Ухвала суду № 74432225, 30.05.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/4829/17 Головуючий у І інстанції Вознюк С. М.Провадження № 11-кп/780/399/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 34 30.05.2018

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

30 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Ігнатюка О.В.,

суддів – Свінціцької О.П., Ященко І.Ю.,

за участю секретаря – Яреми К.О.

учасників судового провадження:

прокурора – Ляшенка Р.О.,

представника потерпілого – ОСОБА_2,

потерпілого – ОСОБА_3,

захисника – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача ТзДВ СТ « Домінанта» - адвоката ОСОБА_5 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.12.2017 щодо ОСОБА_6, якого цим вироком засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України,-

в с т а н о в и л а:

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2017 року,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, офіційно не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (гуртожиток), проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого ,

засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки;

звільнено ОСОБА_6 на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі строком на шість років;

додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки виконувати окремо, з моменту вилучення водійського посвідчення;

стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 6 495 грн. 20 коп. судових витрат на залучення експерта;

стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 14 000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов’язаної із залученням правової допомоги та 261 600 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;

звернуто стягнення в рахунок погашення грошового зобов’язання за цивільним позовом на автомобіль НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6;

стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Домінанта» на користь ОСОБА_7 90 128 грн. 04 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 38 400 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;

вирішене питання про речові докази.

Відповідно до вироку, ОСОБА_6, 21 січня 2017 року, о 21 годині 20 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «MITSUBISHI LANCER», номерний знак НОМЕР_2, рухаючись по вул. Київський Шлях в м. Бориспіль Київської області, поблизу будинку 1 Д, в напрямку від м. Києва до м. Харків, в порушення вимог п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, проявив недбалість, не був уважний до дорожньої обстановки, та порушуючи вимоги п.п. 8.7.3., 8.10 Правил дорожнього руху України, виїхав на заборонений червоний сигнал світлофору на регульований світлофором пішохідний перехід, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8, котрий перетинав проїзну частину вул. Київський Шлях.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження від яких помер 09.02.2017 у Бориспільській центральній районній лікарні.

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача указав на незаконність вироку в частині розв’язання цивільного позову. Вважав, що рішення суду про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Домінанта» на користь потерпілого ОСОБА_7 грошової компенсації в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди таким, яке не ґрунтується на вимогах закону. Звернув увагу на те, що спеціальним законом при врегулюванні відносин, які виникають під час дії страхового полісу є Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вважав, що задовольняючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_7, суд першої інстанції дане рішення прийняв із грубим порушенням вимог цього Закону, зокрема пункту 35.1 статті 35, відповідно до якої, для отримання страхового відшкодування потерпілий, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. При цьому, указав на те, що відсутність такої заяви свідчить про те, що у страхової компанії не виникло зобов’язань з виплати страхового відшкодування на користь потерпілого. Окрім цього, вважав, що суд першої інстанції задовольняючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 в частині солідарного стягнення матеріальної шкоди вийшов за межі позовних вимог, оскільки стягнув із страховика значно більший розмір відшкодування ніж з обвинуваченого. Поряд із цим, вважав розмір матеріального відшкодування непідтвердженим розрахунковими документами погодженими медичним закладом охорони здоров’я, а наявні у матеріалах кримінального провадження фіскальні чеки не підтверджують витрати на лікування. Витрати пов’язані із смертю потерпілого, взагалі необґрунтовані будь-яким чином. Просив вирок змінити в частині розв’язання цивільного позову та відмовити у задоволенні позовних вимог потерпілого ОСОБА_7 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Домінанта».

В запереченні на апеляційну скаргу представника цивільного відповідача, представник потерпілого указав на необґрунтованість її доводів. Вважав, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Домінанта» судом першої інстанції був вирішений правильно та у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Щодо доводів апеляційної скарги в частині необґрунтованості документально розміру матеріальної шкоди, вважав їх такими, які не ґрунтуються на зібраних матеріалах. Звернув увагу на те, що заявлений потерпілим розмір матеріальної шкоди повністю підтверджується копіями товарних чеків, квитанціями та іншими розрахунковими документами. Просив апеляційну скаргу представника цивільного відповідача залишити без задоволення.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

прокурора, який апеляційну скаргу представника цивільного відповідача вважав необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а вирок без зміни;

потерпілого та його представника, які апеляційну скаргу представника цивільного відповідача вважали необґрунтованою, просили залишити її без задоволення, а вирок без зміни;

вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника цивільного відповідача не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочині за обставин наведених у вироку, підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом всебічно, повно та об’єктивно досліджені у ході судового розгляду. Дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України. Висновки суду щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильності кваліфікації його дій учасниками судового провадження не оспорюються.

Доводи апеляційної скарги представника цивільного відповідача в частині неправильного розв’язання цивільного позову, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, потерпілим ОСОБА_7 було пред’явлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_6 та до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Домінанта», як до страховика цивільно-правової відповідальності обвинуваченого, відповідно до умов договору.

Колегія суддів звертає увагу на те, що завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, є підставою для виникнення договірного зобов’язання у якому потерпілий має право вимоги до боржника (в договірному зобов’язанні ним є страховик, а в деліктному - особа, яка завдала шкоду). При цьому, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань – деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Наведене, свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги представника цивільного відповідача в частині недотримання потерпілим процедури страхового відшкодування за полісом цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону і доводи апеляційної скарги в частині необґрунтованості розміру стягненої матеріальної шкоди.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції у повній мірі були враховані доводи цивільного позову потерпілого в частині обґрунтування розміру відшкодування матеріальної шкоди та із належною повнотою досліджено долучені до нього розрахункові документи.

Колегія суддів не приймає і доводи представника цивільного відповідача про те, що серед долучених фіскальних чеків наявні витрати, які не пов’язані з лікуванням, зокрема витрати на вологі серветки, воду та поліетиленові пакети тощо. Так, указані предмети хоча за своїм призначенням і не використовуються як лікарські засоби, однак є необхідними для транспортування лікарських засобів, способу їх прийняття та слугують для інших потреб, які прямо чи посередньо випливають із призначеного лікування.

Інші доводи апеляційної скарги представника цивільного відповідача не указують на помилковість висновків суду першої інстанції при розв’язанні цивільного позову потерпілого, а також не указують на порушення вимог законодавства при його розгляді, які би тягли скасування судового рішення у цій частині.

За таких обставин, підстав для скасування чи зміни вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2017 року щодо ОСОБА_6 колегія суддів не вбачає, у зв’язку із чим залишає цей вирок без змін, а апеляційну скаргу представника цивільного відповідача – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача – залишити без задоволення.

Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено до Верховного Суду протягом трьох місяців із моменту проголошення.

СУДДІ

ОСОБА_1 ОСОБА_9 ОСОБА_10