Постанова № 74416996, 30.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/12646/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Дідик Н.С.,

позивач: не з’явився

відповідач: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області Державної фіскальної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року (головуючий суддя Гулкевич І.З., м. Львів, повний текст постанови складено 20 листопада 2017 року) у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

29 серпня 2017 року позивач ОСОБА_1 акціонерне товариство «Фірма «Нафтогазбуд» звернулося до суду з адміністративним позовом до відповідача – Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області Державної фіскальної служби України та просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09.08.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2014 року у справі №813/2453/14 стягнуто з позивача податковий борг з ПДВ в сумі 374 391,73 грн.. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2015року, яка набрала законної сили 02.12.2015року, відстрочено сплату податкового боргу в сумі 374391,73 грн. з 29.09.2015 р. по 29.09.2016 р.. Позивач сплатив всю суму податкового боргу відповідно до строків, встановлених ухвалою суду від 29.09.2015 року, однак відповідач на підставі висновків акта про порушення податкового законодавства №83/13 01-12-11/01293961 від 08.08.2017року прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0070581201 від 09.08.2017року, яким застосовано штраф в сумі 9 990,90 грн.. Позивач вважає, що при проведенні перевірки та прийняті оскарженого податкового повідомлення-рішення відповідач не взяв до уваги строк сплати грошового зобов’язання з податку на додану вартість, встановлений ухвалою суду про розстрочення виконання судового рішення у справі №813/2453/14.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року позов задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 09.08.2017 року. Присуджено приватному акціонерному товариству «Фірма «Нафтогазбуд» (ЄДРПОУ 01293961) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (ЄДРПОУ 39462700) судовий збір у розмірі 1 600 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області Державної фіскальної служби України, вважає, що дана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з’ясуванням обставин справи, що мають значення для справи. Просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених Податковим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року у справі №813/2453/14 стягнено з позивача податковий борг з ПДВ в сумі 374 391,73грн..

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року, яка набрала законної сили 02 грудня 2015року, відстрочено сплату податкового боргу в сумі 374 391,73грн. з 29 вересня 2015 року по 29 вересня 2016 року.

Платіжним дорученням №3776 від 27 вересня 2016 року позивачем сплачено всю суму податкового боргу відповідно до строків, встановлених ухвалою суду від 29 вересня 2015 року.

08 серпня 2017 року ГУ ДФС у Львівській області провела перевірку своєчасності сплати податкового зобов’язання до бюджету ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд», за наслідками якої складено акт 83/13 01-12-11/01293961.

Перевіркою встановлено, що ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» несвоєчасно сплатило узгоджену суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість, чим порушило п.57.1., п.57.3. ст.57, ст.126 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки ГУ ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0070581201 від 09 серпня 2017року про визначення суми штрафу в розмірі 9 990,90 грн..

Вважаючи дії відповідача неправомірними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов’язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 54.1. статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 3 пункту 126.1. статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до статті 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу.

Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Підставою для розстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що стаття 126 Податкового кодексу України є універсальною нормою, яка підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого Податковим кодексом України строку сплати узгодженого податкового зобов’язання.

Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов’язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Норма пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України поширюється також і на випадки, коли погашення податкового боргу відбулося в примусовому порядку, на підставі рішення суду, ухваленого згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України.

Зазначене пояснюється тим, що передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

Враховуючи наведене, розстрочення виконання судового рішення, застосоване судом не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Обставини, які зумовлюють застосування штрафу, передбаченого пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, виникають у силу самого факту погашення грошового зобов’язання з простроченням строків, передбачених Податковим кодексом України, а не строків, визначених судом у порядку розстрочення виконання судового рішення згідно зі статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України. Судове рішення не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов’язання порівняно з тими, що визначені нормами Податкового кодексу України. Тому судове рішення щодо стягнення податкового боргу (про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу або про надання дозволу на реалізацію майна, що знаходиться в податковій заставі) ухвалюється в тому разі, коли податковий борг наявний, тобто узгоджені грошові зобов’язання не були своєчасно сплачені.

Розстрочення суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов’язку платника податків боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов’язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями.

Обсяг податкового обов’язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, у тому числі пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов’язання.

Відповідне порушення є вчиненим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов’язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

У свою чергу, розстрочення податкового боргу не впливає на факт вчинення правопорушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення, а тому розстрочення виконання не змінює обсягу відповідальності платника податків (не зменшує і не збільшує).

Оскільки позивачем сплачено частину податкового боргу з простроченням понад 30 днів, відповідач цілком правомірно наклав на нього штраф у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог, з вищевикладених мотивів.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись, ч.4 ст. 229, ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, п.2 ч.1 ст. 315, п.4 ч.1 ст. 317, ч.1 ст. 321, ст. ст. 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області Державної фіскальної служби України задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у справі № 813/3019/17 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 04.06.2018 року.