Постанова № 74416656, 24.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 361/5596/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Сердинський В.С. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Бабенка К.А., Кузьменка В.В.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2018 року позов задоволено частково: визнано протиправним рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 15.08.2017 р. про відмову в переведенні ОСОБА_3 на пенсію за віком з 10.08.2017 р., в зв'язку з досягненням пенсійного віку 54 років, як постраждалому від ЧАЕС III категорії, з урахуванням часу роботи позивача в зоні ЧАЕС; зобов'язано Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області перевести ОСОБА_3 на пенсію за віком з 10.08.2017 р., в зв'язку з досягненням пенсійного віку 54 років, встановленого як постраждалому від ЧАЕС III категорії, та 55 років встановленому для інвалідів війни, відповідно до ст.ст. 6, 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та нараховувати пенсію за віком + з її підвищенням на мінімальну пенсії по інвалідності в розмірі 110 % від 3,5 мінімальних пенсій за віком + додаткову пенсію, як постраждалому від ЧАЕС III категорії виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахування норм міждержавного договору, право на які підтверджує посвідчення Серія НОМЕР_1; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, сторони по справі, кожен окремо, подали апеляційні скарги.

ОСОБА_3 в своїй скарзі просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог, як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права та прийняти рішення, яким повністю задовольнити апеляційну скаргу позивача.

Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області в своїй апеляційні скарзі просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 є інвалідом війни II групи, інвалідність призначена безстроково.

Також позивачу була встановлена III група інвалідності, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, тому він має право отримувати пільги, встановлені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Крім того, позивач відноситься до інвалідів ІІІ групи, що підтверджується відповідним посвідченням, та має право на пільги і переваги, встановлені законодавством СССР для інвалідів Великої Вітчизняної війни, пільги передбачені в міждержавній угоді «Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойовик дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців», яка набрала чинності 27 червня 1996 року.

Також позивач відноситься до постраждалих від ЧАЄС ІІІ категорії, був відселений із території зони безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення в 1990 році, та має право на пільги, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач 10 серпня 2017 року звернувся до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області з проханням про перерахунок пенсії ОСОБА_3 у зв'язку з досягненням пенсійного віку 54 років, встановленого для постраждалих від ЧАЕС III категорії, та переведення на пенсію за віком.

Рішенням про відмову у проведені перерахунку пенсії від 15.08.2017 Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повідомило ОСОБА_3, що підстави для проведення перерахунку пенсії відповідно до наданої ним заяви відсутні.

Дану відмову відповідача позивач вважає протиправною та такою, що порушує його права та інтереси, у зв'язку з чим ОСОБА_3 звернувся до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 щодо визнання протиправним рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 15.08.2017 р. про відмову в переведенні ОСОБА_3 на пенсію за віком з 10.08.2017 р., в зв'язку з досягненням пенсійного віку 54 років, та зобов'язання Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області перевести ОСОБА_3 на пенсію за віком з 10.08.2017 р., в зв'язку з досягненням пенсійного віку 54 років, є законними та такими, що підлягають задоволенню; решта позовних вимог є необґрунтованими та безпідставними, а тому задоволенню вони не підлягають.

Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є інвалідом війни II групи, має військове звання сержанта та з 26.03.2007 р. йому призначена пенсія згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Крім цього, позивач проживає в зоні гарантованого добровільного відселення та є потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується посвідченням.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХП позивач, як інвалід війни, має право на отримання пенсії по інвалідності на умовах і в порядку цього Закону.

Згідно зі ст.21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії по інвалідності військовослужбовцям призначаються у таких розмірах: інвалідам війни II групи - 80% відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Відповідно до ст. 22 зазначеного Закону, інвалідам з числа єфрейторів (старших солдатів) і сержантів мінімальні розміри пенсій по інвалідності встановлюються у розмірі 110% відповідних мінімальних розмірів пенсій. Цією ж статтею визначено, що мінімальні розміри пенсії по інвалідності для інвалідів II групи становлять: три з половиною мінімальні пенсії за віком.

У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесених до категорії 3, додаткова пенсія, заподіяна за шкоду здоров'ю, визначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.

Крім того, згідно з приписами статті 6 Закону № 1788-ХІІ особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Право вільного вибору одного з видів пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника) особи, яка має одночасно право на різні види пенсійних виплат, визначено і у статті 10 Закону № 1058-ІУ.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІУ, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

Доводи відповідача, зокрема, полягають у тому, що встановлений судом першої інстанції перерахунок фактично звузить права позивача в частині суми отримуваної пенсії з розрахунку у розмірі 110% від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч.3 ст. 28 цього ж Закону.

Однак, надаючи відповідь на заяву позивача перерахунок пенсії та переведення на пенсію за віком, Управлінням не було надано розрахунків розміру пенсійних виплат ОСОБА_3

Що стосується вимог позивача відшкодувати завдані йому матеріальні та моральні збитки.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Зі змісту цієї норми випливає, що основною умовою такого розгляду є те, щоб матеріальна або моральна шкода повинні бути заподіяні (похідними) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин.

Проте, позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між діями та рішеннями відповідача та завданням матеріальної та моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо).

Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення матеріальної та моральної шкоди. Навіть, визнання судом протиправними певних дій або рішень відповідача стосується виключно меж застосування законодавства, у той час як матеріальна та моральна шкода мають бути обов'язково підтверджені належними та допустимими доказами.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та відсутність правових підстав щодо їх задоволення.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області - задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2018 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 15.08.2017 про відмову в переведенні ОСОБА_3 на пенсію за віком з 10.08.2017 у зв'язку з досягненням пенсійного віку 54 років, як постраждалому від ЧАЕС III категорії, з урахуванням часу роботи позивача в зоні ЧАЕС.

Зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області розглянути повторно заяву ОСОБА_3 про переведення останнього на пенсію за віком з 10.08.2017 у зв'язку з досягненням пенсійного віку 54 років, встановленого як постраждалому від ЧАЕС III категорії, та 55 років встановленому для інвалідів війни, відповідно до ст.ст. 6, 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Бабенко К.А.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлено 29.05.2018.