Рішення № 74426350, 11.04.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/4002/16

№ 2/183/114/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Київського факультету Національної академії Національної гвардії України до ОСОБА_1, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Міністерства внутрішніх справ України про:

- стягнення зі ОСОБА_2 на користь факультету № 2 - підготовки фахівців для Національної гвардії України Навчально-наукового інституту № 3 Національної академії внутрішніх справ витрат в сумі 29698,24 грн.,

встановив:

позивач звернувся з означеним позовом до суду.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідно до Закону України «Про Національну гвардію України» від 13 березня 2014 року № 876-УІІ, наказу МВС України від 08.05.2014 № 445 та наказу командувача Національної гвардії України від 14.03.2016 № 149 Факультет підготовки фахівців для внутрішніх військ Навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки та внутрішніх військ Національної академії внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України перетворено у Факультет № 2 - підготовки фахівців для Національної гвардії України Навчально-наукового інституту № 3 Національної академії внутрішніх справ. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України входить до системи Міністерства внутрішніх справ України, як орган державної виконавчої влади і відповідно до ст. 7 вказаного Закону складаються із з’єднань, військових частин і підрозділів. Фінансування Національної гвардії України відповідно до ст. 12 вказаного Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Збитки, що завдаються підрозділам Національної гвардії України МВС України, зокрема факультету № 2 - підготовки фахівців для Національної гвардії України, який є державною установою, згідно до положень ст. 1, 7 та 12 вказаного Закону, це безпосередня шкода державі. Законом України «Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року (дія якого поширюється і на Національну гвардію України) командирам військових частин, надано повноваження, як органу виконавчої влади. Згідно зі ст.ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою: за бойову та мобілізаційну готовність ввіреної йому частини (установи, навчального закладу). Він зобов’язаний вживати заходів щодо відшкодування збитків, заподіяних військовій частині, для чого повинен діяти у відповідності із законом, в тому числі представляти інтереси державі, у разі необхідності, у судах. З 14.08.2013 по 17.06.2014 ОСОБА_1 (далі - відповідач) навчався на факультеті внутрішніх військ Навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки та внутрішніх військ Національної академії внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України. Під час навчання на факультеті відповідач знаходився на державному забезпеченні. Під час навчання між відповідачем та Міністерством внутрішніх справ в особі Командувача внутрішніх військ МВС України був укладений контракт про проходження громадянами військової служби (далі - Контракт) відповідно до ст. 19 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу», пп. 8-15 «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України». Контракт набрав чинності з 14.08.2013. Відповідно до Контракту відповідач добровільно взяв на себе зобов’язання проходити військову службу за контрактом у Міністерстві внутрішніх справ України протягом строку дії цього Контракту згідно вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби, та цим Контрактом, сумлінно виконувати вимоги статутів, накази командирів та начальників. Під час навчання відповідач не дотримувався умов Контракту. Наказом заступника начальника інституту-начальником факультету підготовки фахівців для Національної гвардії України Навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки та Національної гвардії України Національної академії внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України № 21 від 17.06.2014 відповідача виключено із списків особового складу факультету, а Контракт про навчання розірвано достроково за п. «и» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту). Таким чином, відповідач не виконав свої зобов’язання за Контрактом та не закінчив навчання у вищому навчальному закладі. Посилаючись на пункт 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» позивач, вказуючи на невиконання відповідачем обов’язків за контрактом, відмови від добровільного відшкодування витрат просить стягнути з відповідача збитки, завдані державі, які пов’язані з проходженням служби останнього. Відповідач навчався на факультеті внутрішніх військ Навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки та внутрішніх військ Національної академії внутрішніх справ з 14.08.2013 по 17.06.2014 і відповідно у цей час здійснювалося його утримання. Витрати Факультету внутрішніх військ, пов’язані з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі та становлять 29698,24 грн. Розрахунок цих витрат здійснено відповідно до п.п. 5, 6 «Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах». З розрахунком відповідач був ознайомлений, будь-яких заперечень з його боку не надходило, тобто він з ним погодився, однак з часу звільнення відповідач продовжує ухилятись від зазначеного відшкодування.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувшись до суду з заявою в якій просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовольнити, не заперечуючи проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Представник відповідача надала суду заяву про розгляд справи у свою відсутність. Заперечила проти задоволення позову. В обґрунтування заперечень послалася на те, що відповідно до контракту, який набрав чинності 14.08.2013 укладеного між ОСОБА_1 та заступника начальника інституту-начальника факультету підготовки фахівців для внутрішніх військ навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підготовки для підрозділів міліції громадської безпеки та внутрішніх військ в особі полковника ОСОБА_3 Тобто контракт відповідачем було укладено з Національною академією внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України строком на один рік. Позов пред’явлений Факультетом № 2-підготовки фахівців для Національної гвардії України Навчально-наукового інституту № 3 Національної академії внутрішніх справ. Позивач посилається, що відповідно до Закону України «Про національну гвардію України» від 13.03.2014 року та наказу МВС України від 08.05.2014 № 445, наказу командувача Національної гвардії України від 14.03.2016, факультет перетворено на Факультет № 2 підготовки фахівців для Національної гвардії України Навчально-наукового інституту № 3 Національної академії внутрішніх справ. Однак ніяких допустимих та належних доказів на підтвердження правонаступництва позивача не надано. Крім, того припускаючи правонаступництво відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ст. 6, 11 та 12 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Але в порушення вищезазначених положень законодавства з відповідачем не було укладено, змінено або доповнено умови контракту, хоча у контракті п. 4. Зазначено, що умови контракту можуть бути змінені або доповнені тільки за згодою сторін у письмові формі. Також у п. 9 контракту зазначено, що чинність контракту припинено 17.06.2014 у зв’язку з небажанням продовжувати навчання, але відповідно до витягу з наказу від 17.06.2014 зазначено, що підстава звільнення є п. «и» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту. Також, позивачем не доведено факту систематичного невиконання умов контракту відповідачем, що відповідач заперечує, оскільки твердження позивача суперечать контракту, службовій характеристиці та грамоті наданій відповідачу. Позивач в обґрунтування позову посилається на норми права, які не відповідають змісту, вказаному в позові. Також є хибними висновки позивача щодо надання права командирам військових частин повноважень, як органу виконавчої влади та права представляти інтереси держави у разі необхідності в судах, відповідно до ст.ст. 58. 59 Закону України «Про затвердження статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999. У даних статях закону, жодних повноважень щодо відповідальності командира в установах та навчальних закладах не існує, крім того, цим законом не передбачено надання командиру права на представництво інтересів держави в суді. Більш того, позивачем ставиться вимога про відшкодування витрат на особистий рахунок (який є в матеріалах справи), однак як зазначає п.3 Порядку розрахунку витрат, пов’язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, від 16.07.2007 за № 149/831 /240/605/537/219/534 визначено, що відшкодовані за утримання курсантів у ВНЗ кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження ВНЗ та витрати на утримання курсантів. За п. 8 «Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» зазначено, що сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та Держспецтрансслужби. Тобто в даному випадку позов пред’явлено неналежним позивачем. Окрім цього, позивачем надано розрахунки фактичних витрат курсанта ОСОБА_1, але дані розрахунки мають різну кількість днів у відповідних місяцях, щодо продовольчого забезпечення та витрат на комунальні послуги і жодним правовим документом ці витрати не підтвердженні. Нарахування та отримання відповідачем грошового забезпечення та виплати йому підйомної допомоги, а також витрати на відшкодування витрат пов'язаних з послугами лазне-прального забезпечення також в належний спосіб не доведено, що суперечить Постанові Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 за № 964 «Про порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах».

В судовому засіданні 24 січня 2018 року залучено до участі в справі за позовом Факультету № 2 підготовки фахівців для Національної гвардії України Навчально-наукового інституту № 3 Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 в якості правонаступника позивача у справі Київський факультет Національної академії Національної гвардії України, залучено до участі в справі за позовом Київського факультету Національної академії Національної гвардії України до ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Міністерство внутрішніх справ України.

Представник третьої особи до суду не з’явився, поважних причин неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Позовна заява у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

У зв'язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом по справі встановлено, що 14 серпня 2013 року між Міністерством внутрішніх справ України в особі заступника начальника інституту - начальника факультету підготовки фахівців для внутрішніх військ навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки та внутрішніх військ Національної академії внутрішніх справ та ОСОБА_1, відповідно до Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних силах України укладено Контракт про проходження військової служби (навчання) у внутрішніх військах МВС України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (надалі - Контракт) /а.с.6-7/.

За умовами п.1 Контракту, відповідач взяв на себе зобов’язання, в тому числі: проходити військову службу (навчання) на факультеті підготовки фахівців дня внутрішніх військ навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки та внутрішніх військ Національної академії внутрішніх справ протягом строку Контракту відповідно до норм, визначених законодавством, що регулюють порядок проходження військової служби, та цим контрактом; мати позитивні результати навчання, наполегливо оволодівати знаннями, необхідними для внутрішньої військової служби на посаді офіцера; сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, свої службові обов’язки, добре володіти довіреною військовою технікою (озброєнням), уміло керувати особовим складом; продовжувати подальше проходження військової служби на посадах офіцерського складу строком не менше п’яти років після закінчення навчання; відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов’язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу, в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання, або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення нього закладу.

За п.4 Контракту, умови Контракту можуть бути змінені або доповнені тільки за згодою сторін у письмовій формі.

Контракт набрав чинності 14 серпня 2013 року відповідно до наказу Ректора НАВС № 99 о/с від 08 серпня 2013 року (п.8).

В п.9 Контракту заступником начальника інституту-начальником факультету підготовки фахівців для внутрішніх військ вказано, що чинність контракту припинено 17 червня 2014 року у зв’язку з небажанням продовжувати навчання, наказом по стройовій частині № 21 від 17 червня 2014 року, Нак.нач. ФПФВВ.

Наказом від 14 серпня 2013 року відповідача зараховано на 1 рік навчання факультету підготовки фахівців для внутрішніх військ навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки та внутрішніх військ Національної академії внутрішніх справ /а.с.8/.

Згідно з витягом з наказу № 21 від 17 червня 2014 року виключено зі списків особового складу факультету підготовки фахівців для національної гвардії України та всіх видів забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_1, курсанта курсу № 4 (першого року навчання), відрахованого з числа курсантів факультету Підготовки фахівців для Національної гвардії України через небажання продовжувати навчання відповідно до наказу ректора Національної академії внутрішніх справ від 13.06.2014 № 87 о/сіті звільненого відповідно до п.«и» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» з військової служби наказом начальника факультету від 17.06.2014 № 2 о/с у запас Збройних Сил України у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем. На військовий облік направлено 17 червня 2014 року до Новомосковсько-Магдалинівського ОМВК Дніпропетровської області. Зобов’язано молодшого сержанта ОСОБА_1 відшкодувати витрати, пов’язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до чинного законодавства. Виключено з котлового забезпечення з 18 червня 2014 року. Вислуга років складає: у календарному обчисленні - 01 рік 07 місяців 10 днів; для відшкодування витрат за навчання - 00 років 10 місяців 03 дні. Підстава: 1. Витяг з наказу Ректора НАВС від 13.06.2014 № 87 о/с.; Витяг з наказу начальника факультету від 17.06.2014 № 2 о/с. Припис від 17.06.2014 № 4.

До матеріалів справи позивачем долучено розрахунок відшкодування фактичних витрат курсанта ОСОБА_1, відповідно до якого витрати складаються з: витрат, пов’язаних з грошовим забезпеченням (КЕКВ 2112) - 19218,47 грн., витрат, пов’язаних з виплатою підйомної допомоги (КЕКВ 2250) - 1850,00 грн.; витрат, пов’язаних з продовольчим забезпеченням (КЕКВ 2230) - 6069,42 грн.; витрат, пов’язаних з послугами лазне - прального забезпечення (КЕКВ 2240) - 203,98 грн.; витрат, пов’язаних з проживанням (КЕКВ 2240)-2356,37 грн. Всього належить відшкодувати 29698,24 грн. В означеному розрахунку міститься підпис відповідача про ознайомлення з розрахунком 17 червня 2014 року та про згоду з ним /а.с.10, 11, 12, 13, 14/.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем суми заборгованості.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що між сторонами виник спір, пов’язаний з наявністю чи відсутністю підстав для відшкодування відповідачем витрат, пов’язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі та їх розміром.

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з таких норм законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За частинами 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з чч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

При цьому, нормами статті 12 ЦПК України визначає принцип змагальності сторін. Зокрема, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

За ч.2 ст.13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з чч.5-7 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За статтею 1 Закону України «Про національну гвардію України», Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій. Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

За ч.1, абз.3 ч.3 ст.7 Закону України «Про національну гвардію України», безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України здійснює командувач Національної гвардії України, який одночасно є начальником головного органу військового управління Національної гвардії України. Керівники структурних підрозділів головного органу військового управління Національної гвардії України, органів військового управління оперативно-територіальних об’єднань та вищих військових навчальних закладів Національної гвардії України призначаються на посаду за погодженням з Президентом України і звільняються з посади Міністром внутрішніх справ України.

За ст.10 Закону України «Про національну гвардію України», підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації осіб офіцерського складу для Національної гвардії України проводиться згідно із законодавством України у вищих військових навчальних закладах Національної гвардії України, інших вищих навчальних закладах, а також за кордоном.

Статтею 12 Закону України «Про національну гвардію України» визначено обов’язки Національної гвардії України.

У відповідності до ст.59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Командир (начальник) зобов'язаний, окрім іншого, вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу).

Частиною 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що курсанти та слухачі в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і норм, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» (надалі - порядок), Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и", "і" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати).

Відповідно до пп.3, 7 Порядку, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою. У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Пунктами 59 - 62 Положення про проходження військової служби (навчання) за контрактом, у Збройних Силах України курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, затвердженого Указом Президента України «Про положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців» від 07 листопада 2001 року № 1053/2001 (надалі - Положення), підставами для дострокового припинення (розірвання) контракту про проходження військової служби (навчання) курсантом (слухачем) вищого військового навчального закладу, підрозділу з курсантом (слухачем) є: а) недисциплінованість; б) небажання продовжувати навчання; в) відмова від проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення навчання; г) стан здоров'я за висновком (постановою) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби (навчання); д) сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України; е) набрання законної сили обвинувальним вироком суду; є) систематичне невиконання умов контракту як з боку начальника вищого військового навчального закладу, підрозділу, так і з боку курсанта (слухача).

Про дострокове розірвання контракту начальник вищого військового навчального закладу, підрозділу повинен попередити курсанта (слухача) не пізніше ніж за місяць, крім випадків, коли контракт розривається у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, стосовно курсанта (слухача), а також через його академічну неуспішність та недисциплінованість. У цей же строк курсант (слухач) має повідомити в порядку підпорядкованості начальника вищого військового навчального закладу, підрозділу про свій намір достроково розірвати контракт, якщо він виявляє такий намір.

Чинність контракту про проходження військової служби (навчання) курсантом (слухачем) вищого військового навчального закладу, підрозділу з курсантом (слухачем) припиняється в день закінчення його строку, а також достроково: у день, який зазначено в наказі про виключення курсанта (слухача) із списків вищого військового навчального закладу, підрозділу, в разі дострокового розірвання контракту; з наступного дня після смерті (загибелі) курсанта (слухача), а також визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим. Про дату і підставу припинення чинності контракту зазначається в наказі начальника вищого військового навчального закладу, ректора вищого навчального закладу про виключення курсанта (слухача) із списків навчального закладу та робиться відповідний запис у примірнику контракту, який зберігається в особовій справі. Припинення чинності контракту тягне припинення виконання обов'язків, передбачених його умовами.

Курсант (слухач), щодо якого прийнято рішення про дострокове розірвання контракту, має право оскаржити це рішення в порядку, встановленому законодавством України. Оскарження не припиняє виконання рішення. У разі визнання рішення про дострокове розірвання контракту незаконним курсант (слухач) поновлюється на навчанні у вищому військовому навчальному закладі, підрозділі.

За п.84 Положення, курсанти, які проходять підготовку на посади офіцерського складу, в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та у разі відмови від дальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення вищого військового навчального закладу підрозділу відшкодовують Міністерству оборони України та іншим військовим формуванням витрати, пов'язані з їх навчанням і утриманням у вищому військовому навчальному закладі, підрозділі. Відшкодування коштів здійснюється в порядку і розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. У разі відмови добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Водночас, за п.2 та 8 Порядку, витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбі. Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та Держспецтрансслужби.

За п.«и» Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (в редакції від 08 червня 2014 року), контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

Таким чином, законодавством передбачено обов`язок курсанта у випадку дострокового розірвання контракту через недисциплінованість, небажання продовжувати навчання відшкодувати витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі.

При цьому, не заслуговують на увагу посилання представника відповідача на непогодження з відповідачем розміру витрат, оскільки наданий суду позивачем розрахунок витрат свідчить, що відповідач обізнаний із наслідками дій щодо небажання продовжувати навчання, про що вказує його підпис та його запис про згоду на розрахунку та те, що відповідач у встановлений строк не оскаржив наказ про дострокове припинення контракту.

Однак, з доказів, наданих позивачем не вбачається чітко визначеної причини дострокового розірвання контракту, оскільки в Наказі № 21 визначено одразу дві: як систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, так і небажання продовжувати навчання, що є дві окремі підстави для відшкодування витрат.

Крім того, відповідно до контракту, останній укладено між відповідачем та заступником начальника інституту - начальника факультету підготовки фахівців для внутрішніх військ навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки та внутрішніх військ Національної академії внутрішніх справ. Тобто контракт відповідачем було укладено з Національною академією внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України строком на один рік. Позов пред’явлений Факультетом № 2 підготовки фахівців для Національної гвардії України Навчально-наукового інституту № 3 Національної академії внутрішніх справ. Позивач посилається, що відповідно до Закону України «Про національну гвардію України» та наказу МВС України від 08 травня 2014 року № 445 та наказу командувача Національної гвардії України від 14 березня 2016 року, факультет перетворено на Факультет № 2 підготовки фахівців для Національної гвардії України Навчально-наукового інституту № 3 Національної академії внутрішніх справ. Однак допустимих та належних доказів на підтвердження правонаступництва позивачем не надано, як не надано і доказів на підтвердження повноважень особи, якою підписано позов, позивача в силу установчих документів, норм законодавства, положень, статутів права на представництво інтересів Міністерства внутрішніх справ України щодо звернення до суду з позовом про відшкодування витрат на навчання з курсанта з урахуванням умов п.1 Контракту, п.2 Порядку.

Більш того, позивачем заявлена вимога про відшкодування витрат на користь позивача, однак, як наведено в п.1 Контракту, відповідач взяв на себе зобов’язання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов’язані з навчанням. Також, п.8 Положення передбачає, що сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та Держспецтрансслужби. Доказів того, що особовий рахунок позивача, який долучено до позову є рахунком спеціального фонду державного бюджету суду не надано.

За таких обставин, враховуючи те, що позивач в судове засідання не з’являвся, подав суду заяву про розгляд справи у свою відсутність, чим позбавив суд можливості роз’яснення наслідків вчинення, або не вчинення процесуальних дій, відсутністю у суду права самостійного збирання доказів, суд приходить до висновку, що з урахуванням не доведеності належними та допустимими доказами: правонаступництва позивача по відношенню до юридичної особи, з якою укладено контракт відповідачем, права позивача на звернення з вимогою про стягнення витрат, пов’язаних із навчанням відповідача, права саме позивача на отримання сум відшкодування витрат, правових підстав звільнення відповідача, суду не доведено того факту, що бездіяльністю відповідача щодо не відшкодування витрат в добровільному порядку порушено права та законні інтереси саме позивача.

Внаслідок викладеного, наявні підстави для відмови в задоволенні позову.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд -

вирішив:

в задоволенні позову Київського факультету Національної академії Національної гвардії України (місцезнаходження: майдан Захисників України, 3, м. Харків; ЄДРПОУ 086110502) до ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_2; РНОКПП НОМЕР_1), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Міністерства внутрішніх справ України (місцезнаходження: вул. Богомольця, 10, м. Київ; ЄДРПОУ 00032684) – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.О. Парфьонов