Постанова № 74416304, 29.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/11835/17 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., за участі представника відповідача Яценко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

19.09.2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення від 12.06.2015 №6722-17, №6723-17 та податкової вимоги №1087-17 від 29.07.2016.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відсутні підстави для нарахування транспортного податку, враховуючи те, що закон не має зворотної дії у часі, а тому не може застосовуватися до позивача, у зв'язку з тим, що порушує принцип стабільності оподаткування в частині прийняття змін до ключових елементів не пізніше, ніж за 6 місяців до початку нового бюджетного періоду, тому вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення неправомірними.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2018 р. у цій справі позов задоволено: Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.06.2015 №6722-17, №6723-17 та податкову вимогу №1087-17 від 29.07.2016, складені Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, підстав для визнання податкового повідомлення-рішення протиправними немає, оскільки прийняті відповідачем у межах та у спосіб, визначений законом.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не надано.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. Позивач в судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце слухання справи повідомлялася належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 є власником транспортних засобів - автомобіля Porsche Panamera, загальний легковий хетчбек-В, об'єм двигуна 4806, ДНЗ НОМЕР_1, рік випуску 2010 та Mercedes-Benz, загальний легковий седан-В, об'єм двигуна 4654, рік випуску 2011, ДНЗ НОМЕР_2.

12 червня 2015 року відповідачем, на підставі п.п. 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 та п.п. 267.6.2. п. 267.2. ст. 267 Податкового кодексу України винесено податкові повідомлення-рішення форми «Ф» № 6722-17, №6723-17, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» всього в сумі 50 000, 00 грн.

У зв'язку з відсутністю погашення податкового боргу, визначеним податковими повідомленнями-рішеннями, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві винесено податкову вимогу від 29.07.2016 № 1087-17 та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 29.07.2016 № 246.

Не погодившись з зазначеними рішеннями відповідача, позивач звернулася до суду для їх оскарження.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції, якою запроваджено транспортний податок.

Згідно з п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до п.п. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно п. 267.4. ст. 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Отже, з 01.01.2015, у фізичних осіб, що мають власні зареєстровані у встановленому порядку легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см, виникає обов'язок зі сплати транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль.

Однак, визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб суперечить принципу стабільності.

Так, відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Пунктом 8.3 статті 8 зазначеного Кодексу визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

У відповідності до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно (розділ ХІІ Кодексу), до якого входить транспортний податок (статті 267).

Статтею 12 ПК України передбачені повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних та міських рад щодо податків та зборів.

Згідно положень названої статті встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2).

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (підпункт 12.3.4).

Згідно пункту 12.5 офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Як було зазначено, Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" ухвалений 28.12.2014, тобто після 15.07.2014, а місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

Лише рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 року № 58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629» був установлений транспортний податок та затверджене Положення про транспортний податок, було опубліковане у газеті «Хрещатик» 06.03.2015 року.

Аналогічну правову позицію висловлено й Верховним Судом в постанові від 21.03. 2018 року у справі № К/9901/33128/18.

Колегія суддів зазначає, що при постановлені даного рішення також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Враховуючи вищезазначене та висновки Європейського суду з прав людини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо протиправності та скасування податкових повідомлень-рішення від 12.06.2015 №6722-17, №6723-17.

Крім того, оскільки податкова вимога №1087-17 від 29.07.2016 прийнята на підставі податкових повідомлень-рішень, які визнані противними та скасовані, то така вимога також є протиправною та підлягає скасуванню.

Стаття 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищенаведені норми законів, встановлені обставини, колегія суддів вважає, що всі наведені апелянтом аргументи апеляційної скарги не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильного висновку суду першої інстанції. Позиція відповідача не підтверджена належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.

Повний текст постанови виготовлено 04.06.2018 р.

Керуючись статтями 308, 309, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2018 р. - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

М.І. Кобаль