Ухвала суду № 74432036, 29.05.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/917/18 Головуючий у І інстанції Тандир О. В.Провадження № 11-кп/780/615/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 4 29.05.2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Габрієля В.О.

суддів Орла А.І., Полосенка В.С.

при секретарі Марченка Д.О.

з участю прокурора Сагей Л.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Макарівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 17 квітня 2018 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1201710210001015 від 05.11.2017 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

повернуто прокурору, який його направив до суду для усунення недоліків та приведення обвинувального акту та доданих до нього документів у відповідність до вимог КПК України.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що у даному обвинувальному належним чином не сформовано обвинувачення, оскільки не конкретизована об’єктивна сторона інкримінованого злочину, а саме, спосіб нанесення ударів, їх кількість, наслідки від таких дій, причинний зв’язок між діями та відповідними наслідками, що настали. Також формулювання обвинувачення не містить часу та місця вчинення дій, які інкримінуються обвинуваченому.

Разом із цим, згідно зі ч. 2 ст. 109 КПК України реєстр матеріалів повинен містити в тому числі номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення. Всупереч вимогам вказаної норми реєстр матеріалів досудового розслідування не містить відомостей про час проведення деяких процесуальних дій, а лише про дату, а деякі дати є некоректними, наприклад, дата повідомлення ОСОБА_2, про завершення досудового розслідування 05.11.2018 року, яка ще не настала.

Не погоджуючись із вказаним рішенням прокурором подано апеляційну скаргу, у якій він просить ухвалу суду першої інстанції скасувати у зв’язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та призначити новий розгляд даного обвинувального акту в суді першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що всупереч доводам районного суду обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 містить належним чином сформульоване обвинувачення, а саме: спосіб нанесення ударів – руками та ногами; їх кількість не визначена, адже згідно з висновком судово-медичної експертизи - це численні удари; внаслідок цих дій спричинено тяжкі тілесні ушкодження, від яких в подальшому настала смерть; злочин вчинено 04.11.2017 року, близько 21 год., в будинку ОСОБА_3, що розташований в с. Соболівка по вул. Лісова, 33, Макарівського району Київської області.

На думку апелянта, реєстр матеріалів досудового розслідування, який складається слідчим або прокурором як процесуальний документ фіксування кримінального провадження, є інформаційним додатком до обвинувального акта. Недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акту є малозначними і не перешкоджають судовому розгляду провадження, тим більше, що дати проведення процесуальної дії в реєстрі зазначені.

Також, судом не враховано, що окремі недоліки на цей час і в майбутньому не можуть бути усунуті після повернення обвинувального акту, оскільки ці процесуальні дії не мають конкретних часових рамок.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з п.1 ч.3 ст.42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують.

У відповідності до ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, тобто за наявності таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Нормами кримінального процесуального законодавства, зокрема п.5 ч.2 ст.291 КПК України, передбачено, що обвинувальний акт повинен містити у собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Так, формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони.

Однак, при складанні обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 вищевказаних вимог кримінального процесуального законодавства дотримано не було. Так, обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення, в якому указано на обов’язкові ознаки об’єктивної сторони інкримінованого злочину, а за своїм змістом, сформульоване обвинувачення не є конкретним.

Як вбачається з тексту обвинувального акту, ОСОБА_4, обвинувачується в тому, що 04.11.2017 року, близько 21 год., більш точного часу не встановлено, він з метою придбання самогону, прийшов до домогосподарства ОСОБА_3, що розташоване у с. Соболівка по вул. Лісова, 33, Макарівського району Київської області. Увійшовши до веранди будинку з дозволу ОСОБА_3, ОСОБА_2, попросив останнього дати йому в борг пляшку горілки, на що ОСОБА_3, погодився та пішов до комори наливати горілку, ОСОБА_2, в свою чергу пішов за ним. Наливши горілку у пляшку, ОСОБА_3, на прохання ОСОБА_2, налив горілку і в чарку, яку останній відразу випив. Після цього ОСОБА_3, почав ображати ОСОБА_2, нецензурними словами, мотивуючи це тим, що останній пізно прийшов, не дає йому відпочивати, та щоб скоріше виходив з його будинку, при цьому він рухався від комори, через кухню, в напрямку виходу з будинку, а ОСОБА_2, йшов слідом за ним.

ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в кухні, у відповідь на образи з боку ОСОБА_3, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин та з мотивів помсти на образи з боку ОСОБА_3, із метою спричинення останньому тілесних ушкоджень невизначеного ступеня тяжкості, умисно наніс ОСОБА_3, удари руками та ногами в особливо важливі життєві органи - в голову та в грудну клітину, в результаті яких заподіяв, згідно з висновком судово-медичної експертизи тяжкі тілесні ушкодження, ведучими з яких є закрита травма грудної клітки, внаслідок якої в подальшому наступила смерть потерпілого ОСОБА_3, на місці події.

Із огляду на зазначене, сформульоване слідчим та затверджене прокурором обвинувачення не є конкретним, оскільки не деталізується об’єктивна сторона інкримінованого злочину, а саме, спосіб нанесення ударів, їх кількість, наслідки від таких дій, причинний зв’язок між діями та відповідними наслідками, що настали. Також формулювання обвинувачення не містить часу та місця вчинення дій, які інкримінуються обвинуваченому.

Відповідно до вимог ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

У судовому рішенні ЄСПЛ від 09.10.2008 року у справі «Абрамян проти Росії» зазначено, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення».

Положення пп.«а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п.52; рішення від 25.07.2000 року у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п.58; рішення від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п.34). До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п.3 ст.6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п.54, а також «Даллос проти Угорщини», п.47).

Відсутність в обвинувальному акті конкретного формулювання обвинувачення унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред’явленого обвинувачення, що безперечно, порушує право особи на захист та ухвалене судове рішення за таких обставин, у будь-якому разі повинно бути визнано незаконним у зв’язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.291 КПК України до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Водночас, ст.314 КПК України не передбачено можливості виправлення технічних помилок, а також внесення якихось додаткових відомостей до обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування або розписки про отримання копії обвинувального акту після їх надходження до суду.

Також чинний КПК України не ставить в залежність відповідність обвинувального акту вимогам закону від можливості їх виправлення процесуальних порушень в подальшому, в ході судового розгляду, наприклад шляхом зміни прокурором обвинувачення на підставі ст. 338 КПК України, оскільки така зміна обвинувачення можлива лише при встановленні в ході судового розгляду нових фактичних обставин кримінального правопорушення.

Вказані вище недоліки свідчать про оформлення обвинувального акту з недотриманням вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України та не можуть бути усунуті у іншому порядку, а ніж шляхом повернення обвинувального акту прокурору.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 всупереч вимогам ст.291 КПК України не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення, що порушує вимоги норм як чинного законодавства України, так і міжнародної практики, оскільки для повноцінного захисту своїх прав особа має право знати, в чому вона обвинувачується.

Із огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги прокурора про відповідність обвинувального акту щодо ОСОБА_2 вимогам ст.291 КПК України є необґрунтованими.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність повернення обвинувального акту в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, у зв’язку з невідповідністю його вимогам КПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги прокурора необхідно відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 407, 419 КПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу прокурора Макарівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області залишити без задоволення.

Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 17 квітня 2018 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1201710210001015 від 05.11.2017 року відносно ОСОБА_2, повернуто прокурору, який його направив до суду для усунення недоліків та приведення обвинувального акту та доданих до нього документів у відповідність до вимог КПК України – без змін.

Головуючий:

Судді :