Рішення № 74423933, 08.05.2018, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/1390/17

Провадження № 2/311/231/2018

08.05.2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого - судді Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Осінцевій Л.А.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, зареєстрований та фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) до ОСОБА_6 сільської ради Василівського району Запорізької області (місце знаходження: вул.Леніна буд.150 с.Орлянське Василівського району Запорізької області, ЄДРПОУ-04351848), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: вул.Кириченко буд.75 с.Орлянське Василівського району Запорізької області) про визнання права на приватизацію земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

30 травня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Василівського районного суду Запорізької області з позовом, який в подальшому неодноразово уточнено, в останній редакції від 31.01.2018 року (а.с.132-133), до ОСОБА_6 сільської ради Василівського району Запорізької області, ОСОБА_3, про визнання права на приватизацію земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених і в подальшому уточнених позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Василівського районного суду від 01.10.2015 року за ним, ОСОБА_1, визнано право власності на 1/2 частину домоволодіння №73, що розташоване по вул.Кириченко в с.Орлянське Василівського району Запорізької області в порядку спадкування за законом після смерті 05.01.2007 року його батька - ОСОБА_7. 13.01.2016 року укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області, відповідно до якого ОСОБА_8 продала йому, ОСОБА_1 належну їй 1/2 частку домоволодіння №73, розташованого по вул.Кириченко в с.Орлянське Василівського району Запорізької області.

Бажаючи отримати у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, він, ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до ОСОБА_6 сільської ради Василівського району Запорізької області. Рішенням дванадцятої сесії сьомого скликання за №11 від 01.11.2016 року ОСОБА_6 сільська рада надала згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості), площею 0,2500 Га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд за адресою: с.Орлянське вул.Кириченка буд.73 Василівського району Запорізької області, та зобов’язала його замовити технічну документацію із землеустрою.

02.12.2016 року на його замовлення була виготовлена технічна документація на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), однак при складанні акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 02.12.2016 року, суміжний землекористувач ОСОБА_3 відмовився від його підписання.

Рішенням чотирнадцятої сесії сьомого скликання за № 10 від 31.01.2017 року ОСОБА_6 сільської ради Василівського району Запорізької області, розглянувши його заяву про погодження технічної документації із землеустрою, було відмовлено. Підставою для відмови в задоволені його заяви про погодження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі, слугував протокол №1 засідання комісії з земельних питань та сільськогосподарського виробництва ОСОБА_6 сільської ради від 27.01.2017 року. Цим же рішенням, було йому рекомендовано звернутись до суду з позовом про усунення перешкод користування земельною ділянкою шляхом зобов'язання гр.ОСОБА_3 не чинити перешкоди у користуванні ним земельною ділянкою, зокрема погодити технічну документацію (акт прийому-передачі межових знаків), який посвідчує право на земельну ділянку шляхом її підписання, у тому числі при оформленні права власності на земельну ділянку, у зв’язку з чим він вимушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить визнати за ним, ОСОБА_1, право на приватизацію земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загального площею 0,25 га, розташованої за адресою: вул.Кириченко, 73 с.Орлянське Василівського району Запорізької області та зобов’язати ОСОБА_6 сільську раду Запорізької області затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж вказаної земельної ділянки в натурі без погодження із власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_3.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 10 липня 2017 року відкрито провадження по справі та призначено до попереднього судового розгляду (а.с.32).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 24 липня 2017 року призначено справу до судового розгляду (а.с.46).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 08 серпня 2017 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 уточнено анкетні дані третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 (а.с.50).

01 листопада 2017 року представником третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 – адвокатом ОСОБА_4 подані письмові заперечення на позов (а.с.69-70).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 06 грудня 2017 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 (а.с.108).

21 грудня 2017 року позивачем ОСОБА_1 подано уточнений позов в редакції від 20 грудня 2017 року (а.с.113-114).

03 січня 2018 року представником відповідача ОСОБА_3 – адвокатом ОСОБА_4 подано відзив на позов ОСОБА_1 про усунення перешкод в реалізації права на приватизацію земельної ділянки, визнання дій неправомірними та зобов’язання до вчинення дій (а.с.121-122).

05 лютого 2018 року позивачем ОСОБА_1 подано уточнений позов в редакції від 31 січня 2018 року (а.с.132-133).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені ним позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні за підставами, викладеними в уточненій позовній заяві в редакції від 31.01.2018 року та просить суд визнати за ним право на приватизацію земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загального площею 0,25 га, розташованої за адресою: вул.Кириченко,73 с.Орлянське Василівського району Запорізької області та зобов’язати ОСОБА_6 сільську раду Запорізької області затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж вказаної земельної ділянки в натурі без погодження із суміжним землекористувачем ОСОБА_3

В судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_2, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1, заявлені його довірителем та в подальшому уточненні позовні вимоги підтримав, просить позов ОСОБА_9В задовольнити у повному обсязі за підставами, викладеними в уточненій позовній заяві в редакції від 31.01.2018 року.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_6 сільської ради Василівського району Запорізької області повторно не з’явився, відзиву, заперечень на позов суду не надано, проте подано на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, з рішення суду згодні (а.с.64, 176)

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з’явився, проте на адресу суду надано заяву, в якій ОСОБА_3 просить розглянути справу у його відсутність, проте за участю його представника в особі адвоката ОСОБА_4, позовні вимоги не визнає у повному обсязі, просить в задоволенні позову відмовити (а.с.68).

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_10, яка діє в інтересах ОСОБА_3, заявлені та в подальшому уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала у повному обсязі та просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову. Також в судовому засіданні вказує на те, що ОСОБА_3 жодних дій по створенню перешкод в реалізації права ОСОБА_1 на приватизацію земельної ділянки не здійснює, а відмова в підписані акту прийомки - передачі межових знаків на зберігання викликана тим, що у випадку набуття права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,25 га, останній порушить вже встановлену межу і неправомірно суттєвим чином зменшить розмір земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_3

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, заявлені та в подальшому уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, вважає позов необгрунтованим, безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову в редакції від 01.11.2017 року (а.с.69-70) та у відзиві на позов в редакції від 03.01.2018 року (а.с.121-122), в яких зазначає про те, що відповідно до виписки з погосподарської книги від 17 липня 2017 року, житловий будинок №75 по вул.Кириченка в с.Орлянське, власником якого є ОСОБА_3, побудований в 1929 році. Як вбачається з виписки з земельнокадастрової книги від 17 липня 2017 року за ОСОБА_3 значиться земельна ділянка загальною площею - 0,35 га; для будівництва, обслуговування житлового будинку погосподарських будівель та споруд : - 0,25 га; для особистого селянського господарства - 0,10 га. Позивач ОСОБА_1 став власником житлового будинку № 73, по вул.Кириченка в с.Орлянське Василівського району Запорізької області лише 30 січня 2016 року. До 05 січня 2007 року власником вказаного житлового будинку був його батько – ОСОБА_7, який помер.

Вважає твердження позивача ОСОБА_1 про те, що саме ОСОБА_3О створює перешкоди в реалізації права на приватизацію земельної ділянки є недоведеним і базується виключно на припущеннях. Спільна межа у вигляді шиферного паркану (тверда межа) між будинками № 73 та № 75 по вул. Кириченко в с. Орлянське була створена задовго до набуття за позивачем права власності на житловий будинок №73, а саме більше 10 років тому, як ОСОБА_3, так і ОСОБА_7, який 05 січня 2007 року помер. За весь час проживання ОСОБА_3, покійного ОСОБА_7 та позивача ОСОБА_1 тверда межа між будинками у вигляді шиферного паркану існувала і земельні ділянки землекористувачами використовувались у такому ж розмірі, які вони є на даний час. Відповідно до ст.107 Земельного кодексу України, - основою для відновлення меж є дані земельно - кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Жодних земельних спорів з приводу порушення суміжної межі між власниками житлових будинків та землекористувачами, - не було і це питання в ОСОБА_6 сільській Раді не вирішувалось, а тому є голослівним та не підтвердженим факт того, що ОСОБА_3 порушена межа суміжного землекористувача - ОСОБА_1 Більш того, його довіритель ОСОБА_3 зазначає, що саме з боку власників житлового будинку №73 було допущено порушення в будівництві літньої кухні, шлакоблочного сараю, двох дерев'яних сараїв, та вбиральні (туалету), оскільки ці будівлі та споруди побудовані з суттєвими порушеннями Правил містобудування, планування і забудови міських сільських поселень -ДБН 360-92.

Крім того, представник відповідача ОСОБА_4 вказує на те, що усунення перешкод у реалізації права на приватизацію земельної ділянки шляхом визнання незаконної відмови в погодженні меж, як спосіб захисту права, чинним законодавством не передбачено. За таких обставин, вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не узгоджується із способами захисту прав на земельну ділянку, визначеними ст.152 ЗК України та саме по собі визнання судом незаконною відмови ОСОБА_3 в погодженні меж земельної ділянки не поновить порушене право ОСОБА_1, за захистом якого він звернувся до суду, в обраний ним спосіб. Тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 сільської ради про усунення перешкод в реалізації права на приватизацію земельної ділянки, визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 суду пояснив, що з грудня 2015 року він працює заступником голови ОСОБА_6 сільської ради Василівського району Запорізької області та з цього ж часу виконує обов’язки землевпорядника. Йому відомо про конфлікт, який виник між суміжними землекористувачами, якими є сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Неодноразово він разом з комісією, а також з ліцензіатом ОСОБА_12, якого запрошував ОСОБА_1, вони виїжджали до сторін, з метою здійснення замірів земельних ділянок та врегулювання конфлікту між сторонами, проте їх візити ні до чого не призвели. Коли приїздили, земельну ділянку заміряли лише у одній зі сторін, у кого саме не пригадує. У сторін по справі на даний час Державних актів на право власності на землю, де було б чітко визначено розмір земельних ділянок, немає. Розміри земельних ділянок відображаються у погосподарській книзі ОСОБА_6 сільської ради. У кожного зі сторін по 50 соток землі, проте, коли була розпайовка земельних ділянок, точності у замірах не було, чітких меж спірних земельних ділянок не встановлено та самостійно визначити межі цих ділянок неможливо. Надлишки землі є у обох сторін. У відповідача ОСОБА_3 надлишки землі виникли за рахунок того, що його хата знаходиться зкраю, де ростуть бур'яни. З технічними засобами, які маються у сільській раді, неможливо відновити межі спірних земельних ділянок та було запропоновано сторонам примиритися. Вирішення спірного питання вважає за можливе шляхом видачі сторонам Державних актів на землю саме по фактичному користуванню земельними ділянками. Спірні земельні ділянки сторін на теперішній час перебувають у комунальній власності ОСОБА_6 сільської ради. Технічну документацію ОСОБА_1 сільська рада не затвердила, хоча вона була виготовлена ліцензіатом. На теперішній час за штатним розкладом в ОСОБА_6 сільській раді немає кваліфікованого,досвідченого спеціаліста-землевпорядника, тому сільська рада не може самостійно врегулювати конфлікт, який виник між сторонами та було рекомендовано ОСОБА_1 звернутися з позовом до суду.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_10 та адвоката ОСОБА_4, показання свідка ОСОБА_11, ретельно дослідивши матеріали цивільної справи, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами даної цивільної справи, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; , учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1,2 ст.12 ЦК України кожна особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

В судовому засіданні встановлено судом, що рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 01.10.2015 року визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_8 право власності на домоволодіння № 73, розташоване по вул. Кириченко в с. Орлянське Василівського району Запорізької області, яка складається з: А) житлового будинку; а) веранди; Б) сараю; В) сараю; Г) сараю; Д) сараю; Є) літньої кухні; Ж) погрібу; №1,2) огорожі; №3) водогіну – по ? частині кожному, у порядку спадкування за законом після смерті 05.01.2007 року батька – ОСОБА_7.

Дане рішення набрало законної сили 12.10.2015 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.8).

30.01.2016 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області ОСОБА_13, відповідно до якого ОСОБА_8 передала ОСОБА_1 у власність 1/2 частку домоволодіння №73, що розташоване по вул.Кириченко в с.Орлянське Василівського району Запорізької області (а.с.9-11).

Рішенням ОСОБА_6 сільської ради Василівського району Запорізької області №11 від 01.11.2016 року ОСОБА_1 (позивачу по справі) надано згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,2500 Га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд за адресою: с.Орлянське, вул.Кириченка, 73, Василівського району Запорізької області, та зобов’язано ОСОБА_1 замовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2500 Га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд за адресою: с.Орлянське, вул.Кириченка, 73 Василівського району Запорізької області (а.с.12).

02.12.2016 року на підставі заяви ОСОБА_1 інженером - землевпорядником ОСОБА_12 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: с.Орлянське вул.Кириченко буд.73 Василівського району Запорізької області. 02.12.2016 року при складанні Акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання суміжний землекористувач, ОСОБА_3 відмовився від його підписання (а.с.18-23).

На підставі вищевказаного рішення сільської ради № 11 від 01.11.2016 року позивачем ОСОБА_7В виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,2500 Га за адресою: с.Орлянське, вул.Кириченка, 73 Василівського району Запорізької області, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.18-23).

З протоколу № 1 від 27.01.2017 року засідання комісії з земельних питань та сільськогосподарського виробництва ОСОБА_6 сільської ради Василівського району Запорізької області вбачається, що комісія вирішила: рекомендувати сесії сільської ради прийняти рішення щодо рекомендації ОСОБА_1 звернутися з позовом до суду про усунення перешкод користування земельною ділянкою шляхом зобов’язання ОСОБА_14 не чинити перешкоду у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою, зокрема погодити технічну документацію (акт прийомки-передачі межових знаків), який посвідчує право на земельну ділянку шляхом її підписання, в тому числі і при оформленні права власності на земельну ділянку (а.с.14-17).

Рішенням чотирнадцятої сесії (позачергової) сьомого скликання ОСОБА_6 сільської ради Василівського району Запорізької області № 10 від 31.01.2017 року, розглянувши заяву ОСОБА_1 та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2500 Га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд за адресою: Запорізька область Василівський район с.Орлянське вул.Кириченка буд.73, враховуючи рекомендації Комісії з земельних питань та сільськогосподарського виробництва, - рекомендовано ОСОБА_1 звернутися з позовом до суду про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов’язання ОСОБА_14 не чинити перешкоду у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою, зокрема погодити технічну документацію (акт прийомки-передачі межових знаків), яка посвідчує право на земельну ділянку шляхом її підписання, у тому числі і при оформленні права власності на земельну ділянку (а.с.13, 39).

Згідно з Випискою з земельнокадастрової книги за № 2261 від 17.07.2017 року за ОСОБА_3 значиться земельна ділянка загальною площею 0,35 га: для обслуговування житлового будинку,господарських будівель та споруд – 0,25 га, для особистого селянського господарства – 0,10 га за адресою с.Орлянське вул.Кириченка, 75 Василівського району Запорізької області, згідно запису в земельно-кадастровій книзі № 1 (а.с.71).

Відповідно до Виписки з погосподарської книги № 2263 від 17.07.2017 року, рік побудови житлового будинку за адресою: с. Орлянське вул. Кириченко, 75 Василівського району Запорізької області, згідно запису в по господарській книзі № 11, особовий рахунок 02-1111-1 вказаний - 1929 рік (а.с.72).

З відповіді, наданої РКП «Василівське БТІ» за вих. № 665 від 13.11.2017 року вбачається, що згідно паперових носіїв станом на 31.12.2012 року - право власності на житловий будинок за адресою: Запорізька область Василівський район с.Орлянське вул.Кириченка будинок № 75 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 08.06.2014 року за № 436. На житловий будинок за адресою: Запорізька область Василівський район с.Орлянське вул.Кириченка будинок № 73 станом на 31.12.2012 року право власності не зареєстровано (а.с.85-99).

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обьєктів нерухомого майна щодо обєкта нерахомого майна, сформованого 03.02.2016 року Василівською державною нотаріальною конторою Запорізької області за ОСОБА_1 на праві приватнлї власності значиться домоволодіння № 73 по вулиці Киричтенко в с. Орлянське василівського району Запорізької області (а.с.194)

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою та другою статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст.ст. 106-107 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки лише сприяння відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли.

Так, механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками визначений Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (надалі Інструкція), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів, від 18.05.2010 року № 376.

Із змісту цієї Інструкції, зокрема, пунктів 3,9, 3.12 вбачається, що місцезнаходження межових знаків підлягає прив’язці до пунктів державної геодезичної мережі. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним особою. Виконавцем згідно п.1.3 цієї Інструкції є юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником. Згідно п.4.3 Інструкції, відновлення меж земельної ділянки здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої документації із землеустрою.

Згідно приписів ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.

Згідно вимог ч.2 ст.158 ЗК України виключно судом вирішують земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Частиною 3 статті 158 ЗК України визначено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Відповідно до змісту п.34) ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону щодо регулювання земельних відносин. Статтею 59 вказаного Закону визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Статтею 80 ЗК України установлено, що суб’єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які регулюють це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Стаття 16 ЦК України визначає перелік способів захисту порушених прав та інтересів у суді.

За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці, як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Відповідно до статті 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Окрім того, відповідно до пункту б) частини 1 статті 20 Закону України «Про землеустрій», землеустрій проводиться в обов’язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою.

Статтею 50 цього Закону визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок, який також включає кадастровий план.

Відповідно до п.2.3 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року № 43, межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами.

Відповідно до п.2.4 Інструкції перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив'язкою не менше двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі та до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі земельної ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.118 Земельного кодексу України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Частиною 7 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою тощо.

Вирішення питань, пов'язаних із передачею земельної ділянки у власність, належить до повноважень органу місцевого самоврядування, а чинне земельне законодавство не обмежує права на приватизацію земельної ділянки у зв'язку із відмовою суміжного землекористувача від підписання акту погодження меж земельних ділянок.

Таким чином, відмова ОСОБА_3 від підписання акту погодження меж земельних ділянок не порушує прав ОСОБА_1 на отримання земельних ділянок у власність і не є перешкодою у проведенні передбачених законом дій, спрямованих на приватизацію земельної ділянки позивачем, у тому числі і прийняття відповідних рішень органом місцевого самоврядування.

Вимога позивача про зобов’язання ОСОБА_6 сільську раду затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) без погодження із власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_3 не підлягає задоволенню також виходячи із наступного.

Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими нормативно-правовими актами Держава делегувала органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади розпорядження землями відповідних територіальних громад, землями комунальної чи державної власності, та делегувала їм вирішення у встановленому законом порядку інших питань в галузі земельних відносин.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 №10-рп/2010, положення частини 1 статті 143 Конституції України, згідно з якою органи місцевого самоврядування "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень. Органи місцевого самоврядування відповідно до Земельного кодексу України вирішують питання про розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, та при вирішенні таких питань ці ради виступають як суб'єкти владних повноважень.

За приписами статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Позивачем надано ОСОБА_6 сільській раді Василівського району Запорізької області на затвердження проект землеустрою однак, відповідачем ніякого рішення з приводу поданого проекту на сесії не приймалося. Тобто, ОСОБА_6 сільська рада Василівського району Запорізької області в порушення наведених законодавчих норм не розглянула проект на сесії з подальшим прийняттям рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що до компетенції суду не входить зобов'язання відповідача ОСОБА_6 сільської ради приймати на сесії будь-яке конкретне рішення, оскільки відповідно до чинного законодавства України, суд не має права перебирати на себе повноваження, віднесені до компетенції органів місцевого самоврядування. Суд може за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії відповідача або визнати неправомірним необґрунтоване зволікання з розглядом питання, однак не може перебирати на себе функцію дозвільного органу, яка не покладена на суд законом. Враховуючи наведене, суд не вправі зобов'язувати сільську разу приймати відповідне рішення за результатами розгляду заяви позивача, тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не узгоджується із способами захисту прав на земельну ділянку, визначеними ст.152 ЗК України, саме по собі визнання судом незаконною відмову ОСОБА_3 в погодженні меж земельної ділянки не поновить порушене право ОСОБА_1, за захистом якого він звернувся до суду, в обраний ним спосіб.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді справ» роз'яснено, що згідно зі ст.158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування влади з питань земельних ресурсів.

Тобто, саме погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. При цьому ст.198 ЗК України лише вказує на те, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Тобто, погодження меж земельної ділянки є частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок на праві приватної власності.Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землекористувача від підписання відповідного документа слід вважати, що погодження меж не відбулося. Видається, що погодження полягає в тому, що суміжнику було запропоновано підписати відповідний документ. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови підписання документа, а якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки правового значення вони не мають.

У той же час, непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є само по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність.

Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. З огляду на це, слід вважати, що спір про право у в падку не підписання акта погодження меж відсутній.

Разом з тим, зобов’язуючи співвідповідача ОСОБА_6 сільську раду погодити та затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж вказаної земельної ділянки в натурі без погодження із власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_3 та видати в подальшому рішення для приватизації земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,2500 Га, розташованої за адресою: Запорізька область Василівський район с.Орлянське вул.Кириченка,73, суд при цьому вийде за межі своїх повноважень, оскільки таке право належить виключно до повноважень органів місцевого самоврядування.

Усунення перешкод у реалізації права на приватизацію земельної ділянки шляхом визнання незаконної відмови в погодженні меж, як спосіб захисту права, чинним законодавством не передбачено.

Тому, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не узгоджується із способами захисту права на земельну ділянку, визначеними ст.152 ЗК України та саме по собі визнання судом незаконною відмови суміжногоземлекористувача ОСОБА_3 в погодженні меж земельної ділянки не поновить порушене право ОСОБА_1, за захистом якого він звернувся до суду, в обраний ним спосіб.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі за вищенаведеними підставами.

Крім того, відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, у разі відмови у позові покладаються на позивача. Тому, у зв’язку з відмовою позивачу ОСОБА_1 в задоволенні заявлених ним позовних вимог, суд також відмовляє позивачу у відшкодуванні понесених ним судових витрат у вигляді судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 3, 12, 80, 116, 118, 152, 158, 198 Земельного кодексу України, ст.29 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 55 Закону України «Про землеустрій», п.п. 2.3, 2.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року № 43, ст.ст. 9, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 сільської ради Василівського району Запорізької області, ОСОБА_3, про визнання права на приватизацію земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_15