Постанова № 74416862, 30.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/1284/17 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Епель О.В.,

Карпушової О.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

за участю:

представника позивача Беніцької В.І.,

представника відповідача Хітька В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі» до Ірпінського відділення Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 05.12.2016 №0020641300 та №0020651300.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з цим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечувала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05 грудня 2016 року Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області були прийняті рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а саме:

- №002064130, яким до позивача на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано штраф у розмірі 39373,34 грн.;

- №0020651300, яким до позивача на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано штраф у розмірі 14214,50 грн. та нараховано пеню у розмірі 146257,92 грн.

Вказані рішення податкового органу є предметом цього позову, оскільки позивач вважає їх протиправними.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковий орган діяв не у відповідності до норм законодавства, тобто, протиправно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464 (далі - Закон № 2464) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; а також підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у пунктах 9 - 14 цієї частини.

Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 6 Закону №2464).

Згідно ч.ч. 2, 3, 5, 7 ст. 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Приписами ч. 8 ст. 9 Закону №2464 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до ч. 10 статті 25 Закону №2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як установлено судом першої інстанції, штрафні санкції позивачеві були визначені внаслідок несвоєчасної сплати заборгованості (недоїмки), що обліковувалась з 01.10.2013 на рахунку 37194201021031 (КБК 71010000), та була передана з органу Пенсійного фонду України і складалась з недоїмки у розмірі 274 546,87 грн. та залишку несплаченої пені у сумі 1 764,40 грн.

Так, судом встановлено, що у 2012 році Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області звернулось до Господарського суду Київської області з заявою про банкрутство ЗАТ (ПАТ) «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2012 порушено провадження у справі №Б8/022-12 про банкрутство ЗАТ «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Так, відповідно до вказаної статті мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.06.2015 визнані грошові вимоги ініціюючого кредитора - Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області у розмірі 510 442,80 грн., у вигляді штрафних санкцій і пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2015 у справі №Б8/022-12 затверджено мирову угоду, укладену 29.10.2015 між боржником ПАТ «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі» та кредиторами боржника.

Так, відповідно до пункту 2.1, дана мирова угода укладена щодо вимог, включених до реєстру вимог кредиторів та не задоволених при виконанні плану санації боржника, а саме третьої, четвертої та шостої черги у загальній сумі 10 405 657,69 грн., у тому числі 510 442,80 грн. Вимоги УПФУ у м. Ірпені Київської області належали до шостої черги.

При цьому, умовами мирової угоди передбачено відстрочку на дев'ять місяців сплати Управлінню Пенсійного фонду у м. Ірпені Київської області боргу у розмірі 510 442,80 грн., шляхом сплати його рівними частинами у сумі 85 073,80 грн. щомісяця до останнього календарного дня місяця протягом шести місяців.

В подальшому, у зв'язку з передачею функцій з адміністрування ЄСВ податковим органам, УПФУ у м. Ірпені Київської області передало частину заборгованості ПАТ «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі» у розмірі 211 652,85 грн. згідно вказаної мирової угоди на облік Вишгородській ОДПІ.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов мирової угоди платіжними дорученнями від 29.07.2016 №347, від 29.08.2016 №379 та від 27.09.2016 №388 позивачем було сплачено заборгованість з ЄСВ у розмірі 211 652,85 грн. (т. 1, а.с. 79-80).

Відповідно до статті 1 цього Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII (далі - Закон № 2343-XII), кредитор - це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що, оскільки грошові зобов'язання, сплата яких потягла нарахування штрафних санкцій, виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство позивача, такі вимоги належать до конкурсних вимог.

Таким чином, помилковим є посилання відповідача в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду України, оскільки наведені апелянтом рішення стосуються поточної заборгованості.

Крім того, помилковим є посилання на ч. 5 статті 19 Закону №2343-XII в редакції від 19.01.2013 року, оскільки, як було зазначено, мораторій введено у лютому 2012 року відповідно до положень статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тобто, раніше.

Крім того, як вірно зазначає суд першої інстанції, з моменту порушення справи про банкрутство зупиняється виконання боржником зобов'язань щодо сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, строк сплати яких настав на момент порушення справи про банкрутство, та виключається можливість стягнення таких зобов'язань за межами процедури банкрутства.

При цьому, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань грошових зобов'язань, строк спати яких настав до дня порушення справи про банкрутство, не нараховується штраф та пеня або інші фінансові санкції.

Таким чином, зобов'язання боржника (позивача), строк виконання яких настав на 21.02.2012 (дата порушення справи про банкрутство позивача) можуть виконуватись лише в процедурі провадження у справі про банкрутство у порядку господарського судочинства (конкурсні зобов'язання). Їх погашення у інший спосіб, у тому числі шляхом самостійного зарахування контролюючим органом у рахунок такого боргу платежів, спрямованих на сплату поточних зобов'язань з ЄСВ, не ґрунтується на вимогах закону.

Крім того, слід звернути увагу на те, що суд першої інстанції ухвалою від 28.11.2017 зобов'язував відповідача надати письмові пояснення щодо дати, номеру та періоду звітності з ЄСВ, розміру визначеного у ній зобов'язання та моменту його фактичного погашення з посиланням на відповідний платіжний документ, розмір застосованої штрафної санкції у зв'язку з несвоєчасним погашенням самостійно визначених зобов'язань, проте, вимог даної ухвали відповідач не виконав, зазначених документів не було надано і суду апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично штрафні санкції були накладені не у зв'язку з несплатою самостійно визначених грошових зобов'язань у звітах з ЄСВ за період 2015-2016 роки, а у зв'язку з наявністю в інтегрованій картці ПАТ «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі» недоїмки, у рахунок погашення якої контролюючий орган з 2013 року зараховує поточні платежі позивача, у тому числі платежі, що були здійснені платіжними дорученнями від 29.07.2016 №347, від 29.08.2016 №379 та від 27.09.2016 №388 на виконання мирової угоди.

Вищезазначене не було спростовано податковим органом під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Більше того, в оскаржуваному рішенні №0020641300 від 05.12.2016 року також не зазначено, за який період у позивача виникла недоїмка (т.1, а.с. 9).

Отже, оскільки матеріали справи не містять і відповідачем не надано належних доказів на підтвердження фактичних обставин, покладених в основу оскаржуваних рішень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 04 червня 2018 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.В.Епель

О.В.Карпушова