Рішення № 74431365, 15.05.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/1581/17

провадження № 2-а/361/7/18

15.05.2018

РІШЕННЯ

Іменем України

15 травня 2018 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1,за участю секретарів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Броварського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, у якому, враховуючи уточнення позовних вимог (а. с. 2-9, 44-49, 56-57), просив:

– визнати протиправним і скасувати рішення Броварського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі – ОСОБА_6 ПФУ) від 21 лютого 2017 року щодо відмови йому у перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-79/зп від 06 лютого 2017 року, виданої у зв’язку із підвищенням заробітної плати працівників прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів”;

– зобов’язати відповідача ОСОБА_6 ПФУ провести йому з 13 лютого 2017 року перерахунок та виплату пенсії згідно із ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру”, у редакції, чинній на час призначення пенсії у 2010 році, у розмірі 90 відсотків розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці № 18-79/зп від 06 лютого 2017 року, виданій Генеральною прокуратурою України, без обмежень пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову зазначав, що з 29 грудня 2010 року він перебуває на обліку в ОСОБА_6 ПФУ та отримує пенсію за вислугу років, розмір якої обчислений відповідно до положень ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі – ОСОБА_7 № 1789-ХІІ), у редакції, чинній на час призначення пенсії. Розмір пенсії становить 90 відсотків місячної заробітної плати, зазначеної у довідці № 18-238 від 29 грудня 2010 року, виданій йому Генеральною прокуратурою України.

09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” № 1013, якою з 01 грудня 2015 року збільшив на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців органів прокуратури, що є підставою для перерахунку призначеної йому пенсії за вислугу років, у зв’язку з чим 06 лютого 2017 року Генеральною прокуратурою України йому для здійснення перерахунку розміру призначеної пенсії було видано довідку за № 18-79/зп.

13 лютого 2017 року він звернувся до ОСОБА_6 ПФУ із заявою про перерахунок розміру призначеної йому пенсії за вислугу років без обмежень її максимальним розміром згідно із вимогами Конституції України, ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії, у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати, розмір якої визначений у доданій ним до заяви довідці № 18-79/зп від 06 лютого 2017 року, виданій йому Генеральною прокуратурою України.

Рішенням ОСОБА_6 ПФУ від 21 лютого 2017 року у проведенні перерахунку розміру пенсії йому відмовлено.

Відмовляючи у проведенні перерахунку пенсії, відповідач ОСОБА_6 ПФУ посилалося на те, що станом на дату його звернення із заявою про перерахунок пенсії діє ОСОБА_7 України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі – ОСОБА_7 № 1697-VІІ), відповідно до ч. 20 ст. 86 цього Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України, однак останнім рішення щодо порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури не прийнято, тому не має підстав для проведення перерахунку пенсії за вислугу років згідно із довідкою № 18-79/зп від 06 лютого 2017 року.

Позивач вважає відмову відповідача у проведенні йому перерахунку пенсії за вислугу років протиправною, оскільки перерахунок розміру призначеної йому пенсії має проводитись згідно із ч. 17 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, якою встановлено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв’язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, тобто за нормою закону, що діяла на момент призначення пенсії.

Позивач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_8 у судовому засіданні позов підтримали, надали суду пояснення, аналогічні викладеному, просили суд задовольнити позовні вимоги повністю, оскільки збільшення розмірів заробітної плати працівників прокуратури є підставою для проведення перерахунку розміру пенсії відповідно до положень Закону України “Про прокуратуру”, чинних на момент призначення пенсії позивачу.

Представник відповідача ОСОБА_6 ПФУ ОСОБА_9 у суді позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що підстави для перерахунку пенсії позивача відсутні, дії ОСОБА_6 ПФУ щодо відмови ОСОБА_5 у перерахунку пенсії ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та судовій практиці Верховного Суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що з 29 грудня 2010 року позивач ОСОБА_5 перебуває на обліку в ОСОБА_6 ПФУ та отримує пенсію за вислугу років, призначену йому відповідно до ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії, у розмірі 90 відсотків заробітної плати прокурора відділу, розмір якої обчислено із заробітної плати в розмірі 10683,62 грн. згідно із довідкою № 18-238, виданою 29 грудня 2010 року Генеральною прокуратурою України.

06 лютого 2017 року Генеральною прокуратурою України позивачу ОСОБА_5 видано довідку № 18-79/зп про те, що станом на 01 грудня 2015 року заробітна плата прокурора відділу Генеральної прокуратури України становить 19972,80 грн.

13 лютого 2017 року ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_6 ПФУ із заявою, у якій просив здійснити йому з 01 лютого 2016 року перерахунок пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до вимог ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії, у розмірі 90 відсотків від суми чинної місячної заробітної плати прокурора відділу Генеральної прокуратури України без обмеження її граничного розміру за останні 12 місяців, у зв’язку із підвищенням розміру заробітної плати працівників органів прокуратури, на підставі виданої йому довідки № 18-79/зп від 06 лютого 2017 року, яку додав до заяви.

Рішенням від 21 лютого 2017 року ОСОБА_6 ПФУ у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_5 відмовлено, посилаючись на те, що згідно із вимогами Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. З 01 червня 2015 року скасовано норми щодо призначення (перерахунку) пенсій відповідно до спеціальних законів, тому підстави перерахунку відсутні.

13 березня 2017 року ОСОБА_5, не погоджуючись з відмовою ОСОБА_6 ПФУ щодо здійснення перерахунку пенсії за вислугу років на підставі вказаної довідки, звернувся до суду з цим позовом.

На час призначення пенсії позивачу ОСОБА_5 пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося нормами ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, у редакцій, чинній на час призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно із ч. 12 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачу, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

У ч. 17 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ у зазначеній вище редакції було передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв’язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Однак у подальшому законодавство, яке регулює пенсійне забезпечення працівників прокуратури та зазначені правовідносини, змінилося.

Законом України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, внесено зміни до ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ, зокрема, частину 18 цієї статті викладено у такій редакції: “Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України”.

ОСОБА_7 № 76-VIII є чинним та підлягає до виконання, оскільки Конституційним Судом України в установленому законом порядку неконституційним він не визнавався.

У пункті 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02 березня 2015 року № 213-VIII визначено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно Закону України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ.

З 15 липня 2015 року набрав чинності ОСОБА_7 України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, відповідно до підпункту 1 п. 3 розділу ХІІ “Прикінцеві положення” якого визнано таким, що втратив чинність ОСОБА_7 України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ, крім, зокрема, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1 цього Закону.

З цього часу пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2015 року № 1697-VII.

Згідно із ч. 13 ст. 86 цього Закону № 1697-VII пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

У ч. 20 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII встановлено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

На час звернення позивача ОСОБА_5 за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було.

Крім того, на час звернення позивача ОСОБА_5 до відповідача ОСОБА_6 ПФУ із заявою про перерахунок пенсії (13 лютого 2017 року) частини 12, 17, 18 ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, які передбачали, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком – втратили чинність.

09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” за № 1013, якою з 01 грудня 2015 року встановлено нові розміри посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери.

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв’язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, зазначена вище постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 не містить.

На час прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 09 грудня 2015 року № 1013, із прийняттям якої позивач пов’язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час звернення ОСОБА_5 до ОСОБА_6 ПФУ із заявою про перерахунок пенсії (13 лютого 2017 року) положення ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури, втратили чинність.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені у ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, згідно із ч. 20 якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

На час звернення позивача ОСОБА_5 до відповідача ОСОБА_6 ПФУ із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

Норми законодавства щодо умов і порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на час розгляду даної адміністративної справи є чинними та неконституційними вони не визнані, тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідач ОСОБА_6 ПФУ є територіальним органом виконавчої влади, який керується у своїй діяльності Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної ОСОБА_3 України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, відповідач не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою ст. 50-1 Закону № 1789-XII, що втратила чинність.

Положення Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, якими частину 18 ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” № 1789-XII та частину 20 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VII викладено в новій редакції, Конституційним Судом України неконституційними визнані не були.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі № 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У своєму Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у справі № 1-42/2011 Конституційний Суд України вказав на те, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов’язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Європейський суд з прав людини у рішенні “Великода проти України” від 03 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з наведеного вище, враховуючи, що Законом України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року № 76-VIII скасовано норми Закону, відповідно до яких позивач просить здійснити перерахунок розміру призначеної йому пенсії, суд вважає, що у спірних правовідносинах ОСОБА_6 ПФУ здійснювало свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законами України, оскільки у відповідача були відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу ОСОБА_5

Проаналізувавши наведені норми законодавства в їх сукупності з обставинами справи і наявними у ній доказами, суд дійшов висновку, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано особою на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного пенсійного органу, на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії за вислугу років такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, Кабінетом Міністрів України будь-яких умов для здійснення перерахунку пенсій не визначено, у зв’язку з чим правових підстав для здійснення перерахунку пенсії у відповідача не було, тому позов ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Верховний Суд у своїх постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 711/6019/16-а), від 20 березня 2018 року (№ 677/537/16-а), від 22 березня 2018 року (справа № 752/17977/16-а) висловив правову позицію стосовно перерахунку пенсій у зв’язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” та Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VII, яким по-іншому були врегульовані правовідносини, пов’язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, вказав на відсутність правових підстав для перерахунку пенсій працівникам прокуратури відповідно до ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ, а також на те, що пенсії, призначені згідно із ст. 50-1 цього Закону, не підлягають перерахунку у зв’язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

У ч. 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання позивача на те, що відповідно до ст. ст. 22 та 64 Конституції України відмова пенсійного органу у здійсненні перерахунку пенсії приводить до звуження змісту та обсягу його конституційних прав на пенсійне забезпечення, суд до уваги не приймає, оскільки відмова відповідача у перерахунку пенсії не призвела до зменшення розміру пенсії ОСОБА_5, яку він отримував до цього, тобто, не відбулося звуженням обсягу набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 72, 73, 77, 90, 242 – 246 КАС України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_5 до Броварського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.