Рішення № 74416836, 30.05.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________ Справа № 520/15446/17

Провадження № 2/520/2014/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2018 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

при секретарі Єгоровій Н.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до ОСОБА_3,

ОСОБА_4 акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька»,

про стягнення франшизи, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних,

ВСТАНОВИВ:

14.12.2017 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» про стягнення франшизи, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, в якій позивач просить суд:

- стягнути з ОСОБА_3 на свою користь франшизу, передбачену полісом АС/9281127 від 23.02.2014 року в сумі 1000 гривень 00 копійок;

- стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» на свою користь пеню за прострочення виплати несплаченої частини страхового відшкодування за період з 26 листопада 2015 року по 14 грудня 2017 року в сумі 5971 гривня 20 копійок, інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 26 листопада 2015 року по 14 грудня 2017 року в сумі 3429 гривень 28 копійок та три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 26 листопада 2015 року по 14 грудня 2017 року в сумі 565 гривень 63 копійки;

- стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.12.2014 року о 08 годині 15 хвилин мала місце дорожньо-транспортна пригода, що сталася на світлофорі перехрестя по просп. Адміральському із 5 ст. Великого Фонтану в м. Одесі.

Учасниками дорожньо-транспортної пригоди були ОСОБА_3, яка керувала транспортним засобом марки «Toyota Prado», реєстраційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_2, який керував транспортним засобом марки «Hyundai Elantra», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САК 684665.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 13 січня 2015 року по справі №520/17715/14-п ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, пов'язана із керуванням транспортним засобом марки «Toyota Prado», реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована в ОСОБА_4 акціонерному товаристві Страховій компанії «Галицька», згідно полісу АС/9281127 від 23.02.2014 року, оформленого відповідно до чинного законодавства України.

З метою встановлення розміру нанесеної шкоди та суми страхового відшкодування позивач зверталась за проведенням автотоварознавчого дослідження до судового експерта ОСОБА_5, яким було видано звіт №318/15 від 23.11.2015 року.

Відповідно до висновку, наведеному у звіті, вартість матеріальної шкоди, нанесеної власнику транспортного засобу марки «Hyundai Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_2, у зв'язку з його пошкодженням, станом на дату події, яка мала місце 15.12.2014 року, становить 16353,71 грн.

Пунктом 5 полісу закріплено, що розмір франшизи становить 1000,00 грн.

У зв’язку з чим, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3 в якості компенсації позивачу суму франшизи в сумі 1000,00 грн.

Також позивач зазначила, що 17.12.2014 року вона звернулася до ПАТ Страхова компанія «Галицька» з заявою про страхове відшкодування, із проханням узгодити розмір страхового відшкодування та здійснити його шляхом здійснення виплати в розмірі, необхідному для повного відновлювального ремонту транспортного засобу.

Втім, у строки передбачені законодавством, відповідач здійснив позивачу виплату страхового відшкодування лише в сумі 178,60, грн., що підтверджується повідомленням про прийняте рішення вих. № 965 від 24.02.2015 року.

Враховуючи висновки звіту, відповідач повинен був здійснити на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 16353,71 грн., за виключенням франшизи 1000,00 грн., тобто 15353,71 грн.

Також позивач зазначила, що рішеннями апеляційного суду Одеської області від 12.12.2017 року у справі 520/7019/15-ц, яке ухвалено після повернення справи на новий розгляд з суду касаційної інстанції, було стягнуто з відповідача - ПАТ Страхова компанія «Галицька» на користь позивача несплачену частину страхового відшкодування. Вказаним рішенням, судом встановлено, що несплачена частина страхового відшкодування вірно розрахована позивачем та становить суму 9175,71 грн.

У зв’язку з чим, позивач вважає, що на користь позивача, окрім вже стягнутих рішенням суду сум, підлягає стягненню з ПАТ Страхова компанія «Галицька» пеня, інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виплати страхового відшкодування за період з 26.11.2015 року по 14.12.2017 року.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 11.01.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за вказаною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» про стягнення франшизи, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, у строки передбачені ст. 275 ЦПК України.

16 січня 2018 року позивач надала до суду клопотання про залучення доказів до матеріалів справи, в якому просить суд долучити до матеріалів справи в якості доказу копію рішення апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року по цивільній справі №520/7019/15-ц.

12 лютого 2018 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява від позивача ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд:

- стягнути з ОСОБА_3 на свою користь франшизу, передбачену полісом АС/9281127 від 23.02.2014 року в сумі 1000 гривень 00 копійок;

- стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» на свою користь пеню за прострочення виплати несплаченої частини страхового відшкодування за період з 26 листопада 2015 року по 07 лютого 2018 року в сумі 6381 гривня 89 копійок, інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 26 листопада 2015 року по 07 лютого 2018 року в сумі 3941 гривня 23 копійки та три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 26 листопада 2015 року по 07 лютого 2018 року в сумі 607 гривень 10 копійок;

- стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору.

07 березня 2018 року до суду надійшов відзив від ОСОБА_4 акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд закрити провадження по справі в частині вимог до ОСОБА_4 акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька», у зв’язку з відсутністю предмета спору.

В обґрунтування посилань, представник відповідача у відзиві на позовну заяву посилається на те, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 12.12.2017 року по цивільній справі №520/7019/15-ц рішення Київського районного суду міста Одеси від 21.12.2015 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_4 акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_1 частину страхового відшкодування в сумі 9175 гривень 71 копійка, пеню в сумі 3464 гривні 14 копійок, інфляційні витрати в сумі 2711 гривень 96 копійок, три відсотки річних в сумі 187 гривень 78 копійок. В іншій частині рішення Київського районного суду міста Одеси від 21.12.2015 року залишено без змін.

Також представник відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» зазначив, що 08 лютого 2018 року ПрАТ СК «Галицька» було виплачено ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 17733 гривні 51 копійка, на виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 12.12.2017 року по цивільній справі №520/7019/15-ц, що підтверджується платіжним дорученням №10326 від 08.02.2018 року.

У зв’язку з чим, представник відповідача вважає, що ПрАТ СК «Галицька» виконані усі зобов’язання по виконанню рішень судів, ухвалених з приводу виниклого спору з ОСОБА_1, а тому вимоги останньої про стягнення пені в сумі 6381 гривня 89 копійок, інфляційних втрат в сумі 3941 гривня 23 копійки та трьох відсотків річних в сумі 607 гривень 10 копійок є надуманими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 02.04.2018 року розгляд цивільної справи №520/15446/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» про стягнення франшизи, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, продовжено в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін по справі. Призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін по справі в приміщенні Київського районного суду міста Одеси.

18.04.2018 року на адресу суду надійшло клопотання від позивача, в якому позивач фактично виклав додаткові пояснення до справи, які просить суд враховувати під час ухвалення рішення суду в цій справі.

Так, позивач у зазначеному клопотанні зазначив, що із змісту рішення апеляційного суду Одеської області від 12.12.2017 року у справі 520/7019/15-ц вбачається, що колегія суддів погоджується з розрахунком вказаних сум, які містяться в уточненій позовній заяві та в заяві про зменшення позовних вимог. У зв'язку з чим, сума пені за прострочення сплати страхового відшкодування склала 3463,90 грн., сума інфляційних витрат - 2711,96 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання - 187,78 грн., які підлягають стягненню з ПрАТ СК «Галицька» на користь ОСОБА_1

Тобто остаточний розрахунок позовних вимог щодо пені, інфляційних і 3% річних у справі 520/7019/15-ц був викладений у заяві про зменшення позовних вимог (т.1, а.с. 106-109, ц.с. 520/7019/15-ц).

З фотокопії заяви про зменшення позовних вимог (т.1, а.с.106-109, ц.с. №520/7019/15-ц), як зазначає позивач, вбачається, що розрахунок пені, інфляційних і 3% річних було здійснено за період з 22.03.2015 року по 25.11.2015 року.

У зв’язку з чим, позивач послався, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 12.12.2017 року охоплено лише період з 22.03.2015 року по 25.11.2015 року. Отже, ПрАТ СК «Галицька» 08.02.2018 року сплатила на користь позивача пеню, інфляційні та 3% річних лише за період з 22.03.2015 року по 25.11.2015 року.

В свою чергу, як визначено позивачем, у даній справі нею заявлено позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних та 3% річних зовсім за інший період, а саме з 26.11.2015 року по 07.02.2018 року, тобто за період, який не охоплений рішенням суду у справі № 520/7019/15-ц, і за який ПрАТ СК «Галицька» ніяких грошових коштів на користь позивача не сплачувало.

24 квітня 2018 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, поданий відповідачем ПрАТ СК «Галицька», в якій позивач просить суд не враховувати відзив на позовну заяву, оскільки він не відповідає положенням чинного законодавства, а також посилання у ньому проти задоволення позовних вимог є необґрунтованими та безпідставними.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням уточненої позовної заяви підтримав та просив суд задовольнити.

У судове засідання призначене на 30 травня 2018 року відповідач ОСОБА_3 не з’явилась, про дату, час і місце проведення якого повідомлена належним чином, що підтверджуються її підписом у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Частиною 3 та частиною 4 ст. 130 ЦПК України передбачено, що якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім’ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Згідно з відповіддю відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області від 09.01.2018 року (а.с.27), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 16 січня 2006 року зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, та саме за цією адресою судом надсилалась судова кореспонденція рекомендованим листом з повідомленням на ім’я ОСОБА_3, у зв’язку з чим судом встановлено, що виклик відповідача по справі здійсненний належним чином.

ОСОБА_3 04.02.2018 року за вказаною адресою отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з додатками, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, яке міститься в матеріалах справи.

У п’ятнадцятиденний строк відповідач відзив на позовну заяву не надала.

У судове засідання призначене на 30 травня 2018 року представник відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» не з’явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, що підтверджуються підписом у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомив.

Судом також враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа ОСОБА_6 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З урахуванням викладеного, Київським районним судом м. Одеси було ухвалено провести розгляд справи за відсутності відповідачів по справі.

Заслухавши пояснення представника позивача по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 про стягнення франшизи, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних підлягаючим частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебувала цивільна справа № 520/7019/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4 акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» про стягнення моральної та матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Під час розгляду зазначеної справи, судами встановлено, що 15 грудня 2014 року о 08 годині 15 хвилин сталась дорожньо-транспортна пригода на перехресті проспекту Адміральського із вулицею Великий фонтан, в районі 5 станції у м. Одесі, за участю транспортних засобів марки «Toyota Prado», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_7, під керуванням ОСОБА_3 та марки «Hyundai Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1, під керуванням ОСОБА_2- сина позивачки.

Постановою Київського районного суду міста Одеси від 13 січня 2015 року по справі №520/17715/14-п ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 15 грудня 2014 року, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 374 гривні 00 копійок.

В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно звіту авто-товарознавчого дослідження №38/15 від 23.11.2015 року, яке проведено по заяві ОСОБА_2 від 26.10.2015 року, розмір матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу марки «Hyundai Elantra», реєстраційний номер номер НОМЕР_2, встановлено у розмірі 16535,71 грн. (а.с.111, ц.с.№520/7019/15-ц).

Відповідно до полісу №АС/9281127 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Toyota Prado», реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована ОСОБА_4 акціонерним товариством Страхова компанія «Галицька» (а.с.17, ц.с.№520/7019/15-ц, а.с.12, ц.с.№520/15446/17).

17 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до СК « Галицька» із заявою про страхове відшкодування.

На підставі звіту авто-товарознавчого дослідження №272-12-14 від 29.12.2014 року, про визначення вартості матеріальних збитків, яке було проведено по заяві ПрАТ СК «Галицька» від 17.12.2014 року, була визначена матеріальна шкода власнику транспортного засобу марки «Hyundai Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 7178,60 копійок (а.с.93, ц.с.№520/7019/15-ц), та з урахуванням франшизи, яка згідно полісу встановлена у розмірі 1000 гривень, страхова компанія виплатила позивачці відшкодування матеріальних збитків у розмірі 6178,60 грн. (а.с.91,92, ц.с.№520/7019/15-ц).

За наслідком розгляду вказаної справи, 21 грудня 2015 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено рішення яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4 акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» про стягнення моральної та матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 15.12.2014 року. Стягнуто на користь ОСОБА_8 з ОСОБА_4 акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» матеріальну шкоду у розмірі 8449 гривень 11 копійок. Стягнуто на користь ОСОБА_8 з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 1000 гривень.

У частині інших вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_4 акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» та до ОСОБА_3 відмовлено. Відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_7.

Також у вказаному рішенні судом зроблено висновок, що ОСОБА_7, який застрахував цивільну відповідальність за шкоду заподіяну джерелом підвищеної небезпеки – транспортним засобом марки «Toyota Prado», реєстраційний номер НОМЕР_1, не є особою, яка заподіяла саму матеріальну шкоду, тому в розумінні ст. 1194 ЦК України не несе відповідальність перед потерпілим, у разі недостатності страхової виплати ( в тому числі і стосовно сплати франшизи), тому судом відмовляється у задоволенні вимог про стягнення з нього частки матеріальної шкоди на користь позивачки – ОСОБА_1

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2015 року змінено, у зв’язку з чим абзац 2 резолютивної частини викладено в наступній редакції: «Стягнуто з ОСОБА_4 акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_1 несплачену частину страхового відшкодування в сумі 9175,71 грн., пеню за прострочення виплати несплаченої частини страхового відшкодування в сумі 3464,14 грн., інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 2711,96 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 187,78 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 21 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року по цивільній справі №520/7019/15-ц набрали законної сили 12 грудня 2017 року.

Частинами 4,5 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Вищевказані обставини стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_3, ПрАТ СК «Галицька», які є сторонами в цій справі, встановлені рішеннями Київського районного суду міста Одеси від 21 грудня 2015 року та апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року по цивільній справі №520/7019/15-ц, які набрали законної сили 12 грудня 2017 року, не спростовані сторонами по справі в цій справі, а тому у відповідності до ч.4,5 ст.82 ЦПК України додатковому доказуванню не підлягають.

Як вже було встановлено судом, відповідно до полісу №АС/9281127 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Toyota Prado», реєстраційний номер НОМЕР_1, - ОСОБА_7, застрахована ОСОБА_4 акціонерним товариством Страхова компанія «Галицька» (а.с.17, ц.с.№520/7019/15-ц, а.с.12, ц.с.№520/15446/17). Франшиза за даним полісом становить 1000 грн. (п.5).

Постановою Київського районного суду міста Одеси від 13 січня 2015 року по справі №520/17715/14-п ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 15 грудня 2014 року, в якій остання керувала транспортним засобом марки «Toyota Prado», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав ОСОБА_7, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 374 гривні 00 копійок.

Вдобровільному порядку суму франшизи відповідач – ОСОБА_3 позивачу не відшкодувала.

Вищевикладене підтверджено наданими позивачем письмовими доказами, наявними в матеріалах справи та не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку.

Статтею 3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 зазначеного Закону, об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі, до яких відносяться витрати, які особа мусить зробити для відновлення пошкодженого майна.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

У ст.22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказано, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

У статті 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ст.36.6 вищевказаного Закону, страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що розмір франшизи в сумі 1000 грн. не відшкодований страхувальником, винною особою у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 15 грудня 2014 року визнано ОСОБА_3, якою також в добровільному порядку суму позивачу не відшкодовано, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підлягають задоволенню та слід стягнути з відповідача – ОСОБА_3 на користь позивача суму франшизи передбачену полісом №АС/9281127 від 23 лютого 2014 року в сумі 1000 гривень 00 копійок.

Щодо вимог позивача про стягнення з ОСОБА_4 акціонерного товариства «Страхової компанії «Галицька» пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд зазначає наступне.

Як вже судом було встановлено, 17 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до СК « Галицька» із заявою про страхове відшкодування.

На підставі звіту авто-товарознавчого дослідження №272-12-14 від 29.12.2014 року, про визначення вартості матеріальних збитків, яке було проведено по заяві ПрАТ СК «Галицька» від 17.12.2014 року, була визначена матеріальна шкода власнику транспортного засобу марки «Hyundai Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 7178,60 копійок (а.с.93, ц.с.№520/7019/15-ц), та з урахуванням франшизи, яка згідно полісу встановлена у розмірі 1000 гривень, страхова компанія виплатила позивачці відшкодування матеріальних збитків у розмірі 6178,60 грн. (а.с.91,92, ц.с.№520/7019/15-ц).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року стягнуто з ОСОБА_4 акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_1 несплачену частину страхового відшкодування в сумі 9175,71 грн., пеню за прострочення виплати несплаченої частини страхового відшкодування в сумі 3464,14 грн., інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 2711,96 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 187,78 грн.

Зі змісту рішення апеляційного суду Одеської області від 12.12.2017 року у справі 520/7019/15-ц вбачається, що колегія суддів погоджується з розрахунком вказаних сум, які містяться в уточненій позовній заяві та в заяві про зменшення позовних вимог. У зв'язку з чим, сума пені за прострочення сплати страхового відшкодування склала 3463,90 грн., сума інфляційних витрат - 2711,96 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання - 187,78 грн., які підлягають стягненню з ПрАТ СК «Галицька» на користь ОСОБА_1

Тобто остаточний розрахунок позовних вимог щодо пені, інфляційних і 3% річних у справі 520/7019/15-ц був викладений у заяві про зменшення позовних вимог (т.1, а.с.106-109, ц.с. 520/7019/15-ц).

З наданої до суду фотокопії заяви про зменшення позовних вимог (, яка міститься в т.1, а.с.106-109, ц.с. №520/7019/15-ц), як позивач – ОСОБА_1 зазначає, вбачається, що розрахунок пені, інфляційних втрат і 3% річних було здійснено за період з 22.03.2015 року по 25.11.2015 року.

Отже судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року по цивільній справі №520/7019/15-ц стягнуто з ОСОБА_4 акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виплати несплаченої частини страхового відшкодування в сумі 3464,14 грн., інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 2711,96 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 187,78 грн., за період з 22.03.2015 року по 25.11.2015 року.

З наданих до суду документів вбачається, що 08 лютого 2018 року ОСОБА_4 акціонерним товариством Страховою компанією «Галицька» було здійснено виплату на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 17733 гривні 51 копійка, в рахунок сплати страхового відшкодування та штрафних санкції, у відповідності до рішення по справі №520/7019/15-ц, що підтверджується платіжним дорученням №10326 від 08 лютого 2018 року (а.с.55, ц.с.№520/15446/17).

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_4 акціонерним товариством Страховою компанією «Галицька» 08 лютого 2018 року виконано рішення апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року по цивільній справі №520/7019/15-ц.

За правилами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 2. ч. 1 статті 988 Цивільного кодексу України, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові, а п. 1 ст. 990 цього ж кодексу визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до п.22.1 ст.22 вищезазначеного Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

За змістом статті 29 вищезазначеного Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п.35.1 статті 35 вищезазначеного Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з п.36.2 статті 36 вищезазначеного Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до п.36.4 статті 36 вищезазначеного Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

За правилами статті 992 Цивільного кодексу України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов’язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до п. 2 статті 37 Закону України «Про страхування», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за яким нараховується пеня.

Відповідно до рекомендацій, що містяться у п. 21 Постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів, про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу страхувальника зобов’язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526 Цивільного кодексу України, частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).

З урахуванням вищезазначених обставин, судом встановлено, що несплачену частину страхового відшкодування в сумі 9175,71 грн. ОСОБА_1, сплачено ПрАТ СК «Галицька» лише 08.02.2018 року.

Як вже зазначало, рішенням апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року по цивільній справі №520/7019/15-ц стягнуто з ОСОБА_4 акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виплати несплаченої частини страхового відшкодування в сумі 3464,14 грн., інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 2711,96 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 187,78 грн., за період з 22.03.2015 року по 25.11.2015 року.

Отже, судом достовірно встановлено, що відповідачем ПрАТ СК «Галицька» порушено виконання зобов’язань щодо виплати страхового відшкодування позивачу ОСОБА_1 відповідно до договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у добровільному порядку, та строк прострочення сплати страхового відшкодування складає період з 22.03.2015 року по 08.02.2018 року, з якого за період з 22.03.2015 року по 25.11.2015 року рішенням апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року по цивільній справі №520/7019/15-ц стягнуто з ОСОБА_4 акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_1 штрафні санкції за прострочення виплати несплаченої частини страхового відшкодування.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача ПрАТ СК «Галицька», оскільки зобов’язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, відповідно таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема сплата страхового відшкодування з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, процентів річних на суму страхового відшкодування, входять до складу грошового зобов'язання і не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а є способом захисту майнового права та інтересу особи, що має право на таке відшкодування, який полягає у відшкодуванні її матеріальних витрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від страховика за користування невиплаченими грошовими коштами, належними до сплати особі, майно якої пошкоджено, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини страховика та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Наведенні положення узгоджуються з правовими позиціям, викладеними в постанові Верховного Суду України від 14.11.2011 року у справі № 6-40цс1, постанові Верховного Суду України від 25.06.2012 року у справі № 6-49цс12, постанови Верховного Суду України від 25.06.2014 року № 6-25цс14, які з огляду на положення ч.1 статті 360-7 ЦПК України мають бути враховуватися при застосування таких норм права.

За змістом статтей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що ПрАТ СК «Галицька» не виконала в передбачений законом строк виплату страхового відшкодування, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення з ПрАТ СК «Галицька» на користь ОСОБА_1 пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення виплати страхового відшкодування, що є цивільно-правової відповідальністю за порушення строків виплати страхового відшкодування, за період з 26.11.2015 року по 07.02.2018 року включно, без включення періоду, а саме з 22.03.2015 року по 25.11.2015 року, за який вже стягнуті вказані штрафні нарахування на підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року по цивільній справі №520/7019/15-ц.

При визначенні розміру належних позивачу трьох відсотків річних, пені та інфляційних втрат за прострочення виплати страхового відшкодування, суд перевірив наданий позивачем в обґрунтування їх розміру розрахунок, та встановив його невідповідність у визначених сумах, у зв’язку з чим, судом було здійснено окремий розрахунок трьох відсотків річних, пені та інфляційних втрат за прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 9175 гривень 71 копійка за період з 26.11.2015 року по 07.02.2018 року включно, згідно з яким:

- пеня за прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 9175 гривень 71 копійка за період з 26.11.2015 року по 07.02.2018 року включно, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за яким нараховується пеня, становить в сумі 6378 гривень 01 копійка;

- три відсотки річних за прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 9175 гривень 71 копійка за період з 26.11.2015 року по 07.02.2018 року включно, становить в сумі 607 гривень 11 копійок;

- інфляційні втрати за прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 9175 гривень 71 копійка за період з 26.11.2015 року по 07.02.2018 року включно, становить в сумі 2802 гривні 55 копійок.

З урахуванням наведеного, вказані суми, у загальному розмірі 9787 гривень 67 копійок, підлягають стягненню з відповідача ПрАТ СК «Галицька» на користь позивача ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, заслухавши пояснення представника позивача по справі під час розгляду справи, дослідивши усі письмові пояснення сторін по справі викладені у позовній заяві, уточненнях до неї, відзиві на позовну заяву, відповіді на відзив, тощо, оцінивши усі докази наявні в матеріалах справи в їх сукупності, надавши їм оцінку в цілому, так і кожному доказу, що міститься у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька», про стягнення франшизи, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, сплаченої позивачем суми судового збору у мінімальному розмірі, за ставками встановленими на час подання позовної заяви до суду, а саме в сумі 640 гривень 00 копійок, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог до кожного з відповідачів, стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягає судовий збір сплачений останнім в сумі 59 гривень 33 копійки, з відповідача ПрАТ СК «Галицька» судовий збір в сумі 580 гривня 67 копійок (загальна сума стягнення – (9787,67+1000,00)=10787,67 = 100%, з яких 1000грн. - 9,27%, 9787,67 - 90,73%; 90,73% з 640,00грн. = 580,67; 9,27% з 640,00грн. = 59,33 грн.).

При вищевикладених обставинах та керуючись ст. ст. ст.ст. 2, 4, 5, 6, 76-78, 81, 141, 263-265, 279, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 22, 526, 625, 979, 988, 990, 992, 1166, 1187, 1191, ЦК України, Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: 65085, м. Одеса, вул. Аеродромна, 17) до ОСОБА_3 (місце проживання: 65049, АДРЕСА_1), ОСОБА_4 акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» (місцезнаходження: 76018, Україна, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 22), про стягнення франшизи, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КЕ 930292, виданий Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 16.01.2006 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, місце проживання: 65049, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії КЕ 923708, виданий Іллічівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 06.02.1998 року, РНОКПП НОМЕР_4, місце проживання: 65085, м. Одеса, вул. Аеродромна, 17) суму франшизи передбачену полісом №АС/9281127 від 23 лютого 2014 року в сумі 1000 (одна тисяча) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» (місцезнаходження: 76018, Україна, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 22) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії КЕ 923708, виданий Іллічівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 06.02.1998 року, РНОКПП НОМЕР_4, місце проживання: 65085, м. Одеса, вул. Аеродромна, 17) пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 9175 гривень 71 копійка за період з 26.11.2015 року по 07.02.2018 року включно, в сумі 6378 (шість тисяч триста сімдесят вісім) гривень 01 (одна) копійка; три відсотки річних за прострочення виплати страхового відшкодування за період з 26.11.2015 року по 07.02.2018 року включно, в сумі 607 (шістсот сім) гривень 11 (одинадцять) копійок; інфляційні втрати за прострочення виплати страхового відшкодування за період з 26.11.2015 року по 07.02.2018 року включно, в сумі 2802 (дві тисячі вісімсот дві) гривні 55 (п’ятдесят п’ять) копійок, що в загальному розмірі складає 9787 (девять тисяч сімсот вісімдесят сім) гривень 67 (шістдесят сім) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька», про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КЕ 930292, виданий Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 16.01.2006 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, місце проживання: 65049, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії КЕ 923708, виданий Іллічівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 06.02.1998 року, РНОКПП НОМЕР_4, місце проживання: 65085, м. Одеса, вул. Аеродромна, 17) витрати по сплаті судового збору в сумі 59 (п’ятдесят дев’ять) гривень 33 (тридцять три) копійки.

Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» (місцезнаходження: 76018, Україна, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 22) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії КЕ 923708, виданий Іллічівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 06.02.1998 року, РНОКПП НОМЕР_4, місце проживання: 65085, м. Одеса, вул. Аеродромна, 17) витрати по сплаті судового збору в сумі 580 (п’ятсот вісімдесят) гривень 67 (шістдесят сім) копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Калініченко Л. В.