Ухвала суду № 74424336, 08.05.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 08.05.2018

Справа № 334/3086/18

Провадження № 2/334/2689/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Гнатюк О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, скасування переходу права власності та поновлення запису про право власності, -

встановив:

В провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, скасування переходу права власності та поновлення запису про право власності, а саме: визнання неправомірним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2; скасування переходу права власності на об’єкт нерухомості – житловий будинок, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Колонтай 1Б та земельну ділянку площею 0,0879 га, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Колонтай 1Б; поновлення права власності на оспорювані об’єкти нерухомості за ОСОБА_1

В ході ознайомлення з матеріалами позовної заяви встановлено, що право власності на житловий будинок та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя вулиця Колонтай, будинок 1Б, зареєстровано за ТОВ «Кей Коллект». В позовній вимогах до суду ставиться питання про визнання неправомірним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за яким було змінена реєстрація права власності без волі законного власника зазначеного будинку та зазначеної земельної ділянки - позивача ОСОБА_1.

Позивач вважає, що на даний час існує реальна можливість з боку відповідача ТОВ «Кей Колект» відчужити зазначені будинок та земельну ділянку на користь третіх осіб, оскільки ТОВ «Кей Колект» направило ОСОБА_1 повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 11 квітня 2014 року.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд забезпечити цивільний позов шляхом накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Колонтай 1Б, що належить на праві власності відповідачу ТОВ «Кей Колект».

Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

У відповідності до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 149 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз’яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову зазначила, що нею подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, скасування переходу права власності та поновлення запису про право власності.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до договорів купівлі продажу від 08.06.2007 року №1498 та №1500 позивачем було придбано об’єкт нерухомості - жилий будинок №1-Б по вул. Колонтай в м. Запоріжжі та земельна ділянка площею 0,0879 га, розташована в м. Запоріжжі за цією ж адресою.

Цього ж дня відповідно до договору іпотеки №11165151000/3 №1501, укладеному між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» вказані об’єкти було передано в іпотеку даній банківській установі. Іпотекою забезпечувались зобов’язання позивача по поверненню кредитних коштів у сумі 99000 швейцарських франків, отриманих в даній банківській установі, зі строком погашення не пізніше 07.06.2028 року.

Через світову кризу, знецінення національної валюти та інші негативні наслідки в економіці України протягом 2008-2010 років у позивача утворилась заборгованість перед АКІБ «УкрСиббанк» за платежами по кредиту, яку тим не менш позивач намагався сплачувати та спілкуватись з банківською установою стосовно реструктуризації заборгованості, що вже утворилася.

Разом з тим, наприкінці квітня 2014 року позивачем було отримано від ТОВ «КЕЙ Колект» повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 11.04.2014року. Вказаним повідомленням ТОВ «КЕЙ Колект» було повідомлено позивача, що ними було придбано право вимоги заборгованості по кредитному договору № 11165151000 від 08.06.2007 року на підставі договору факторингу № 1 від 12.12.2011 року, укладеному з ПАТ «УкрСиббанк». Крім того, позивача було повідомлено, що іпотекодержателем нерухомого майна, що було предметом іпотеки згідно іпотечного договору №11165151000/3 від 08.06.2007 року стало ТОВ «Кей Колект».

Позивачеві було запропоновано сплатити на користь ТОВ «КЕЙ Колект» суму заборгованості за кредитним договором, інакше вказана установа розпочне продаж предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі - продажу в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Наприкінці серпня - на початку вересня 2014 року позивачеві стало відомо, що Виконавчою службою Ленінського району за заявою ТОВ «КЕЙ Колект» порушене виконавче провадження стосовно стягнення на користь ТОВ «Кей Колект» заборгованості на загальну суму 830381,95 гривень. Відповідно до інформації про виконавче провадження 10.09.2014 року з метою реального виконання рішення суду державним виконавцем було накладено арешт на все нерухоме майно боржника.

При цьому наприкінці 2015 року, ТОВ «КЕЙ Колект» повідомило позивача, що 29.09.2015 року ним на підставі договору іпотеки №1501 від 08.06.2007 року оформлено право власності на будинок, розташований за адресою - Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Колонтай 1Б та на земельну ділянку, про що було надано відповідні витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. При цьому ТОВ «КЕЙ Колект» повідомило, що не буде вчиняти якихось дій стосовно виселення ОСОБА_1 з даного приміщення, запропонувавши викупити у них вказане приміщення по ринковій ціні. На час подання позовної заяви позивач та члени сім’ї продовжують мешкати у спірному приміщенні, володіти і користуватись ним, не маючи при цьому права власності.

Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №122580587 від 03.05.2018 року земельна ділянка площею 0,0879 га, кадастровий номер 2310100000:04:009:0076, розташована за адресою м. Запоріжжя, вул. Колонтай 1Б була передана у власність ТОВ «Кей Колект» 29.09.2015 року на підставі договору іпотеки серія та номер 1501 від 08.06.2007 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 24873677, було прийняте приватним нотаріусам Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. Відповідно до цієї ж довідки - на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 24865774 від 29.09.2015 року, на підставі договору іпотеки №1501 від 08.06.2007 року ОСОБА_2 було оформлено за ТОВ «КЕЙ Колект» право власності на житловий будинок загальною площею 171,6 кв. м., житловою площею 62,9 кв.м., розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Колонтай 1Б.

Вказані рішення було прийнято нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, незважаючи на арешт всього нерухомого майна, що було винесено державною виконавчою службою 10.09.2014 року при проведенні виконавчого провадження за зверненням самого ж ТОВ «КЕЙ Колект».

Позивачка вказує на те, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 не вчиняла нотаріальної дії з нерухомим майном за адресою: м. Запоріжжя, вул. Колонтай 1-Б, в результаті якого відбулось би виникнення, перехід або припинення прав на будинок та земельну ділянку або обтяження таких прав, у зв'язку з чим у останньої були відсутні підстави для прийняття рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень. Крім того, перешкодою до вчинення таких дій був арешт всього нерухомого майна, накладений постановою Ленінського ВДВС ЗМУЮ 10.09.2014 року.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір стосовно перереєстрації права власності на іпотечне майно – будинок та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Колонтай 1-Б за ТОВ «Кей-Колект», яка належала на праві власності позивачеві; спірне нерухоме майно на цей час належить на праві власності відповідачеві ТОВ «Кей-Колект», а також оскільки на підставі вищевикладених обставин зазначених позивачем суд вважає, що є існування загрози невиконання та утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову на користь позивача, оскільки перебуваючи у власності ТОВ «Кей-Колект» будинок та земельна ділянка може бути в будь-який час відчужена ТОВ «Кей-Колект», що зробить неможливим виконання рішення суду у разі його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист,

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Крім того судом враховується, що у відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

На підставі вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; з урахуванням встановленого спору між сторонами по справі, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно забезпечення позову шляхом накладання арешту на житловий будинок, розташований за адресою – м. Запоріжжя, вул. Колонтай 1-Б, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 737300823101 та накладання арешту на земельну ділянку площею 0,0879 га, кадастровий номер 2310100000:04:009:0076, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Колонтай 1-Б, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 737522623101, до вирішенні спору в цій справі, є обґрунтованими, законними та співрозмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки вказане нерухоме майно є предметом спору в цій справі, зазначене майно перебувало у власності позивача та було перереєстроване на ТОВ «Кей Колект», а позивачем на цей час оспорюється вказана перереєстрація права власності, а невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, оскільки спірний об’єкт нерухомості до розгляду спору по суті може бути неналежним чином використаний відповідачем по справі, а відтак й порушить права позивача на судовий захист та останньому для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а забезпечення позову навпаки виступають запорукою виконання можливого рішення суду.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ’я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

У відповідності до ч.1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Як передбачено положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду застосувати зустрічне забезпечення, згідно з частиною 3 (з 15.12.2017 нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" ) статті 154 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 149-153, 354, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі №334/3086/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, скасування переходу права власності та поновлення запису про право власності, а саме:

накласти арешт на житловий будинок, розташований за адресою – м. Запоріжжя, вул. Колонтай 1-Б, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 737300823101;

накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0879 га, кадастровий номер 2310100000:04:009:0076, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Колонтай 1-Б, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 737522623101, до вирішенні спору в цій справі.

Копію ухвали направити для відома учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання до Ленінського районного суду м. Запоріжжя апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Суддя О.М. Гнатюк