Постанова № 74417245, 30.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 520/10559/17

Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Калашнікова О.І. Час і місце ухвалення: 15:50, 26.01.2018р., м. Одеса Дата складання повного тексту: 26.01.2018р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді : Бойка А.В.,

суддів : Єщенка О.В.,

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 січня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій неправомірними і зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

07.09.2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення у Київському районі м.Одеси, правонаступником якого є Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, про визнання неправомірними дій щодо відмови у виплаті щомісячної адресної допомоги на підставі постанови КМУ «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України районі проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01.10.2014 року №505, та зобов'язання поновити виплату адресної соціальної допомоги на оплату житлово-комунальних послуг з 28.09.2015 року.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 січня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті щомісячної адресної допомоги на підставі постанови КМУ від 01.10.2014 року №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України районі проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» з 14 липня 2017 року. Зобов'язано відповідача поновити ОСОБА_2 виплату щомісячної адресної допомоги на підставі постанови КМУ від 01.10.2014 року №505 з 14 липня 2017 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 19.02.2018 року Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій зазначається, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також судом не враховані обставини, що мають значення для справи.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції, при здійсненні висновку, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до п.7 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 року №505, не призначається лише на наступний строк, тобто на чергові шість місяців, а не назавжди, залишив поза увагою, що з 15.02.2015 року по 13.07.2017 року позивач не зверталася до Департаменту із заявами про призначення допомоги.

У зв’язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 січня 2018 року з прийняттям нового судового рішення - про відмову у задоволені позовних вимог.

07.05.2018 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_2 просить подану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає, що вона кожні 6 місяців зверталася із заявами про продовження дії довідки внутрішньо переміщеної особи, при оформленні якої спеціалісти Управління повинні були проінформувати її про можливість отримання грошової допомоги, однак приховували від неї відповідну інформацію.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2А є громадянкою України, постійним місцем проживання якої є АДРЕСА_1. Через загрозу своєму життю та здоров'ю та життю і життю та здоров'ю своєї дитини ОСОБА_3 в 2014 році переїхала з м. Луганська до м. Одеси.

15.10.2014 року ОСОБА_3 була взята на облік внутрішньо переміщених осіб в Управлінні праці та соціального захисту населення у Київському районі м. Одеси, про що отримала відповідну довідку за №104.

29.10.2014 року рішенням Управління праці та соціального захисту населення у Київському районі м. Одеси ОСОБА_3 була призначена допомога на проживання, як переміщеній особі, на період з 15.10.2014 року по 14.02.2015 року.

В лютому 2015 року ОСОБА_2 було припинено виплати, як особі працездатного віку, яка не працевлаштувалася протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги відповідно до п.7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №505 від 01.10.2014 року.

28.09.2015 року ОСОБА_3 працевлаштувалась в TOB «Стра Енержі» на посаду інженера.

14.07.2017 року позивач звернулася до Управління праці та соціального захисту населення у Київському районі м. Одеси із заявою про відновлення соціальних виплат.

Рішенням Управління праці та соціального захисту населення у Київському районі м. Одеси від 11.08.2017 року позивачу відмовлено у продовжені щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Вважаючи, що відмова у виплаті щомісячної допомоги є неправомірною ОСОБА_2 звернулася до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що позивач має право на відновлення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначено Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №505 від 01.10.2014 року (далі – Порядок №505).

Відповідно до п.2 Порядку №505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім’ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред’являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім’ї.

Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається.

Згідно п.7 Порядку №505 якщо у складі сім’ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім’ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

З вказаних норм слідує, що призначення відповідної грошової допомоги здійснюється уповноваженим органом кожних шість місяців за заявою внутрішньо переміщеної особи. При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, грошова допомога у разі її припинення відповідно до п.7 Порядку №505 не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців, тоді як чинним законодавством не встановлено чіткої заборони на призначення допомоги особі в подальшому.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2017 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про відновлення соціальних виплат, а не про призначення грошової допомоги, про що помилково зазначив суд першої інстанції.

Умови припинення призначеної грошової допомоги та умови поновлення виплат допомоги, яка була раніше призначена, але її виплата була припинена, регулюються п.12 Порядку №505.

Так, згідно зазначеного пункту, виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім'ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють.

Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, виплата допомоги ОСОБА_2 була припинена у лютому 2015 року на підставі п.7 Порядку №505.

Із заявою про відновлення соціальних виплат позивач, у зв'язку з працевлаштуванням, звернулася до Управління 14.07.2017 року, тобто через 28 місяців з місяця припинення виплати грошової допомоги. (а.с.37)

Оскільки ОСОБА_2 звернулася поза межами місячного строку, встановленого п.12 Порядку №505, тому втратила право на відновлення виплати грошової допомоги. А відтак, Управління праці та соціального захисту населення у Київському районі м. Одеси рішенням від 11.08.2017 року правомірно відмовило їй у продовжені виплати грошової допомоги.

Разом з тим, позивачем не доведено, що після припинення виплати грошової допомоги вона зверталася до відповідача із заявою про призначення грошової допомоги.

Надана ОСОБА_2 заява від 14.07.2017 року про призначення грошової допомоги не може бути прийнята судом апеляційної інстанції, оскільки позивачем не доведено подання її до Управління праці та соціального захисту населення у Київському районі м. Одеси. (а.с.49)

Таким чином, оскільки позивач не зверталася із заявою до відповідача про призначення їй грошової допомоги на наступні 6 місяців, а підстави для відновлення виплати їй такої допомоги відсутні, тому колегія суддів доходить висновку про правомірність відмови Управління праці та соціального захисту населення у Київському районі м.Одеси та, як наслідок, про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Оскільки суд першої інстанції, при вирішенні справи, не правильно застосував норми матеріального права, тому рішення суду першої інстанції, в порядку статті 317 КАС України, підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення – про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 січня 2018 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій неправомірними і зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Суддя-доповідач: ОСОБА_4

Суддя: О.В.Єщенко

Суддя: Ю.В. Осіпов