Рішення № 74428040, 23.05.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/1712/18

2/296/1396/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді – Рожкової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Степанчук О.М.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк "ПриватБанк", приватного нотаріуса Київського міського територіального округу ОСОБА_3, третя особа: Корольовський відділ держаної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,–

ВСТАНОВИВ:

26.02.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк", приватного нотаріуса Київського міського територіального округу ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису від 16 листопада 2017 року за №20844, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 30.06.2006 уклала з ПАТ КБ "ПриватБанк" кредитний договір на суму 42250 грн до 29.06.2011, в забезпечення виконання якого укладено договір застави рухомого майна - автомобіля ВАЗ 21124. У зв’язку з неможливістю сплатити заборгованість по договору, строк дії якого закінчився 26.06.2011, банк звертався з позовами до позивача двічі і за рішеннями Корольовського районного суду м. Житомира від 06.12.2007 та 05.06.2013 з позивача у виконавчому провадженні стягуються кошти за кредитним договором, а на заставний автомобіль звернуто стягнення, вважає, що банк безпідставно звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу виконавчого напису для стягнення заборгованості у безспірному порядку у розмірі 156 412 грн. 33 коп. Позивач вказує, що нарахована заборгованість не є безспірною, оскільки нарахована після закінчення строку дії договору і до 30.06.2017 року без урахування рішень суду про стягнення коштів за договором та реалізації заставного автомобіля.

Ухвалою судді від 03.03.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

16.03.2018 року позивачем недоліки позовної заяви усунені, у зв’язку з чим ухвалою від 23.03.2018 відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження, з викликом сторін у судове засідання на 18.04.2018.

17.04.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив розглянути справу за його відсутності та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог до нього, посилаючись на дотримання порядку посвідчення права стягувача на стягнення грошових сум з боржника, виконання нотаріусом вимог ст.87-91 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 при вчиненні виконавчого напису. Крім того, вказав, що про наявність судового рішення та виконавчого провадження, на які посилалася позивач, нотаріусу при зверненні про вчинення виконавчого напису представником ПАТ КБ «ПриватБанк» не повідомлялося. Безспірність заборгованості ОСОБА_1 підтверджувалась документами, які були надані представником банку, перелік яких передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса». Крім того, зауважив, що не є належним відповідачем, оскільки відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача, а нотаріус може залучатися судом як третя особа без самостійних вимог на предмет спору (а.с.31-41).

15.05.2018, з пропуском визначеного в ухвалі про відкриття провадження від 23.03.2018 п’ятнадцятиденного строку, від відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» на електронну адресу суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких відповідач зазначив, що не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та просить відмовити у задоволенні позову з підстав відсутності у позивача доказів, що підтверджують недотримання вимог законодавства при вчиненні виконавчого напису про стягнення безспірної заборгованості. Розгляд справи просив проводити без участі представника банку (а.с.49-56).

Представник позивача під час розгляду справи позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. В судове засідання 23.05.2018 подала заяву про розгляд справи без її участі (а.с.58).

Представник третьої особи Корольовського відділу держаної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо вирішення спору покладався на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, доводи відповідачів та докази, які надані сторонами під час розгляду справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 30.06.2006 між ЗАТ ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір ZHH0AU03260058 від 30.06.2006, за умовами якого ОСОБА_1 банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в розмірі у розмірі 44 250 грн. на купівлю автомобіля, а також у розмірі 11660 грн. на сплату страхових платежів на термін дії до 29.06.2011, за умови сплати відповідачем в період з 30 по 6 число кожного місяця заборгованості пор кредиту та відсоткам в розмірі 1,25 % на суму залишку заборгованості по кредиту, комісії в розмірі 0,20 % від суми наданого кредиту (а.с.55-56).

Оскільки ОСОБА_1 порушила свої зобов’язання за кредитним договором, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 06.12.2007 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором ZHH0AU03260058 від 30.06.2006, в розмірі 47446 грн. 64 коп., звернуто стягнення на предмет застави – автомобіль ВАЗ, 21124, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля ЗАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України та наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу (а.с.5).

Крім того, 05.06.2013 рішенням Корольовського районного суду м. Житомира стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором ZHH0AU03260058 від 30.06.2006 15060,74 грн заборгованості по кредиту, 27783,96 заборгованості по відсоткам, 2680,65 заборгованості по комісії за користування кредитом, 5000 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язань та судовий збір 843,15 грн. (а.с.6)

На виконання вказаного рішення 04.09.2013 Корольовським районним судом м.Житомира видано виконавчий лист (а.с.7)За заявою ПАТ КБ "ПриватБанк" приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 16 листопада 2017 року вчинив виконавчий напис, відповідно до якого запропоновано стягнути заборгованість на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 "ПриватБанк" з ОСОБА_1, не сплачену в строк за Кредитним договором № ZHH0AU03260058 від 30.06.2006. Строк за який провадиться стягнення – 4015 днів, а саме: з 30.06.2006 року по 27.06.2017 року.

Сума що підлягає стягненню, складає 156 412 грн. 33 коп., з урахуванням: - заборгованість за тілом кредиту – 15 060,74 грн, - за відсотками – 72 482,84 грн. – з комісії – 2 680,65 грн., - з пені – 66 188,10 грн. (а.с.9).

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса».

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов’язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов’язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зокрема, під час розгляду справи суду не надано доказів, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядався спір по суті між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо розміру заборгованості.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція сформована Верховним судом України та викладена у постанові від 5 липня 2017 року у справі №6-887цс17, що відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Разом із тим, в обґрунтування позову ОСОБА_1, крім іншого, посилалася також на те, що вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», зазначені в заяві про вчинення виконавчого напису, неправомірні. Зокрема, ОСОБА_1 не погоджувалася з розміром заборгованості за кредитом, який зазначений у виконавчому написі нотаріуса як безспірна заборгованість, зі строком її нарахування.

Суд приймає до уваги такі доводи позивача, оскільки розмір заборгованості по процентах за користування кредитом, зазначений у виконавчому написі нотаріуса, є більшим від розміру цієї заборгованості, вказаного в рішенні Корольовського районного суду м. Житомира від 5 червня 2013 року, яке набрало законної сили 18.07.2013.

Відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» належних доказів на спростування доводів позивача в цій частині суду не надано і в запереченнях на позов не обґрунтовано.

Крім того, в порушення статті 87 Закону України «Про нотаріат», підпунктів 3.1, 3.4 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріус вчинив виконавчий напис, хоча з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, про що також зазначала позивач у позовній заяві, не погоджуючись із періодом стягнення заборгованості за виконавчим написом.

Отже, встановлення обставин щодо вчинення виконавчого напису з порушенням трьох річного строку з дня виникнення права вимоги та недоведеність відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» правильності розрахунку розміру процентів за користування кредитом, який був поданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, є підставою для визнання виконавчого напису від 16 листопада 2017 року за №20844, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 таким, що не підлягає виконанню.

Разом з тим, суд приймає до уваги заперечення приватного нотаріуса ОСОБА_3 щодо залучення його позивачем у якості відповідача у справі, оскільки відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача, тобто ПАТ КБ "ПриватБанк". Таким чином, залучення позивачем приватного нотаріуса, як відповідача є безпідставним, а вимоги до нього задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 16 листопада 2017 року за №20844, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк "ПриватБанк" (місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м.Житомира.

Суддя О. С. Рожкова