Вирок № 74416825, 04.06.2018, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 476/194/17

Провадж.№ 1-кп/481/19/2018

В И Р О К

іменем України

04.06.2018 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі :

головуючої судді Уманської О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кузьміної Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Новий Буг Миколаївської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.12.2016 року за №12017150220000409 по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, який проживає та зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, працюючого охоронцем ПП «Владан», раніше не судимого,

по даному кримінальному провадженню обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 286, ч. 1 ст.135 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Бурдун М.С.,

потерпілого ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

потерпілої ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника – адвоката ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, та визнано доведеним, що 22.12.2016 року, близько 19:00 год., обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем «ВАЗ 2101», реєстраційний номер з48-27НИ, який мав відомі для нього технічні несправності у вигляді залишкової висоти малюнка протектора шин переднього лівого колеса менше 1,6 мм. та несправність світла головних фар в режимі ближнього світла, в темний час доби, за умов обмеженої видимості рухався по не засніженій поверхні та не освітленій міським електроосвітленням проїзній частині вул. Соборної, в смт. Єланець, Миколаївської області, зі сторони вул. Кринична, в напрямку автодороги «Р-55» сполученням «Вознесенськ - Кривий Ріг». Під час руху в указаних дорожніх умовах, при проїзді в районі будинків № 162,164 по вул. Соборна, та наближаючись до перехрестя вулиць Соборної та Весняної, обвинувачений ОСОБА_1 грубо порушуючи вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до сформованої дорожньої обстановки та її змін, при виборі безпечної швидкості руху не врахував час доби, технічний стан керованого транспортного засобу та власний фізіологічний стан, зумовлений алкогольним сп’янінням, не забезпечив контрольований рух керованого ним транспортного засобу та допустив наїзд передньою правою частиною вказаного автомобіля на пішохода ОСОБА_6, яка йшла по проїзній частині вулиці Соборна, справа неподалік від правого краю (бордюру) по напрямку руху автомобіля.

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №16-К від 10.03.2017 року в результаті дорожньо-транспортної події ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді грубої поєднаної травми тіла (політравми) - переломів 2-8 ребер праворуч із забоєм правої легені і явищами гемапневмотораксу праворуч, перелому 4 ребра зліва, забою головного мозку з крововиливом під м’які мозкові оболонки, перелому зовнішнього кінця правої ключиці, оскольчатого перелому верхньої третини правої плечової кістки зі зміщенням, осколкового фрагментарного перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Зазначене поєднання пошкоджень призвело до поліорганної недостатності та настання смерті ОСОБА_6

Таким чином обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 того, відразу після дорожньо-транспортної події обвинувачений ОСОБА_1, грубо порушуючи вимоги п.п. 2.10 «а», «б», «в», «г», «д», «е» ПДР України, не вжив заходів залишення на місці пригоди; увімкнення аварійної сигналізації і встановлення знаку аварійної зупинки; не переміщення транспортного засобу і предметів, що мають причетність до пригоди; фіксації розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; надання першої медичної допомоги постраждалому; повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ поліції, запису прізвищ та адрес очевидців, очікування прибуття працівників поліції; вжиття всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організації об’їзду місця пригоди, та усвідомлюючи, що він здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_6 чим поставив останню у небезпечний для життя стан і зобов’язаний та має можливість надати їй допомогу, з місця пригоди зник, залишивши потерпілу на узбіччі без допомоги, коли вона була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану.

Таким чином своїми діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 135 КК України - завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, суду пояснив, що 22.12.2016 року, у вечірній час приблизно 19 години, він їхав на ВАЗ 2101, на автомобільну заправку із швидкістю приблизно 40-50 км/год. На вулиці був туман, ожеледь. Коли заходив у поворот наліво, на перехресті вулиць назви яких він не знає, машину почало крутити і він почув глухий удар. Коли ОСОБА_1 вийшов з автомобіля, то побачив непритомну потерпілу, труснув її, зрозумівши, що вона без свідомості, він злякався, перестав будь-що усвідомлювати, швидко сів в автомобіль і поїхав до своїх батьків яким повідомив про скоєне і залишив у них автомобіль, потім повідомив про скоєне дружині і відразу ж після цього пішов до відділу поліції і добровільно повідомив про скоєне ДТП. Потерпілу він не переміщав, і не відтягував. Чому він після скоєння дорожньо-транспортної пригоди поїхав до батьків та до поліції і не покликав на допомогу потерпілій, він пояснити не може, оскільки перебував у стані сильного душевного хвилювання, нічого не міг усвідомити, діяв інтуїтивно. При цьому він розуміє, що залишення ним місця ДТП є порушенням закону. До скоєного ставиться не добре, він розуміє, що скоїв злочин, що своїми діями наніс шкоду потерпілим і згодний повністю відшкодувати її. Однак через відсутність коштів на даний час, він не може відшкодувати збитки, хоча вживає заходів, а саме: намагається продати будинок та влаштуватися на іншу, більш оплачувану роботу, однак на даний час будинок не продано, а поїхати на роботу він не можу через необхідність періодично з’являтися до суду.

ОСОБА_7 повного визнання обвинуваченим ОСОБА_1 вини в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, його винуватість у вчиненому підтверджується іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні та встановленими під час досудового розслідування по даному кримінальному провадженню.

Із показань потерпілого ОСОБА_2 суд встановив, що потерпілий є чоловіком загиблої ОСОБА_6 22.12.2016 року вони з дружиною знаходились у різних містах, а тому про дорожньо-транспортну пригоду йому стало відомо від доньки, потерпілої ОСОБА_4 Оскільки донька проживала у м. Києві, то коли вона приїхала до матері, загибла уже перебувала у лікарні в м. Миколаєві. Поки ОСОБА_6 перебувала у лікарні обвинувачений ОСОБА_1 пропонував лише допомогти із донорами крові, будь-яких інших спроб допомогти з його боку зроблено не було.

Із показань потерпілого ОСОБА_3 суд встановив, що він є сином загиблої ОСОБА_6 і проживав разом із нею. 22.12.2016 року у вечірній час чекав матір з роботи, однак вона у звичний час не повернулась, а він не дочекавшись її також пішов на роботу, оскільки працює охоронцем і на 19 годину повинен був з’явитись на роботу. Перебуваючи в будинку, він чув, що їхав автомобіль на великій швидкості, а потім різко загальмував та зупинився. Коли потерпілий вийшов на вулицю та йшов на роботу то бачив, як водій автомобіля вийшов на вулицю, та виражаючись нецензурною лайкою, невідому особу під руку відвів на обочину, приблизно метрів до 10 від ДТП. Водій ходив навколо свого автомобіля і підсвічував мобільним телефоном, ніби щось шукав. Оскільки потерпілий не здогадувався, що потерпілою є його мати, тому він пішов далі на роботу. Протягом вечора він декілька разів телефонував на мобільний телефон матері,однак відповідав незнайомий йому чоловік, а не мати. Потерпілий спочатку подумав, що він помиляється номером. Однак пізно вночі йому зателефонувала сестра та повідомила про те, що мати знаходиться в лікарні.

Із показань потерпілого ОСОБА_4 суд встановив, що вона є донькою загиблої ОСОБА_6 22.12.2016 року вона дізналась від знайомих, що її мати стала жертвою дорожньо-транспортної пригоди. Свідком події вона не була, однак про те, що дорожньо-транспортну пригоду скоїв обвинувачений ОСОБА_1 ОСОБА_8 мама ОСОБА_6 нічого ОСОБА_4 не розповідала, оскільки вона майже весь час була без свідомості. Обвинувачений жодним чином не приймав участі у лікування потерпілої, так само як і не допомагав у її похованні.

Із показань свідка ОСОБА_9 суд встановив, що 22.12.2016 року близько 19 -20 години вона була на подвір’ї, коли почула різкий звук гальм автомобіля, руху автомобіля вона не чула. Коли вона подивилась на вулицю, то побачила, що невідомий чоловік щось відтягнув на узбіччя. Свідок окликнула водія після чого він злякався, сів у автомобіль, та поїхав у невідомому напрямку. Коли свідок ОСОБА_9 підійшла до узбіччя та побачила, що то була непритомна жінка, після чого про подію вона повідомила своєму чоловікові. Від місця де свідок виявила потерпілу, і до місця де зупинився автомобіль було приблизно 20 метрів. Автомобіль зупинився метрів 20 за перехресттям.

Із показань свідка ОСОБА_8 суд встановив, що про вчинення самої дорожньо-транспортної пригоди йому нічого не відомо. 22.12.2016 року у вечірній час між 19-20 годинами дружина повідомила, що на узбіччі дороги лежить жінка непритомна. Свідок вибіг на вулицю, переконався, що дійсно на землі лежала невідома непритомна жінка, він викликав поліцію. Про те, що потерпілу збив автомобіль, йому розповідала дружина. Сам він не був свідком події. Біля потерпілої на дорозі дійсно були уламки від краски автомобіля. На момент пригоди на узбіччі лежав сніг, а дорога була чиста, обледеніння не було.

Із показань свідка ОСОБА_10 суд встановив, що вона є дружиною обвинуваченого ОСОБА_1 22.12.2016 року у вечірній час близько 19 години, вона перебувала на своєму робочому місці, коли до неї прибіг обвинувачений та повідомив, що він скоїв дорожньо-транспортну пригоду, при якій постраждала жінка, яку він залишив на узбіччі, оскільки дуже злякався. Відразу після цього ОСОБА_1 пішов до відділу поліції, щоб повідомити про скоєне. ОСОБА_7 того, свідок пам’ятає, що на вулиці була мряка, невеличкий дощик, ожеледь.

Показання потерпілих та свідків є послідовними, узгоджуються між собою та з показаннями обвинуваченого, підтверджуються іншими дослідженими судом доказами, в тому числі, висновками експертів щодо часу та способу вчинення кримінального правопорушення, механізму, локалізації та тяжкості отриманих потерпілою тілесних ушкоджень, а тому суд приймає їх на підтвердження винуватості обвинуваченого.

Cудом досліджені наступні письмові матеріали кримінального провадження.

-ОСОБА_10 з кримінальних проваджень № 12016150220000409 від 23.12.2016 року з правовою кваліфікацією ч. 2 ст.286 КК України та № 1207150220000070 від 15.03.2017 року з правовою кваліфікацією ч.1 ст.135 КК України, з яких суд встановив, що органом досудового розслідування дійсно було розпочато досудове розслідування причин дорожньо-транспортної пригоди яка сталася 22.12.2016 року близько 19 години в смт. Єланець, Миколаївської області в результаті якої ОСОБА_1 керуючи автомобілем НОМЕР_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6, та залишивши потерпілу в небезпечному стані, зник з місця дорожньо-транспортної пригоди( а.к.п.43-44 т.2).

-Протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, із фото таблицею, від 22.12.2016 року, проведеного о 19:15 – 19:50 год. поблизу будинку № 164 по вул. Соборній в смт. Єланець, Миколаївської області, за участю двох понятих. З протоколу встановлено, що стан дорожнього покриття мав ознаки легкого обледеніння; смуги горизонтальної розмітки – відсутні; регулювання руху на даній ділянці, дорожні знаки, освітлення – відсутні; транспортний засіб, сліди шин чи гальмування – відсутні; виявлено та вилучено: печатку чорного кольору, два фрагменти фарби сірого кольору, полімерний фрагмент чорного кольору, дзеркало заднього виду, жіночу помаду та фрагмент скла ( а.к.п. 50-70 т.2).

-Протокол огляду місця події, із фото таблицею, від 22.12.2016 року проведеного о 20:25 – 20:55 год , за участю двох понятих. З протоколу судом встановлено, що предметом огляду є автомобіль «ВАЗ- 2101» д.н.з. з 4827НИ, який знаходиться на подвір’ї домоволодіння за адресою: Миколаївська область, смт. Єланець, вул. Квітнева, 12. В ході огляду автомобіля встановлено, що він має видимі ознаки пошкодження: розбите переднє лобове скло, пошкоджено фарбу на правому передньому боковому крилі, пошкодження дефлектора капоту чорного кольору на його передній частині. ОСОБА_7 того, в салоні автомобіля, на передньому пасажирському сидінні виявлено мобільний телефон фірми «NOKIA 3109c», сірого кольору, IMEI- 356434010947118 ( а.к.п. 71-81 т.2).

-Протокол огляду місця події, із фото таблицею, від 22.12.2016 року, який було проведено з 21:30 до 21:45 год, в присутності двох понятих. Із протоколу судом встановлено, що предметом огляду є жіноча чорна сумка, яка належить ОСОБА_6 В даній сумкі виявлено та вилечено мобільний телефон чорного кольору « Samsung ET E 1202i» IMEI- 356995054909326 (а.к.п.83 – 87 т.2).

-ОСОБА_11 № 14 медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Судом встановлено, що 22.12.2016 року о 21:00 год, лікарем Єланецької ЦРЛ було проведено медичне обстеження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ( досліджено кров) та виявлено, що він перебував у стані алкогольного сп’яніння (а.к.п.88-89 т.2)

-Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.12.2016 року, з якого судом встановлено, що ОСОБА_1 був затриманий 22.12.2016 року о 23:00 год в смт.Єланець за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України ( а.к.п. 93-103 т.2).

-Висновок експерта № 657 від 23.12.2016 року, з якої судом встановлено, що у ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 мали місце: осколковий перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням. Переломи акроміального кінця правої ключиці, нижнього краю лопатки, плечової кістки. Садна в ділянці голови та кисті. Травматичний шок. Тілесні ушкодження відносяться до тяжких по ознаці небезпеки для життя. Не виключається вірогідність утворення тілесних ушкоджень внаслідок наїзду легкового автомобіля. Потерпіла в момент наїзду автомобіля знаходилась в вертикальному положенні. Враховуючи тілесні ушкодження вказати чи потерпіла йшла, сиділа, лежала неможливо. Потерпіла знаходилась в небезпечному для життя стані після наїзду на неї автомобіля. Малоймовірно після наїзду автомобіля потерпіла самостійно могла прийняти заходи для надання собі допомоги.Найбільш вірогідно потерпіла була повернута до автомобіля лівою стороною тіла ( а.к.п.107-111 т.2).

-Протокол пред’явлення речей для впізнання із фото таблицею, від 23.12.2016 року, з якого судом встановлено, що 23.12.2016 року з 13:00 до 13:35 год ОСОБА_3 було пред’явлено для впізнання чотири мобільних телефона, серед яких він на телефон «NOKIA хе», чорно-сірого кольору, вказав як телефон своєї матері ОСОБА_6О.( а.к.п. 116-119 т.2).

-Протокол проведення слідчого експерименту від 24.01.2017 року, який було проведено з 18:00 год. до 18:35 год. за участю ОСОБА_1, у присутності двох понятих. Судом встановлено, що під час проведення слідчого експерименту обвинувачений пояснював, що близько 18:00 години ( часу він не пам’ятає) на своєму автомобілі ВАЗ 2101 д.н.з. з 4827НИ, він поїхав на АЗС ФОП «Лебідь», що знаходиться по пр. Незалежності, неподалік від автодороги «Вознесенськ-Кривий Ріг». Коли він проїжджав по вул. Соборна в смт. Єланець в сторону автодороги «Вознесенеьк Ріг» (не доїжджаючи до повороту в сторону колишньої бази сільгоспхімії), коли він під’їжджав до нерегульованого перехрестя доріг (головної та другорядної) обвинувачений ввімкнув сигнал повороту на ліво та приблизно через 50 метрів він почав виконувати маневр з повороту та пригальмував. В цей час він відчув, що автомобіль почало заносити в ліву сторону та автомобіль розвернуло приблизно на 360 градусів, Коли автомобіль знову розвернуло в напрямку його руху ОСОБА_1О, відчув глухий удар з переду автомобіля з правої сторони та повністю розбилось лобове скло. Він відразу натиснув на гальма та вийшов з автомобіля. Коли ОСОБА_1 вийшов з автомобіля то побачив незнайому жінку, яка лежала на обочині за бордюром. Він підійшов до жінки та спробував привести її до тями, почав її трусити, однак жінка ніяк не реагувала на його дії та він її відтягнув, коли намагався привести до тями, приблизно на півметра вперед вліво. Так як жінка не приходила до тями то ОСОБА_1 злякався, після чого сів до свого автомобіля та поїхав додому до батьків. Залишив у них вищевказаний автомобіль та пішов до поліції. Під час ДТП був туман і видимість була погана, проїжджа частина була слизькою. До наїзду на пішохода ОСОБА_1 її не бачив( а.к.п. 130-135 т.2).

-Висновок експерта № 6 від 31.01.2017 року, з якого судом встановлено, що на момент ДТП ходова частина система автомобіля ВАЗ-2101 д.н. з4827НИ знаходилась в технічно несправному, але працездатному стані, рульове керування і робоча гальмівна знаходились в працездатному стані, фари головного світла знаходились в стані часткової відмови. Несправності ходової частини і фар головного світла автомобіля ВАЗ-2101 д.н. з4827НИ, що були зазначені у дослідницькій частині могли бути виявлені водієм в процесі експлуатації транспортного засобу ( а.к.п. 136-145 т.2).

-Висновок експерта № 39 від 01.02.2017 року, з якого судом встановлено, що первинний контакт автомобіля ВАЗ-2101, д.н.з. з4827НИ з пішоходом відбувся передньою правою частиною транспортного засобу, а саме: правою частиною переднього бампера, передньою частиною переднього правого крила і правою фарою головного світла, потім контактування автомобіля з пішоходом відбулося переднім вітровим склом і правим дзеркалом заднього огляду. Наїзд на пішохода стався в межах смуги в напрямку відповідно схеми зліва-направо перед розташуванням на проїжджій частині фрагменту фарби №1 (а.к.п. 146-154 т.2).

- Висновок експерта № 62 від 28.02.2017 року, з якого судом встановлено, що дії водія автомобіля «ВАЗ-2101» д.н.з. з4827НИ регламентувалися п. 2.3 б), 10.1, 12.1 ПДР України. Дії водія не відповідали вимогам п.12.1 ПДР України. Водій автомобіля мав технічну можливість запобігти події в даній дорожній ситуації. Невідповідність дій водія автомобіля «ВАЗ-2101» д.н.з. з4827НИ вимогам п. 12.1 ПДР України з технічної точки зору знаходиться в причинному зв’язку з ДТП (а.к.п. 155-162 т.2).

- Протокол патологоанатомічного дослідження №39 від 03.02.2017 року, з якого судом встановлено, що на розтині ОСОБА_6 виявлені морфологічні ознаки тотального псевдомембранозного коліту та вісцеральної форми гельмінтозу, який розвинувся на тлі довготривалого лікування травм, потім приєдналась токсична дія гельмінтів на тлі зниженого імунітету, можливо внаслідок довготривалої хвороби, це в свою чергу призвело до розвитку токсичної дилатації товстого кишечника та ендогенної інтоксикації з токсико-некротичними змінами внутрішніх органів. Ця комбінація призвела до розвитку поліорганної недостатності, яка призвела до смерті хворої. Має місце співпадіння клінічного та патологоанатомічного діагнозів ( а.к.п. 169-183 т.2).

- Висновок експерта № 16-К від 10.03.2017 року, з якого судом встановлено, що у ОСОБА_12, в результаті ДТП виникли наступні тілесні ушкодження: груба поєднана травма тіла (політравма) - переломи 2-8 ребер праворуч із забоєм правої легені і явищами гемапневмотораксу праворуч; перелом 4 ребра зліва; забій головного мозку з крововиливом під м'які мозкові оболонки; перелом зовнішнього кінця правої ключиці; оскольчатий перелом верхньої третини правої плечової кістки зі зміщенням; осколковий фрагментарний перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням. Зазначена політравма супроводжувалася розвитком шоку тяжкого ступеня, що є небезпечним для життя, і за цим критерієм ушкодження кваліфікується як тяжкі тілесні ушкодження. В даному випадку мало місце вкрай несприятливе поєднання пошкоджень внаслідок ДТП, яке порушувало функціонування організму, знижувало його захисні сили, сприяло генералізації інфекції, наростанню інтоксикації та розвитку вторинного ураження непошкоджених органів і систем, що призвело до поліорганної недостатності та настання смерті. Таким чином, в даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між перенесеною поєднаною тупою травмою тіла (політравми) і смертю, що настала від ускладнень цієї травми ( а.к.п 184-193 т.2).

-Протокол проведення слідчого експерименту, із відео фіксацією, від 05.01.2017 року, який було проведено за участю свідка ОСОБА_11 та двох понятих. Із запису відео фіксації експерименту, судом встановлено, що ОСОБА_11 розповіла, що 22.12.2016 року близько 19 години вона перебувала у себе на подвір’ї, коли почула на дорозі глухий звук та специфічний звук гальм автомобіля. Коли свідок подивилась на вулицю, то побачила, що з автомобіля марки Жигулі, світлого кольору, вийшов чоловік і пішов у зворотному напрямку руху, тобто повертався назад. Потім цей чоловік щось поволочив по дорозі і поклав на узбіччі. Коли свідок покликала його, він озирнувся навкруги, повернувся до свого автомобіля, різко натиснув на газ і втік в напрямку виїзду з смт. Єланець. Коли свідок підійшла подивитись, що саме відтягував невідомий чоловік, то виявила, що то була жінка. Відразу ж після цього вона побігла додому, повідомила про подію своєму чоловікові та викликала швидку допомогу, а чоловік – працівників поліції (а.к.п. 194-198 т.2).

- Протокол проведення слідчого експерименту, із відео фіксацією, від 22.02.2017 року, який було проведено за участю ОСОБА_1, його захисника та двох понятих. Із запису відео фіксації експерименту, судом встановлено, що було проведено відтворення подій та обставин вчинення ДТП, яке мало місце 22.12.2016 року та встановлено, що конкретна відстань від автомобіля до пішохода, при якій водій міг його побачити, становить 21 м.. Під час відтворення обставин та подій обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_5 висловлювали свої заперечення, про те, що на час проведення експерименту обстановка не відповідала тій, яка мала місце 22.12.2016 року, а саме відсутній туман, ожеледь, були опади, а дорожнє покриття було вологим. ОСОБА_7 того, світло фар на автомобілі під час проведення експерименту значно краще, що збільшує відстань, на яку водій автомобіля може побачити пішохода. У зв’язку із цим сторона захисту вважає, що результати слідчого експерименту який було проведено 22.02.2017 року не можуть бути враховані як доказ вини обвинуваченого, оскільки вони є помилковими, та не відповідають дійсності ( а.к.п.199-204 т.2).

Посилання сторони захисту на те, що протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 є неналежним доказом та не може бути прийнято судом з огляду на те, що слідчий експеримент проводилися в погодні умови відмінні від умов скоєння ДТП, суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Так, згідно ч.1,2ст.223 КПК України слідчі(розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової)дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Правила та порядок проведення такої слідчої дії, як слідчий експеримент, встановлені статтею 240 КПК України, відповідно до ч.1 якої слідчий експеримент проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Отже, складовою слідчого експерименту є проведення його в умовах, що максимально наближені до тих, в яких подія мала місце в минулому. Тому до проведення дослідних дій і випробовувань під час проведення слідчого експерименту треба отримати найбільш повні відомості щодо обставин події, яку перевіряють, та здійснити відтворення обстановки, в якій буде проведено експеримент.

Так, з протоколу слідчого експерименту від 22.02.2017 року вбачається, що його було здійснено наприкінці лютого з 18.18 до 18.45 в темну пору доби, крім того слідчими приймались міри, до погіршення видимості водія, шляхом залиття лобового скла автомобіля водою, тобто імітації вологості при тумані та мряці, що, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, максимально наближено до умов, в яких вказана подія мала місце в минулому. При проведенні слідчого експерименту були використані дані, отримані під час досудового розслідування з показів обвинуваченого, свідків та інших доказів, а також були задіяні аналогічні транспортні засоби.

Суд приймає вищезазначені письмові матеріали кримінального провадження, як належний доказ вини обвинуваченого ОСОБА_1, оскільки вони не містять суперечностей, узгоджуються із іншими доказами по справі, показання в ході проведення слідчих експериментів узгоджуються з висновками судово-медичних експертиз.

Аналіз досліджених доказів, які суд вважає належними, допустимими, достовірними і в сукупності достатніми для ухвалення вироку, дозволяє дійти висновку про те, що вина ОСОБА_1 доведена у повному обсязі, а його дії суд кваліфікує за ч.2 ст. 286 КК України - порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель особи, та за ч. 1 ст. 135 КК України - а саме завідомо залишення без допомоги особи, яка перебувала в небезпечному для життя стані та яка була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, коли він сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан

Відповідно до положень статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищими соціальними цінностями. Кримінальний кодекс України здійснює охоронну функцію щодо вказаних цінностей.

Суспільна небезпечність цього злочину полягає у тому, що людина, яка має можливість надати допомогу іншій людині і тим самим врятувати її від смерті або настання інших тяжких наслідків, не робить цього, що свідчить про низькі моральні якості цієї особи. Злочинність такої бездіяльності підвищується, якщо особа сама поставила іншу особу в небезпечний для життя стан, або причетна до події, через яку особа опинилася в такому стані.

При обранні виду та міри покарання ОСОБА_1, суд також враховує данні про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря нарколога чи психіатра не перебуває. Зарахований в запас ст.. 75 в нак.МО-402/08 від 05.10.2009 року за станом здоров’я, має сім’ю (а.к.п. 207-214 т.2).

Разом із тим в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження посилання сторони захисту на перебування у ОСОБА_1 на утримані дитини. Із наданої суду копії свідоцтва про народження дитини ОСОБА_13 видно, що обвинувачений не є його батьком, дитина народилась до укладення шлюбу обвинуваченим із його матір’ю, інших доказів, що дитина все ж перебуває на утриманні обвинуваченого, суду не надано. Дружина обвинуваченого також не перебуває на його утриманні, оскільки вона має постійне місце роботи. І до то того ж, під час її допиту в суді, вона пояснила, що на даний час із ОСОБА_1 вона шлюб розірвала, хоча і проживає з ним спільно за однією адресою.

Судом не встановлено обставин, які б пом’якшували покарання обвинуваченому ОСОБА_1 Твердження обвинуваченого, що він щиро розкаюється у вчиненому, судом не може бути прийнято, оскільки під час судового провадження яке продовжувалось тривалий час, переконання у щирості таких слів суд не знайшов. Із поведінки обвинуваченого під час судового провадження, під час відео фіксації слідчого експерименту, вбачається, що він не розкаюється у тому, що сів за кермо несправного автомобіля у стані алкогольного сп’яніння, що він не врахував а ні дорожньої обстановки, а ні часу доби, а ні погодних умов, та не керував автомобілем з тією швидкістю, можливо мінімальною, яка б дала змогу йому контролювати рух автомобіля та стежити за дорожньою обстановкою і вчасно реагувати на перешкоди. Натомість постійно апелював до того, що все сталося через погані погодні умови, та неякісне світло фар автомобіля. ОСОБА_7 того, не зважаючи, що до обвинуваченого ОСОБА_1 не було застосовано запобіжного заходу у виді утримання під вартою, з часу вчинення злочинів, від яких минуло вже майже півтора року, він жодним чином не відшкодував потерпілим навіть найменшу частину їх збитків. Не надавав він і допомогу відразу після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, коли потерпіла ще перебувала у лікарнях і проводились заходи щодо порятунку її життя. Тому пояснення обвинуваченого проте, що він повністю визнає цивільні позови як прокурора, так і потерпілих в частині відшкодування матеріальних збитків, суд сприймає лише як намагання пом’якшити собі покарання, та переконати суд у розкаянні.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які віднесено законом до категорії тяжких злочинів та злочинів невеликої тяжкості. Також судом враховується думка потерпілих, які наполягали на призначенні обвинуваченому найсуворішого виду та найбільшого розміру покарання, передбаченого відповідними санкціями статей.

Таким чином, виходячи з загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд приходить до висновку, що обвинуваченому повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, передбачене санкцією статті ч.2 ст.286 та ч.1 ст. 135 КК України, у вигляді позбавлення волі.

В той же час врахувавши обставини вчиненого кримінального правопорушення, його тяжкі наслідки та ступінь вини обвинуваченого, а також те, що професійна діяльність обвинуваченого не пов'язана з керуванням транспортними засобами, суд вважає необхідним призначити йому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст. 286 КК України.

На думку суду застосування саме таких видів та міри основного та додаткового покарання відповідатиме меті кримінального покарання, сприятиме виправленню обвинуваченого та запобігатиме вчиненню нових злочинів, як обвинуваченим, так і іншими особами.

Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1, п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є , зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів ; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ч. 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1201 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов’язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам’ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Питання, заявлених потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 цивільних позовів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 129 КПК України та правилами цивільного судочинства, вважаючи, що позови в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню, а цивільний позов в частині моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

На підтвердження своїх витрат потерпілими надано суду оригінали чеків на придбання лікарських препаратів, квитанції до прибуткового касового ордеру на підтвердження проживання в готелях, проїзні документи (квитки залізниці), накладні на придбання труни, хреста та іншого товару та оплати послуг, необхідних для організації та проведення поховання.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_14 на загальну суму 64882,52 грн, ОСОБА_3 на загальну суму 49925,00 грн та заява ОСОБА_2 на загальну суму 2879,03 грн в частині відшкодування матеріальної шкоди, як такі, що знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди потерпілим внаслідок ДТП, суд бере до уваги характер та обсяг фізичних і душевних страждань потерпілих, їх тривалість, зменшення реалізації звичок, обсяг додаткових зусиль для організації життя, непоправність втрати рідної матері, негативні наслідки.

Враховуючи глибину моральних і душевних страждань потерпілих, обставини вчинених кримінальних правопорушень та їх наслідки, ступінь тяжкості вчинених злочинів, тяжкість вимушених змін у житті кожного з потерпілих, що вимагає від них додаткових зусиль для налагодження свого подальшого життя, ступінь вини обвинуваченого, з урахуванням вимог розумності та справедливості суд вважає, що розмір моральної (немайнової) шкоди яку потрібно стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 складає 150000,00 (сто п’ятдесят тисяч) гривень, на користь ОСОБА_3 складає 150000,00 (сто п'ятдесят тисяч) гривень, яка підлягає стягненню відповідно до вимог ст. 23, 1167 ЦК України.

Прокурором Єланецького відділу Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах Держави в особі міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва та Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області заявлено цивільні позови до ОСОБА_1 про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілої.

Позов обґрунтований тим, що внаслідок вказаної вище дорожньої транспортної пригоди ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження, в зв'язку з чим перебувала на стаціонарному лікуванні в Єланецькій центральній районній лікарні в період з 22.12.2016 року по 23.12.2016 року де на її лікування було понесені витрати в сумі 117,53 грн, та Міській лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва з 23.12.2016 по 24.01.2017 де на її лікування витрачено 17561,44грн., які прокурор просить стягнути з винної особи ОСОБА_1

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги прокурора визнав в повному обсязі.

Згідно ст. 1206 ЦК України, особа, що вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину.

Внаслідок злочину, у вчиненні якого судом визнано винуватим ОСОБА_1, потерпілій ОСОБА_6 завдані тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджується дослідженими судом доказами.

Згідно довідки про вартість курсу лікування № 186 від 21.03.2017, виданої Єланецькою ЦРЛ, ОСОБА_6 знаходилася на лікуванні у хірургічному відділенні з 22.12.2016 по 23.12.2016, тобто 1 ліжко-день, на її лікування згідно розрахунку затрачено коштів в сумі 117,53 гривень ( а.к.п.205 т.2).

Згідно довідки про вартість курсу лікування № 23 від 17.03.2017, виданої Міською лікарнею швидкої медичної допомоги м. Миколаєва, ОСОБА_6 знаходилася на лікуванні у травматологічному відділенні з 23.12.2016 по 24.01.2017, тобто 32 ліжко-дня, на її лікування згідно розрахунку затрачено коштів в сумі 17561,44 гривень ( а.к.п.206 т.2).

Дані витрати, понесені лікувальними закладами підлягають стягненню з ОСОБА_1

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Виходячи з вищевикладеного, з обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, пов'язані з проведенням по кримінальному провадженню судової експертизи в сумі 4225,28 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що ОСОБА_1 не являється власником транспортного засобу, на який накладено арешт, суд вважає, що слід скасувати арешт на автомобіль марки ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_2 (а.к.п.126-127 т.2)

Заходи забезпечення кримінального провадження по справі не обирались

Під час вчинення злочинів обвинувачений ОСОБА_1 був осудний у розумінні до ст. 19 КК України.

Вирішуючи питання про речові докази, суд керується ст. 100 КПК України та вважає за необхідне автомобіль марки ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_2, визнаний речовим доказом постановою слідчого Єланецького ВП Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області від 23.12.2016 року, який зберігається на спеціальному майданчинку на території Єланецького ВП ГУНП в Миколаївській області - повернути власнику ОСОБА_15 (а.к.п.105-106 т.2);

мобільний телефон фірми «NOKIA », який визнаний речовим доказом постановою слідчого Єланецького ВП Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області від 23.12.2016 року та передано на зберігання ОСОБА_3, залишити йому, а мобільний телефон « Samsung», переданий на зберігання ОСОБА_10 - повернути ОСОБА_1О;

два фрагменти фарби сірого кольору, полімерний фрагмент чорного кольору, дзеркало заднього виду, чорну рукавичку, жіночу помаду та три ключі від замка, які визнані речовими доказами постановою слідчого Єланецького ВП Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області від 23.12.2016 року, та передані на зберігання до камерни зберігання речових доказів Єланецького ВП – знищити ( а.к.п. 104-105 т.2).

Керуючись ст.ст.374-376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст .286, ч.1 ст. 135 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років;

за ч. 1 ст. 135 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 05 (п’яти) років 06 ( шести) місяців позбавлення волі.

Призначити ОСОБА_1 додаткове покарання, передбачене ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 03 роки

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з дня виконання вироку.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили – не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 64882 ( шістдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві ) грн 59 коп в рахунок відшкодування матеріальних збитків, та 150000( сто п’ятдесят) грн 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2879 (дві тисячі вісімсот сімдесят дев’ять ) грн 03 коп в рахунок відшкодування витрат, пов’язаних із прибуттям до місця судового провадження.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 49925 ( сорок дев’ять тисяч дев’ятсот двадцять п’ять) грн 00 коп в рахунок відшкодування матеріальних збитків, та 150000( сто п’ятдесят) грн 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва (р/р 31554201143958, МФО 826013, ЄДРПОУ 05483090) кошти, витрачені на лікування потерпілої в сумі 17561 (сімнадцять тисяч п’ятсот шістдесят одну) грн. 44 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області (р/р 31419544700159, МФО 826013, ГУДСКУ в Миколаївській області, код 240603300) кошти, витрачені на лікування потерпілої в сумі 117 ( сто сімнадцять ) грн. 53 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення експертизи в розмірі 4225 ( чотири тисячі двісті двадцять п’ять) грн. 28 коп.

Арешт накладений на автомобіль марки ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_2 ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області від 26.12.2016 року - скасувати.

Речовий доказ, а саме автомобіль марки ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_2 передати власнику ОСОБА_15.

Речові докази:

- мобільний телефон фірми «NOKIA » - залишити ОСОБА_3;

- мобільний телефон « Samsung» - повернути ОСОБА_1О;

- два фрагменти фарби сірого кольору, полімерний фрагмент чорного кольору, дзеркало заднього виду, чорну рукавичку, жіночу помаду та три ключі від замка – знищити.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Миколаївської області через Новобузький районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня проголошення вироку.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні під час оголошення вироку.

Суддя