02.2018 року вбачається, що ОСОБА_7, ОСОБА_6, онука ОСОБА_8 не проживають в вищевказаному домоволодінні з 2014 року, а ОСОБА_9 не проживає з 1995 року.

Особистих речей відповідачів в будинку не має, будь-якого господарства за даною адресою вони не ведуть , не оплачують вартість нарахованих комунальних послуг, не несуть інших витрат по утриманню будинку, та фактично відсутні в ньому, що є перешкодою позивачу в користуванні власністю та викликає інші незручності, у зв»язку з чим позивач вимушений звернутися до суду із позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує є в повному обсязі та прохає суд задовольнити позов.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у судове засідання не з»явилися , хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи , не надали до суду пояснень про причини неявки.

Представник третьої особи «ТОВ Місто» для людей в судовому засіданні не заперечує проти задоволення позову.

Представник органу опіки в судовому засіданні з позовом погодився частково.

Суд, вислухавши представника позивача, представника третьої особи , дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності , встановив наступне.

Як вбачається з свідоцтва про право спадщини за законом від 14.12.2016 року договору дарування від 13.10.1994року, договору купівлі-продажу від 11.08.1995року, свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 25.01.1985року, рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 18.04.1986року позивач є власником домоволодіння №14-А по провулку Спартаківському в м.Кременчуці .

Крім позивача в домоволодінні №14-А по провулку Спартаківському в м.Кременчуці зареєстровані- Захарченко ОСОБА_10, ОСОБА_6, онука ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Починаючи з початку 2014 року, відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_6, онука ОСОБА_8 у будинку не проживають,а ОСОБА_9, не проживає з 1995 року.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_6, онука ОСОБА_8 по справі у зазначеному домоволодінні не проживають з 2014 року, а ОСОБА_9 з 1995 року.

Зазначений вище факт підтверджується актом про не проживання ТОВ «Місто для людей Кременчук» б/н від 20.02.2018 року, засвідчений громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_11, які підтвердили, що ОСОБА_7, ОСОБА_6, онука ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2014 року по теперішній час; акт складений та підписаний фахівцем ОСОБА_12

Згідно із частиною 1 статті 383 Цивільного кодексу України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

У відповідності до частини 1 статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчиненню нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до вимог статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,до якої України приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем внаслідок наявності його реєстрації у помешканні, власником якого є позивачі, порушено право останніх на володіння та розпорядження своїм майном; відповідач ОСОБА_13 , будучи зареєстрованою у домоволодінні, власниками якого є позивачі, порушує їх права та законні інтереси, в зазначеному домоволодінні не проживає понад шість місяців.

Згідно зі статтею 163 Житлового кодексу УРСР, у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини 1 статті 71 Житлового кодексу УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлений факт, що відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_6, онука ОСОБА_8 , зареєстровані у домоволодінні 14-А в м. Кременчуці , власниками якого є позивач. Однак, відповідачі не проживають у зазначеному домоволодінні з 2014 року і по теперішній час.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачами втрачено право на користування зазначеним житлом, оскільки вони відсутні у вказаному будинку понад шість місяців без поважних причин.

Вимоги відносно визнання ОСОБА_9 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням задоволенню не підлягають, тому що відповідач ОСОБА_9 не зареєстрована за даною адресою.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги доведений в судовому засіданні факт не проживання відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в помешканні, власником якого є позивач, понад шість місяців без поважних причин, а також ті обставини, що реєстрація відповідачів перешкоджає позивачу, як власнику домоволодіння, в повній мірі користуватися та розпоряджатися належному йому правами в зазначеному будинку, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог позивача щодо визнання осіб такими що втратили право користування житловим приміщенням, у зв»язку з чим вони підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263-266 ЦПК України , статтями 319, 321, 383, 386, 391, 405 Цивільного Кодексу України, статтями 163, 71 Житлового кодексу УРСР, суд , -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про позбавлення права користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку особи за місцем реєстрації – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_6, 07.07.1986року народження, ОСОБА_7, 09.09.1987року народження,ОСОБА_8, 09.09.2014року народження такими, що втратили право користування житловим приміщенням , а саме житловим будинком № 14-А по провулку Спартаківському в м. Кременчуці Полтавської області.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Полтавської області через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення в повному обсязі.

Суддя: О.В. Маханьков

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.06.2018 року.