Рішення № 74431226, 04.06.2018, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/2247/17

Номер провадження 2/404/339/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року м. Кропивницький

Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі:

головуючої судді -Панфілової А.В.

при секретарі - Мосійчук А. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 65110, 01грн. В обґрунтування позову зазначено, що 10.10.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н.

Згідно договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 4500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки .

Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 28.02.2017 року має заборгованість - 65110, 01грн., яка складається : 4755 грн. - заборгованість за кредитом; 53118,34 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3660грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг штраф (фіксована частина) 500 грн. та штраф (процентна складова) 3076,67 грн. та просить стягнути сплачений судовий збір в сумі 1600грн.

До судового засідання представником позивача надано клопотання про розгляд справи без їх участі та підтримку позовних вимог (а. с. 38 ).

До судового засідання відповідач надав відзив проти позову з посиланням, що у зв'язку із навчанням ( 2007-2012 рр.) та не можливістю знайти роботу після закінчення навчання та станом здоров'я, відповідно відсутністю коштів, не зміг сплачувати кредит, відповідно утворилась заборгованість у сумі 2912 грн. Про наявну заборгованість позивач письмово повідомив 28 травня 2013року, вимагаючи в триденний термін сплатити кошти. Зазначаючи , що в найближчий місяць планують звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості. Пропозиції щодо реструктуризації боргу, надання кредитних канікул не було у документі.

19 червня 2013 року особисто спробував вирішити питання реструктуризації боргу, надання кредитних канікул. В той же день отримав довідку про заборгованість від 19 червня 2016 року №677655 на суму, яка зросла до 5047,98 грн.

03 серпня 2013 року отримав черговий лист про сплату боргу в п'ятиденний термін, з повідомлення передання справи до суду. Таким чином, з моменту утворення боргу з 2012 року (що відображено в розрахунку заборгованості доданого до позовної заяви від 18 травня 2017 року) та беручи до уваги наявність письмового повідомлення у травні 2013 року кредитна картка була заблокована і будь -яка пролонгація договору на наступний рік не могла розглядатись позивачем. Таким чином, вже починаючи з 2013 року позивач фактично знав про своє порушене право, заявив про це письмово. Отже саме з цього моменту і починається перебіг позовної давності, як щодо основного зобов'язання так і до застосування відсотків за його користування та інших передбачених договором сум. Тобто починаючи з 2013 року по сьогоднішній день строк позовної давності, щодо кредитного договору року та стягнення неустойки за вказаним договором сплив у травні 2016 року. А позивач звернувся до суду за захистом своїх прав лише у травні 2017 року. Тобто з відповідним позовом позивач повинен був звернутися ще у 2013, 2014, 2015рр (стягнення неустойки, штрафу, пені), 2016 році - основної суми позики тощо.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Крім того зазначено, що 10.10.2010 року було підписано Анкету- Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

У даній Анкеті-Заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

При цьому, надані банком умови та правила не підписані відповідачем, а він заперечує, що саме ці документи були надані для ознайомлення, тому просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Судом встановлено наступні факти.

Сторони перебувають у договірних правовідносинах, що підтверджується фактом укладення кредитного договору б/н від 10.10.2010 року ( а.с.6-31).

Згідно позовних вимог та довідки (а.с.2-3, 4-5 ) нарахована заборгованість станом на 28.02.2017 року - 65110, 01грн., яка складається: 4755 грн. - заборгованість за кредитом; 53118,34 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3660грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг штраф (фіксована частина) 500 грн. та штраф (процентна складова) 3076,67 грн.

Дослідивши матеріали справи , оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову , а саме в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4755грн.

Пунктом 4.4. Положення «Про організацію операційної діяльності в банках України» передбачено, що залежно від виду операції та типу контрагентів первинні документи банку (паперові та електронні) класифікують за такими ознаками: а) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); б) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій).

Відповідно до п. 4.6. Положення, меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи:меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Згідно з ст. ст. 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

За правилами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З матеріалів справи відомо, що 10.10.2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання Анкети - заяви позичальника , в якій указано , що він разом з Пам»яткою клієнта , Умовами та Правилами надання банківських послуг,. а також Тарифами становлять між ним та Банком Договір про надання банківських послуг.

Проте, у анкеті - заяві відсутні дані , що позичальник отримав Пам»ятку клієнта, що містить основні умови обслуговування та кредитування, а також Тарифи і поставив свій підпис.

Відсутні докази того, що підписуючи заяву-анкету відповідач мав на увазі саме Умови і правила надання банківських послуг, затверджені наказом від 06.03.2010 року та тарифи, на які посилається позивач та вони були надані відповідачу.

У анкета - заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку загалом відсутня інформація про те, яку саме карту просив оформити позичальник ( а.с. 6).

У матеріалах справи відсутні дані про те , що позивачем був відкритий картковий рахунок відповідачу та видана йому відповідна картка і її отримання відповідачем, а також копія цієї картки. До анкета - заяви позивач додав Довідку тарифи по престижним картам Універсальна , проте , зазначена довідка не є підтвердження укладеного з відповідачем договору без номера та його умов , оскільки у довідці зазначено тип картки Універсальна , а згідно анкети -заяви загалом не визначено яка карта видавалася.

Посилання в позовній заяві на п.2.1.1.12.6 Витягу із Умов і правил надання банківських послуг, які затверджені наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256 , в підтвердження розміру 20,4 % відсотків за користування кредитом, не може бути взято до уваги, оскільки в цьому пункті відсутній розмір відсотків за користування кредитом і є лише посилання на установлені Банком тарифи, а позивач не надав суду доказів у підтвердження отримання відповідачем Пам»ятки, яка містить тарифи.

Саме тому, наведений розрахунок позивачем за договором, який за доводами позивача було укладено з відповідачем шляхом надання кредитної картки на підставі анкета - заяви з кредитним лімітом 4500,00 грн. із сплатою 20.40 % річних на суму залишку заборгованості жодним чином не підтверджуються матеріалами справи, оскільки в анкета-заяві відповідач загалом не вказував бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою , як і не вказував тип платіжної картки.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо укладання кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення, а тому відповідно до п. 1 ч.2 ст. 76 ЦПК України анкета-заява не є належним доказом, який підтверджував би факт надання відповідачу кредитного ліміту в сумі 4500,00 грн.

Оскільки Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису Позичальника та не є складовою частиною кредитного договору. Розрахунок заборгованості за договором не є належним доказом у справі, оскільки ґрунтується на припущеннях, так як Банком не надано жодних первинних бухгалтерських документів, меморіального ордеру, що могли б свідчити про наявність заборгованості та сам факт надання кредиту.

З наданої виписки по рахунку вбачається , що останню операцію по картці відповідачем було здійснено 19.03.2013 року ( а.с. 74), а термін дії картки згідно наданої довідки ( а.с. 86) до листопада 2015 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), якою підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами.

Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв'язку, наприклад електронний.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила).

Тобто, Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

10.10.2010 року Відповідачем було підписано Анкету- Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

У даній Анкеті-Заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

При цьому, надані банком умови та правила не підписані відповідачем, а він заперечує, що саме ці документи були надані для ознайомлення.

Вимоги про стягнення на свою користь процентів на рівні облікової ставки Національного Банку України в силу положень ст. 1048 ЦК України , позивачем не заявлялося , доказів з цього приводу банк не надавав.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає , що анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами складають Договір про надання банківських послуг, що надані позивачем дають підстави стверджувати про укладення договору, але позбавляють суд можливості визначити інші умови даного договору.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, висвітленої в рішенні «Стаббініс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року, строк позовної давності переслідує кілька важливих цілей, а саме забезпечує правову визначеність і остаточність, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко спростувати, і дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийняті судами рішень щодо подій, що мали місце в далекому минулому на підставі доказів, які з часом можуть стати ненадійними і недостатніми.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов'язань.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За змістом норми початок перебігу позовної давності повязується не тільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

В даному випадку , суд приходить до висновку щодо безпідставності заяви про застосування наслідків пропуску позовної давності , оскільки картка надана на строк до листопада 2015 року , позов подано в квітні 2017 року.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором та протягом певного часу виконував умови договору належним чином.

Крім того, банком надані такі докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов'язань: копія кредитного договору; розрахунок заборгованості; копія паспорта відповідача, за яким був оформлений кредитний договір.

Протягом дії кредитного договору відбувалася часткова сплата щомісячних платежів по кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Враховуючи зазначене, позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості підлягає задоволенню частково. Суд вирішує стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - 4755 грн. заборгованості за кредитним договором.

В іншій частині вимог позов задоволенню не підлягає у зв»язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.

Відповідно до ст. ст.134,142 ЦПК України, суд стягує на користь позивача сплачений судовий збір з відповідача в розмірі 116,85 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 256, 257, 258, 267, 526, 530, 554, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 134-142, 265,268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, ІПН- НОМЕР_1) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - 4755грн. заборгованості за кредитним договором та 116,85 грн. судового збору.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня проголошення рішення .

Суддя Кіровського А. В. Панфілова

районного суду

м.Кіровограда