Постанова № 74423449, 30.05.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/376/2018(м)

223/799/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 року Єдиний унікальний номер 223/799/17

Апеляційний суд Донецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткаченко Т.Б.,

суддів - Гаврилової Г.Л., Зайцевої С.А.,

секретар - Герасимова Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі

апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2

на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 12 березня 2018 року, у складі судді Дочинець С.І.,

у справі за позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_1, ОСОБА_2

про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків,

В с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_4, в якому просила стягнути з кожного відповідача аліменти на її утримання по 1/5 частини зі всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з дати подання позову і довічно.

В обґрунтування позову зазначила, що відповідачі є їй дочкою та сином. Позивач є непрацездатною особою, оскільки визнана інвалідом 3 групи внаслідок втрати зору та з 13 червня 2014 року їй призначено довічно пенсію по інвалідності, іншого джерела доходу немає. З цих підстав вона має додаткові витрати на лікування та профілактику. Пенсії, яку отримує, позивачу не вистачає, оскільки остання несе великі витрати по сплаті комунальних послуг та витрати, пов'язані з інвалідністю. Відповідачі у справі мають можливість надавати допомогу.

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 12 березня 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання у розмірі 1/15 частини всіх видів доходу (заробітку) відповідача щомісячно, починаючи з дати подання позову, а саме з 31.10.2017 року, і довічно.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання у розмірі 1/15 частини всіх видів доходу (заробітку) відповідача щомісячно, починаючи з дати подання позову, а саме з 31.10.2017 року, і довічно.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 320 гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 320 гривень 00 копійок.

В іншій частині вимог позову відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в розмірі суми платежу за один місяць.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Зокрема зазначали, що формально не встановлений родинний зв'язок, оскільки прізвище позивача «ОСОБА_1», прізвище відповідача - «ОСОБА_1», прізвище другого відповідача до укладення шлюбу - «ОСОБА_3».

Позивач отримує пенсію у розмірі 1412 грн, що є більше встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Позивач одружена, спільно проживає та веде спільний побут з чоловіком - ОСОБА_5, який отримує пенсію у розмірі 3500 грн. щомісячно, має у власності житловий будинок з присадибною ділянкою.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи , телефонограмою, що в книзі телефонограм апеляційного суду зроблені записи за №№ 949, 950 (а.с. 84, 85).

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача, яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні позивач зазначила, що вона потребує матеріальної допомоги дітей, відповідачів по справі, оскільки отримує пенсію, розмір якої після підвищення складає 1452 грн. Крім захворювання з втрати зору, вона страждає на серцево-судинне захворювання та щомісяця витрачає кошти у розмірі 200 грн. для лікування зору, а також несе витрати на лікування ішемічної хвороби серця та гіпертонії. Відповідачі та їх неповнолітні діти прописані в квартири за місцем її проживання, а тому вона несе значні витрати на житлово-комунальні послуги. Отримати субсидію не має можливості, оскільки відповідачі не надають свідоцтва про народження неповнолітніх дітей. Вона проживає з чоловіком, який також є інвалідом внаслідок втрати зору та в 2017 році переніс операцію на зір.

Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 НОМЕР_2, виданим 08 жовтня 1977 року Валер'янівською сільською радою Волноваського району, що позивачка є матір'ю ОСОБА_2. На даний час сторони мають різні прізвища, оскільки відповідачка укладаючи шлюб змінила прізвище на шлюбне, що не оспорювалось сторонами в судовому засіданні (а.с. 36).

Відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_5 від 13.06.2014 року ОСОБА_3 отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи за загальним захворюванням, щомісячний розмір пенсійної виплати позивачки станом на 2017 рік становив 1412,00 гривень, що підтверджується довідкою №1121 від 18 липня 2017 року, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області (а.с. 4, 6).

Згідно відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків №10555 від 19.07.2017 року, ОСОБА_6 (НОМЕР_1) за період з 01.10.2016 року по 31.03.2017 року не мала інших доходів, окрім пенсійних виплат (а.с. 5).

Відповідно до наданих суду сповіщень про суми нарахованих комунальних платежів та копій квитанцій про сплату комунальних платежів позивачка сплачує значні суми комунальний платежів, однак, не дивлячись на це, станом на 26.01.2018 року не зверталась за призначенням субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, що підтверджується листом Вугледарського міського управління соціального захисту населення №05-4/10-555 від 30.01.2018 року (а.с. 7-9, 37, 38-39).

Згідно свідоцтв про народження НОМЕР_3 від 24 грудня 2003 року та НОМЕР_4 від 29 листопада 2005 року відповідачка ОСОБА_4 має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 34, 35).

В судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, не оспорюється сторонами та у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, що позивач одружена та проживає та веде спільний побут з чоловіком, який також отримує пенсійні виплати, розмір яких становить близько 3500,00 гривень, щомісячно.

Суд першої інстанції, взявши до уваги вік та сімейний стан сторін, наявність та кількість утриманців відповідачів, ступінь потреби позивачки у матеріальній допомозі та відсутність обставин для звільнення відповідачів від обов'язку утримання своєї матері, прийшов до висновку, що з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача аліменти на її утримання у розмірі по 1/15 частини всіх видів доходу (заробітку) відповідачів щомісячно, починаючи з дати подання позову і довічно.

З таким висновком апеляційний суд не може не погодитись виходячи з наступного.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до положень ст. ст. 202, 203 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 передбачено, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст. 204 СК).

Отже, вказаною нормою визначено такі наступні умови виникнення у батьків права на утримання дітьми: непрацездатність батьків; потреба у них матеріальної допомоги, відсутність ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо дітей.

Відповідно до довідки №1121 від 18 липня 2017 року, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області розмір пенсії ОСОБА_3 за лютий - липень 2017 року складає 8277 грн. (з лютого по квітень - по 1347 грн., з травня по липень 2017 року - по 1412 грн.)

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.

Відповідні довідки про отримання батьком чи матір'ю доходів, які є меншими за прожитковий мінімум, безумовно свідчать про таку потребу, але є лише одним з передбачених засобів доказування.

Разом із тим, наявність у батька чи матері цього мінімуму не може заперечувати факт потреби в матеріальній допомозі. В такому випадку, потреба матеріальної допомоги може доводитися в інший спосіб, ніж порівняння отриманих позивачем доходів з прожитковим мінімумом.

Так з матеріалів справи вбачається, що позивач несе значні, в порівняння з розміром пенсії, витрати, пов'язані з інвалідністю та серцево-судинною хворобою (а.с. 93 - 98), а також витрати по сплаті комунальних послуг (за жовтень 2017 - 1826 грн, за травень 2017 - 8300 грн., лютий 2018 - 2269 грн.).

Крім того апеляційний суд зауважує, що розмір комунальних послуг розраховано виходячи з 5 зареєстрованих у цій квартирі осіб, серед яких є і відповідачі, що підтверджується довідками Відділу державної реєстрації Вугледарської міської ради від 03.11.2017 року (а.с. 14, 15).

Вказане свідчить про потребу позивача у матеріальній допомозі.

Відповідно до довідки №8571 від 22.12.2017 року, виданої ДП Шахта імені М.С. Сургая, ОСОБА_2 з 11 березня 2002 року по теперішній час працює у ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» машиністом конвеєра та у період з червня по листопад 2017 року отримала дохід загальною сумою 25471,16 гривень (а.с. 29).

Згідно довідки про доходи №1021 від 20.12.2017 року, виданої ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», відповідач ОСОБА_1 працює на зазначеному підприємстві гірником очисного вибою та у період з 01.06.2017 року по 30.11.2017 року отримав дохід загальною сумою 66184,40 гривень (а.с. 28).

Зазначене свідчить про можливість відповідачів надавати допомогу непрацездатній матері.

Згідно ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо обов'язку утримання позивачки її чоловіком, не ґрунтується на законі, оскільки у відповідності з ч.4 ст.75 СК України, один з подружжя вважається таким, що потребує допомоги, якщо його дохід дорівнює розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У свою чергу, приписами ст. 202 СК України обов'язок дітей утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, не пов'язується з доходом батьків, розмір якого дорівнює прожитковий мінімум встановлений законом для непрацездатних осіб.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено ч.1 ст.204 СК України.

Наявність у позивача чоловіка та можливість останнім надавати матеріальну допомогу дружині, може бути підставою для відмови у задоволенні позову, а може лише впливати на розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідачів.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції правильно встановив наявність у позивача потреби у матеріальній допомозі дітей та наявності можливості у відповідачів надавати таку допомогу, а тому суд прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідачів аліментів на утримання непрацездатної матері, правильно визначив з якого часу необхідно стягувати аліменти, вірно обрав спосіб присудження аліментів у частці від заробітку (доходу).

При визначенні розміру аліментів по 1/15 частини всіх видів доходу щомісячно , судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги вік та сімейний стан сторін, наявність та кількість утриманців відповідачів, ступінь потреби позивача у матеріальній допомозі та відсутність обставин для звільнення відповідачів від обов'язку утримання своєї матері.

Доводи апеляційної скарги щодо формальної невизначеності родинного зв'язку між позивачем та відповідачами через різне написання прізвищ є необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні у суді першої інстанції сторонами не заперечувався той факт, що відповідачі є дочкою та сином позивача, а тому на виконання ст. 82 ЦПК України не потребує доказування.

Крім того, ОСОБА_1 в суді першої інстанції зазначив, що тривалий проміжок часу проживав з позивачем як одна сім'я, вів спільне господарство, купляв побутові речі для спільного користування.

Також факт спорідненості підтверджує довідка ОСББ «Гармонія- Вугледар», надана відповідачами разом із апеляційною скаргою, яка надана «ОСОБА_10, 1955 г.р.», де зазначено, що «ОСОБА_11 - сын, 1980 г.р., ОСОБА_4 - дочь, 1977 г.р.», також зазначені онуки (а.с.63).

Також, відповідно до свідоцтва про народження відповідачів, заповнене на російській мові, прізвище відповідача - «ОСОБА_1», прізвище відповідачки - «ОСОБА_2», а прізвище матері - «ОСОБА_10» (а.с.36, 99).

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, його висновки відповідають фактичним обставинам справи, а тому підстави для його скасування в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 12 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 1 червня 2018 року.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді: Г.Л.Гаврилова

С.А.Зайцева