Постанова № 74430469, 31.05.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 675/2473/17

Провадження № 22-ц/792/763/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах

Костенка А.М. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Задвірний В.І.

з участю: позивача та представника відповідача

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 675/2473/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 березня 2018 року у складі судді Столковського В.І. по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№58) про зобов'язання сплатити майнову та моральну шкоду.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд

в с т а н о в и в :

В грудня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, в обґрунтування своїх вимог зазначав, що він є засудженим, під час перебування в ДУ Ізяславська замкова колонія № 58 він отримав посилку з продуктами харчування вартість якої становила близько 1300 грн., проте в той же день 22 листопада 2017 року, на засіданні дисциплінарної комісії ДУ «Замкова виправна колонія (№58) вирішено застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді поміщення у карцер строком на 10 діб, при поміщенні його до карцера отримані продукти харчування були вилучені. Після того як він повернувся з карцеру то виявив що всі продукти харчування зіпсувалися. Позивач, вказує, що передані йому продукти харчування зіпсувалися з вини працівників колонії, оскільки вони не вжили ніяких заходів для їх збереження. Тому, ОСОБА_4 просив зобов'язати ДУ «Замкова виправна колонія (№58) сплатити на його користь майнову шкоду у сумі 1300 грн. та вартість доставки посилки в розмірі 200 грн., а також 10 000 грн. за спричинену моральну шкоду.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_4 не погодився з таким рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, вважає його упередженим та необґрунтованим. Апелянт вказує, що працівники колонії умисно не зберегли передані йому продукти харчування і якби суд допитав свідків, то вони підтвердили, що на території колонії взагалі немає жодного холодильника для зберігання продуктів, які передають засудженим. Крім того, апелянт вважає, що працівники колонії навмисно дали йому спочатку подзвонити щоб підтвердити отримання ним посилки, а потім помістили його в карцер при цьому, відібравши отриману ним посилку, повідомити своїх близьких та рідних про відібрання продуктів харчування він не міг, оскільки під час перебування в карцері заборонено кудись телефонувати. Крім того, апелянт посилається, що в журналі обліку не було зафіксовано повного переліку продуктів харчування, що знаходилися в посилці, працівники колонії лише описали їх

_________________

Головуючий у першій інстанції - Столковський В.І. Провадження № 22-ц/792/763/18

Доповідач - Костенко А.М. Категорія № 30

загальними фразами. Оскільки на думку апелянта, саме з вини працівників колонії передані для нього продукти харчування були зіпсовані, тому відповідач по справі має відшкодувати завдані йому матеріальні збитки та моральну шкоду.

З огляду на доводи апеляційної скарги, ОСОБА_4 просив скасувати рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 березня 2018 року та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом правильно встановлено, що ОСОБА_4 згідно вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 червня 2014 року засуджений до довічного позбавлення волі за вчинення злочину передбаченого ст. ст.187 ч. 4, 115 ч. 2 п.п. «6,12,13», 70 КК України з конфіскацією майна та з 11 серпня 2017 року відбуває покарання у ДУ «Замкова виправна колонія (№ 58).

22 листопада 2017 року ОСОБА_4 отримав посилку вагою 12,45 кг у якій засуджений отримав продукти харчування, а саме: печиво, цукерки, ковбасу, сардельки, каву, чай, цукор.

Документів чи квитанцій щодо вартості продуктів в посилці не було.

На підставі постанови начальника ДУ «Замкова виправна колонія (№58) Новосядлова О.В. від 22 листопада 2017 року до ОСОБА_4 застосовано стягнення у вигляді поміщення його до карцеру строком на 10 діб та при поміщенні у карцер згідно вимог нормативних документів у позивача було вилучено надіслані йому продукти харчування.

Після відбуття позивачем терміну перебування в карцері йому було повернено посилку із продуктами харчування.

Відмовляючи ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні достеменних та переконливі доказів на підтвердження заявлених вимог позивача щодо зіпсування продуктів харчування їх вартості з вини працівників колонії, а також вартості послуг з пересилання посилки.

У відповідності до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.

Відповідно до ст. 3 Кримінально-виконавчого кодексу України до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.

Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання (ч. 1, 2, 4 ст. 7 КВК України).

Частиною 3 ст. 107 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що засуджені зобов'язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.

Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі регулюють Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2014 року № 2186/5.

Ці Правила обов'язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.

Згідно пункту 1 розділу ІІІ вказаних Правил засуджені мають право здійснювати листування у порядку, встановленому пунктом 1 розділу ХІІ цих Правил, одержувати і відправляти посилки, бандеролі, грошові перекази, одержувати передачі в порядку, установленому пунктами 1-3 розділу Х, пунктом 2 розділу ХІІ цих Правил.

Пункт 3 розділу ІІІ зазначених Правил засудженим забороняє придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, заборонені до використання в колонії за переліком предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженими заборонено (додаток 6); мати при собі предмети і речі в асортименті і кількості, що виходять за межі, встановлені переліком; курити у дисциплінарних ізоляторах, карцерах, приміщеннях камерного типу (одиночних камерах) та виховних колоніях, а також у не відведених для цього місцях; надсилати та отримувати кореспонденцію всупереч порядку, встановленому статтею 113 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Додаток 2 до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (пункт 1 розділу ІІ) містить перелік продуктів харчування, виробів і речовин, які засуджені можуть отримувати в посилках (передачах), купувати в крамницях установ виконання покарань та зберігати при собі, до якого входять продукти харчування фабричного (заводського) виготовлення, не в скляній або металевій тарі, з діючим терміном реалізації, які не потребують додаткового приготування шляхом термічної обробки та можуть зберігатися при кімнатній температурі, свіжі фрукти та овочі (огірки, помідори, цибуля, часник, перець, капуста, морква та зелень), а також чай та тютюнові вироби фабричного розфасування.

Посилки (бандеролі), що надійшли на поштову адресу засуджених, які відбувають стягнення у виді поміщення у ДІЗО, карцер або переведення до ПКТ (ОК), видаються після відбуття ними стягнення. Адміністрація установ виконання покарань забезпечує зберігання вмісту посилок (бандеролей) за умови, якщо вони не були вручені засудженим у зв'язку з відбуванням ними стягнення, однак у разі їх природного псування через тривале зберігання відповідальності не несе. Видача продуктів харчування після тривалого зберігання здійснюється в присутності медичного працівника.

Крім того, засуджені мають право викладати пропозиції, заяви та скарги в усній або письмовій формі від свого імені. Письмові пропозиції, заяви та скарги направляються за належністю через адміністрацію установи виконання покарань. Вони реєструються в канцелярії установи виконання покарань і не пізніше ніж у триденний строк відправляються адресатам.

Направлені адресатам пропозиції, заяви та скарги з питань одержання посилок (передач) і бандеролей, надання побачень, телефонних розмов, медичної допомоги, забезпечення речовим майном, а також інші звернення, які можуть бути вирішені по суті адміністрацією установи виконання покарань, розглядаються на місці, не чекаючи результатів їх розгляду організаціями або посадовими особами, яким вони адресовані.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Отже, в разі порушення своїх прав та інтересів, ОСОБА_4 мав право оскаржити неправомірні дії працівників колонії чи їх бездіяльність щодо невжиття заходів збереження продуктів харчування у визначеному законом порядку.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які рішення щодо притягнення винних осіб за дію чи бездіяльність відносно засудженого ОСОБА_4, не має ніяких скарг адресованих адміністрації установи чи прокурору, також не зафіксовано сам факт повернення продуктів харчування після закінчення відбування строку в карцері в зіпсованому стані.

При цьому продукти харчування, отримані позивачем в посилці 22 листопада 2017 року, були правомірно вилучені в позивача при поміщенні його до карцера, а в подальшому йому повернуті.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про відшкодування йому майнової шкоди працівниками виправної установи, стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування моральної шкоди за їх недоведеністю, а тому рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, фактично апелянт наводить ті ж аргументи, що є підставою позову та яким дана оцінка судом в мотивувальній частині постанови, а тому доводи апелянта слід відхилити.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 4 червня 2018 року.

Судді (підпис) А.М. Костенко

(підпис) Л.М. Грох

(підпис) О.І. Ярмолюк

Згідно з оригіналом А.М. Костенко