Ухвала суду № 74424409, 01.06.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5661/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.06.2018 місто Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Світлик О.М., при секретарі судового засідання Гайданці Г.В., з участю прокурора Попович В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Закарпатської області радника юстиції ОСОБА_1 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, громадянки України, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, Україна, та за адресою: 3072, м. Остермундіген, вул. Ахорнштрасе, 21, кантон Берн, Швейцарська Конфедерація, раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 382 КК України, у кримінальному провадженні за № 12012180030000221, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.12.2012 року,

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Закарпатської області радника юстиції ОСОБА_1 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 382 КК України, у кримінальному провадженні за № 12012180030000221, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.12.2012 року.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що 12 грудня 2003 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_4 (нині ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українка, громадянка України, уродженка м. Полтава, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судима) уклали шлюб, у якому 7 травня 2007 року народилася донька ОСОБА_5

29 грудня 2010 року рішенням Октябрського районного суду м. Полтава шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розірвано. Згідно з даним рішенням суду їх спільна донька ОСОБА_5 мала проживати з матір’ю – ОСОБА_6

У подальшому, 24 грудня 2011 року, ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на ОСОБА_7.

07 червня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтава із цивільним позовом до колишньої дружини ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_5

15 серпня 2012 року в рамках зазначеного судового розгляду ОСОБА_3 пред’явив позов до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 за місцем свого проживання (АДРЕСА_1). Свої позовні вимоги ОСОБА_3 аргументував тим, що ОСОБА_2 часто змінює місце свого проживання та малолітньої доньки, що негативно впливає на розвиток дитини, а також те, що колишня дружина створює йому перешкоди у спілкуванні з донькою.

В цей же час, ОСОБА_2, усвідомлюючи, що рішенням суду її можуть зобов’язати не перешкоджати спілкуванню ОСОБА_3 з донькою та визначити місце проживання доньки з батьком, вирішила незаконно вивезти малолітню ОСОБА_5 із України на постійне місце проживання до Швейцарської Конфедерації, де тимчасово мешкав її чоловік ОСОБА_7

Будучи досконало обізнаною з Порядком переміщення через державний кордон України громадян України, який затверджений Постановою Кабінету ОСОБА_8 України від 27 січня 1995 року № 57, та розуміючи, що для виїзду із України до Швейцарської Конфедерації необхідно оформити та отримати відповідні документи, у тому числі нотаріально завірену заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд до Швейцарії на постійне місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_5, ОСОБА_2 усвідомлюючи, що ОСОБА_3 дозволу на вивезення не дасть, вирішила їх незаконно отримати і використати з протиправною метою.

Так, з метою незаконного переправлення малолітньої ОСОБА_5 через державний кордон України до Швейцарської Конфедерації, ОСОБА_2 протягом червня-вересня 2012 року підшукала невстановлену досудовим розслідуванням особу, до якої звернулася з проханням виготовити підроблену заяву від імені колишнього чоловіка – ОСОБА_3 про надання дозволу на вивезення малолітньої доньки – ОСОБА_5 на постійне місце проживання до Швейцарської Конфедерації.

При цьому, ОСОБА_2 усвідомлюючи, що до вказаного документу будуть внесені завідомо неправдиві відомості, будучи обізнаною стосовно протиправності дій щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України та використання завідомо підробленого документу, завідомо усвідомлюючи що вони є кримінально караними, надала невстановленій особі необхідну інформацію щодо змісту заяви, а саме прізвище, ініціали та дату народження малолітньої доньки, а також адресу реєстрації, паспортні дані та ідентифікаційний номер її колишнього чоловіка – ОСОБА_3

Протягом червня-вересня 2012 року невстановлена слідством особа виготовила та надала ОСОБА_2 підроблений офіційний документ – нотаріально посвідчену заяву від імені колишнього чоловіка – ОСОБА_3 про надання дозволу на вивезення малолітньої ОСОБА_5 за кордон України до Конфедерації Швейцарія, яка була виконана на спеціальному бланку нотаріальних документів серії ВРР № 565476 та мала дату реєстрації – 28 вересня 2012 року.

Разом з тим ,ОСОБА_3 заяви про надання дозволу на вивезення малолітньої ОСОБА_5 за кордон України до Конфедерації Швейцарія, яка була виконаний на спеціальному бланку нотаріальних документів серії ВРР № 565476, ОСОБА_2 не надавав. Згідно з витягом з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів бланк серії ВРР № 565476 з 15.05.2012 року вважається утраченим.

Крім того, згідно з висновком почеркознавчої експертизи від 28.08.2013 року № 12012180030000221/1, зображення рукописних записів «Одабаш’ян Сергій Артурович» у графі «Підпис» заяви від імені біологічного батька ОСОБА_5 – ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд за кордон до Швейцарії на постійне місце проживання, яка була виконана на спеціальному бланку нотаріальних документів серії ВРР № 565476, виконано не ОСОБА_3, а іншою особою.

16 жовтня 2013 року ОСОБА_2 з метою незаконного переправлення через державний кордон України малолітньої ОСОБА_5 до Швейцарської конфедерації звернулася до Посольства вказаної країни в Україні (м. Київ, вул. Козятинська, 12) із заявою про видачу на ім’я малолітньої ОСОБА_5 довготермінової візи (типу D) для в’їзду до Швейцарської конфедерації.

Серед документів, які необхідні для отримання візи та перетину кордону України малолітньою ОСОБА_5, ОСОБА_2, діючи умисно, особисто надала до Посольства Швейцарської Конфедерації в Україні разом із іншими документами завідомо підроблену нотаріально посвідчену заяву від імені батька ОСОБА_5 – ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд за кордон до Швейцарії на постійне місце проживання, яка була виконана на спеціальному бланку нотаріальних документів серії ВРР № 565476.

Вказані документи стали підставою для надання малолітній ОСОБА_5 довгострокової візи для в’їзду до Швейцарської Конфедерації.

В подальшому, 21 листопада 2012 року рішенням Октябрського районного суду м. Полтава місце проживання малолітньої ОСОБА_5 визначено за місцем проживання позивача – ОСОБА_3 за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 28/41.

26 листопада 2012 року, всупереч рішенню Октябрського районного суду м. Полтава від 21 листопада 2012 року, ОСОБА_2 на особистому автомобілі НОМЕР_1, разом із малолітньою донькою ОСОБА_5 та чоловіком ОСОБА_7 прибули в пункт пропуску «Тиса» Чопського прикордонного загону з метою подальшого виїзду на постійне місце мешкання до Швейцарської Конфедерації.

В той же день, близько 03-04 год., перебуваючи в пункті пропуску «Тиса» Чопського прикордонного загону, ОСОБА_2, будучи обізнаною з вимогами п. 1 ч. 4, ч. 12 Правил щодо обов’язковості подачі працівникам органу прикордонного контролю нотаріально посвідченої заяви одного з батьків про надання згоди на виїзд за кордон неповнолітньої дитини, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, надала співробітникам Державної прикордонної служби України завідомо підроблену заяву від імені ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд за кордон до Швейцарії на постійне місце проживання, яка була виконана на спеціальному бланку нотаріальних документів серії ВРР № 565476, що дало змогу безперешкодно перетнути кордон України.

В подальшому, 26 жовтня 2012 року, на підставі наявних віз та додаткових документів, в тому числі завідомо підробленої нотаріально посвідченої заяви від імені ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд за кордон до Швейцарії на постійне місце проживання, ОСОБА_2 та її малолітня донька ОСОБА_5 зареєстровані у компетентних органах Конфедерації Швейцарія.

30 листопада 2012 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 21 листопада 2012 року щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5

10 січня 2013 року апеляційним судом Полтавської області винесена ухвала, згідно з якою рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 21 листопада 2012 року залишене без змін. Вказана ухвала набрала законної з моменту її проголошення, а отже, рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 21 листопада 2012 року також набрало законної сили 10 січня 2013 року.

16 січня 2013 року представник інтересів ОСОБА_2 у судових органах ОСОБА_9 отримав ухвалу апеляційного суду Полтавської області та повідомив ОСОБА_2 про прийняте рішення.

Проте, ОСОБА_2, будучи обізнаною з рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 21 листопада 2012 року та ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 10 січня 2013 року, умисно не виконала судове рішення щодо повернення малолітньої ОСОБА_5 батькові та залишила її проживати разом із собою у Швейцарській Конфедерації.

29 грудня 2013 року на виконання рішення Верховного суду кантону Берн від 08 жовтня 2013 року малолітня ОСОБА_5 передана її батькові – ОСОБА_3

27 лютого 2014 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України щодо ОСОБА_2 складене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 332, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 382 КК України, яке відповідно до ст. 135 КПК України, у зв'язку з відсутністю особи за місцем проживання, направлене за адресою проживання її родини: АДРЕСА_2.

03 березня 2014 року досудове розслідування у даному кримінальному провадженні зупинене на підставі п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України у зв’язку з необхідністю виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.

28 квітня 2014 року досудове розслідування було відновлене у зв’язку з ознайомленням захисника з матеріалами кримінального провадження, на підставі ст. ст. 42, 221 КПК України.

29 квітня 2014 року досудове розслідування у даному кримінальному провадженні зупинене на підставі п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України у зв’язку з необхідністю виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.

14 травня 2014 року досудове розслідування у кримінальному провадженні відновлено та у той же день зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України.

17 лютого 2016 року досудове розслідування у даному кримінальному провадженні відновлене на підставі ч. 1 ст. 282 КПК України у зв’язку з необхідністю вчинення процесуальних дій.

18 лютого 2016 року постановою прокурора у кримінальному провадженні – прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Полтавської області старшого радника юстиції ОСОБА_10 визначено підслідність кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 332, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 382 КК України у кримінальному провадженні № 12012180030000221 від 22.12.2012 року за слідчими СВ Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області.

02 березня 2016 року постановою прокурора Ужгородської місцевої прокуратури юриста 2 класу ОСОБА_11 визначено підслідність кримінального провадження № 12012180030000221 від 22.12.2012 року за слідчими СВ Ужгородського РВП Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області.

24 березня 2016 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України слідчим СВ Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_12 за погодженням з прокурором Ужгородської місцевої прокуратури радником юстиції ОСОБА_13 досудове розслідування даного кримінального провадження зупинене та оголошено розшук підозрюваної ОСОБА_2

05 квітня 2017 року досудове розслідування у даному кримінальному провадженні відновлене на підставі ч. 1 ст. 282 КПК України, у зв’язку з необхідністю вчинення процесуальних дій.

05 квітня 2017 року постановою прокурора Закарпатської області старшого радника юстиції ОСОБА_14 досудове розслідування кримінального провадження № 12012180030000221 від 22.12.2012 року доручене слідчому управлінню ГУНП в Закарпатській області.

12 квітня 2017 року на підставі ст. 279 КПК України змінено підозру ОСОБА_2 в частині ст. 332 КК України, а саме з ч. 1 на ч. 2 ст. 332 КК України, за кваліфікуючою ознакою попередня змова групи осіб.

12 квітня 2017 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України слідчим відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_15 за погодженням з прокурором відділу прокуратури Закарпатської області радником юстиції ОСОБА_16 досудове розслідування даного кримінального провадження зупинене.

В ході подальшого досудового розслідування встановлено, що підозрювана ОСОБА_2 зареєстрована та проживає у кантоні Берн, Швейцарської Конфедерації, за адресою: 3072, м. Остермундіген, вул. Ахорнштрасе, 21, зі статусом: дозвіл на проживання «Б».

Прокурор зазначає, що беручи до уваги викладене, в органу досудового розслідування виникла необхідність у зверненні до компетентних органів Швейцарської Конфедерації із запитом про видачу (екстрадицію) підозрюваної ОСОБА_2

ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 4 ст. 358 та ч. 1 ст. 382 КК України. Санкція ч. 1 ст. 382 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк три роки. Санкція ч. 2 ст. 332 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк сім років.

ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, зокрема, тяжкого злочину, не має міцних соціальних зв’язків на території України, а тому за твердженням прокурора є підстави вважати, що остання продовжуватиме переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду за межами нашої держави. Крім того, підозрювана ОСОБА_2 може знищити, сховати або спотворити документ, що є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, а саме вищевказану підроблену нотаріально завірену заяву ОСОБА_3

Враховуючи вищевикладене, на виконання вимог п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК України, а також те, що запобігти вищевказаним ризикам шляхом застосування більш м’якого запобіжного заходу, ніж як тримання під вартою, неможливо, прокурор просить обрати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою, з обрахуванням строку тримання під вартою з моменту фактичного затримання останньої.

Прокурор у судовому засіданні підтримала клопотання про обрання відносно підозрюваної ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з підстав, наведених у клопотанні, та просила задовольнити клопотання.

На підставі ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відсутності підозрюваної, оскільки остання оголошена у міжнародний розшук.

Заслухавши пояснення прокурора, вивчивши та дослідивши матеріали, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області знаходиться кримінальне провадження за № 12012180030000221, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.12.2012 року, за підозрою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 382 КК України.

За результатами розслідування вказаного кримінального провадження 12.04.2018 року ОСОБА_2 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а саме з ч. 1 ст. 332 на ч. 2 ст. 332 КК України, у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразилися у незаконному переправленні через державний кордон України малолітньої ОСОБА_5, за попередньої змовою з невстановленою на даний час особою, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 332 КК України. Крім того, ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразилися у використанні завідомо підробленого документу – нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд за кордон до Швейцарії на постійне місце проживання ОСОБА_5, яка була виконана на спеціальному бланку нотаріальних документів серії ВРР № 565476, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України. Також, ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразилися в умисному невиконанні судового рішення, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Підозра ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами.

З матеріалів клопотання вбачається, що у зв’язку з тим, що підозрювана ОСОБА_2 переховувалася від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та її місцезнаходження невідоме, постановою слідчого було оголошено розшук підозрюваної ОСОБА_2.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.06.2017 року надано дозвіл на затримання підозрюваної ОСОБА_2 з метою її приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що підозрювана ОСОБА_2 зареєстрована та проживає у кантоні Берн, Швейцарської Конфедерації, за адресою: 3072, м. Остермундіген, вул. Ахорнштрасе, 21, зі статусом: дозвіл на проживання «Б», що підтверджується відповідною довідкою про місце проживання, виданою службою прописки населення громади Остермундіген від 14.06.2017 року.

Листом сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Закарпатській області від 14.09.2018 року за № 880/106/13-2017 повідомлено, що на адресу сектору Інтерполу та Європолу ГУНП в Закарпатській області надійшло повідомлення з Інтерполу Швейцарії щодо вищевказаної ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. У повідомленні зазначається про те, що за наявною інформацією та на підставі рішення Верховного суду Швейцарії ОСОБА_17 (Odabashian Mariya), ІНФОРМАЦІЯ_6, була повернута батькові. Міністерство Юстиції України у своєму повідомленні від 17.03.2014 року підтвердило, що дитина була повернута батькові та про те, що справа була закрита. Також повідомлено, що ОСОБА_2 досі є зареєстрованою за місцем проживання в кантоні Берн, Швейцарія.

Іншим листом сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Закарпатській області від 14.09.2018 року за № 884/106/13-2017 повідомлено, що з метою внесення до Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про зміну статусу розшуку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з «встановлення місцезнаходження» на «арешт з метою екстрадиції» просять надати погодження щодо видачі (екстрадиції) зазначеної особи з відповідним центральним органом України при здійсненні міжнародного співробітництва під час кримінального провадження, а також засвідчені копії чинних ухвал слідчого судді або суду про тримання особи під вартою в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу.

Підозрювана ОСОБА_2 оголошена в міжнародний розшук з метою встановлення її місцезнаходження, що підтверджується листом сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Закарпатській області від 13.03.2018 року за № 372/106/13-2018.

Таким чином, у органу досудового розслідування виникла необхідність звернення з відповідним клопотанням до компетентних органів з метою видачі підозрюваної ОСОБА_2 правоохоронним органам України для притягнення до кримінальної відповідальності.

Згідно зі ст. 575 КПК України клопотання про видачу особи в Україну готує слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, з дотриманням вимог, передбачених цим Кодексом та відповідним міжнародним договором України. Клопотання складається у письмовій формі і повинно містити дані про особу, видача якої вимагається, обставини і кваліфікацію вчиненого нею злочину. До клопотання додаються документи, зокрема, засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності.

Підставою застосування підозрюваній ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під варту є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрювана матиме можливість надалі переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Відповідно до ст. 178 КПК України встановлено, що ОСОБА_2 підозрюється, серед іншого, у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до семи років.

Згідно зі ст. 5 Рекомендації Комітету ОСОБА_8 Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Отже, відповідно до вказаної рекомендації, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного.

Вивченням особи підозрюваної встановлено, що вона є працездатного віку, не має міцних соціальних зв’язків на території України, даних про те, що вона страждає тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали їй утриманню під вартою, матеріали клопотання не містять. Разом з тим, даних, які б вказували на неможливість обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не встановлено.

За приписами ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Як встановлено слідчим суддею, ОСОБА_2 оголошено у міжнародний розшук.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а відтак, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14 березня 1984 року не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування. Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об’єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, у відповідності до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Враховуючи характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_2, їх тяжкість, беручи до уваги конкретні обставини справи, зважаючи на особу підозрюваної, слідчий суддя приходить до переконання про доцільність обрання відносно підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою уникнення ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

З огляду на вищенаведене слідчий суддя вбачає наявність достатніх підстав для задоволення клопотання прокурора, оскільки клопотання належним чином обґрунтовано та прокурором у судовому засіданні доведено обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованих їй кримінальних правопорушень, та наявність ризику, а саме, що остання буде продовжувати переховуватися від органів досудового розслідування та суду, та для запобігання вказаного ризику слідчий суддя вважає недостатнім обрання більш м’якого запобіжного заходу. При цьому, стороною обвинувачення доведено, що підозрювана ОСОБА_2 перебуває у міжнародному розшуку.

Питання щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень та правильності кваліфікації її дій слідчим суддею при розгляді даного клопотання не вирішувалися, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Відтак, клопотання прокурора про обрання відносно підозрюваної ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає до задоволення.

Між тим, на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є підстави для обрання щодо особи запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131, 177, 178, 183, 184, 192-194, 196, 197, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 382 КК України – задовольнити.

Обрати відносно підозрюваної ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 193 КПК України після затримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваної повинен розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м’який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Закарпатської області радника юстиції ОСОБА_1

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 04 червня 2018 року о 08 год. 15 хв.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_18