Постанова № 74417033, 29.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року№ 876/2068/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання – Федчук М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2018 року у справі №813/6276/15 (суддя Гулик А.Г., рішення ухвалено о 10/14 год, м.Львів, повний текст складено 5 лютого 2018 року) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області та ОСОБА_2 районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - ОСОБА_2 відділ поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі – ГУ МВС), Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі – ГУ НП) та ОСОБА_2 районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС (далі – ОСОБА_2) в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т.2 а.с.148-151), просив: визнати протиправним і скасувати наказ ГУ МВС від 06.11.2015 №831 «По особовому складу» (далі – Наказ №831 о/с); поновити його у ГУ НП на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку ОСОБА_2 відділу поліції ГУ НП (далі –ОСОБА_2 відділ) з 07.11.2015 та стягнути з ГУ МВС грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовими рішення, його оскаржило ГУ НП, яке із покликанням на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині поновлення позивача на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку ОСОБА_2 відділу та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В доводах апеляційної скарги наводячи норми матеріального права вказує, що в оскаржуваному рішенні суду, цей суд констатуючи факт незаконного звільнення позивача з ГУ МВС та відновлення порушеного права шляхом поновлення на посаді, з якої особу було незаконно звільнено, дійшов до протилежного висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 на посаді в юридичній особі, з якою останній ніколи не був у трудових відносинах. Станом на день ухвалення рішення суду ГУ НП не приймало на роботу, службу, посаду позивача та не звільняло такого зі служби, роботи, посади. Водночас ГУ МВС, яким видавався Наказ №831 о/с, що скасований та визнаний судом протиправним, та ОСОБА_2 посаду в якому займав позивач, як юридичні особи не припинені і наділенні усіма правами і обов’язками, в тому числі і щодо виконання судових рішень.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідачі та третя особа в судове засідання не надіслали своїх представників, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому апеляційний суд, вважає за можливе провести розгляд за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивача було звільнено у зв’язку із скороченням штатів із міліції, а відповідачі не виконали обов’язку по працевлаштуванню ОСОБА_1, як працівника ліквідованої установи, то останній має бути поновлений на службі в поліції, тобто в новоствореному органі.

Проте, такі висновки цього суду є не зовсім вірними з огляду на таке.

Апеляційним судом, з врахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 в період з 16.02.2011 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України (т.1 а.с.11).

Наказом ГУ МВС №813 о/с відповідно до «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі – Положення), звільнено з органів внутрішніх справ: у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) позивача старшого лейтенанта міліції, оперуповноваженого сектору карного розшуку ОСОБА_2 (т.1 а.с.10).

Не погодившись з правомірністю свого звільнення, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Громадянам згідно статтею 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 №9 (далі – Постанова) на суд покладено обов'язок охороняти конституційні права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, а відповідно до пункту 18 вказаної Постанови при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов’язки регламентувалися Законом України «Про міліцію» (далі – Закон №565-XII), чинним до 07.11.2015 та на час виникнення спірних відносин, а також Положенням.

Так, відповідно до статті 18 Закону №565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням, згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв’язку зі скороченням штатів – у разі відсутності можливості використання на службі.

За приписами пункту 64 «г» Положення (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів – при відсутності можливості подальшого використання на службі.

02.07.2015 був прийнятий Закон України «Про Національну поліцію» (далі – Закон №580-VІІІ), який опубліковано в газеті «Голос України» від 06.08.2015 №141-142.

Пунктами 8-11 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VII передбачено, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

Таким чином, вищезазначені норми «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №580-VII та Положення містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, керівник органу прямо зобов’язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження служби, а навпаки, виявив бажання проходити службу в поліції, подавши відповідну заяву від 06.11.2015. Про факт подання позивачем вказаної заяви суд першої інстанції показали свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4А, які працювали разом із ОСОБА_1 у ОСОБА_2 Крім того, про намір останнього проходити службу в поліції свідчить і рапорт позивача, що був написаний ним ще до моменту отримання Наказу №831 о/с (т.1 а.с.13, диск звукозапису судових засідань 15.03.2016, 18.04.2016 із допитами свідків).

Слід зауважити, що Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року, від 27 травня 2014 року №№ 21-8а14, 21-108а14 відповідно сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Відтак, звільнення працівника у зв’язку зі скороченням штатів покладає на роботодавця певні зобов’язання щодо належного повідомлення такого працівника про звільнення, а також вжиття заходів з метою його працевлаштування.

За змістом пункту 18 Постанови підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення.

Потрібно вказати, що у розглядуваному випадку, ГУ МВС не вирішувалось питання щодо можливого використання позивача на службі як однієї з умов, з якою пов’язано звільнення за пунктом 64 «г» Положення, не пропонувались інші посади для працевлаштування (враховуючи стаж роботи останнього та рівень кваліфікації чи інші обставини, які мають значення для того, щоб залишитись на службі).

Опублікування Закону №580-VIII, з яким пов’язано початок перебігу тримісячного строку для подання заяви щодо наміру проходити службу в поліції, не звільняє ГУ МВС як роботодавця від обов’язку виконати вимоги трудового законодавства щодо завчасного (за два місяці) вручення повідомлення про звільнення та пропозицій працевлаштування.

Разом з тим, підставно визнаючи протиправним та скасовуючи Наказ №831 о/с суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про можливість поновлення позивача на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції ОСОБА_2 відділу.

Згідно пункту 19 Постанови працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону №580-VIII службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського.

Поліцейським є громадянин України, який склав ОСОБА_3 поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджує Міністр внутрішніх справ України (стаття 17 Закону №580-VIII).

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами скаржника щодо безпідставного задоволення судом першої інстанції вимоги позивача про поновлення на роботі в органах Національної поліції України (далі – НП). ГУ НП не приймало у встановленому Законом №580-VIII порядку ОСОБА_1 на службу в поліцію та не звільняло його зі служби, а відповідно жодних його прав не порушувало.

Таким чином, він, як працівник міліції може бути прийнятий на службу в поліцію лише у порядку визначеному пунктом 9 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №580-VIII.

Згідно із пунктом 24 Положення, яке відповідно до пункту 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов’язків, але не більш як за один рік.

Оскільки, позивач шляхом подання заяви від 06.11.2015 та рапорту від 16.11.2015 виявив бажання служити в НП, а ГУ МВС при звільненні ОСОБА_1 на підставі пункту 64 «г» Положення за скороченням штатів, не запропонувало йому іншої посади, не дослідило можливість використання останнього на службі в поліції чим допустило порушення вимог діючого законодавства, яке регулює правовідносини щодо проходження служби особами начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, апеляційний суд на підставі частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), з метою повного захисту прав позивача, вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та поновити його на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку ОСОБА_2 з 06.11.2015 (дати протиправного звільнення).

Відтак, зважаючи на те, що суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, в частині визнання протиправним та скасування Наказу №831 о/с, а також стягнення з ГУ МВС на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу і вказане судове рішення в цій частині не оскаржується апелянтом, апеляційний суд вважає за доцільне скасувати оскаржуване рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді в органах НП, з одночасним поновленням його на попередній посаді в органі з якого той був протиправно звільнений.

Відповідно до статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги пунктів 8-11 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VII, пунктів 64, 24 Положення суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставного задоволення позову у певній частині, а тому апеляційна скарга ГУ НП підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2018 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції ОСОБА_2 відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 07 листопада 2015 року та в цій частині допущення рішення до негайного виконання скасувати та прийняти нову постанову, якою позов в цій частині задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку ОСОБА_2 районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 06 листопада 2015 року. Постанова в частині поновлення на публічній службі ОСОБА_1 підлягає негайному виконанню.

В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст виготовлений 1 червня 2018 року.