Рішення № 74423373, 01.06.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/1342/2018

Справа № 243/2822/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2018 року м. Слов’янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Кузнецова Р.В.,

за участю секретаря Малиновської І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору підряду, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору підряду, стягнення матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 06 серпня 2016 року між сторонами був укладений договір виконання послуг № 02/08-12Р, згідно із яким, приватний підприємець відповідач ОСОБА_2 як виконавець зобов’язався виконати суворо із дотриманням завдань замовника позивачки ОСОБА_1 послуги з крівлі балкону та передати результат виконання послуг замовнику, а позивачка, як замовник, зобов’язалась прийняти результат виконаних послуг. Строк виконання послуг обумовлений договором у період з 09 серпня 2016 року по 19 серпня 2016 року. Ціна договору становить 2000,00 грн. Передоплата на час підписання договору становить 50% від ціни договору, а саме – 1000,00 грн.

Загалом, на виконання вказаного договору позивачка передала ОСОБА_2 3200,00 грн. Зазначені кошти були отримані відповідачем за прибутковими касовими ордерами від 06 серпня 2016 року.

У зв’язку із цим, вважає, що ціна договору становить саме – 3 200,00 грн.

До теперішнього часу відповідач взяті на себе зобов’язання за договором не виконав, до виконання робіт не приступив, та оплату не повернув, а тому договір із ним має бути розірваний.

Пунктом 6.5 вказаного договору передбачено, що за порушення передбаченого договором строку виконання послуг, виконавець виплачує замовнику штраф в розмірі 0,1% від суми договору та пеню в розрахунку 0,01 % від ціни договору за кожен день прострочення. У зв’язку із цим, вважає, що з відповідача на її користь має бути стягнутий штраф за порушення умов договору в розмірі 1 910,40 грн.

Крім того, позивачка вважає, що невиконанням договору відповідач завдав їй моральної шкоди яку вона оцінює в 5000,00 грн.

За наведених обставин, враховуючи, що від врегулювання спору у позасудовому порядку відповідач ухиляється, позивачка вимушена була звернутися до суду із даним позовом та просити суд ухвалити рішення яким розірвати договір виконання послуг № 02/08-12Р від 06 серпня 2016 року укладений між нею та ОСОБА_2, стягнути з відповідача на її користь суму оплати за вказаним договором в розмірі 3200,00 грн., штраф за порушення умов договору в розмірі 1 910,40 грн., та 5000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позивачка ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з’явилась, подала до суду заяву з проханням розгляд справи проводити у її відсутності, позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечувала.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Оскільки робота підрозділів Державної міграційної Служби Донецької та Луганської областей заблокована незаконними формуваннями, згідно із повідомленням Державної міграційної служби України №6-6479/3-14 від 24 жовтня 2014 року, здійснити перевірку реєстрації місця проживання відповідача по даній справі, на теперішній час є неможливим.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Під час розгляду справи, судом приймалися усі передбачені діючим законодавством заходи щодо належного повідомлення відповідача про місце, день та час розгляду справи. Судом були спрямовані численні судові повістки та виклики за останньою відомою адресою місця проживання ОСОБА_2 однак в жодне із призначених судових засідань відповідач не з’явився, як і не з’явився до поштового відділення для отримання судової кореспонденції, про що свідчать відповідні відмітки на повернутих конвертах. У зв’язку із цим, про місце, дату та час розгляду справи відповідач був повідомлений через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Втім, відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з’явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності від нього до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

З огляду на викладене, оскільки відповідач будучи повідомленим належним чином про дату, час і місце судового засідання повторно не з’явився у судове засідання без повідомлення причин неявки, не подав відзив, суд приходить до переконання, що у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, зі згоди позивача, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280, 281 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив наступне.

06 серпня 2016 року між позивачкою ОСОБА_1 як замовником та відповідачем ПП ФО ОСОБА_2 як виконавцем, був укладений договір виконання послуг № 02/08-12Р, згідно із яким, відповідач ОСОБА_2 як виконавець зобов’язався виконати суворо із дотриманням завдань замовника ОСОБА_1 послуги з крівлі балкону та передати результат виконання послуг замовнику, а позивачка зобов’язалась прийняти результат виконаних послуг.

Строк виконання послуг обумовлений договором у період з 09 серпня 2016 року по 19 серпня 2016 року.

Ціна договору обумовлена в 2000,00 грн.

Передоплата на час підписання договору становить 50% від ціни договору, а саме – 1000,00 грн.

Зобов’язання по вказаному договору припиняються по закінченню дії договору згідно із п. 10.7. останнього.

Згідно із п. 10.7 договору, він дійсний до дня закінчення надання послуги виконавцем, про що свідчить письмове повідомлення замовника виконавцем, але не пізніше180 календарних днів з дня підписання договору сторонами.

Відповідно до п. 10.2 договору, послуги вважаються наданими та такими, що задовольняють замовника, якщо протягом трьох днів з моменту закінчення даного договору (чи отримання замовником повідомлення, направленого виконавцем, про закінчення виконання послуг) замовником не були пред’явлені виконавцю письмові претензії, а також даний факт розповсюджується за умови розірвання договору за ініціативою замовника.

Також, послуги вважаються наданими та такими, що задовольняють замовника, за наявності акта виконаних робіт, підписаного сторонами, однак в окремих випадках і без нього ( п. 10.3 договору).

Згідно із п. 10.6 договору, у випадках не передбачених даним договором, сторони керуються діючим законодавством України (а.с. 7, 7 з.б.).

Згідно із приблизним кошторисом на виконання послуг згідно із договором № 02/08-12Р від 06 серпня 2016 року, вартість послуг встановлених вказаним договором становить 2000,00 грн. (а.с. 8).

Як встановлено із квитанцій до прибуткового касового ордера № 02/08-12Р від 06 серпня 2016 року, загалом, на виконання вказаного договору відповідач ОСОБА_2 отримав від позивачки - 3200,00 грн. (а.с. 9).

Пунктом 6.5 договору передбачено, що за порушення передбаченого договором строку виконання послуг, виконавець виплачує замовнику штраф в розмірі 0,1% від суми договору та пеню в розрахунку 0,01 % від ціни договору за кожен день прострочення (а.с. 7 з.б.).

Вираховуючи розмір штрафу за порушення відповідачем умов договору, позивачка виходила з таких розрахунків:

3200,00 грн. Х 0,1% Х 597 (кількість днів прострочення виконання зобов’язання з 19 серпня 2016 року по 06 квітня 2018 року (станом на день звернення до суду із даним позовом)) = 1 910,40 грн. (а.с. 1 з.б.).

До теперішнього часу відповідач взяті на себе зобов’язання за договором не виконав, до виконання робіт не приступив, та оплату не повернув.

Від врегулювання спору у позасудовому порядку ухиляється, що підтверджується численними претензіями та зверненнями позивачки які були надіслані безпосередньо ОСОБА_2 (а.с.10,11,12,13,14), а також зверненнями ОСОБА_1 до правоохоронних органів (а.с. 15,-16,17,18,19).

Відповідно до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

При цьому, суд виходить з вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідач у судове засідання не з’явився, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав належних доказів, які спростовують доводи позивачки.

За приписами ст. 626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України , договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Згідно із ст. 866 ЦК України, договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, що стверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Між позивачкою ОСОБА_1 як замовником та відповідачем ОСОБА_2 як виконавцем, був укладений договір виконання послуг № 02/08-12Р, згідно із яким, відповідач ОСОБА_2 як виконавець зобов’язався виконати суворо із дотриманням завдань замовника ОСОБА_1 послуги з крівлі балкону та передати результат виконання послуг замовнику, а позивачка зобов’язалась прийняти результат виконаних послуг.

Як встановлено із квитанцій до прибуткового касового ордера № 02/08-12Р від 06 серпня 2016 року, загалом, на виконання вказаного договору відповідач ОСОБА_2 отримав від позивачки - 3200,00 грн.

Таким чином, виниклі між сторонами правовідносини, регулюються нормами побутового підряду, а також ОСОБА_3 України «Про захист прав споживачів».

Частиною першою статті 10 ОСОБА_3 України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" передбачено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Крім того, споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків (частина четверта статті 10 ОСОБА_3 України "Про захист прав споживачів").

Отже, право замовника на розірвання договору чи відмову від нього в цілому передбачено чинним законодавством.

Згідно із ч. 6 ст. 10 ОСОБА_3 України "Про захист прав споживачів", виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

Аналіз встановлених у судовому засіданні обставин та норм діючого законодавства дозволяє суду дійти висновку, що між сторонами дійсно був укладений договір підряду, який в порушення умов договору та діючого законодавства відповідачем не виконаний, у зв’язку із чим, вимоги позивачки про розірвання даного договору, а також стягнення з відповідача суми оплати за вказаним договором в розмірі 3 200,00 грн. та штрафу за порушення умов договору в розмірі 1 910,40 грн. підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 22 ОСОБА_3 України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За змістом ст. ст. 15, 16 ч. 2 п. 9, 23, 611 п. 4 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, в тому числі шляхом відшкодування моральної шкоди. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно діючого законодавства особа несе відповідальність за заподіяну моральну шкоду у випадках коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або у випадках, передбачених статтями 280, 611, 1167, 1168 ЦК України, а також іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданим споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно із п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди», обов’язковому з’ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що зважаючи на те, що судом встановлено порушення відповідачем ОСОБА_3 України «Про захист прав споживачів» та вимог цивільного законодавства невиконанням взятого на себе зобов’язання, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з врахуванням ст. ст. 23, 386, 1167 ЦК України, роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд приходить до переконання, що вимога позивачки про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди також підлягає задоволенню.

Розв’язуючи питання в частині розподілу судових витрат між сторонами суд виходить з такого.

Відповідно до п. 8 статті 6 ЗУ «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає розподіл судових витрат між сторонами, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що рішення ухвалене на користь позивачки, яка відповідно до положень ч. 3 ст. 22 ОСОБА_3 України «Про захист прав споживачів» із змінами, внесеними згідно із ОСОБА_3 № 3674-VI від 08.07.2011 року, а також Статті 10. Прикінцевих та перехідних положень ОСОБА_3 України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 (станом на час звернення до суду) звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду із даним позовом, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 114,40 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 865, 866 ЦК України, ОСОБА_3 України "Про захист прав споживачів", ст.ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, ч. 4 ст. 223, 259, 263 – 265, 273, 280, 281 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору підряду, стягнення матеріальної та моральної шкоди – задовольнити.

Договір виконання послуг № 02/08-12Р від 06 серпня 2016 року укладений між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, та ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_2, який діяв на підставі свідоцтва про державну реєстрацію серія: ААБ № 265878 виданого 18 липня 2011 року – розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_2, останнє відоме зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, суму оплати за договором виконання послуг № 02/08-12Р від 06 серпня 2016 року в сумі - 3 200 грн. 00 коп., штраф за порушення умов договору в сумі - 1 910 грн. 40 коп., та в рахунок відшкодування моральної шкоди – 5000 грн. 00 коп., а разом – 10 110 (десять тисяч сто десять) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_2, останнє відоме зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, в дохід держави на рахунок отримувача 31215256700001 код за ЄДРПОУ 37993783 банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в розмірі - 2 114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду ОСОБА_4