Рішення № 74421957, 04.06.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1337/18

Провадження № 2/591/1360/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі :

головуючого – судді Бурда Б.В.

за участю секретаря - Сітало Я.В..

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу 591/1337/18 за позовом ОСОБА_1 (зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_2, фактичне місце проживання - АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_2), третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради (місцезнаходження: м. Суми, вул. Харківська, буд. 35; код за ЄДРПОУ 34743343) про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що з 01.10.2010 року перебуває у шлюбі з відповідачем та вони мають спільну неповнолітню дитину: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. Шлюбне життя не склалося і вони з відповідачем припинили подружні стосунки. Вважає, що збереження шлюбу неможливим, тому просить розірвати їх шлюб та визначити місце проживання дитини з нею.

У даній справі 02.05.2018 року було відкрите провадження та визначена дата проведення підготовчого засідання – 04.06.2018 року.

У підготовчому засіданні відповідач визнав позов у повному обсязі, у зв’язку чим, з огляду на згоду сторін, судом прийняте рішення про розгляд справи по суті у підготовчому засіданні.

В судовому засіданні позивач позов підтримала та пояснила, що з грудня 2017 року вони мешкають окремо, дитина мешкає разом з нею.

Відповідач позов в судовому засіданні позов визнав у повному обсязі та пояснив, що 6 місяців вони мешкають окремо.

Представник третьої особи позов підтримала в частині визначення місця проживання дитини з матір’ю.

Суд, заслухавши пояснення сторін та представника 3-ї особи, дослідивши подані суду докази, вважає позов обґрунтованим з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За нормами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідач в судовому засіданні визнав позов у повному обсязі та дане визнання позову не суперечить вимогам закону.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2010 року сторони вступили в шлюб, який зареєстрований у Відділі реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції за актовим записом № 1465. Ці факти підтверджуються копією свідоцтва про шлюб ( а.с. 33).

Сторони мають спільну неповнолітню дитину – доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 34)

Шлюбне життя не склалося, в зв’язку з чим сторони припинили подружні стосунки.

Вказані обставини зазначені позивачем та визнані відповідачем у судовому засіданні.

Згідно вимог ст.ст. 110, 112 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя і рішення про розірвання шлюбу суд постановляє, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя сторін і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з подружжя чи інтересам дітей сторін.

За таких обставин суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя, збереження сім'ї є неможливим, а тому шлюб належить розірвати.

Також встановлено, що між сторонами відсутній на даний час спір з приводу того - з ким має проживати донька, але позивач порушуючи питання про розірвання шлюбу бажає, щоб судом одночасно було вирішене питання про те - з ким має проживати дитина після розірвання шлюбу.

Служба в справах дітей Сумської міської ради вважає, що необхідні умови для проживання дитини створені за місцем проживання матері, враховуючи думку обох батьків та принцип 6 Декларації прав дитини, служба у справах дітей Сумської міської ради вважає за можливе визначити місце проживання дитини з матір’ю.

Відповідно до ст. Конвенції ООН “Про права дитини”, ратифікованої постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 Сімейного кодексу місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Згідно з ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою зашкодити здоров'ю дитини.

Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонічного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Враховуючи того, що суд не виявив тих виняткових обставин, які б виправдовували розлучення дитини з матір’ю, з огляду на усі вищевказані обставини суд вважає за можливе позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини задовольнити та встановити місце проживання її з матір’ю.

Відповідно до вимог ст. 113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивач, яка змінила прізвище у зв’язку зі шлюбом, клопотання про відновлення дошлюбного прізвища не заявляла.

За наведених вище обставин, з огляду на повне визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заявленого позову у повному обсязі.

При подані позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 1409 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв'язку із задоволенням позову та визнанням позову відповідачем, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50% сплаченого позивачем судового збору, решта судового збору має бути повернута позивачу з державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 21,24, 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 200, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 (зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_2, фактичне місце проживання - АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_2), зареєстрований 01 жовтня 2010 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції за актовим записом № 1465.

Визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом з матір’ю ОСОБА_1 (зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП НОМЕР_1).

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_2, фактичне місце проживання - АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП НОМЕР_1) 704,80 грн. на відшкодування понесених по справі судових витрат.

Повернути ОСОБА_1 (зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП НОМЕР_1) з державного бюджету 50% судового збору сплаченого при подачі позову до суду в сумі 1409 грн., тобто в розмірі 704,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення суду складено 04 червня 2018 року.

Суддя