Рішення № 74424170, 29.05.2018, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/541/18

Провадження №: 2/332/554/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 р. м.Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Сінєльніка Р.В.,

при секретарі - Васильченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2018р. ПАТ КБ „ПриватБанк” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи вимоги тим, що 17.01.2008р. між сторонами був укладений кредитний договір № б/н, та відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредиту в розмірі 36% на рік на суму залишкової заборгованості за кредитом. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 31.12.2017 року має заборгованість 115866,90 грн. Просять в позові стягнути вказану заборгованість та судові витрати.

02.05.18р. відповідач ОСОБА_1 надала суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу в позові, оскільки фактично позивач надавав кредит на 1500 грн., згоду на підвищення кредитного ліміту відповідач не надавав, пам’ятку не отримував. Окрім того, останній платіж відповідач по цій справі здійснив 30.08.2014р., а до суду позивач звернувся тільки 28.02.2018р., тобто з пропуском строку позовної давності, тому відповідач заявив вимогу про відмову з цих підстав у задоволенні позову, посилаючись на правову позицію ВСУ по справі № 6-16цс15. Також розрахунки позивача не відповідають наявній заборгованості. Просив в позові відмовити (а.с.48-55).

18.05.18р. позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що підписанням заяви позичальник приєднався до умов кредитування банку, і це підтверджує укладення кредитного договору. Також позичальник отримав картку «Універсальна», що є підтвердженням кредитних відносин, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Посилання відповідача на постанову ВСУ по справі № 6-16цс15 вважає передчасним, оскільки відповідача було ознайомлено з умовами та правилами надання банківських послуг. Стосовно строку дії картки вважає, що вона автоматично пролонгує свою дію. Просить в позові відмовити (а.с.67-82).

Представник позивача в судове засідання не з’явився та надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив справу розглянути без нього і позов задовольнити.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиву на позовну заяву, просила в позові відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, оцінивши та проаналізувавши всі надані докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.01.2008р. між сторонами був укладений кредитний договір № б/н, та відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредиту в розмірі 36% на рік на суму залишкової заборгованості за кредитом. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 31.12.2017 року має заборгованість 115866,90 грн.

Згідно статей 526,527,530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобов’язання вказаним договором належним чином не виконав.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Однак, відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

До таких же висновків дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 19.03.2014р. по справі № 6-24цс14.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наданої банком інформації, відповідач здійснив останній платіж по кредиту 30.08.2014р,. що підтверджується Розрахунком заборгованості (а.с.16оборот).

Відповідно до ч.1 ст.254 ЦК України строк, обчислюваний роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року цього строку, а коли він обчислюється місяцями, то у відповідне число останнього місяця строку.

По цій справі позивач звернувся до суду 28.02.2018р., що підтверджується вхідним штампом на позові (а.с.1), отже трирічний строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, по вимогам банку минув. Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Про застосування строку цієї позовної даності відповідач письмово заявив (а.с.49-55). При цьому суду не було надано доказів про бажання та будь-які дії відповідача щодо пере випуску та отримання ним нової картки. Докази отримання відповідачем перевипущенних карток та доказів звернення відповідача до банку із заявою про перевипуск кредитних карток представник відповідача також суду не надав.

З урахуванням викладених обставин суд вважає за необхідне застосувати правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України по справі № 6-103цс14, стосовно того, що поновлення дії договору щоразу після закінчення його дії на новий такий же строк на невизначену кількість разів призводить до того, що її закінчення може ніколи не настати. Проте договір не може породжувати невизначеність стосовно строку його дії, оскільки передбачений момент виконання зобов’язання конкретний термін, який є закінченням строку дії договору.

Отже, позовні вимоги банку не засновані на законі, є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, суд не знаходить підстав для стягнення судового збору з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 258-273, ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 01 червня 2018 року.

Суддя Р.В. Сінєльнік