Рішення № 74421385, 25.05.2018, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/215/18

Провадження №2/229/250/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 р. м.Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Панової Т.Л.

за участю секретаря судового

засідання Костіної І.В.

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представників відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківки цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім"єю,

В С Т А Н О В И В:

позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом і просить встановити факт її спільного проживання однією сім"єю з ОСОБА_7з листопада 2011року по ІНФОРМАЦІЯ_2.

Обгрунтовує вимоги таким. З серпня 2006року вона знайома з ОСОБА_7 Остання проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 . Обидва подружжя були інвалідами 1 групи, та потребували сторонньої допомоги. Дітей не мали, ніхто з родичів їм не допомагав. Подружжя були хорошими людьми, їх було жалко, тому вона іноді допомагала їм поратися по господарству. Спочатку їхні відносини були просто приятельськими, а з часом подружжя ОСОБА_8 стали для неї членами родини.

В листопаді 2011року здоров"я ОСОБА_8 погіршалося. Забезпечити постійний догляд за ним його дружина не могла, оскільки сама з трудом рухалася квартирою за допомогою ходунків. З того часу , за проханням ОСОБА_7 , вона фактично почала проживати із подружжям ОСОБА_7 в їхній квартирі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 Після його смерті ніхто з родичів не погодився опікуватися хворою ОСОБА_7, стан здоров"я якої погіршився. Вона піклувалася нею, виконуючи всі справи по господарству та доглядаючи ОСОБА_7 Її родина допомагала їй поратися по господарству. Вона з сином та її дочка поступово робили ремонт майже у всій квартирі, залишилися не відремонтованими одна кімната та зал.

Родичі з"являлися в квартирі ОСОБА_7 2-3 рази на рік. ОСОБА_7 на свята запрошувала своїх родичів. Також запрошувала родичів з приводу їх днів народжень, та завжди дарувала їм подарунки.

В 2014році ОСОБА_7 остаточно злягла, перестала рухатися навіть за допомогою ходунків. Вони постійно із ОСОБА_7 робили масажи, фізкультурні вправи, та всі настави лікарів. Їй потрібна була допомога по догляду за ОСОБА_7, оскільки вона працювала, але родичі не погодилися допомагати.

В січні 2016року вона змушена була звільнитися з роботи. На той час ОСОБА_7 фактично вже була прикута до ліжка, необхідно було декілька разів на день перемінити її білизну, покормити, помити та інше.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла від хронічної серцевої недостатності. Вона займалася її похованням. За власні кошти організувала похорон та поминки. Родичі померлої ніякої матеріальної допомоги не надавали.

До спадкоємців четвертої черги належить не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім"єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов"язані спільним побутом, мали взаємні права та обов"язки.

Вона опікувалася над померлою ОСОБА_7 з листопада 2011року по 30 січня 2017року, тривалий час, більше 5років, проживала із померлою однією сім"єю, вели спільне господарство, були пов"язані взаємними правами та обов"язками.

Вона матеріально забезпечувала ОСОБА_7, купувала ліки, продукти харчування, засоби гігієни для померлої, оплачувала комунальні послуги за квартиру і продовжує оплачувати і до тепер. Вона одноособово займалася прибиранням квартири, готуванням їжи, пранням та особистим доглядом за ОСОБА_7

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_12 підтримали позовні вимоги з підстав викладених в позові. Вважають, що з листопада 2011року по день смерті ОСОБА_7 ОСОБА_2 проживала однією сім"єю з ОСОБА_7 Здійснювала за нею догляд, піклувалася. Вважала ОСОБА_7 своєю старшою сестрою. Встановлення данного факту потрібно їй для вступу у спадщину після смерті ОСОБА_7 як спадкоємець четвертої черги та зміни черговості, оскільки ніхто з родичів ОСОБА_7 не піклувався нею. Просять позов задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_5, ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали. Вважають, що в судовому засіданні не доведений факт проживання однією сім"єю ОСОБА_2 та ОСОБА_7 Визнають, що ОСОБА_2 здійснювала догляд за померлою, але такий догляд був в межах її посадових обов"язків, оскільки ОСОБА_2 була соціальним працівником, і здійснювала догляд за ОСОБА_7 відповідно до договору, який укладений був між територіальним центром соціального обслуговування і ОСОБА_7 ОСОБА_7 отримувала пенсію близько 4000грн, а тому матеріально була забезпечена. Позивач звільнилася із центру в лютому 2016року. Після її звільнення ОСОБА_7 відмовилася від послуг територіального центру. Можливо з цього часу ОСОБА_2 і проживала з ОСОБА_7 як сім"я. Але такого часу недостатньо, щоб встановити факт проживання однією сім"єю. Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_2 не пояснила, який же був у них бюджет, взаємні права та обов"язки, та як вона могла матеріально забезпечувати ОСОБА_7 , отримуючи лише допомогу з центру зайнятості близько 1500-1600грн, в той час як сама ОСОБА_7 отримувала пенсію 4000грн. Більш того, ОСОБА_2 в лютому 2016року поселила в квартирі ОСОБА_7 ще одну хвору жінку ОСОБА_15, за якою вона здійснювала догляд як соціальний робітник, і яка склала заповіт на квартиру на користь її чоловіка. До смерті ОСОБА_15 мешкала в квартирі ОСОБА_7, В листопаді ОСОБА_15 померла. А чоловік позивачки отримав у спадщину її квартиру. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 є ОСОБА_6, якому 80років, і який за своїм станом здоров'я не міг здійснювати догляд за ОСОБА_7 Тому ОСОБА_5 наполягала, щоб догляд здійснювали соціальні робітники. Інші родичі відвідували ОСОБА_7, і допомагали їй посильною для них допомогою. Крім того, вважають, що ОСОБА_2 мала намір заволодіти цією квартирою. Вона прийняла заходи, щоб її син з онуком були зареєстровані у цій квартирі. У лютому 2017року в квартиру вселяється син ОСОБА_2 зі своєю сім"єю. Позивачка не повернула ОСОБА_6 всі документи після смерті ОСОБА_7, пояснивши, що їх немає в квартирі. При цьому, прохання ОСОБА_5, яка вже діяла за довіренністю від ОСОБА_6, зайти в квартиру після смерті ОСОБА_7 і самої подивитися всі документи, що залишилися в квартирі, було відхилено, мотивуючи тим, що в квартирі мешкає мала дитина. Просять в позові відмовити.

Суд дослідивши докази по справі, вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, постійно проживала за адресою АДРЕСА_1 і є власником цієї квартири відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 23 листопада 1994року та свідоцтва про право на спадщину від 18.03.1997року.

Судом встановлено , що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Отже, відповідно до ст.ст. 1220,1221 ЦК України після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина у вигляді квартири, яка розташована по АДРЕСА_1

Статтею 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи , які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємуців попередньої черги, усуненя їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від їх прийняття. (ст. 1258 ЦК України).

У першу чергу права на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. (ст. 1261 ЦК України)

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба, дід, як з боку батька, так і з боку матері. (ст. 1262 ЦК України)

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. (ст. 1263 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_6 є рідним дядьком померлої ОСОБА_7, відповідно є спадкоємцем третьої черги і має право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 Спадкоємців першої та другої черги немає.

Судом встановлено, що відповідач своєчасно звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті племінниці ОСОБА_7 та за його заявою заведено спадкову справу № 68-2017 (а.с.101-102).

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім"єю не менше як п"ять років до часу відкриття спадщини. (а.с.1264 ЦК України).

За змістом ст. 1264 ЦК України особи, які відносяться до четвертої черги спадкоємців за законом, повинні відповідати таким двом вимогам: вважатися членом сім'ї спадкодавця; проживати зі спадкодавцем однією сім'єю протягом п'яти років саме на день відкриття спадщини.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.05.2008, № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо

За змістом ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Положення закону стосовно наявності взаємних прав і обов`язків членів сім`ї містять вказівку на наслідки визнання спільних осіб сім`єю: якщо конкретні особи визнаються членами однієї сім`ї, то між ними існують сімейні відносини і у них виникають взаємні права і обов`язки.

Крім того, Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999 року за № 5-рп/99 дано офіційне тлумачення терміну «член сім'ї». Визначено обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.

Отже, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України позивач повинна довести в суді, що вона вважалася членом сім'ї спадкодавця та проживала однією сім"єю з ОСОБА_7 не менше як 5років до часу відкриття спадщини, тобто до 30 січня 2017року.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 з 2006року до 01.02.2016року працювала соціальним робітником територіального центру соціального обслуговування м.Дружківки, що визнається учасниками справи і згідно ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Суд не має ніякого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до п.2.3 Посадової інструкції соціального робітника відділення соціальної допомоги вдома територіального центру соціального обслуговування м.Дружківки , яка затверджена директором терцентру ОСОБА_16 20.06.2013р , і з якою ОСОБА_2 ознайомлена, (а.с.154-156), соціальний робітник по затвердженому завідуючим відділення графіку, не менше 2-разів на тиждень, відвідує закріплених за ним для обслуговування одиноких непрацездатних громадян, та у відповідності з укладеною угодою між одиноким непрацезданим громадянином і відділенням, надає послуги своїми силами, а саме:

купівля продовольчих і промислових товарів на ринках і в магазинах;

доставка куплених товарів до місця проживання одиноких громадян;

виконання повсякденних послуг (підготовка продуктів для приготування їжі, миття овочів, фруктів і посуду, винесення сміття і т.п.), приготування їжі (не менше 2-разів на тиждень в разі необхідності), миття посуду, годування( для ліжко-хворих), допомога при консервації та соління офочів та фруктів;

прання білизни та прасування білизни, дрібний ремонт одягу, заміна постільної і натільної білизни, надання допомоги під час купання одиноким, непрацездатним громадянам, митття голови, розчісування волосся, підрізання нігтів та інших заходів особистої гігієни;

виклик лікаря на домівку, супроводження одиноких громадян в поліклініку;

прибирання житла: косметичне прибирання 1раз на тиждень; вологе - 1 раз в місяць, генеральне - 2рази на рік (миття вікон, обклеювання вікон, утеплення дверей);

заповнення за дорученням абонентних книжок, оплата комунальних послуг, звірення платежів, заміна книжок та ін.;

оформлення заявки на виклик із житлово-комунальних служб сантехніка, електрика та інших робітників для ремонту в квартирі відповідного устаткування; надання допомоги в ремонті житлових і допоміжних приміщень;

консультації з різних життєвих питань.

В червні 2011року територіальний центр соціального обслуговування в м. Дружківці та ОСОБА_7 уклали договір № 109/97 про соціальне обслуговування одинокого громадянина з 5групою рухової активності , який щорічно прологовувався . Остання пролонгація з 13.06.2015р по 12.06.2016р. (а.с.150 - 153).

Згідно умов зазначеного договору територіальний центр приймає на обслуговування у відділення соціальної допомоги вдома громадянку ОСОБА_7 та надає соціальні послуги , визначені цим договором. Центр надає безкоштовно такі соціальні послуги: придбання та доставка товарів з магазину або базару 5 разів на тиждень; допомога у прибиранні приміщення 4 рази на місяць; створення умов для посильної праці 5 разів на тиждень;

допомога у дотриманні особистої гігієни, винесення сміття - 5 разів на тиждень; оплата житлово -комунальних послуг 1 раз на місяць;

оформлення документів на отримання субсидій - 1раз на рік;

миття вікон - 2рази на рік;

допомога у пранні білизни 4 рази на місяць;

надання допомоги в проведенні періодичних медичних оглядів 1раз на рік;

інші соціальні послуги - в разі потреби.

Кількість відвідувань обслуговуваного 5 разів на тиждень.

Судом встановлено, що саме позивач ОСОБА_2, як соціальний робітник територіального центру, здійснювала соціально-побутове обслуговування та надавала соціальні послуги за договором № 109/97 для громадянки ОСОБА_7

Ця обставина сторонами справи не оспорюється. Позивач пояснила в судовому засіданні, що вона почала догляд за родиною ОСОБА_7 та ОСОБА_8 оскільки працювала соціальним робітником в територіальному центрі.

Таким чином, на виконання своїх посадових обов"язків і умов договору № 109/97 позивачка здійснювала догляд за ОСОБА_7 .

Проте позивачка стверджує, що з листопада 2011 року у неї з родиною ОСОБА_7 утворилася сім"я. В цей час погіршилося здоров"я чоловіка ОСОБА_7 ОСОБА_8 , за яким вона також здійснювала догляд , як соцробітник , і з яким також був укладений договір на обслуговування. Вона фактично почала проживати з подружжям ОСОБА_7 в іхній квартирі. Здійснювала за ними догляд. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , вона залишилася мешкати з покійною ОСОБА_7 Здійснювала за нею повноцінний догляд, вона вважала ОСОБА_7 своєю старшою сестрою. В них був спільний бюджет, вони планували його витрачання. В 2016році ОСОБА_7 прописала в своїй квартирі її сина ОСОБА_18 і онука ОСОБА_19 В цьому ж році вони робили в квартирі ремонт, поміняли шпалери в спальній кімнаті, де спала померла ОСОБА_7, замінили міжкімнатні двері, в коридорі поклали лінолеум, у ванній кімнаті замінили ванну на піддон, щоб ОСОБА_7 було зручніше купатися, замінили унітаз та інше. Її син, чоловік допомагали у здійсненні цього ремонту.

Разом з тим, позивачка також пояснила, що ні її син, ні онук в квартирі ОСОБА_7 не проживали, а були лише зареєстровані. Реєстрація була здійснена з метою отримання субсидії на квартиру, оскільки реєстрація в квартирі однієї особи не дозволяла отримати субсидію через лишку житлової площі. Сама вона була зареєстрованою у АДРЕСА_2 , власниками якої є вона та її чоловік, і за цією адресою її чоловік також оформлював субсидію, зазначавши її в декларації на субсидію. Її сім'я з чоловіком не припинилися. Свої речі вона не перевозила до ОСОБА_7, а мала в неї лише речі по сезону.

Також пояснила, що дійсно з січня по листопад 2016року вона поселила в квартирі ОСОБА_7 одиноку ОСОБА_15, за якою доглядала, і яка склала заповіт на її чоловіка. ОСОБА_15 була травмована, не могла ходити, потребувала постійного догляду, і щоб їй було легше здійснювати догляд за обома особами, на прохання ОСОБА_7, вона перевезла ОСОБА_15 до квартири ОСОБА_7. В листопаді 2016року ОСОБА_15 померла.

Після смерті ОСОБА_7 вона не повернула ключі від квартири близьким родичам, оскільки вважала, що вона має право на цю квартиру через догляд за ОСОБА_7, який її родичі не здійснювали. Через 40днів після смерті, вона вселила в квартиру свого сина з його сім"єю. Звернулася до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сімєю, зміну черговості одержання спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7, і для забезпечення позову за її заявою був накладений арешт на спірну квартиру. В липні 2017року вона також подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7. З ОСОБА_6 вона не вирішувала питання про квартиру, дозвіл на вселення не питала.

Суд погоджується з доводами позивача, що вона здійснювала догляд за ОСОБА_7, цей догляд був якісний, сумлінний, водночас вважає, що ствердження позивача, що з листопада 2011року вона проживала однією сім"ю з родиною ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не грунтується на фактичних обставинах. Факт того, що позивачка стала членом сім'ї і спільно проживала з ОСОБА_7 в суді не доведено.

На підтвердження факту спільного проживання позивач посилається на пояснення свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснила, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_7, вони бачилися не часто, в основному спілкувалися по телефону. Зі слів ОСОБА_7 їй відомо, що ОСОБА_2 доглядає за нею дуже добре і вона була довольна таким доглядом. В серпні 2016року вона була на день народженні у ОСОБА_7, де також була ОСОБА_2. В серпні 2016року піддону у ванній кімнаті ще не було. Але ж були поміняні шпалери. Вона ОСОБА_7 навіть рекомендувала відписати квартиру ОСОБА_2, якщо вона добре її доглядає. ОСОБА_6 людина стара і він не міг здійснювати догляд за ОСОБА_7. Також ОСОБА_2 розказувала, що давала гроші на ремонт квартири, і що ОСОБА_2 її попросила підселити до неї ОСОБА_15, яка також була хвора. Про борги ОСОБА_7 їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою ОСОБА_7 ОСОБА_7. ОСОБА_2 проживала однією сім'єю з ОСОБА_7 Проживання полягає в тому, що здійснювала за ними догляд, зробила в квартирі ОСОБА_7 ремонт, переклеїли шпалери, замінили унітаз, ванну на піддон, міжкімнатні двері, поклали лінолеум. Всі ці роботи були здійсненні при житті ОСОБА_7 і вона дуже раділа таким змінам в її квартирі. Приблизно рік в квартирі ОСОБА_7 проживала ще одна одинока жінка. За чиї кошти був здійснений ремонт в квартирі їй невідомо.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_2, як соціального робітника, яка доглядала за ОСОБА_7 ОСОБА_7. Після травмування ОСОБА_8 , ОСОБА_2 почала в них мешкати: доглядала за ними, оскільки вони були безпорадними. Чиї кошти витрачалися на ремонт їй не відомо. ОСОБА_2 також ходила і до свого чоловіка.

Свідок ОСОБА_22 пояснила, що ОСОБА_2 є її тіткою. Зі слів ОСОБА_2 їй стало відомо про хвору ОСОБА_7, оскільки ОСОБА_2 за нею здійснювала догляд. В грудні 2012року та в 2014році вона відвідувала ОСОБА_7 і залишалася в неї ночувати. Решта вони спілкувалися з ОСОБА_7 по телефону. Доглядом ОСОБА_2 ОСОБА_7 була задоволена. За чий рахунок здійснювався ремонт в квартирі ОСОБА_7 їй не відомо. Спочатку ОСОБА_2 доглядала ОСОБА_7 у зв'язку з роботою. Потім вони здружилися і ОСОБА_9 стала доглядати її до кінця.

Виходячи зі змісту пояснень зазначених свідків, вбачається що позивачка добросовісно здійснювала догляд за ОСОБА_7, що не заперечується і представниками відповідача. Проте ніхто зі свідків не зміг пояснити, ким же була в сім'ї ОСОБА_7 позивачка, окрім як особа, яка добре здійснює догляд за хворими ОСОБА_7, чи мали вони взаємні права та обов'язки.

Ніхто з перелічених свідків не зміг пояснити за чиї кошти був здійснений ремонт в квартирі, чи був спільний бюджет у ОСОБА_7 і ОСОБА_2. Свідки лише зазначали, що ОСОБА_2 купувала все необхідне для ремонту, але ж до припинення трудових відносин з територіальним центром, тобто до 01.02.2016року, соціальний робітник ОСОБА_2 на виконання умов договору зобов'язана була придбавати та доставляти товари з магазину або базару з періодичністю 5 разів на тиждень. За таких же підстав, суд вважає, що чеки, (а.с. 45-48), за якими оплачувалися ліки та інші товари в аптеках для ОСОБА_7, не можуть свідчити про спільне проживання позивачки з ОСОБА_7

Товарні чеки, (а.с.42-45), які позивачка долучає як доказ на підтвердження своїх доводів, не містять інформації, що за перелічені в чеках товари, ОСОБА_2 витрачає особисті кошти, чи кошти спільні з ОСОБА_7

Разом з цим, позивач пояснює, що її сім'я з чоловіком не припинялася, вона продовжує бути зареєстрованою в квартирі по АДРЕСА_2, а після смерті ОСОБА_7 в квартирі поселяється її син зі своє родиною.

Суд зауважує, що за умовами договору № 109/97 , п. 5.1.10, при переїзді до помешкання, де проживає громадянин, який обслуговується відділенням соціальної допомоги вдома, родичів, зобов'язаних забезпечувати йому догляд і допомогу, або у разі приховання факту наявності таких родичів, дія цього договору припиняється. Для цього складається відповідний акт, який підписують завідуюча відділенням соціальної допомоги вдома, соціальний працівник і представник місцевої громадської організації ветеранів (інвалідів) або інші представники (житлово-експлуатаційної організації).

Таким чином, у разі якщо позивачка стала, як вона стверджує членом сім'ї ОСОБА_7 з листопада 2011року, то на виконання умов договору, повинна була повідомити до центру, що вона, як член сім'ї, здійснює догляд за родиною ОСОБА_7. Однак таких дій не було здійснено ні з боку ОСОБА_2, яка вважала себе членом сім'ї, ні з боку ОСОБА_7. Що на думку суду свідчить , що ОСОБА_7 не вважала ОСОБА_2 членом своєї сім'ї, а була задоволена її послугами, як соціального робітника.

ОСОБА_7 не уклала заповіт на користь ОСОБА_2, хоча, як пояснює свідок ОСОБА_20, вона їй радила це зробити, якщо ОСОБА_2 її добре доглядає.

ОСОБА_7 відмовилася від послуг територіального центру лише 04 лютого 2016року, після того, як ОСОБА_2 звільнилася. Цей факт позивачем визнаний в судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_16 О.О. , яка працює директором територіального центру , в судовому засіданні пояснила, що з 2006року до 01 лютого 2016року позивачка працювала в центрі , як соціальний робітник і здійснювала догляд за договором спочатку за обома ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Після смерті ОСОБА_8, вона продовжила доглядати за ОСОБА_7. ОСОБА_2 обслуговувала сектор в районі будинку, де проживала сама - по АДРЕСА_1, на сьогодні перейменована на вул.Чернігівська, та вулиця Індустріальна знаходяться поруч, і будинки складають один двір. В цьому ж дворі знаходиться територіальний центр, а тому вона бачила, як ОСОБА_2 вранці виходила зі свого будинку, а не з будинку ОСОБА_7. ОСОБА_2 ніколи не проживала з сім'єю ОСОБА_7, а лише відповідно до своїх посадових обов'язків здійснювала за ними догляд. Пізніше, в її обов'язки увійшов догляд за одинокою ОСОБА_15, квартира якої була в цьому ж районі. Така категорія інвалідів, як ОСОБА_7, передбачає догляд 5 разів на тиждень. Протягом всього тижня її зобов'язаний відвідувати соціальний робітник і готувати їжу, прибирати, купувати для неї все необхідне: продукти харчування, речі, ліки. Допомагати здійснювати ремонтні роботи. В таку допомогу входить не прямий обов'язок, щось ремонтувати, а організувати такий ремонт. Тому для ремонтних робіт в квартирі ОСОБА_7, ОСОБА_2 мала звертатися до працівника центру, який такі роботи виконує, а не залучати до них свого чоловіка та сина. Зі слів мешканців цього двору, їй стало відомо, що ОСОБА_2 забрала з лікарні підопічну ОСОБА_15 і поселила її в квартирі ОСОБА_7. Після чого ОСОБА_15 відмовилася від послуг територіального центру. Також стало відомо, що ОСОБА_15 склала заповіт на користь чоловіка ОСОБА_2. Такого не повинно було статися, оскільки забороняється соціальним робітникам входити у довіру до підопічних і сприяти тому, щоб вони на їх користь відчужували своє житло. Більш того, ОСОБА_2 не мала права ОСОБА_15 поселяти у квартиру ОСОБА_7. В такому випадку ОСОБА_15 як одиноку особу , необхідно було поселити в спеціальний заклад, де за нею здійснювали б догляд відповідні працівники. ОСОБА_15 відмовилася від хоспесу, оскільки ОСОБА_2 пообіцяла її забрати. ОСОБА_7 і ОСОБА_15 не мали нічого спільного, ОСОБА_15 було 80 років, ОСОБА_7 63роки. Це різні люди і вселяти їх в одну квартиру, це порушення їх прав. Відповідно, як директор, вона мала бесіду з ОСОБА_2, що її дії не відповідають ні моральним засадам, ні посадовим обов'язкам. Після такої бесіди ОСОБА_2 звільнилася з роботи. А 04 лютого 2016року ОСОБА_7 відмовляється від послуг територіального центру. Вона особисто приходила до ОСОБА_7 і з'ясовувала причини відмови від послуг, пропонувала не відмовлятися, але все було марно.

Позивач та її представник ОСОБА_12 просять відноситися до показань свідка ОСОБА_16 критично, оскільки вважають, що ОСОБА_16 упереджено ставиться до ОСОБА_2, однак доказів на підтвердження такого факту суду не надали. Навпаки пояснюють, що ОСОБА_2 неодноразово нагороджувалася за сумлінну працю з боку керівництва і надавала для огляду в судовому засіданні почесні грамоти.

Лише одна розмова керівника центру з працівником під час якої звернута увага робітника на доброчесне виконання своїх обов'язків, на думку суду не свідчить про виникнення неприязних стосунків з боку керівника.

Більш того, позивач пояснює в судовому засіданні, що вона звільнилася за власним бажанням у зв'язку з виїздом, і таке формулювання звільнення надало їй можливості одразу отримувати в центрі зайнятості допомогу по безробіттю. Фактично вона продовжила догляд за ОСОБА_7.

В судовому засіданні суд неодноразово намагався з'ясувати у позивача коли ж виникла домовленість між позивачем та подружжям ОСОБА_7 щодо створення сім'ї з ОСОБА_2, на чому ґрунтувалися їхні сімейні стосунки, однак позивач не змогла пояснити про таку домовленість, посилаючись лише на те, що в листопаді 2011року ОСОБА_7 попросили її доглядати за ними і більше приділяти їм увагу.

Суд зауважує, що здійснення догляду за особою за договором про соціальне обслуговування, не є тотожнім бути членом сім'ї цієї особи.

Позивач стверджує, що вона матеріально забезпечувала ОСОБА_7, однак доказів такого забезпечення суду не надано.

Позивач зазначає, що ОСОБА_7 мала великі борги, які вони разом протягом тривалого часу повертали, при цьому в якій сумі та кому заборгувала не пояснює і належних доказів суду не надає.

Ніхто зі свідків позивача в судовому засіданні не зміг зазначити ні суму боргу, ні конкретну особу кредитора.

В суді з'ясовано, що ОСОБА_7 отримувала дві пенсії за віком та за втратою годувальника, в загальному розмірі 4000грн, що позивачем визнається, водночас позивач мала мінімальну заробітну плату 1600грн. і в чому полягало матеріальне забезпечення позивач не пояснила.

Позивач зазначає, як в своєму позові так і в судовому засіданні, що вона потребувала допомоги в догляді за ОСОБА_7, а родичі відмовилися їй допомагати, при цьому хто конкретно відмовився не зазначає, а до ОСОБА_6, як самого близького родича за допомогою вона не зверталася.

Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні пояснила, що вона є двоюрідною сестрою померлої ОСОБА_7 ОСОБА_6 її батько. Раз на тиждень вона відвідувала ОСОБА_7 постійно, приносила їй овочі, фрукти, оскільки проживає в своєму будинку і має можливість вирощувати. Під час відвідування вона виконувала всі прохання ОСОБА_7 і прибирала, і допомагала їй в приготуванні їжі. ОСОБА_2 здійснювала догляд за ОСОБА_7 як соціальний робітник. Вони зустрічалися в квартирі ОСОБА_7. ОСОБА_2 була задоволена доглядом ОСОБА_2. Але ОСОБА_2 ніколи не жила у ОСОБА_7. Вона приходила, виконувала свої функції і йшла до себе до дому. В 2014році , коли відбувалися воєнні події, вона забирала до себе ОСОБА_7 на декілька днів. Пропонувала їй залишитися з ними, але ОСОБА_2 бажала проживати в своїй квартирі. Зі слів ОСОБА_7 їй відомо, що за порадою ОСОБА_2 в квартирі ОСОБА_7 були зареєстровані діти ОСОБА_2, для отримання субсидії. ОСОБА_2 попросила ОСОБА_7 поселити в квартирі ОСОБА_15 на тиждень, але остання проживала в квартирі 8 місяців до своєї смерті. ОСОБА_7 це не подобалося. ОСОБА_15 лежала в залі на дивані, а ОСОБА_7 в спальні. Спального місця більше не було. Також зі слів ОСОБА_7, їй відомо, що після звільнення ОСОБА_2 з центру, ОСОБА_7 платила їй за догляд 700грн. За три дні до смерті , вона відвідувала ОСОБА_7, і остання їй розповідала, що шукає через інтернет чоловіка, бажає вийти заміж, щоб не бути одної, з ким то розмовляти у квартирі. Вона особисто передала ОСОБА_2 2000грн під час поховання ОСОБА_7. Крім того, ОСОБА_2 отримала в пенсійному фонді виплату на поховання 1800грн, а тому ствердження, що ОСОБА_2 здійснювала поховання за власні кошти є безпідставним. ОСОБА_2 не надала можливості зайти в квартиру і взяти документи, необхідні для підтвердження родинного зв"язку ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а тому всі актові записи відновлювалися через загс, а потім встановлювався факт через суд.

Пояснення свідка ОСОБА_27 узгоджуються з поясненнями свідка ОСОБА_20, яка також пояснила, що саме за проханням ОСОБА_2 в квартирі проживала одинока особа ОСОБА_15.

Свідок ОСОБА_28 пояснила в судовому засіданні, що вона разом зі ОСОБА_5 на при кінці березня 2017року була на зустрічі з ОСОБА_2, яка повинна була принести документи на квартиру, свідоцтва, але їх не принесла, пояснивши, що вони перебувають у адвоката і готується позов до суду. Своє право на квартиру обґрунтувала тим, що доглядала за ОСОБА_7. Пропонувала виплатити 50% від вартості квартири та залишити квартиру їй. ОСОБА_5 зазначала їй, що за догляд ОСОБА_7 їй платила кошти і ОСОБА_2 цей факт не заперечувала.

Свідок ОСОБА_29 пояснила в судовому засіданні, що вона знайома зі ОСОБА_5 та її тіткою ОСОБА_27 В 2016році вони придбали квартиру в під'їзді, де проживала ОСОБА_7 ОСОБА_7 вона особисто не знала, бачила її тільки, коли остання сиділа біля віконця. Протягом 2016року вони з чоловіком здійснювали підготовчі роботи до ремонту, а тому майже кожного дня перебували в квартирі. Неодноразово бачили, що до ОСОБА_7 приходила тітка ОСОБА_5 ОСОБА_27, приносила їй продукти.

Як на доказ, позивач зазначає на довідку про склад сім'ї № 132 від 19.01.2018р в якій вказано, що ОСОБА_18 і ОСОБА_19 зареєстровані в квартирі ОСОБА_7 як онук та правнук, відповідно. Проте в судовому засіданні встановлено, що ні ОСОБА_18 , ні ОСОБА_19 ніколи в квартирі не мешкали, а були лише зарєстровані. Згідно виписки з домової книги, така реєстрація відбулася в травні 2016року вже після відмови ОСОБА_7 від послуг соціального робітника і звільнення ОСОБА_18 з територіального центру. (а.с.107-108)

Зазначення їх в довідці як онука та правнука, не свідчить, що ОСОБА_18 була членом сім'ї подружжя ОСОБА_7 з листопада 2011року. Більш того, 03 травня 2017року теж саме комунальне підприємство «Комсервіс» видає довідку про склад сім'ї, в якій вже зазначає, що ОСОБА_18 та ОСОБА_19 зареєстровані в спірній квартирі без родинних стосунків. (а.с.34,101)

В Акті від 03.03.2018року, який складений головою територіального комітету мікрорайону №5 Скирдою С.В. у присутності сусідів ОСОБА_31 ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_12 , зазначено, що ОСОБА_2 з листопада 2011року проживала за адресою АДРЕСА_1 без реєстрації з померлою ОСОБА_7 (а.с.81)

Суд критично ставиться до змісту цього Акту, оскільки зазначені сусіди в судовому засіданні допитані як свідки не були, про їх допит позивач не заявляла клопотання (а.с.79). З яких підстав зазначені особи вважали, що ОСОБА_2 проживає разом з ОСОБА_7 в акті не зазначено. Також в акті вказано, що в 2016році в квартирі були зареєстровані ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_4 народження. І в теперішній час вони всі проживають в квартирі, хоча в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 в квартирі не проживає, а поселила в неї сина після смерті ОСОБА_7.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не доведений факт проживання однією сім'єю позивача та ОСОБА_7 з листопада 2011року по 30 січня 2017року, а тому в задоволені позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 2,4,5,10 -13, 76-81,141,258 - 259,263-265,268,273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про встановлення факту спільного проживання однією сім"єю відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд шляхом подання в 30денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 25 травня 2018року.

Суддя: Т. Л. Панова

повний текст рішення складений 01 червня 2018р.

Суддя: Т. Л. Панова