Рішення № 74429982, 04.06.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.2018 Справа №607/8154/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді - Позняка В.М.

за участю секретаря с/з - ОСОБА_1, позивача – ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів не утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_6 мотивовано тим, що з моменту народження відповідач не виконує свій обов’язок щодо утримання та виховання дитини добровільно.

В судовому засіданні позивач позов підтримала.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, з тих підстав, що він не є батьком дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували в шлюбі з 05 травня 2016 року по 02 серпня 2016 року, що видно із рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 серпня 2016 року.

07 02 2017 року народився неповнолітній ОСОБА_5. Як видно із свідоцтва про народження серії І-ИД №252545 виданого Миролюбівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області від 24 лютого 2017 року, батьками дитини записані позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4.

Відповідно до довідки сільської ради за березень 2018 року №232 ОСОБА_2 зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2 тернопільської області разом із неповнолітнім сином ОСОБА_5, матір’ю ОСОБА_2 та бабусею ОСОБА_7.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 p., яка ратифікована Постановою Верховної ОСОБА_3 України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 p. та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В силу вимог ст. 182 СК суд при визначенні розміру аліментів враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.1 ст. 184 Сімейного кодексу України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Враховуючи те, що позивач просить визначити аліменти в мінімальному розмірі, передбаченому статтею 182 Сімейного кодексу України - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідач не надав доказів того, що він не може платити такий розмір аліментів, він є працездатним, інших утриманців не має, позивач не працює, у зв’язку із тим, що доглядає за малолітньою дитиною, а тому суд приходить до переконання, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Щодо покликання позивача на те, що він не є батьком малолітнього, суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки в актовому записі про народження ОСОБА_5 відповідач зазначений батьком.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, суд враховує те, що позивач звільнена від сплати судового збору, на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а відтак відповідно до ст. 141 ЦПК України його слід стягнути з відповідача в дохід держави в розмірі 704 гривні 80 копійок.

Керуючись ст.ст.4, 10, 81, 259, 263-268, 272, 273, 352, 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 180,182 Сімейного кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_6 ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів задовольнити.

Стягувати із ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, село Йосипівка, Тернопільського району Тернопільської області, ІПН НОМЕР_1) в користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, вул. Лесі Українки, 6, село Лучка Тернопільського району Тернопільської області, ІПН НОМЕР_2) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 квітня 2018 року і до досягнення повноліття.

Стягнути із ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, село Йосипівка, Тернопільського району Тернопільської області, ІПН НОМЕР_1) в користь держави судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 04 червня 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_6