Постанова № 74421948, 29.05.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

м.Суми

Справа №584/1181/17

Номер провадження 22-ц/788/657/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Хвостика С. Г. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

учасники справи:

скаржник (стягувач) – ОСОБА_1,

представник скаржника – ОСОБА_2,

суб’єкт оскарження - Путивльський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Сумській області,

боржник – ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу Путивльського районного суду Сумської області від 06 березня 2018 року в складі судді Крєпкого С.І., постановленої у м. Путивль, повне судове рішення складено – 12 березня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду із скаргою 27.02.2018 року, ОСОБА_1 просив відсторонити державного виконавця Деркачова А.Ф. від виконання судового провадження по справі №584/1181/17 і призначити нове, незалежне і неупереджене судове провадження по арешту товарів у магазині «Турист». Зазначає, що незгодний ні з єдиним висновком, який зробив ОСОБА_4

Свої вимоги мотивує тим, що 26.02.2018 року він отримав акт державного виконавця Путивльського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Сумській області (далі – відділ ДВС) від 14.02.2018 року, яким встановлено кількість та вартість майна, що підлягає арешту, яке розташоване в магазині «Турист» по проспекту І. Путивльського, 34, в м. Путивль. Вказує, що визначені державним виконавцем ціни на товари, які є неліквідними, не відповідають реальним. На його прохання включати до переліку ті товари, які він привозив, державний виконавець відмовив і визначив самостійно. Заявник в діях державного виконавця вбачає зацікавленість на користь боржника ОСОБА_3 та явне небажання чесно і незалежно виконувати свою роботу, не погоджується з його діями. Також вказує на те, що звертав увагу державного виконавця на те, що арештований товар реалізується.

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 06.03.2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник скаржника подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове судове рішення про задоволення вимог скарги про скасування постанов державного виконавця Деркачова А.Ф. про опис і арешт майна від 27.12.2017 року і від 30.01.2018 року, а також актів про визначення вартості майна від 26.01.2018 року і від 14.02.2018 року та про відвід державного виконавця.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що ОСОБА_1 не був присутнім при проведені опису майна, яке відбулося 30.01.2018 року, та було включено майно, придбане ОСОБА_3 після розірвання шлюбу із заявником, на поділ якого він не претендує. Вказує, що судом не було залучено в якості заінтересованої особи ОСОБА_3 Зазначає, що державним виконавцем порушено ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», а саме на власний розсуд визначено вартість майна шляхом порівняння цін на аналогічні товари у великих містах Київ, Запоріжжя, Дніпро, які значно завищені порівняно з м. Путивль, що призводить до зменшення кількості товарів, що підлягають арешту.

У відзиві на апеляційну скаргу відділ ДВС просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суд – без змін. Вказує, що виконавчі дії з оцінки описаного та арештованого майна були вчиненні у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_5 в судовому засіданні доводи скарги підтримала та просила задовольнити. Пояснила, що при проведенні опису та арешту майна 27.12.2017 року її довіритель був присутнім та подавав до відділу ДВС заяву стосовно визначення вартості описаного майна. Щодо обізнаності скаржника про проведення виконавчих дій з опису та арешту майна 30.01.2018 року не заперечила.

Представник відділу ДВС в судовому засіданні проти скарги заперечив та просив ухвалу залишити без змін. Пояснив, що опис та арешт майна ним був проведений відповідно до ухвали суду про забезпечення позову від 22.11.17р., а саме так, як зазначено в її резолютивній частині - на непродовольчі товари, товари для рибальства та туризму в асортименті в межах суми 330 тис. грн., а тому інше майно, яке знаходилось у магазині, не описувалось. На пропозицію державного виконавця про проведення оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_1 відмовився, притому, що останнім були внесені гроші на рахунок ВДВС для проведення виконавчих дій в сумі 3200грн. Від нього пропозицій щодо визначення ринкової вартості арештованого майна із залученням суб'єкта оціночної діяльності державному виконавцю не надходило, тому ним було проведено оцінку самостійно враховуючи дані інтернет-джерела. На даний час виконавче провадження закінчено та стягувачем відповідна постанова не оскаржена.

ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, але про місце та час його проведення повідомлена належним чином.

Відповідно до п. 3 розділу ХIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних суддів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень законодавства в діях державного виконавця відділу ДВС.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Як вбачається із цивільної справи, що ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 22.11.2017 року, в рамках розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю та поділ майна, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на непродовольчі товари, товари для рибальства та туризму в асортименті, що знаходяться в магазині «Турист» по пр. І. Путивльського, 34, м. Путивль, який перебуває в оренді ФОН ОСОБА_3, у межах вартості 330 000,00 грн. (а.с. 37).

24.11.2017 року державним виконавцем відділу ДВС відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаної ухвали Путивльського районного суду Сумської області від 22.11.2017 року.

Постановою державного виконавця відділу ДВС ОСОБА_4 від 27.12.2017 року описано та арештовано майно боржника ОСОБА_3, а саме відповідно до ухвали суду від 22.11.2017р. ряд непродовольчих товарів, товарів для рибальства та туризму, що знаходились в магазині «Турист», та передано їй на відповідальне зберігання. При проведенні виконавчих дій був присутнім ОСОБА_1, яким 09.01.2018р. до державного виконавця була направлена пропозиція з приводу ринкової вартості арештованого майна. (а.с. 25 – 31).

26.01.2018 року державним виконавцем відділу ДВС ОСОБА_4 складено акт про визначення вартості майна. Вартість майна склала 235225,00 грн. (а.с. 2-9), який скаржником не оскаржено.

Через недостатність вартості арештованого майна до визначеної суми в ухвалі суду від 22.11.2017р.,постановою державного виконавця відділу ДВС ОСОБА_4 від 30.01.2018 року додатково було описано та арештовано майно боржника ОСОБА_3 ще на суму 94775,00 грн., а саме ряд непродовольчих товарів, товарів для рибальства та туризму, що знаходились в магазині «Турист», та передано їй на відповідальне зберігання.

Як підтвердив держвиконавець в судовому засіданні на інше майно, що знаходилось в магазині арешт не було накладено, через чітко визначення майна, яке підлягало арешту в резолютивній частині ухвали від 22.11.2017.

Про проведення вказаних виконавчих дій ОСОБА_1 був обізнаний, але не забажав прийняти участь і свої пропозиція щодо визначення ринкової вартості арештованого майна не пропонував.(а.с. 23-24).

14.12.2018 року державним виконавцем відділу ДВС ОСОБА_4 складено акт про визначення вартості майна з урахуванням ринкових цін, розміщених з інформації інтернет - сайтів. За цим актом загальна вартість майна склала 94880,00 грн. (а.с 10-12), яким ним оскаржив в судовому порядку.

Також встановлено, що 19.03.2018 року державним виконавцем відділу ДВС ОСОБА_4 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання вказаної ухвали Путивльського районного суду Сумської області від 22.11.2017 року у зв’язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а.с. 67).

Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналогічні положення містить і ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З приведених норм закону слід дійти висновку, що сторони виконавчого провадження, які вважать, що під час виконання судового рішення, було порушено їх права чи свободи, можуть звернутись до суду із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, і у разі обґрунтованості такої скарги, суд може лише визнати оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язати посадову особу органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) усунути встановлені порушення (поновити порушене право заявника).

Вирішення питання відводу державного виконавця від здійснення виконавчих дій регулюється ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», а ухвалою суду, як спосіб захисту порушених прав сторони виконавчого провадження, норми процесуального закону не передбачають, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення цих вимог скарги.

Що стосується незгоди стягувача ОСОБА_1 з актом державного виконавця про визначення вартості майна від 14.02.2018 року, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 6 ч. 3 ст. 18, ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Відповідно до положень частин 17-19 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, визначення вартості, оцінка майна боржника здійснюються в порядку, встановленому статтею 57 Закону.

У разі якщо сторони виконавчого провадження або їх представники, а також заставодержатель у десятиденний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна, про що складає відповідний акт.

У випадках, передбачених абзацом другим частини третьої статті 57 Закону, виконавець для оцінки майна залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

Визначення вартості майна боржника виконавцем проводиться за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, з урахуванням фактичного стану майна, у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту проведення опису й арешту майна. Для визначення вартості майна виконавець використовує власні знання, дані засобів масової інформації, повідомлення сторін виконавчого провадження та інших осіб, яких виконавець у разі необхідності може залучити до проведення визначення вартості майна. З метою належного визначення вартості окремих видів майна виконавець може в установленому порядку залучати до процесу опису майна експертів чи спеціалістів.

В акті про визначення вартості майна боржника виконавцем зазначається дата опису й арешту цього майна, опис та аналіз зібраних і використаних даних та іншої інформації під час визначення вартості майна, вартість кожного описаного предмета та загальна вартість майна. У разі заперечень з боку сторін виконавчого провадження вони мають право зазначити про це в акті. Акт складається у трьох примірниках. Акт визначення вартості майна вважається чинним протягом шести місяців з дня його складання.

Два примірники акта визначення вартості майна надсилаються сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після його складання. Якщо сторони виконавчого провадження або їх представники присутні під час визначення вартості майна, примірники акта вручаються їм під підпис.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень з боку державного виконавця при визначенні вартості описаного та арештованого майна, оскільки, як вбачається з акту про визначення вартості майна від 14.02.2018 року, вказані виконавчі дії здійснені у відповідно до вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Як повідомив державний виконавець в судовому засіданні з боку заявника не було пропозицій про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання з метою визначення ринкової вартості арештованого майна.

Вимоги апеляційної скарги про скасування постанов державного виконавця Деркачова А.Ф. про опис і арешт майна від 27.12.2017 року і від 30.01.2018 року, а також акту про визначення вартості майна від 26.01.2018 року, в силу вимог ч. 6 ст. 367 ЦПК України не приймаються і не розглядаються, оскільки не були предметом розгляду в суді першої інстанції, так як не заявлялися ОСОБА_1 у скарзі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з’ясував обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Путивльського районного суду Сумської області від 06 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного ОСОБА_2 протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 червня 2018 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: С.Г. Хвостик

ОСОБА_6