Рішення № 74424518, 30.05.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4064/18 2/335/1395/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Рибалко Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Мереуци М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа Третя запорізька державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до Запорізької міської ради, третя особа Третя запорізька державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказала, що 19 лютого 2017 року помер її син ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ЖС №379067, виданим Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 1365.

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить:

Частка квартири АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцеві на праві приватної спільної сумісної власності на підставі свідоцтва №2071 про право власності на житло, виданого 01.04.1996 року Акціонерним товариством «Запоріжжилцивільбуд».

Частка квартири АДРЕСА_1, яка належала померлому 10.02. 2001 року ОСОБА_3 на підставі свідоцтва №2071 про право власності на житло, виданого 01.04.1996 року Акціонерним товариством «Запоріжжилцивільбуд», яку відповідно до закону прийняв ОСОБА_2, але за життя не оформив своїх спадкових прав на неї.

Право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано у Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, про що записано у реєстровій книзі за №267, номер запису 37785 від 02.10. 2006 року.

ОСОБА_2 заповіту не залишив.

На день відкриття спадщини він був зареєстрований та проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом з ним була зареєстрована та проживала позивач.

У встановленому ч.3 ст. 1268 ЦК України порядку, вона прийняла спадщину після померлого 19.02. 2017 року ОСОБА_2. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину після його смерті, не має.

09.11. 2017 року позивач звернулася до ОСОБА_4 державного нотаріуса Третьої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Проте, у оформленні спадщини у нотаріальному порядку йому було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на квартиру, які відповідно до п.4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02. 2012 року за №296/5 для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно в порядку спадкування необхідно надати.

Зазначене підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеною 09.11. 2017 року ОСОБА_4 державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори.

Посилаючись на вимоги статей 11, 16, 1218, 1268-1270, 392 Цивільного кодексу України позивач просить суд визнати за нею право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, який помер 19 лютого 2017 року.

Представник позивача у наданій суду заяві просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача у наданому відзиві просив суд справу розглядати без його участі, прийняти рішення по справі на розсуд суду у відповідності до вимог чинного законодавства України. У наданому відзиві, представник позивача посилається на те, що норми п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 ЦК УРСР.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явилася, надала суду письмову заяви про розгляд справи за відсутності представника.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 19 лютого 2017 року помер син позивача ОСОБА_2. Факт відкриття спадщини підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ЖС №379067, виданим Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 1365.

Як вбачається із матеріалів справи після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить:

Частка квартири АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцеві на праві приватної спільної сумісної власності на підставі свідоцтва №2071 про право власності на житло, виданого 01.04.1996 року Акціонерним товариством «Запоріжжилцивільбуд».

Частка квартири АДРЕСА_1, яка належала померлому 10.02. 2001 року ОСОБА_3 на підставі свідоцтва №2071 про право власності на житло, виданого 01.04.1996 року Акціонерним товариством «Запоріжжилцивільбуд», яку відповідно до закону прийняв ОСОБА_2, але за життя не оформив своїх спадкових прав на неї.

Право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано у Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, про що записано у реєстровій книзі за №267, номер запису 37785 від 02.10. 2006 року та підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідка 117450750.

ОСОБА_2 заповіту не залишив.

Як вбачається із матеріалів спадкової справи, заведеної державним нотаріусом Третьої запорізької державної нотаріальної контори після померлого 19 лютого 2017 року ОСОБА_2, на день відкриття спадщини він був зареєстрований та проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом з ним була зареєстрована та проживала позивач ОСОБА_1.

У встановленому ч.3 ст. 1268 ЦК України порядку, позивач прийняла спадщину після померлого 19.02. 2017 року ОСОБА_2. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину після його смерті, не має.

09.11. 2017 року позивач звернулася до ОСОБА_4 державного нотаріуса Третьої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Проте, у оформленні спадщини у нотаріальному порядку йому було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на квартиру, які відповідно до п.4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02. 2012 року за №296/5 для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно в порядку спадкування необхідно надати.

Постановою державного нотаріуса Третьої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_4 від 09.11.2017 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове, отже права позивача підлягають захисту у судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Право власності в України повинно спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ), для того, щоб бути доведеним перед іншими особами.

Неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину позбавляє позивача можливості здійснювати права власника та порушує ч.1ст. 317 ЦК України, ч. ч. 1,2 ст. 319 ЦК України.

Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов’язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

З вимог ст. 16 ЦК України вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності належить судам. Одним із способів захисту цивільних прав, згідно ч.2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.

Таким чином, обрані позивачем способи захисту його прав передбачені законом і відповідають йому.

Як роз'яснено в листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року умовою для переходу в порядку спадкування права власності на обєкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Правова позиція суду щодо можливості захисту права власності позивача шляхом його визнання ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "підлягає використанню національними судами України як джерело права.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Онерільдіс проти Туреччини» Європейський суд з прав людини визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Ятрідіс проти Греції» зазначив, що володіння майном повинно бути законним.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11,16, 1218, 1268-1270 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 76-81, 200, 263-265 ЦПК України, –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа Третя запорізька державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, який помер 19 лютого 2017 року

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 Розділу ХШ «Перехідні Положення» ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Н.І.Рибалко