Рішення № 74424361, 29.05.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 29.05.2018

Справа № 334/4610/17

Провадження № 2/334/872/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

Ленінський районний суд м. Запоріжжя

у складі : головуючого-судді Гнатюка О.М.

при секретарі Алєйніковій О.В.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника третьої особи Маньковської Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки і піклування, про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_4 третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки і піклування, про визначення місця проживання дитини.

27 березня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб, який був зареєстрований у Ленінському відділ реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №106 (копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1).

Від шлюбу мають спільну дитину: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ленінським районним судом м. Запоріжжя від 14 березня 2017 року шлюб між позивачем та відповідачем розірваний.

При розірванні шлюбу питання щодо визначення місця проживання дитини не вирішувалося.

В позасудовому порядку сторони не можуть дійти згоди про місце проживання дитини.

На день звернення з позовом дитина проживає разом із відповідачкою. Проте мати не опікується дитиною, її навчанням вихованням, оскільки ставить у пріоритеті своє особисте життя, а життям дитини опікується бабуся - мати відповідача та позивач.

Відповідач намагається тиснути на дитину з метою спільного проживання з нею, однак сама донька жити з матір'ю не бажає. Позивач, в свою чергу, забезпечив всі необхідні умови для проживання і виховання дитини. Донька під час перебування в квартирі батька має окрему кімнату, всі потреби дитини в харчуванні, одязі, навчанні та дозвіллі забезпечуються у повному обсязі.

Відповідач не займається фізичним та духовним розвитком особистості дитини. Дитина не відвідує кружки, секції, додаткові заняття, в зв'язку із забороною ОСОБА_4

Позивач має більшу прихильність до доньки, самостійний дохід, постійне місце проживання, в якому створені умови для фізичного, духовного та морального розвитку дитини і може забезпечити її усім необхідним, в тому числі для здійснення своїх обов'язків по виховання та догляду. Позивач і надалі немає наміру перешкоджати відповідачу у здійсненні своїх обов'язків щодо доньки ОСОБА_5. Визначення місця проживання дитини з позивачем не суперечить інтересам дитини - ОСОБА_5, оскільки батько приділяє увагу і турботу до доньки, створює належні умови її виховання.

Позивач просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із батьком - ОСОБА_1.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги. Вказав, що на цей час дитина проживає окремо з відповідачкою. Мати неналежним чином ставиться до виховання дитини. Просив задовольнити позов, оскільки це буде в більшій мірі відповідати інтересам дитини.

Відповідачка у судове засідання 29 травня 2018 року не з'явилася. Судом здійснювалися виклики відповідачки за її місцем проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом направлення судових повісток рекомендованим листом із повідомленням, які відповідачкою не отримувались та повернулися до суду з відміткою відділення зв'язку в поштовому повідомленні про закінчення терміну зберігання.

Тобто поштові відправлення з судовими повістками з викликом у судові засідання на 21 листопада 2017 року та на 29 травня 2018 року не вручені відповідачці з причин, незалежних від суду, який у встановленому процесуальним законом порядку вчинив необхідні дії, спрямовані на повідомлення учасників процесу про дату, час і місце розгляду справи, адже отримання рекомендованих листів адресатом є поза межами судового контролю.

При цьому відповідачці було відомо про перебування цивільної справи в провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя, оскільки 26 лютого 2018 року до суду була подана заява ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи в зв'язку із хворобою відповідачки.

Клопотань про відкладення розгляду справи чи слухання справи за відсутності відповідача не надходило. Відзив на позов відповідачка не надала.

Позивач не заперечував щодо можливості проведення заочного розгляду.

За таких обставин суд ухвалив на підставі ст. 280 ЦПК України розглядати справу у заочному порядку за наявними в ній матеріалами та доказами, поданими позивачем.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала позовні вимоги. Вказала, що районною адміністрацією Запорізької міської ради по Дніпровському району за ухвалою суду було проведено перевірку щодо умов проживання неповнолітньої ОСОБА_5, за наслідками якої виготовлено висновок про доцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 за місцем проживання батька.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника третьої особи, свідків, дослідивши докази, приходить наступних висновків.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Положеннями ст. 161 СК України закріплено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Дана норма національного права є відображенням норм міжнародного публічного права, що закріплені у положенні ст. 9 ч. I Конвенції ООН від 20 листопада 1989 року «Про права дитини» (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року), згідно якого Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Так, згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Поняття «забезпечення найкращих інтересів дитини» визначається п. 4 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III, як дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Питання забезпечення інтересів дитини базується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження. Дорослі, поринаючи у свої власні проблеми, скуті взаємними образами, почуття дітей і їх переживання за інерцією відсовують на другий план. Тоді ж як в більшості випадків кардинально змінюється саме життя дитини: це і нове оточення, часто нове місце проживання, неможливість спілкування з обома батьками одночасно тощо. Тоді ж як кожній дитині необхідне емоційно комфортне середовище для нормального фізичного, духовного та морального розвитку.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Судом встановлено, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.9)

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14.03.2017 року було розірвано шлюб між позивачкою та відповідачем.

Відповідно до характеристики ОСОБА_5, наданої Запорізькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №22, остання зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, уважна учениця. Виявляє цікавість до навчання, загальний розвиток на високому рівні, систематично виконує домашні завдання. Після переходу до школи №22 ОСОБА_5 більше місяця не відвідувала школу, в зв'язку із чим батьків було попереджено про наслідки безвідповідального ставлення до виховання дитини. Дівчина часто хворіє. У першому семестрі 2016-2017 року пропустила 228 уроків по хворобі. Мати проводила та забирала ОСОБА_5 зі школи, але не цікавилася окремо навчанням, під час хвороби до школи не телефонувала і не попереджувала про відсутність доньки. Після проведення бесіди класним керівником з матір'ю ОСОБА_4 мати систематично приходить до школи за кожним викликом. Батько відвідував школу двічі за весь час: при поверненні дитини до навчання та з адвокатським зверненням 9.12.2016 року. Спочатку другого семестру навчального року приводить та забирає дівчину бабуся - ОСОБА_6 Зі слів бабусі, мама перестала займатися вихованням доньки, але заставляє її кожну неділю відвідувати церкву. Систематично говорить про те, що переведе до іншої школи, не називаючи причин. Дитина говорить про бабусю та тата, а про маму воліє не говорити. (а.с.11)

Згідно з психологічною характеристикою, виданою 26 січня 2017 року, дитина - ОСОБА_5 позитивно ставиться до батька, воліє більше бачитись з ним, відчуває себе з ним добре та комфортно. (а.с.12) В тесті ОСОБА_7 дитина обирала місце рядом з батьком. У відкритих питаннях дитина називала тата; у питаннях хвороби, неприємностей першій розповість бабусі, яка більше всього часу проводить з дитиною. Довірчі відносини у дитини з бабусею. У малюнках дитина ідентифікує себе з бабусею. Відчуває своє місце у родині, відчуває конфлікт між батьками. В рисунку родини малює всю родину, емоційно сприймає тата та маму. Дуже сумує за батьком, воліє його більше бачити, але батьки багато працюють і їх зміни не співпадають, тому вона рідко бачить тата (мати дозволяє бачитись лише у її присутності). Емоційний фон в розповіді про батька позитивний.

Згідно з психологічною характеристикою, виданою 15 травня 2017 року, дитина - ОСОБА_5 дитина у тесті ОСОБА_7 обирала місце рядом з батьком та бабусями. У відкритих питаннях дитина називала тата та бабусю. Мати дитина не обирала. У картинках з мамою дитина себе визначала в середині між татом та бабусями, а за довгим столом у центрі обрала мати, а себе посадила максимально на відстані. В загальному психологічному стані у дитини вбачається тривожність, невпевненість, незахищеність, фрустрація, нехватка психологічного тепла, депресивний фон у домі. В малюнку родини мати не малює, говорить, що мати зараз бажає її відвезти, проте вона цього не бажає та не побоюється. (а.с.13)

Відповідно до службової характеристики ОСОБА_1, працюючого старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності та службової діяльності, останній за місцем роботи характеризується позитивно. (а.с.14)

ОСОБА_1 має постійний доход, що підтверджується довідкою про доходи. (а.с. 15, 43)

Відповідно до акту оцінки потреб дитини та її сім'ї щодо задоволення потреб дитини ОСОБА_5 за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.16-17) у наявності усі необхідні умови для проживання, розвитку та виховання дитини. ОСОБА_1 проживає разом із своєю матір'ю ОСОБА_8

В судовому засіданні були оглянута щоденник-анкета малолітньої ОСОБА_5, яка була нею заповнена 11 березня 2017 року. В анкеті малолітня ОСОБА_5 зазначила, що цінує у людях доброту ,радість, настрій. Кращим подарунком для неї є: тато, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_8. Не любить: маму, злість, церков.

23.02.2018 року службою у справах дітей районної державної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району надано висновок про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з яким служба у справах дітей, як представник органу опіки та піклування, вважала за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини разом з батьком ОСОБА_1

Зі змісту вказаного висновку вбачається, що комісією було проведено обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_4, в ході обстеження було встановлено, що остання проживає разом з малолітньою донькою ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2. У наявності усі необхідні умови для проживання, розвитку та виховання дитини. ОСОБА_4 не працює, а з 5 грудня 2017 року перебуває на обліку в Правобережному центрі зайнятості (статус безробітної наданий 8 лютого 2018 року). Також було обстежено житлово-побутові умови проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, де створено всі необхідні умови для проживання, розвитку та виховання дитини. ОСОБА_1 працює старшим слідчим в ГУНП у Запорізькій області. 21 лютого 2018 року спеціалісти відділу по Дніпровському району служби у справах дітей Запорізької міської ради вислухали думку малолітньої ОСОБА_5, яка висловила бажання проживати разом із батьком - ОСОБА_1 за його місцем проживання: АДРЕСА_4 В своїх поясненнях дитина вказала, що бажає жити з батьком, а з матір'ю проживати не бажає, оскільки остання постійно свариться, кричить, водить її по церквах, лікарнях, скандалить, постійно б'є та ображає. Психологом Запорізького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді проводилися бесіди з ОСОБА_4, за результатами якої в психолога склалося враження, що відповідачка не до кінця усвідомлює наслідки своєї поведінки, має низькій рівень мотивації до змін. (а.с.47-75)

11 квітня 2017 року директор загальноосвітньої школи №22 звернувся з поданням до Начальника відділу по Дніпровському району служби у справах дітей Запорізької міської ради та Начальника ТВО Дніпровського району щодо повернення ОСОБА_5 до навчального закладу. Причиною такого звернення стала неявка дитини до школи в період з 3 квітня 2017 року. Мати дівчинки не відповідала на телефоні дзвінки класного керівника. 10 квітня 2017 року зі слів бабусі класний керівник дізналася про те,що дівчинка разом із матір'ю проживає у Харкові, але речі дитини залишилися вдома. Батьки запрошувалися до психолога, соціального педагога, але після проведених бесід з дитиною ніхто з батьків так і не поцікавився психологічним станом дитини. (а.с.76).

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_9, що є класним керівником ОСОБА_5. Дитина була переведена з ліцею №96. Дитину спочатку до школи відводила мати - ОСОБА_4, але останнім часом дитину приводить та забирає бабуся. При цьому мати дитини - ОСОБА_4 йде позаду бабусі та доньки. ОСОБА_5 при спілкуванні неохоче розповідає щодо матері, до батька та бабусі ставиться більш прихильно. У березня 2017 року ОСОБА_4 забрала дитину зі школи, повідомивши, що їй потрібно лікування. У квітні 2017 року дитина не відвідувала школу. Після телефонних дзвінків бабуся повідомила, що ОСОБА_4 забрала дитину та поїхали до Харкова. У травні 2017 року дитина повернулася до навчального закладу. Під час особистого спілкування ОСОБА_4 висловлювалась, що переведе дитину до іншої школи. При цьому причин переведення не вказувала, мотивуючи, що це її (мати) бажання.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_6 пояснила, що є матір'ю ОСОБА_4 та бабусею ОСОБА_5 Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 стали проживати в неї за адресою: АДРЕСА_2. ОСОБА_4 після звільнення з органів внутрішніх справ не працює. Чим вона займається невідомо. Дитина (ОСОБА_5.) уникає спілкування з матір'ю - ОСОБА_4 Свідок також майже не спілкується з ОСОБА_4, незважаючи на те, що проживають в одній квартирі. Квартира двокімнатна, маються всі умови для проживання дитини. Вона зверталася до психіатричної лікарні за проведенням огляду ОСОБА_4, проте їй відповідали, що провести огляд можливо лише за добровільної згоди останньої. ОСОБА_1 відвідує дитину. Для дівчинку було б краще проживати з батьком. Дитину до школи відводить і забирає вона (свідок), а ОСОБА_4 в цей час йде позаду, не наближаючись. Весною 2017 року ОСОБА_4 забрала дитину та поїхала до Харкова, не повідомивши нікому. Дитина не ходила до школи 2 місяці. Потім ОСОБА_5 сама зателефонувала їй з Харкова та повідомила, де вони та що мати - ОСОБА_4 шукає роботу. Після повернення дитина побоюється залишатися з матір'ю, оскільки остання може знов її забрати та відвезти будь-куди. Дитина бажає проживати з батьком.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_8 пояснила, що є матір'ю ОСОБА_1 До розлучення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 проживали в неї у квартирі. ОСОБА_4 особо дитиною не займалася. Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 з донькою ОСОБА_5 переїхали жити до ОСОБА_6 В квартирі є всі умови для проживання та виховання дитини. ОСОБА_5 більш схильна до батька.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року № 1385, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

При цьому під забороною розлучення дитини з своєю матір'ю в контексті Декларація прав дитини слід розуміти не обов'язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі матері прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією.

Відповідно до положень ст. 12 Конвенції держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що її стосується, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України», Європейський суд з прав людини наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.

Вирішуючи питання щодо заявлених позовних вимог, суд враховує думку дитини, викладену в письмових поясненнях малолітньої ОСОБА_5, що були отримані від неї за згодою батьків на проведення бесіди з дитиною спеціалістами відділу по Дніпровському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради ОСОБА_3 та ОСОБА_10 (а.с. 58-61) При цьому дитина відмовилася розмовляти та виказувати свою думку в присутності матері, повідомила, що їй некомфортно спілкуватися в її присутності. ОСОБА_5 висловила бажання проживати разом із батьком - ОСОБА_1 за його місцем проживання: АДРЕСА_4 В своїх поясненнях дитина вказала, що бажає жити з батьком, а з матір'ю проживати не бажає, оскільки остання постійно свариться, кричить, водить її по церквах, лікарнях, скандалить, постійно б'є та ображає.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Оскільки відповідачка в судове засідання не з'являлася, заперечень на позов не надала, то суд позбавлений можливості з'ясувати її позицію та отримати пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_4, які вона надала 21 лютого 2018 року Начальнику відділу по Дніпровському району служби (управління) у справах дітей ОСОБА_11, остання наполягає на тому, щоб її дитина ОСОБА_5 проживала разом з нею. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 в неї почалися проблеми з керівництвом на роботі, в зв'язку із чим вона звільнилася. Після того, вона поїхала до Харкова з метою відшукати роботу, а дитину взяла з собою, оскільки не могла її покинути. У травні 2017 року вони приїхали до Запоріжжя на день народження дитини. ОСОБА_1 забрав дитину та утримував її три тижні. Після повернення дитини, остання поводиться агресивно, кидається, б'ється, відмовляється спілкуватися, відмовляється приймати від неї їжу, ліки. Вона зверталася до спеціалістів служби у справах дітей, психологів, але контакт з дитиною встановити не вдалося. Батько дитини - ОСОБА_1, бабусі - ОСОБА_8, ОСОБА_6 настроюють дитину проти матері ( ОСОБА_4).

Таким чином, судом встановлено, що на цей час малолітня дитина ОСОБА_5 проживає разом із матір'ю ОСОБА_4 та бабусею ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2.

Проте атмосфера, в якій проживає малолітня дитина, на думку суду, не є спокійним та стійким середовищем.

Дитина ОСОБА_5 проживає в несприятливих умовах фактичного конфлікту своєї матері ОСОБА_4 з бабусею ОСОБА_6, які не спілкується між собою. При цьому між дитиною та матір'ю також склалися складні стосунки, які характеризуються негативним ставленням дитини до матері ОСОБА_4, на що вказують позивач, свідки у справі, підтверджується матеріалами перевірки, яка проводилася спеціалістами відділу по Дніпровському району служби у справах дітей Запорізької міської ради при виготовленні висновку щодо визначення місця проживання дитини. Негативне ставлення дитини до матері триває понад 1 рік, що підтверджується також і письмовими поясненнями ОСОБА_4, які вона надала спеціалістам служби у справах дітей.

На цей час фактично більшу частину обов'язків матері виконує бабуся ОСОБА_5 - ОСОБА_6

Місце проживання ОСОБА_1 не є чужим для дитини, оскільки до розірвання шлюбу між позивачкою та відповідачкою їх родина проживала разом за адресою: АДРЕСА_3.

Житлові умови в зазначеній квартирі є емоційно комфортним середовищем для нормального фізичного, духовного та морального розвитку дитини.

З урахуванням ставлення кожного з батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька та негативне ставлення до матері, вік дитини, інші обставини у справі, що були встановлені судом, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги, визначивши місце проживання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із батьком - ОСОБА_1, оскільки це буде якнайкраще відповідати інтересам дитини.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що визначення місця проживання дитини з батьком не позбавляє права матері спілкуватися з дитиною.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача суд стягує судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки і піклування, про визначення місця проживання дитини.

Визначити місцем проживання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із батьком - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані з розглядом справи, а саме: 640 грн. за сплату судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Гнатюк