Вирок № 74424584, 04.06.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6266/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2018 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :

Головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі - Матіко Я.Ю.

з участю прокурора – Демків Р.О.

потерпілого - ОСОБА_1 та його захисника – ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Ужгород кримінальне провадження № 308/6266/17, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017070030001119 від 23.04.2017 року про обвинувачення:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, працюючого приватним підприємцем, раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України ,-

В С Т А Н О В И В :

23.04.2017 року, біля 01-ї год. 10 хв., ОСОБА_3, керуючи в м. Ужгород, по вул. Грушевського, технічно справним автомобілем НОМЕР_1, і рухаючись у напрямку вул. Капушанська, навпроти будинку №2, що на вказаній вулиці, внаслідок порушення :

п.1.3 Правил дорожнього руху України, згідно якого учасник дорожнього руху зобов’язаний знати й неухильно виконувати вимог правил, а також бути взаємно ввічливим,

п.1.5 Правил дорожнього руху, згідно якого дія або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати безпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров’ю громадян, завдавати матеріальних збитків,

п.1.10 Правил дорожнього руху, згідно якого терміни, що наведені у правила мають значення: безпечна швидкість – швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах,

п.12.2 Правил дорожнього руху України, згідно якого у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості та

п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди,

діючи з необережності, недбало – не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, допустив переїзд через потерпілого ОСОБА_1, який без свідомості лежав на проїзній частині дороги.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №480 від 23.06.2017 року, в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки з множинними переломами з обох сторін, закритої черепно-мозгової травми, струсу головного мозку, множинних переломів ребер з обох сторін, забою середостіння, травми живота, перелому грудини, компресійного перелому Th8, множинних переломів остистих відростків, закритих багато уламкових переломів обох лопаток, правобічного пневмотораксу, які супроводжувалися важким травматичним шоком ІІ-ІІІ ст.., множинних забійних саден м’яких тканин спини, грудної клітки та голови. Виникли вищевказані тілесні ушкодження в результаті дії тупих твердих предметів, з прикладанням значної сили по механізму здавлення, і по своєму характеру, згідно із п.2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, які були небезпечні для життя в момент їх спричинення.

ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, щиро покаявся у вчиненому та підтвердив обставини вчиненого злочину, що викладені в обвинувальному акті. Так, 23.04.2017 року, біля 01-ї год. 10 хв., він на належному йому автомобілі НОМЕР_1 рухався по вул. Грушевського, в напрямку вул. Капушанська, коли навпроти будинку №2, що на вказаній вулиці, переїхав через потерпілого, який лежав на проїзній частині дороги. Тої ночі падав сильний дощ, а тому вся дорога була в калюжах. Їдучи на автомобілі зі швидкістю 50-60 км./год. він дивився вперед. Потерпілого побачив приблизно за 5-10 метрів від автомобіля, коли і почав вживати заходів, щоб уникнути зіткнення, а саме: почав гальмувати та вивертати руль вліво, однак уникнути переїзду йому не вдалося. Після переїзду, він відразу вийшов до потерпілого, який лежав без свідомості, однак подавав ознаки життя. Він викликав швидку допомогу та поліцію. Коли потерпілий вже був у лікарні, він часто відвідував останнього та оплатив повністю його лікування. На даний час шкодує, що так трапилося, щиро кається.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав, що в ніч з 22 на 23.04.2017 року, він знаходився в барі «Домажор», що в м. Ужгород, на вул. Грушевського. Вийшовши з приміщення бару, він вирішив перекурити, коли до нього пристали невідомі йому хлопці, які спочатку попросили у нього закурити, а потім почали з ним конфліктувати. Між ними виникла суперечка, під час якої він вимушений був втікати він незнайомих йому осіб, які в свою чергу кидали йому навздогін каменями. В той час коли він перебігав проїзну частину дороги, то один камінь влучив йому в голову, від чого він втратив свідомість та впав. До свідомості він прийшов вже перебуваючи у лікарні. Щодо ОСОБА_3, то до останнього претензій не має, так як обвинувачений повністю відшкодував спричинену йому моральну шкоду, а матеріальна шкода, буде відшкодована страховою компанією. ОСОБА_3 кожний день відвідував його у лікарні, оплатив вартість лікування та по совісному відносився до нього. Просить не призначати обвинувачену реальну міру покарання та не позбавляти прав на керування транспортним засобом, оскільки як йому відомо, ОСОБА_3 на даний час працює в таксі і це є його єдиним джерелом доходів.

Заслухавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та про порядок їх дослідження, суд в порядку ч.3 ст. 349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, які правильно зрозуміли зміст цих обставин і сумнівів у добровільності і істинності їх позицій не має, розуміючи при цьому, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На підставі наведеного, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

За положеннями ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, зі змінами від 06.11.2009 року, звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У пункті 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини.

При визначенні виду та розміру покарання, суд враховує ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини скоєного, особу обвинуваченого.

Пом'якшуючими покарання обставинами обвинуваченого ОСОБА_3, суд вважає щире каяття останнього, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, про що свідчать пояснення потерпілого ОСОБА_1 даними в судовому засіданні та власноручно написана останнім розписка.

Відповідно до ч.2 ст. 66 КК України, суд визнає обставинами, що пом’якшують покарання ОСОБА_3 те, що останній свою вину визнав повністю, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання та роботи, по місцю якого характеризується позитивно.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 не встановлено.

Поряд з наведеними обставинами, суд при призначенні покарання бере до уваги положення п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 року, згідно якого при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущеного особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, тощо).

Так, судом беруться до уваги ті обставини, що переїзд потерпілого ОСОБА_1 відбувся в той час, коли останній знаходився в горизонтальному положення, відносно дороги, що є незвичним становищем для учасників дорожнього руху, зокрема пішоходів. Крім цього встановлено, що потерпілий був одягнутим в одяг чорного кольору, а дана пригода мала місце вночі.

Разом з вказаними обставинами, судом враховується поведінка ОСОБА_3 відразу після вчиненого злочину, а саме він зупинився, підбіг до потерпілого та викликав швидку і поліцію, а також поведінка обвинуваченого під час досудового розслідування справи, зокрема обвинувачений сам надав слідству диск, на якому міститься відеозапис даної ДТП, сприяв слідству, не забуваючи при цьому необхідності повністю відшкодувати шкоду потерпілому.

Враховуючи наведені вище фактичні обставини справи, особу винного, тяжкість вчиненого злочину, наслідків, що настали та поведінку ОСОБА_3 після вчиненого злочину, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_3 можливим без відбування останнім покарання у вигляді позбавлення волі і у відповідності до вимог ст.75 КК України, звільняє його від покарання з випробовуванням, при умові виконання засудженим покладених на нього обов'язків передбачених ст. 76 КК України, що на думку суду буде відповідати вимогам ст. 50 КК України, а саме буде сприяти виправленню засудженого, а також запобігати вчинення нових злочинів, як засудженим так і іншими особами.

Поряд з цим, обговорюючи питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання – позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує те, що ОСОБА_3 вчинив даний злочин перебуваючи у тверезому стані, керував технічно справним транспортним засобом, на даний час є приватним підприємцем з видом діяльності «надання послуг таксі», що є його єдиним джерелом доходу, потерпілий не має до обвинуваченого претензій та сам просить не позбавляти останнього прав на керування транспортним засобом, а тому вважає за недоцільне застосування до ОСОБА_3 додаткового покарання передбаченого ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Судові витрати по справі складають 2468,7 грн. за проведенні по справі експертизи, які підлягають стягненню з ОСОБА_3

Долю речових доказів по справі, суд вирішує у порядку визначеному ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.7-29, 368-371,373,374,376,392,394,395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання засудженого ОСОБА_3 з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України обов'язки – періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту, вважати скасованим.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь НДКЦ при МВС України в Закарпатській області судові витрати за проведені по справі експертизи в сумі 988,7 грн. (одержувач: УК у м. Ужгород 24060300, код одержувача: 38015610, р/рахунок: 31114115700002 в ГУДКСУ в Закарпатській області, МФО: 812016, призначення: за експертизу).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь судового експерта ОСОБА_5 судові витрати за проведену по справі судову авто технічну експертизу в сумі 1480 грн. (Приватбанк МФО305299, ОКПО14360570, рахунок 29244825509100, призначення платежу: для поповнення на карту 5168 7572 4819 8683).

Речові докази по справі:

- автомобіль НОМЕР_1 – повернути ОСОБА_3Д;

- чорну кепку та грошові кошти в сумі 74 грн. – вважати повернутими потерпілому ОСОБА_1С;

- 2 марлеві тампони, за допомогою яких відбиралися сліди бурого кольору схожі на кров, уламки бамперу, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Ужгородського ВП – знищити;

- оптичний диск із відео записом – зберігати при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий В.М. Малюк