Постанова № 74427417, 03.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2501/18 Справа № 209/1456/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся Н.Є.

Категорія 24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі – Гречишниковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 листопада 2017 року по справі за позовом Комунального підприємства Кам’янської міської ради «Тепломережі» до ОСОБА_2 - про визнання договору укладеним, –

В С Т А Н О В И В:

В позові КП КМР «Тепломережі» просить визнати укладеним на умовах, запропонованих позивачем, договір на відпуск теплової енергії № 537т., посилаючись на те, що працівниками підприємства було виявлено споживання теплової енергії без відповідного договору на теплопостачання на об’єкті за адресою м. Кам'янське, проспект Аношкіна, 80/1, приміщення №63, де знаходиться магазин «Руслан», власником якого є ОСОБА_2, та якому було вручено припис про необхідність негайного укладання договору, який залишений останнім без уваги. 23.05.2017 року працівниками підприємства складений протокол, яким зафіксовано, що належне ОСОБА_2 приміщення зачинене та знаходиться під охороною. Оскільки, відповідач до цих пір не підписав і не повернув договір на відпуск теплової енергії, продовжує споживати теплову енергію і відмовляється укладати договір, визнання договору на відпуск теплової енергії необхідно вважати укладеним.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 листопада 2017 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення, посилаючись на його незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що теплову енергію він не споживає з 2000 року, в приміщені відсутні теплоносії, ніяких попереджень чи приписів від підприємства з моменту вводу в експлуатацію об*єкту він не отримував.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає оскаржуване рішення незаконним, таким, що повинне бути скасованим з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення за адресою: м. Кам'янське, проспект Аношкіна, 80/1-63. Згідно його тверджень- на час придбання у 2004році даного приміщення воно було в жахливому стані, без будь-яких комунікацій та опалення, не було жодної батареї, тому ним була здійснена реконструкція даного приміщення під перукарню.

Рішенням виконкому міської ради від 10.01.2005 року № 612 затверджено Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію даного об’єкта за наведеною адресою під перукарню від 28.07.2005 року після здійснення реконструкції.

Як суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 не зареєстрований.

Висновок про те, що працівниками підприємства було виявлено споживання ОСОБА_2Г теплової енергії без відповідного договору на теплопостачання на об’єкті за вказаною адресою, районним судом зроблений без належного з*ясування та врахування дійсних обставин справи.

Так, 23.05.2017 року працівниками підприємства складений протокол обстеження об’єктів споживачів теплової енергії, однак цей документ не підтверджує факт споживання ОСОБА_2Г теплової енергії, оскільки ним зафіксовано, що належне останньому приміщення зачинене та знаходиться під охороною, тобто, у саме приміщення працівники не потрапили. Ніяких інших даних, які б підтверджували наведений факт, позивачем не надано.

В той же час, відповідач стверджував, що з часу придбання приміщення не користується опаленням, перукарня опалюється в зимовий період електроприладами та в ній відсутні теплоносії. При цьому ніяких претензій від КП ДМР «Тпломережі» та інших установ він не отримував.

Зазначені твердження суд 1-ї інстанції не взяв до уваги, оскільки вважав, що питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, які з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи усіх споживачів. Суд враховував, що згідно з п.п. 25, 26 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Вважаючи, з одного боку, що встановлений Правилами порядок відповідачем не був дотриманий, на адресу КП КМР «Тепломережі» його відмови від послуг з надання теплової енергії не надходило, іншого джерела отримання теплової енергії споживач не обирав, доказів про укладення договорів про надання теплої енергії з іншими установами не надавав, а з іншого боку відповідно до рекомендованих роз’яснень, направлений відповідачу позивачем проект договору на відпуск теплової енергії № 537т, повністю відповідає усим нормам законодавства і не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції, що підтверджується Роз’ясненням Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.07.09 р., №1459/44/04-09, - райсуд на підставі ч. 1 ст. 19, 24 ЗУ «Про теплопостачання», ч. 2 ст. 642 ЦК України, п. 4 Правил користування тепловою щодо обов’язку споживача теплової енергії укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, прийшов до висновку про обґрунтованість позову.

Між тим, райсудом не враховано, що предметом позову є укладення договору на відпуск теплової енергії, а не питання дотримання порядку здійснення відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у випадку його відмови від послуг з надання теплової енергії, а тому висновки райсуду про недотримання відповідачем такого порядку виходять за межі позовних вимог, є передчасними, оскільки могли розглядатись лише за підстав пред*явлення підприємством позовних вимог щодо незаконності відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.

Однак такий позов підприємством не заявлявся, а в рамках заявлених вимог про укладення договору предметом доказування є факт наявності або відсутності у спірному приміщенні перукарні носіїв теплової енергії.

У випадку? що розглядається, за наведених вище підстав, зокрема, твердження відповідача про відсутність вказаних носіїв, та ненадання позивачем належних доказів про їх наявність, - є підстави вважати позовні вимоги недоведеними.

Крім того, заявлені вимоги є необґрунтованими і з інших підстав.

Так, стаття 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов*язків.

За правилами ст.627 ЦКУ – відповідно до статті 6 цього Кодексу (акти цивільного законодавства і договір) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Посилаючись на загальні норми ЗУ «Про теплопостачання», Правил користування тепловою енергією щодо обов’язку споживача теплової енергії своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, - районний суд залишив без уваги наведені вище спеціальні норми ЦК, що регулюють правовідносини з укладення договору та закріплюють визначення про свободу договору, згідно чого ніхто не може бути примушений до укладення договору без його волевиявлення, що передбачається і статтею 203 ЦКУ.

Не врахована райсудом і та обставина, що відповідач не тільки не бажає укладення договору з позивачем, а, взагалі, заперечує факт отримання від нього послуг.

Положення норм матеріального закону, а саме, Цивільного кодексу, на підставі яких підприємством заявлено позов : ст.ст. 3,6,12-15, 16, 20, 630, 640,642,643 - не давали суду підстав для задоволення вимог, оскільки ці норми передбачають укладення договору саме за наявності відповідного волевиявлення з боку споживача.

З огляду на все наведене рішення як таке, що не відповідає вимогам матеріального та процесуального законам має бути скасованим з ухваленням нового рішення про залишення без задоволення позовних вимог з підстав їх недоведеності та невідповідності положенням закону.

Стягуючи з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 600,00 грн., районний суд не врахував, що відповідач є інвалідом ІІ групи, який відповідно до ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Збір підлягає стягненню з позивача на користь держави у сумі 2 400,00 грн..

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 листопада 2017 року– скасувати.

В задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Кам’янської міської ради «Тепломережі» до ОСОБА_2 - про визнання договору укладеним – відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства Кам’янської міської ради «Тепломережі» на користь держави судовий збір в розмірі 2 400,00 грн..

Постанова чинна з моменту прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 15 травня 2018 року.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_3