Рішення № 74424810, 29.05.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/8183/17

2/310/445/18

РІШЕННЯ

Іменем України

29 травня 2018 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю представника відповідачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, пов’язаних із здійсненням виплати,

встановив:

МТСБУ звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, пов’язаних із здійсненнім виплати, мотивуючи свої вимоги наступним. 26 жовтня 2014 року на території РФ мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Ніссан», реєстраційний номер 0124ХР54, та транспортного засобу марки «ВАЗ», реєстраційний номер 97084НА, під керуванням ОСОБА_3 Винною у скоєнні ДТП є відповідачка. Згідно довідки ДАЇ відповідачка пред’явила на місці ДТП страховий сертифікат «Зелена картка» UA 045/9963930, оформлений на бланку ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія». Вказаний сертифікат не був чинним на момент ДТП, оскільки згідно інформації, наявної у єдиній централізованій базі даних щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, даний сертифікат виданий по відношенню до транспортного засобу іншого, ніж той, яким керувала відповідачка під час ДТП. Крім зазначеного, ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» заперечує справжність страхового сертифікату «Зелена картка», пред’явленого відповідачкою на місці ДТП, оскільки згідно оригіналу наявного страхового полісу з ідентичним номером значиться застрахований транспортний засіб «Тойота» з номерним знаком ВК7158ВІ. 13 липня 2015 року на адресу позивача надійшла гарантійна вимога Російського Союзу Автострахувальників в особі агента АО «ЖАСО» про відшкодування витрат на підставі Процедурних правил. 28 липня 2015 року МТСБУ здійснило виплату Білоруському бюро транспортного страхування у розмірі 650,85 євро, що в національній валюті складає 15 846,33 грн. 09 червня 2017 року позивач направив позивачці претензію про компенсацію витрат у добровільному порядку, проте відповіді на претензію позивач не отримав, кошти відповідачкою не сплачено. Просив стягнути з ОСОБА_2 витрати в розмірі 15 846,33 грн.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі та письмові пояснення, в яких зазначив наступне. Згідно ЦБД страхових полісів ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» подала до централізованої бази МТСБУ інформацію, що полісом «Зелена карта» UA 045/9963930 була застрахована відповідальність водія транспортного засобу «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_1. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що власником транспортного засобу «ВАЗ», реєстраційний номер 97084НА, є ОСОБА_2, відповідальність якої на момент ДТП застрахована не була. В даному випадку закон не визначає обов’язку позивача доводити ту обставину, що страховий сертифікат «Зелена Картка» було підроблено або змінено самим відповідачем. Підставою відповідальності є факт використання такого сертифікату. Водій ОСОБА_4 на місці ДТП на території РФ пред’явив страховий сертифікат, який містить ознаки підробленого, що є достатньою підставою для відшкодування проведеної виплати МТСБУ на користь Російського Союзу Автострахувальників в особі АО «ЖАСО» з подальшим регресним позовом МТСБУ до ОСОБА_2 як власниці транспортного засобу.

Відповідачка в судове засідання не з’явилась, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідачка позовні вимоги не визнав і пояснив суду, що ОСОБА_2 26 жовтня 2014 року на території РФ не знаходилась, не була учасником ДТП, транспортним засобом не керувала. В позові зазначено дату народження відповідачки – 04 вересня 1979 року, хоча ОСОБА_2 народилася 06 листопада 1949 року, тобто позов пред’явлено до неналежної особи. Хто підробляв документи страхового сертифікату «Зелена картка» з транспортного засобу «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_1, на автомобіль «ВАЗ», реєстраційний номер 97084НА, не відомо. Автомобіль «ВАЗ» ОСОБА_2 продала після смерті сина приблизно 10 років тому, водійського посвідчення не має. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно з довідкою про дорожньо-транспортну пригоду від 26 жовтня 2014 року в м. Новосибірську на пл. Калініна сталась ДТП за участю автомобілів ВАЗ 2109, реєстраційний номер 97084НА, власником якого є ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_4, та «Ніссан», реєстраційний номер 0124ХР54, власником якого є ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_6

На місці ДТП було пред’явлено страховий сертифікат «Зелена картка» UA 045/9963930.

Згідно з інформацією, наданою ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», строк дії полісу № 9963930 - з 16 жовтня 2013 року до 30 жовтня 2013 року, т/з ВК7158ВІ, Тойота; на дату ДТП сертифікат «Зеленої картки» № 9963930 не діяв. Зазначена інформація підтверджена доданою до матеріалів справи копією полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування «Зелена картка» № 9963930.

На адресу позивача надійшла гарантійна вимога Російського Союзу Автострахувальників в особі агента АО «ЖАСО» про відшкодування витрат на підставі Процедурних правил, розмір відшкодування складає 650,85 євро.

МТСБУ була здійснена виплата страхового відшкодування на користь АО «ЖАСО» по платіжному дорученню № 2207 від 28 липня 2015 року в сумі 650,85 євро, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день сплати складає суму 15 846,33 грн.

09 червня 2017 року позивачем на адресу відповідачки було направлено претензію про сплату вищевказаної суми в добровільному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В своїй постанові від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз’яснив, що відсутність складу злочину або складу адміністративного правопорушення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності.

Проте, статті 1166, 1187 ЦК України передбачають, що шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов’язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Ст. 16 Закону України «Про страхування» передбачає, що у разі виїзду зареєстрованого в Україні автотранспортного засобу на територію іншої країни - члена міжнародної системи автострахування «Зелена Картка» власник такого транспортного засобу зобов’язаний укласти договір міжнародного обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, дія якого поширюється на ці країни, та отримати від страховика - повного члена Моторного (транспортного) страхового бюро страховий сертифікат «Зелена Картка» єдиного зразка, який прийнятий в усіх країнах - членах цієї міжнародної системи страхування.

Аналогічне положення зазначено у п. 10.3. ст. 10 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (далі Закон № 1961-IV), відповідно до якого договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. Договори міжнародного страхування, які діють на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом «Зелена картка», що визнається і діє в цих країнах. Страховий сертифікат «Зелена картка» - страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах - членах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», які зазначені і не викреслені у такому сертифікаті (п. 1.11. ст. 1 Закону № 1961-IV).

Згідно п. 17.1. ст. 17 Закону № 1961-IV страховики зобов’язані укладати договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

В п. 17.2. ст. 17 цього ж Закону зазначено, що поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Зразок типового поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування «Зелена картка» востаннє за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України затверджений в новій редакції розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 20 березня 2014 року № 81. Відповідно до Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

За положеннями ст. 29 Закону у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року за № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від вини.

Згідно п. 40.2 ст. 40 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі якщо МТСБУ відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка» було здійснене відшкодування шкоди за страховика - члена об'єднання або власника та/або користувача зареєстрованого в Україні транспортного засобу, який використовував за кордоном підроблений або змінений у незаконний спосіб страховий сертифікат «Зелена картка» та спричинив дорожньо-транспортну пригоду, відповідні витрати МТСБУ та регламентні виплати з фонду страхових гарантій мають бути компенсовані такими особами МТСБУ в повному обсязі.

Аналіз вказаної правової норми дає підставу встановити, що обов’язковими умовами для компенсації витрат понесених МТСБУ, у відповідності з цією нормою, є по-перше – бути користувачем або власником транспортного засобу, по-друге – використовувати за кордоном підроблений або змінений у незаконний спосіб страховий сертифікат «Зелена картка», по-третє – спричинити дорожньо-транспортну пригоду.

Та обставина, що не ОСОБА_2, а інша особа керувала транспортним засобом та вчинила ДТП на території іншої держави, шкоду за яку відшкодовувало МТСБУ, не заперечується позивачем. Доказів використання саме відповідачкою підробленого або зміненого у незаконний спосіб страхового сертифікату «Зелена картка» позивачем не надано.

Крім зазначеного, згідно з паспортом серії СВ 874021, виданим 16 квітня 2004 року Бердянським РВ УМВС України в Запорізькій області, дата народження ОСОБА_2, яка зареєстрована за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, – АДРЕСА_1, є 06 листопада 1949 року.

У відповідності з інформацією, наданою Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відомостей про перетинання державного кордону України в період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року громадянами України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в базі даних не виявлено.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити через відсутність правових підстав для стягнення шкоди понесеної позивачем відповідно п. 40.2 ст. 40 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Керуючись ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02154) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 71107) про відшкодування витрат, пов’язаних із здійсненням виплати, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 04 червня 2018 року.

Суддя ОСОБА_7