Ухвала суду № 74425625, 04.06.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі колегії: головуючого судді – Шелестова К.О.,

суддів – Трещова В.В., Ходаківського М.П.

з секретарем – Пухловою О.О.

за участю: прокурора – Філь О.І.

обвинуваченого – ОСОБА_1

захисника – адвоката ОСОБА_2

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 201/4770/18 (пр. № 1кп/201/512/2018), відомості про яке 24 квітня 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040000000435, стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурором до суду надісланий обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України. В день його надходження до суду було ухвалено рішення про призначення підготовчого судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор і представник потерпілого вважали за можливе призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_2 заперечував щодо призначення обвинувального акта до судового розгляду, заявивши клопотання про його повернення прокурору, посилаючись на те, що у наданому суду обвинувальному акті неповно викладені фактичні обставини інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, відсутні передбачені ст. 291 КПК України відомості щодо потерпілого ОСОБА_4, а також порушено вимоги ст. 293 КПК України щодо обов’язкового вручення захиснику копії обвинувального акта, оскільки 26 квітня 2018 року ним було надано слідчому Марушкіну С.І. договір про надання правової допомоги і ордер на представлення інтересів обвинуваченого ОСОБА_1, однак 27 квітня 2018 року слідчий без повідомлення його, як захисника обвинуваченого, вручив у слідчому ізоляторі обвинуваченому ОСОБА_1 обвинувальний акт, копію якого не було вручено йому, а також не відкрито матеріали досудового розслідування, що свідчить про порушення права обвинуваченого на захист.

Вислухавши думку учасників судового провадження щодо можливості призначення обвинувального акту до судового розгляду, дослідивши зміст останнього на відповідність вимогам ст. 291 КПК України, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України за результатами підготовчого провадження суд має право прийняти рішення щодо повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно з вимогами ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

З положень ч. 1 ст. 9 КПК України вбачається, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню , зокрема, 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Положеннями ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити відомості щодо найменування кримінального провадження , а також виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення .

Однак, вищезазначених вимог кримінального процесуального закону, слідчим при складанні вказаного обвинувального акта не було дотримано, враховуючи, що у обвинувальному акті взагалі відсутня інформація про найменування кримінального провадження, а лише зазначено відомості щодо його номера і надалі викладені фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень.

Крім того, слідчим не було дотримано вимог ст.ст. 91, 291 КПК України в частині викладу фактичних обставин інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_1 кримінальних правопорушень і формулювання обвинувачення, оскільки фактичні обставини викладені неповно і некоректно, не зазначено час вчинення кримінального правопорушення, а також обов’язкові елементи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

При цьому, суд звертає увагу, що дотримання зазначеної вимоги до змісту обвинувального акта є однією із гарантій права особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, на захист, оскільки пред’явлення конкретного обвинувачення і чітке викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, надає обвинуваченій особі можливість ефективно захищатися від такого обвинувачення та використовувати всі передбачені кримінальним процесуальним законом права на свій захист.

У постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року, прийнятому з підстав, передбачених пунктом 2 статті 445 КПК України з огляду на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, зазначено про те, що в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) – це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Відповідно до частини другої статті 42 КПК України, обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу, а обвинувальний акт, згідно із пунктом 3 частини другої статті 283 КПК України, є однією із форм закінчення досудового розслідування, тобто обвинувальний акт – це підсумковий процесуальний документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, засвідчується його завершення й надання доступу до матеріалів стороні захисту.

Таким чином, системно-структурний аналіз норм КПК України доводить, що на стадії досудового розслідування обвинувачення особи пов’язується з моментом складання обвинувального акта, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення».

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000 року вказується що, «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак, у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

Таким чином, вищезазначені порушення вимог кримінального процесуального закону, на думку суду, свідчать про неможливість призначення обвинувального акта до судового розгляду, оскільки такі порушення є істотними і призводять до порушення права обвинуваченого на захист від конкретного і зрозумілого обвинувачення.

Також, суд звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 293 КПК України передбачено, що одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Як встановлено судом, 24 квітня 2018 року адвокат ОСОБА_2 уклав договір про надання правової допомоги обвинуваченому ОСОБА_1, який 26 квітня 2018 року разом з ордером, було надано слідчому у цьому кримінальному провадженні, однак, 27 квітня 2018 року слідчим за погодженням з прокурором було складено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, копію якого, згідно розписки, було вручено обвинуваченому 27 квітня 2018 року, при цьому, згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, копія цього обвинувального акта не була вручена захиснику ОСОБА_2, а також останньому не відкривалися матеріали досудового розслідування у відповідності до вимог ст. 290 КПК України, що свідчить про обмеження сторони захисту у реалізації своїх процесуальних прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, прокурору у кримінальному провадженні – прокурору відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 для його належного оформлення у розумний строк, відповідно до вимог КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 293, 314-316, 372 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 201/4770/18 (пр. № 1кп/201/512/2018), відомості про яке 24 квітня 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040000000435, стосовно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, повернути прокурору у кримінальному провадженні – прокурору відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 для його належного оформлення у розумний строк, відповідно до вимог КПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Апеляційного суду Дніпропетровскьої області протягом семи днів з дня оголошення ухвали через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, а сторонами кримінального провадження, які не були присутні в судовому засіданні у той же строк з дня отримання копії ухвали суду.

Головуючий - суддя: К.О. Шелестов

Суддя: В.В. Трещов

Суддя: М.П. Ходаківський