Рішення № 74425910, 15.05.2018, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1371/16-ц

Номер провадження 2/213/31/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 травня 2018 року м.Кривий Ріг

Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі

головуючого судді - Соловйової Л.Я.,

за участю секретаря - Ємельянцевої Т.С.,

за участю представника законного представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу за правилами загального позовного провадження цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_3, законний представник позивача - ОСОБА_1, представник законного представника позивача: ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (далі ПрАТ «СК «ПРОВІДНА»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, заподіяної смертю матері; стягнення страхового відшкодування, інфляційних втрат, три відсотки річних та неустойки,

ВСТАНОВИВ:

Представник законного представника неповнолітнього позивача - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю матері, який в подальшому уточнив. Згідно уточненого позову просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 моральну шкоду, завдану смертю матері в розмірі 6882,00 грн; страхове відшкодування в розмірі 93118,00 грн; інфляційні втрати в розмірі 104280,02 грн.; 3 % річних, що складає 11181,65 грн. та неустойку - 124289,87 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник законного представника - ОСОБА_2 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_6у на 55 км. +50 м. автодороги Сімферополь-Інкерман -Севастополь в АР Крим сталось ДТП за участю транспортного засобу Мерседес НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля «КАМАЗ 54112» з державним номерним знаком НОМЕР_5, з напівпричіпом «Іност», державний номерний знак НОМЕР_6. Внаслідок ДТП загинула пасажир транспортного засобу Мерседес - мати малолітнього позивача - ОСОБА_5. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована в ПрАТ «СК ПРОВІДНА» та згідно страхового полісу №АВ/5865290 від 29.12.2012 року ліміт відповідальності та одного потерпілого за шкоду життю і здоров»ю складає 100000 грн. Смерть матері завдала неповнолітній ОСОБА_3 сильної моральної шкоди, що виразилось в душевних стражданнях дитини. Розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає сплаті дитині становить - 6882 грн. 19.08.2013 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, однак відповідач своє зобов»язання виконав частково, сплативши лише витрати на поховання в розмірі 10448 грн. 50 коп. Представник законного представника позивача вважає, що відповідач зобов»язаний сплатити страхове відшкодування з розрахунку 100000 грн.(ліміт визначено полісом) за вирахуванням розміру моральної шкоди - 6882 грн., що становить 93118 грн. Страхове відшкодування відповідач у встановлені строки не здійснив, тому представником позивача було нараховано інфляційні втрати, 3% річних та неустойка. За період з 01.12.2013 року по 31.07.2017 року інфляційні втрати склали 88938,50 грн, 3% річних за період з 18.11.2013 року по 09.08.2017 року склали 11181,65 грн., неустойка від невиплачених страхових виплат за період з 18.11.2013 року по 09.08.2017 року склала 124289,87 грн.

В судовому засіданні представник законного представника позивача - ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити, посилався на обставини викладені у позовній заяві. Зазначив, що відповідачем було виплачено в 2015 році страхове відшкодування за витрати на поховання ОСОБА_5 в розмірі 10448 грн. 50 коп.. Також просив повернути помилково сплачений судовий збір в загальній сумі 3873 грн. 40 коп. Окрім цього, пояснив, що суду інших доказів надавати не бажає. Наполягає на розгляді справи на підставі наявних у справі доказів.

Представник відповідача 18.11.2016 року подав заперечення на позов, проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, просив розглянути справу за їх відсутності. В запереченнях зазначив, що між відповідачем та третьою особою у справі - ОСОБА_4 існували договірні правовідносини, договір цивільно-правової відповідальності було укладено 29.12.2012 року. Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров»ю, майну третьої особи. Обов»язок по обгрунтуванню вимоги заявника та надання доказів, що підтверджують заявлені вимоги покладений саме на заявника. Також для виплати страхового відшкодування необхідна встановлена у судовому порядку вина страхувальника у вчиненні ДТП, а саме: належним чином завірена копія постанови про притягнення до адміністративної відповідальності страхувальника або обвинувальний вирок суду відносно водія застрахованого автомобіля, які набрали законної сили. Позивач по справі не надав вироку, ухвали або іншого судового рішення, який має законну силу на території України відносно водія ОСОБА_4, яким встановлено вину останнього у скоєнні даного ДТП, а тому не можна говорити про виникнення винуватості ОСОБА_4 у скоєнні ДТП та виникнення у ПрАТ "СК "ПРОВІДНА" обов"язку щодо виплати страхового відшкодування. Позивач дійсно звертався в ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» в серпні та вересні 2013 року із заявами, але до 2015 року відповідач не мав можливості прийняти рішення стосовно виплати страхового відшкодування або у відмові такого відшкодування, оскільки ДТП розглядалось у кримінальній справі. Також відповідач у запереченнях зазначає, що позивач повинен сплатити судовий збір за подання даного позову, оскільки страхова компанія не відшкодовує шкоду, а проводить виплату страхового відшкодування (за шкоду заподіяну або майну або життю та здоров»ю потерпілої особи).

Представник ввідповідача зазначає, що стаття 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, що діяла станом на момент укладання страхового полісу №АВ/ 5865290 у грудні 2012 року -передбачала, що право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. У зв'язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають: діти (в тому числі усиновлені) - до досягнення ними повноліття; непрацездатна вдова (вдовець), непрацездатні батьки - до відновлення ними працездатності, а також працездатна вдова (вдовець), якщо у сім'ї є діти віком до восьми років; інші члени сім'ї, які знаходилися на утриманні потерпілого. У зв'язку із смертю годувальника відшкодовується частина неотриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті, за вирахуванням пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника. Порядок вирахування відшкодування утриманцям визначає Кабінет Міністрів України. Витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати. За умовами договору або за поданням одержувачів страхового відшкодування та за погодженням із страховиком таке відшкодування може бути виплачено у вигляді одноразової компенсації. Тобто вказаною нормою закону передбачено виплату страхового відшкодування у зв,язку з втратою годувальника та витрати на поховання. Виплата страхового відшкодування у вигляді моральної шкоди - передбачена не була. Згідно пункту 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України №5090-VI від 05.07.2012 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що норми цього Закону не застосовуються до договорів обов»язкового страхування цивільно- правової відповідальності, укладених до набрання чинності цим законом. Тобто зміни щодо змісту статтей 26-1 та 27 Закону України в новій редакції набрали чинності тільки 05 лютого 2013 року, а поліс страхування було укладено 29.12.2012 року.

Крім того, відповідач в запереченнях зазначив, що ОСОБА_1 отримав страхове відшкодування від ОСОБА_4, завданого смертю своєї дружини, шляхом задоволення цивільного позову при розгляді Нахимівським районним судом м.Севастополя кримінальної справи відносно ОСОБА_4. Вимоги представника законного представника неповнолітнього позивача про стягнення з відповідача на користь неповнолітнього позивача моральної шкоди - вважає безпідставними та такими, що направлені на подвійне відшкодування моральної шкоди.

Посилання позивача у позовній заяві на п.21 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 року №4 є таким, яке не відноситься до даної справи, оскільки позивач не є страхувальником відповідача, а є потерпілою особою. Страхувальником є ОСОБА_4, тому вважають, що в даному випадку положення та вимоги вказаної Постанови не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли між позивачем (як потерпілою особою) і відповідачем (як страховиком).

Щодо нарахування та стягнення з Відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних в порядку передбаченому ст.625 ЦК України, відповідач в запереченнях зазначає, що посилання Позивача на п.21. Постанови Пленуму ВССУзРЦКС від 01.03.2016 року за №4 є безпідставним та незаконним оскільки, йдеться мова про безпідставну відмову у виплаті страхового відшкодування, але відповідач не відмовляв у виплаті страхового відшкодування, а навпаки провів виплату страхового відшкодування відповідно до заяви Позивача про виплату такого відшкодування.

Посилання Позивача на строки прийняття рішення про виплату страхового відшкодування встановлені п.36.2. статті вказаного Закону України і порушення відповідачем строків виплати страхового відшкодування вважають безпідставними, оскільки відповідно до частині другої п.36.2. ст. 36 вказаного Закону України: «Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській, кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. Оскільки позивачем не надано належних доказів по чинному законодавству України щодо набрання законної сили судового рішення по кримінальному провадженню, внесеного до ЄРДР за № 12013140000000826 від 26.04.2014 року за ст.286 ч.3 КК України відносно ОСОБА_4, а тому строк прийняття рішення про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 як законному представнику позивача ОСОБА_3 не закінчився.

Крім того, як зазначає представник відповідача в запереченні, постановами: Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України, Пленуму Вищого Господарського Суду України, Верховного Суду України зроблено правовий висновок про те, що положення та вимоги ст.625 ЦК України не можуть бути застосовані до виплати потерпілій особі страхового відшкодування за договорами (полісами) обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Вимоги позивача стосовно стягнення 3% річних та інфляційних втрат не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, оскільки права та обов»язки сторін виникли з позадоговірних відносин.

Відповідач також не погоджується з розрахунком пені, інфляційних втрат та неустойки здійсненої представникм законного представника позивача ОСОБА_2 за період з 18.11.2013 року, оскільки вважають, що строк прийняття рішення про виплату страхового відшкодування не закінчився з тих підстав, що позивачем не надано судового рішення по кримінальному провадженню відносно страхувальника ОСОБА_4, який би набрав законної сили на території України.

Із зазначених підстав відповідач просить відмовити в задоволенні даного позову в повному обсязі (а.с.92-99 т.1).

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про розгляд справи були повідомлені. Направили до суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника. Просять застосувати до вимоги про стягнення неустойки строк позовної давності в один рік, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а.с.218,220,224 т.1).

Законний представник неповнолітнього позивача - ОСОБА_1 в судове засідання не з»являвся, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Направив заяву в якій зазначив, що погоджується з усіма аргументами, доводами та доказами наданими суду його представником ОСОБА_2, явитися в судове засідання не може за сімейними обставинами (а.с.135 т.1).

Третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився. Був викликаний в судове засідання шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду.

Вислухавши представника законного представника позивача, дослідивши всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо наявні у справі письмові докази у їх сукупності, письмові заперечення відповідача, суд вважає встановленими такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.18 т.1).

Згідно копії довідки про причину смерті від 30.07.2013 року слідує, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 - померла ІНФОРМАЦІЯ_6. Причина смерті: закрита тупа травма органів брюшної черевини. Остання була пасажиром мікроавтобуса та травмована при зіткненні з вантажним автомобілем (а.с.8). На підтвердження факту смерті ОСОБА_5 надано копію свідоцтва про смерть, актовий запис №386 (а.с.14 т.1).

Згідно копії витягу з кримінального провадження № 12013140000000826 - 30.07.2013 року внесено відомості до ЄРДР за ст. 286 ч.3 КК України, обставини: ІНФОРМАЦІЯ_6 о 00 годин 30 хвилин водій ОСОБА_4 керував мікроавтобусом Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався по автодорозі Сімферополь-Інкерман-Севастополь, з боку с. Фруктове у напрямку м. Інкерман, та знаходячись на 55 км +50м, не звернув увагу на дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем КАМАЗ 54112, реєстраційний номер НОМЕР_5, з напівпричепом «Іност», реєстраційний номер НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_6, який рухався в попутному йому напрямку. Внаслідок події до приймального покою лікарні потрапили 7 осіб. На місці події загинула ОСОБА_5 (а.с.103-104 т.1). Загибла працювала у фізичної особи - ОСОБА_4 на підставі трудових договорів №27011202064 від 21.06.2012 року та №27011301527 від 01.06.2013 року (а.с.12,13 т.1).

Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована в ПАТ СК «ПРОВІДНА», що підтверджується копією Поліса №АВ/ 5865290 обов,язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 27.12.2012р., транспортний засіб: Mercedes-Benz 315 СDІ, номерний знак НОМЕР_2. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров»ю встановлено в розмірі 100000 грн., за шкоду заподіяну майну - 50000 грн. (а.с.9,100 т.1).

На підтвердження вини у скоєному ДТП представником законного представника позивача - надано суду копію вироку Нахимівського районного суду м. Севастополя, винесеного Іменем Російської Федерації - 28.05.2014 року. З якого слідує, що ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст.264 КК Російської Федерації та призначено покарання у вигляді 3 роки позбавлення волі. Вказаним вироком повністю задловолено цивільний позов ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію моральної шкоди в розмірі 420000 руб. Однак вказаний документ не містить інформації щодо набрання законної сили. (а.с.233-245 т.1). Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Конституції України - м.Севастополь входить до територіального складу України. Таким чином вказаний документ є неналежним та недопустимим доказом, а обставини вказані в ньому не вважаються преюдиційно встановленими.

28.01.2015 року ОСОБА_2 звернувся до філії ПРАТ «СК «ПРОВІДНА» із заявою №2300019707 про виплату страхового відшкодування по факту смерті ОСОБА_5 внаслідок ДТП, яке сталось ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.101-102 т.1).

Листами від 23.07.2015 року та від 14.09.2015 року представнику законного представника позивача - ОСОБА_2 надано роз»яснення щодо розміру страхового відшкодування по факту смерті ОСОБА_5 та щодо розміру відшкодування моральної шкоди, з яких слідує, що розмір страхового відшкодування по страховій вимозі склав 10448 грн. 50 коп. (витрати на поховання), які було перераховано заявнику ОСОБА_2. Також роз»яснено, що моральна шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі, але не більше 5% ліміту, визначеного у п.9.3 ст.9 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с.10,11 т.1).

ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.29 т.1).

Ухвалою суду від 16.03.2017 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучений ОСОБА_4, проживає за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.111 т.1). Згідно листа УДППЗ «Укрпошта» з 27.03.2014 року припинено приймання всіх видів поштових відправлень до АР Крим та м.Севастополь (а.с.143 т.1).

Рішенням Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 14.02.2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПРАТ «СК «ПРОВІДНА» щодо стягнення моральної шкоди на користь останнього, інфляційних втрат, 3% річних та неустойки - відмовлено повністю (а.с.1-4 т.2).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.06.2017 року скасовано вищевказане рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 14.02.2017 року та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог: стягнуто з ПРАТ «СК «ПРОВІДНА» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди завданої смертю дружини - 6882 грн., інфляційні втрати в розмірі 6120,75 грн., три відсотки річних в розмірі 527,75 грн, та пеню (неустойку) -6255,85 грн. (а.с.6-8 т.2).

Вищевказаним рішенням апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_1 вперше подано заяву до відповідача про виплату страхового відшкодування -19.08.2013 року. Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Після подання уточненого позову представником законного представника позивача було сплачено судовий збір у справі в розмірі 551 грн. 20 коп. та 3328 грн. 70 коп. (а.с.165,166 т.1). 16.01.2018 року представником ОСОБА_2 подано клопотання про повернення помилково сплаченого судового збору (а.с. 227 т.1).

Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, виплати потерпілим страхового відшкодування за полісом обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також щодо відповідальності за прострочення виконання грошового зобов»язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77, 81 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. ст. 3, 6 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Пунктами 9.1, 9.2 ст. 9 вказаного Закону визначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Спір між сторонами виник стосовно застосування до спірних правовідносин положення статей 23, 27 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції закону №5090-VI (5090-17) від 05.07.2012 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є зокрема діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, що діяла станом на момент укладання страхового полісу №АВ/ 5865290 у грудні 2012 року - право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. Відповідно до п.27.2. у зв'язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають: діти (в тому числі усиновлені) - до досягнення ними повноліття; непрацездатна вдова (вдовець), непрацездатні батьки - до відновлення ними працездатності, а також працездатна вдова (вдовець), якщо у сім'ї є діти віком до восьми років; інші члени сім'ї, які знаходилися на утриманні потерпілого. 27.3. - Страхове відшкодування виплачується, якщо смерть потерпілого в результаті дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком такої дорожньо-транспортної пригоди. 27.4. У зв'язку із смертю годувальника відшкодовується частина неотриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті, за вирахуванням пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника. Порядок вирахування відшкодування утриманцям визначає Кабінет Міністрів України. 27.5. Витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати. 27.6. За умовами договору або за поданням одержувачів страхового відшкодування та за погодженням із страховиком таке відшкодування може бути виплачено у вигляді одноразової компенсації.

Тобто вказаною нормою закону передбачено виплату страхового відшкодування у зв,язку з втратою годувальника та витрати на поховання. Встановлено, що відповідачем 10.08.2015 року було перераховано страхове відшкодування, а саме відшкодовано понесені витрати на поховання ОСОБА_5 в розмірі 10448,50 грн. (т.2 а.с.6-8).

Разом з тим, відповідно до ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, що діяла станом на час дорожньо-транспортної пригоди та відповідно настання смерті матері позивача, яка загинула під час ДТП у липні 2013 року, пунктом 27.3 передбачено, що Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. 27.4. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. 27.5. Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

За змістом ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 вказаного Закону настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Отже, оскільки, станом на час ДТП у липні 2013 року вже діяла редакція закону, що передбачає відповідальність страховика за моральну шкоду заподіяну в результаті смерті особи при ДТП, вимоги представника законного представника позивача про відшкодування позивачу завданої моральної шкоди є обгрунтованими.

За загальновизнаним принципом права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, який станом на час ДТП становив 1147 грн., 12-кратний розмір моральної шкоди становитиме - 13764 грн., яка підлягає виплаті в рівних частках двом рідним потерпілої, яка загинула - чоловіку та доньці по 6882 грн., кожному. З урахуванням того, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.06.2017 року стягнуто з ПРАТ «СК» ПРОВІДНА» на користь чоловіка померлої - ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди - 6882 грн., тому суд вважає, що вимоги представника законного представника неповнолітнього позивача в частині відшкодування моральної шкоди завданої дитині в розмірі 6882 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно інших вимог представника законного представника позивача суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Однак, завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує два види правовідносин, і відповідно, зобов'язань:

1)Деліктні правовідносини (зобов'язання), де кредитором виступає потерпіла особа, а боржником - особа, яка завдала шкоди;

2)Договірні правовідносини (зобов'язання), які випливають з укладеного договору на користь третьої особи (договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності), де кредитором виступає особа, на користь якої повинно бути здійснене страхове відшкодування (полягає у покритті частини чи усіх збитків завданих внаслідок настання страхової події - спричиненої шкоди з вини страхувальника), а боржником - страховик за цим договором. У даному випадку зобов'язання Відповідача (страховика) випливають з договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а не безпосередньо з самого факту завдання шкоди.

Вделіктному зобов»язанні праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов»язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов»язання згідно з договором обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов»язанні ним є страховик).

Разом з тим зазначені зобов»язання не виключають одне одного. Деліктне зобов»язання первісне, основне зобов»язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, унаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов»язково припиняє деліктне зобов»язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов»язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором, оскільки на його користь страховик зобов»язаний виконати обов»язок зі здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов»язання не створює обов»язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов»язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов»язаний виконати свій обов»язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі.

Відповідно до норм Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування - є настання страхового випадку (скоєння ДТП).

Відповідно до п.27.2 вказаного закону - Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого

не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до п.35.1 ст.35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Пунктом 35.2 ст.35 вищевказаного Закону (в редакції, яка діяла на момент ДТП та на момент звернення до страхової компанії представника ОСОБА_2 в 2015 році (а.с.101) визначений вичерпний перелік документів, які необхідно надати страховику для отримання страхового відшкодування, в тому числі: документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника.

З наданої представником відповідача копії заяви ОСОБА_2 №2300019707 від 28.01.2015 року (а.с.101) слідує, що такі документи ним подані не були, про наявність у потерпілої ОСОБА_5 на утриманні неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1- повідомлено не було, копія свідоцтва про народження дитини також до заяви не була додана. При отриманні ОСОБА_2 страхового відшкодування на поховання потерпілої в розмірі 10448 грн. 50 коп. - вказана сума відшкодування не оспорювалась, заяви про виплату страхового відшкодування в іншій сумі до відповідача подано не було - про такі обставини сторонами не зазначалось та доказів таких суду не надано.

Крім того, слід зазначити, що представником законного представника позивача здійснено нарахування неустойки та 3% річних починаючи з 18.11.2013 року по 09.08.2017 року, інфляційних втрат - з 01.12.2013 року по 31.07.2017 року, однак останнім не надано суду доказів на підтвердження обставини про виникнення у відповідача зобов»язань за зверненням ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 із заявою 19.08.2013 року про відшкодування шкоди на утриманця. Будь-яких інших клопотань представником законного представника позивача в судовому засіданні не заявлялось.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, представником законного представника позивача ОСОБА_2 копію такої заяви поданої до відповідача 19.08.2013 року - до позову не додано, що позбавляє суд можливості перевірити, які саме документи були додані до заяви та про які види страхового відшкодування було в ній зазначено.

Відповідно до ст. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, що діяла станом на момент укладання страхового полісу АВ/5865290 від 27.12.2012р. строк дії якого з 29.12.2012 року до 28.12.2013 року включно- страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

На підставі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія Автономної Республіки Крим є тимчасово окупованою територією, а статтею 9 цього Закону передбачено, що будь-які органи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконним, якщо вони створені у порядку, не передбаченому законом, а видані цими органами акти (рішення, документи) є недійсними і не створюють правових наслідків.

Оскільки, на підтвердження вини страхувальника ОСОБА_4 надано копію вироку Нахимівського районного суду м.Севастополя від 28.05.2014 року винесеного іменем Російської Федерації, даних про набрання вказаним вироком законної сили та про визнання його на території України - представником законного представника позивача не надано, а тому такий доказ не може бути визнаний належним та прийнятий судом до уваги. Законний представник малолітньої дитини - ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не надали суду доказів того, що звертались до страховика та надавали останньому документи на виплату страхового відшкодування на утриманця - дитини померлої. Суду також не було надано вмотивованого рішення страхової компанії відповідача щодо відмови у виплаті страхового відшкодування на утриманця. На підставі вищевикладеного, суд вважає, що у відповідача на час розгляду даної справи - не виникло обов»язку щодо виплати страхового відшкодування на користь малолітньої позивачки ОСОБА_3 за шкоду заподіяну внаслідок ДТП життю потерпілої - матері позивача ОСОБА_5.

Представник законного представника позивача ОСОБА_2 при обґрунтуванні позовної вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних посилається на норми ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Постановою №4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» надано правовий висновок, та відповідно до п.4 вказаної постанови зазначено, що положення статті 625 ЦК України не застосовується до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК), тобто мова йде про випадки укладення між сторонами добровільного страхування, а в даному випадку між сторонами деліктні правовідносини.

Разом з тим, пунктом 21 вказаної Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 1 березня 2013 року роз»яснено, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу страхувальника зобов»язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Таким чином, вимоги Позивача стосовно стягнення 3% річних та інфляційних витрат не грунтуються на вимогах діючого законодавства, оскільки чинним законодавством України не передбачено застосування ст.625 ЦК України до деліктних правовідносин, які виникли між потерпілою особою і відповідачем (ПрАТ «СК «Провідна»). Права та обов'язки сторін по справі - між позивачем та відповідачем, в спірних правовідносинах, виникли з позадоговірних відносин.

А також, оскільки встановлено, що законним представником та його представником не надано суду належних та допустимих доказів того, що у відповідача виникло зобов»язання по сплаті страхового відшкодування малолітній позивачці - ОСОБА_3 на користь її законного представника, вина страховика у несплаті страхового відшкодування не підтверджена, відповідно не може бути нарахована неустойка, інфляційні втрати та 3% річних як відповідальність за порушення грошового зобов»язання, яке не виникло.

Виходячи із зазначеного, суд не приймає до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності до вимоги про стягнення неустойки (пені) з підстав, зазначених вище.

На підставі вищевикладеного, уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - в частині вимог щодо стягнення суми коштів на відшкодування моральної шкоди завданої малолітній ОСОБА_3 смертю матері. В частині вимог щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 страхового відшкодування, інфляційний втрат, 3% річних та неустойки - слід відмовити за недоведеністю.

Також встановлено, що позивачем під час розгляду справи подано клопотання про повернення помилково сплаченого судового збору. В клопотанні зазначає, що після сплати судового збору та ознайомлення з правовими нормами та судовою практикою йому стало зрозуміло, що він не повинен сплачувати судовий збір за подачу позову про відшкодування шкоди, заподіяною смертю фізичної особи. Законодавством не ставиться розмежування, хто заподіяв шкоду, а тому це не є обов»язковою умовою, а тому заперечення відповідача та його вимогу про оплату судового збору за подачу даного позову - вважає неправомірною.

Згідно ст.265 ч.7 п.4 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про повернення судового збору суд при винесенні рішення вирішує питання щодо повернення судового збору.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.

Оскільки предметом даного позову є відшкодування шкоди завданої внаслідок смерті матері позивача - суд вважає, що представником законного представника позивача ОСОБА_2 помилково сплачений судовий збір в розмірі 3328,70 та 551,20 грн. (а.с.165,166), а тому останній підлягає поверненню.

У зв»язку із частковим задоволенням позовнихвимог підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 22, 509, 511, 549, 611, 625, 636,1166, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст.3,6,9,22-31,27, 35,36 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та керуючись ст. ст.4, 12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_3, законний представник позивача - ОСОБА_1, представник законного представника позивача: ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, заподіяної смертю матері; стягнення страхового відшкодування, інфляційних втрат, три відсотки річних та неустойки - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» на користь законного представника малолітньої дитини: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2- ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері в сумі 6882 (шість тисяч вісімсот вісімдесят дві) гривні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення страхового відшкодування в розмірі 93118,00 грн; інфляційних втрат в розмірі 104280 грн. 02 коп; три відсотка річних, що складає 11181 грн. 65 коп. та неустойки в розмірі 124289 грн. 87 коп. законному представнику позивача: ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» на користь держави судовий збір в сумі 551 гривні 20 коп.

Повернути ОСОБА_2, судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп. сплачений ним по квитанції №0.0.854161427.1 від 20.09.2017 року та 3328 грн. 70 коп. сплачений по квитанції №0.0.854161775.1 від 20.09.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Законний представник малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2- ОСОБА_1: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_3.

Представник законного представника позивача: ОСОБА_2: АДРЕСА_3.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА»: м.Київ, бул.Т.Шевченка, 37/122, ЄДРПОУ: 23510137.

Третя особа: ОСОБА_4, АДРЕСА_4.

Дата складення повного судового рішення - 24.05.2018 року.

Суддя Л.Я. Соловйова