Рішення № 74424104, 30.05.2018, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/794/18

Провадження №: 2/332/662/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Мєркулової Л.О.,

при секретарі – Чебикіній Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Запорізький завод феросплавів» про відшкодування моральної шкоди, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди.

У своєму позові позивач вказав, що він перебував у трудових відносинах з ПАТ «Запорізький завод феросплавів».

Остання посада, на якій він працював була – «плавильник феросплавів, суміжна стропальник к» 6 розряду в плавильному цеху № 1.

Звільнився він з підприємства відповідача за власним бажанням.

04 вересня 2016 року о 02 годині 40 хвилин він відвантажував короби з металом на залізничну платформу і під час відвантаження з ним трапився нещасний випадок, внаслідок чого він отримав травму правої стопи.

04.09.2016 року актом про нещасний випадок на виробництві ф. Н-1, ф. Н-5 було встановлено діагноз: «Рвано размозженная рана в области плюснемо-фалангового сустава І пальца правой стопы с ущербным кровоснабжением І пальца», який пов’язаний з виробництвом.

Починаючи з 2016 року позивач скаржиться на своє здоров’я, неодноразово звертався за медичною допомогою, проходив постійне стаціонарне лікування та нагляд у лікарнях, змушений проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури.

Наслідком травми є встановлення позивачу 15% стійкої втрати професійної працездатності, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати працездатності від 15.03.2018 року.

В подальшому вказана травма призвела до майже повної втрати здоров’я, постійних колючих болів у пальцях, постійного збільшення артеріального тиску, щоденних головних болів, запаморочення, шуму в голові та вухах, який збільшується при ходінні та будь-якому фізичному навантаженні.

Вже декілька років позивач лікується від травми, яку отримав на виробництві. Всі витрати на ліки він оплачую самостійно. Йому кожного року необхідно лікуватися та проходити коштовне медичне обстеження (не менше двох разів на рік), купувати ліки, знаходитись на лікарняному.

У зв’язку із вказаною виробничою травмою було порушено нормальні життєві зв’язки позивача, він був позбавлений реалізувати свої нормальні життєві функції, звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв’язку із травмою.

З моменту отримання травми у позивача погіршився сон, постійно знижений настрій, млявість, та підвищена дратівливість. У зв’язку із травмою та втратою професійної працездатності, для організації свого життя він докладає додаткові зусилля, тобто порушився нормальний уклад його життя.

Через стан свого здоров’я він позбавлений можливості не тільки повноцінно працювати, але і продовжувати звичний для себе спосіб життя.

Позивач не може вести повноцінний образ життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, у нього порушена душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному стані.

Позивачвідчуває себе втраченим для суспільства та родини людиною, оскільки не може допомогти своїй родині як матеріально, так і фізично. Тривале лікування позначилось не тільки на його здоров’ї, а також і на його психіці. Він знаходиться в пригніченому стані через те, що можливості повного відновлення здоров’я немає. Він втратив майже всіх свої друзів та знайомих внаслідок психологічно-емоціональної нестійкості.

Вважає, що його моральні страждання ніколи не закінчаться.

Посилаючись на наведене, просить відшкодувати моральну шкоду у розмірі 55845 гривень, яка була завдана йому в результаті ушкодження здоров’я при виконанні трудових обов’язків. Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, позивач виходить із тривалості й глибини своїх душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок травми, а також з фізичного та фактичного значного погіршення стану здоров'я.

Суму відшкодування визначає з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати за 15 % втрати працездатності, а саме: 15*3723 = 55845 грн.

У своєму позові позивач просить стягнути з ПАТ «Запорізький завод феросплавів» на його користь для відшкодування моральної шкоди 55 845 гривень.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали і просять його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнала і суду пояснила, що ПАТ ЗФЗ не заперечує та й не спростовує, що здійснювана ним діяльність з виробництва феросплавів є джерелом підвищеної небезпеки з властивістю підвищення ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю. Відповідач визнає, що позивач ОСОБА_1 був працевлаштований у плавильний цех №1 ПАТ ЗФЗ 17.12.2013 року учнем плавильника феросплавів 5-го розряду за розпорядженням (наказом) по ПАТ ЗФЗ від 17.12.2013 року за №807-к.

17.02.2014 року позивач був переведений плавильником феросплавів 6-го розряду в тому же цеху (наказ по ПАТ ЗФЗ від 17.02.2014 року №29).

В період роботи у відповідача, позивач шляхом неформального професійного навчання отримав професійні знання, уміння і навички з професії – стропальник з правом управління ГПМ з підлоги ( код професії за класифікатором професій ДК003:2010-7515), про що йому на підставі протоколу засідання комісії відповідача з перевірки знань від 19.12.2014 року за №1644 ПАТ ЗФЗ було видане відповідне посвідчення №25Д.

04.09.2016 року з позивачем за обставин, які описані у його позовній заяві, стався нещасний випадок, наслідком якого стало отримання ОСОБА_1 рваної розтрощеної рани в області плюснево фалангового суглобу І пальця правої стопи зі збитковим кровопостачанням І пальцю та в наступному - встановлення 15% стійкої втрати професійної працездатності.

На підставі пункту 15 розділу «Розслідування та облік нещасних випадків» Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011 року № 1232 із змінами і доповненнями, цей нещасний випадок був визнаний таким, що пов'язаний з виробництвом, про що на підставі пункту 14 зазначеного порядку утвореною роботодавцем комісією з розслідування нещасного випадку 08.09.2016 року були складені акт проведення розслідування нещасного випадку, що стався 04 вересня 2016 року о 03 годині 30 хвилин та акт № 6 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом.

З актів форми Н-1 та Н-5 вбачається, що основною причиною настання нещасного випадку з позивачем є невиконання ним вимог пунктів 3.16.3, 3.43.1, 3.47.1 Інструкції з охорони праці ЗФЗ-ИЗ-38-14 для стропальників (зачіплювачів) при обслуговуванні вантажопідіймальних машин, затвердженої наказом Голови Правління ПАТ ЗФЗ від 28.02.2014 року за №11, відповідно до яких:

- під час встановлення коробу з феросплавами на іншій короб необхідно переконатися у неможливості його падіння, перекидання чи сповзання;

- забороняється знаходитися на залізничній платформі, заповненій коробами під час вантажно-розвантажувальних робіт.

Зазначене підтверджується поясненнями позивача, які надавалися ним під час розслідування нещасного випадку, що з ним стався, та в яких ним визнано те, що при встановленні коробів з феросплавами на борт платформи №379, він піднявся на цю платформу зі східного боку в районі коробу №1019, який з’їхав в сторону борта зі східної сторони. У стійкості коробу №1019 позивач не впевнився через поспіх.

Інших та/або супутніх причин нещасного випадку з позивачем комісією з розслідування нещасного випадку не встановлено. Механізми та транспортний засіб - платформа №375, з якими ОСОБА_1 працював 04.09.2016 року,знаходилася в справному технічному стані; освітлення на місці нещасного випадку було достатнім.

До того ж, відповідач звертає увагу суду на те, що відповідач проводив навчання та перевірку знань з охорони праці позивача за професією «стропальник» 18.12.2015 року; вторинний інструктаж з охорони праці - 15.08.2016 року.

Отже, відповідач вважає, що нещасний випадок з позивачем стався за його грубої необережності, коли він не бажав настання несприятливих наслідків, але передбачав і ставився до них байдуже.

Як вбачається з позовної заяви та додатків до неї, наведений позивачем розмір компенсації моральних страждань не підтверджується жодними, належними, допустимими , достовірними та достатніми доказами.

Просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши докази по справі, вислухав пояснення сторін, їх представників, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони по справі знаходились у трудових відносинах.

Із наказу по ПАТ ЗФЗ від 17.12.2013 року за №807-к. встановлено, що позивач ОСОБА_1 був працевлаштований у плавильний цех №1 ПАТ ЗФЗ 17.12.2013 року учнем плавильника феросплавів 5-го розряду.

Із наказу по ПАТ ЗФЗ № 29 від 17.02.2014 встановлено, що позивач був переведений плавильником феросплавів 6-го розряду в тому же цеху.

Із акту про нещасний випадок на виробництві ф. Н-1, ф. Н-5 від 04.09.2016 року вбачається, що з позивачем стався нещасний випадок, який пов’язаний з виробництвом та було встановлено діагноз: «Рвано размозженная рана в области плюснемо-фалангового сустава І пальца правой стопы с ущербным кровоснабжением І пальца».

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 ст.1167 ЦК України, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно пункту 1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, у тому числі, діяльність, пов’язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України №4 від 01.03.2013 року джерелом підвищеної небезпеки може бути визнана інша діяльність з урахуванням її особливих властивостей, до яких слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей

Згідно п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України №4 від 01.03.2013 року при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов’язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого .

Згідно п.2 ст.1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого ( а в разі вини особи, яка завдала шкоди , - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено із актів форми Н-1 та Н-5 , що основною причиною настання нещасного випадку з позивачем є невиконання ним вимог пунктів 3.16.3, 3.43.1, 3.47.1 Інструкції з охорони праці ЗФЗ-ИЗ-38-14 для стропальників (зачіплювачів) при обслуговуванні вантажопідіймальних машин, затвердженої наказом Голови Правління ПАТ ЗФЗ від 28.02.2014 року за №11, відповідно до яких:

- під час встановлення коробу з феросплавами на іншій короб необхідно переконатися у неможливості його падіння, перекидання чи сповзання;

- забороняється знаходитися на залізничній платформі, заповненій коробами під час вантажно-розвантажувальних робіт.

Вищенаведені факти підтвердив і сам позивач у своїх поясненнях, які надавалися ним під час розслідування нещасного випадку, що з ним стався, та в яких ним визнано те, що при встановленні коробів з феросплавами на борт платформи №379, він піднявся на цю платформу зі східного боку в районі коробу №1019, який з’їхав в сторону борта зі східної сторони. У стійкості коробу №1019 позивач не впевнився через поспіх.

Інших та/або супутніх причин нещасного випадку з позивачем комісією з розслідування нещасного випадку не встановлено. Механізми та транспортний засіб - платформа №375, з якими ОСОБА_1 працював 04.09.2016 року,знаходилася в справному технічному стані; освітлення на місці нещасного випадку було достатнім.

При цьому судом встановлено, що відповідачем було проведено навчання та перевірку знань з охорони праці позивача за професією «стропальник» 18.12.2015 року; вторинний інструктаж з охорони праці - 15.08.2016 року.

Тому, суд не узяв до уваги твердження представника позивача про те, що інструктаж з ОСОБА_1 проводився формально і що останній тільки поставив свій підпис у журналі..

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 у зв’язку з отриманням травми, пов’язаної з виробництвом, має право на відшкодування моральної шкоди. Але, з урахування його грубої необережності, розмір шкоди, який вказав позивач, повинен бути зменшений та з урахуванням принципу розумності та справедливості відшкодуванню підлягає сума - 5000 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 частково знайшов своє обґрунтування та докази у судовому засіданні і ому підлягає частковому задоволенню

Керуючись ст.ст. 263, 264, 265, 268 273 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167, 1187, 1193 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Запорізький завод феросплавів» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «ЗФЗ» на користь ОСОБА_1 для відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ПАТ «ЗФЗ» в дохід держави 704,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди

Суддя: Л.О.Мєркулова