Постанова № 74416041, 29.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5574/18 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення.

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії міста Києва від 19 березня 2018 року № 16 до набрання рішенням у даній справі законної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року в задоволенні даного клопотання - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та прийняте нове рішення, яким задовольнити клопотання про забезпечення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні даного клопотання, суд першої інстанції послався на відсутність об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що до набрання рішенням суду законної сили у даній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки факт застосування дисциплінарного стягнення до позивача впливає на його професійну діяльність і може мати негативні наслідки щодо цієї діяльності та іншої діяльності позивача, безумовно впливає на репутацію.

Відповідно до норм статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Перелік видів забезпечення позову встановлено ч.1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06 березня 2008 року № 2.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» - в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Тобто, позивач повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Між тим, дослідивши клопотання про забезпечення адміністративного позову, колегія суддів вважає, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів.

Так, позивач у своїй заяві про забезпечення позову вказував, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав, за захистом яких він звернувся, з огляду на руйнівний вплив на репутацію адвоката неправомірно порушеної відносно нього дисциплінарної справи. Разом з тим, позивач не надав жодного доказу, що оскаржуване рішення Дисциплінарної палати КДКА м. Києва від 19 березня 2018 року щодо порушення дисциплінарної справи відносно нього спричинило наслідки руйнівного впливу на його репутацію як адвоката (наприклад, зменшення кількості клієнтів, відмови клієнтів від його послуг у зв'язку з наявністю оскаржуваного рішення тощо).

Тобто, позивачем не доведено та документально не підтверджено обставини, які вказують на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його охоронюваним правам, інтересам та свободам.

Також апелянт як в заяві, так і в скарзі, посилався на те, що оскаржуване рішення безпосередньо посягає на гарантії адвокатської діяльності та є очевидно протиправним.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку протиправність оскаржуваного рішення є предметом спору і жодним чином не може бути оцінена судом при вирішенні питання про забезпечення позову, оскільки це стане фактично його вирішенням по суті. При цьому, посилання позивача щодо невідповідності скарги вимогам Положення щодо порушення строків перевірки матеріалів тощо стосуються безпосередньо предмету спору, та ніяк не підтверджують обґрунтованість зави про забезпечення позову.

Твердження апелянта про те, що розгляд дисциплінарної справи відносно нього без зупинення дії оскаржуваного рішення призведе до неправомірного втручання на повагу до приватного життя позивача, а саме права на професію також ніякого підтвердження в ході розгляду апеляційного скарги не знайшло.

З моменту порушення дисциплінарної справи відносно позивача, він продовжує здійснювати свою індивідуальну адвокатську діяльність та користується всіма правами та обов'язками, які передбачені Законом. Протилежного скаржником не доведено.

Твердження заявника про те, що на підставі оскаржуваного рішення відповідача в суди іноземних юрисдикцій, зокрема, окружний суд міста Цюріх у Швейцарії, де він здійснює координацію роботи юристів у цивільних справах, представляючи інтереси ОСОБА_5, Адвокатським об'єднанням «Апріорі» надіслано юридичний висновок про наявність відносно ОСОБА_4 дисциплінарного провадження, що є доказом завдання шкоди правам та інтересам позивача, відновлення яких в подальшому буде не можливим, вбачається суду безпідставним, позаяк дії сторонньої юридичної особи на виконання своїх професійних обов'язків поза межами розгляду даного спору не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Надані представником позивача в судовому засіданні письмові пояснення з додатками відношення до вирішення питання про забезпечення позову не мають, оскільки стосуються безпосередньо предмету позову та вказують на процесуальні порушення відповідача під час дисциплінарного провадження.

Колегія суддів також звертає увагу, що порушення дисциплінарної справи відносно позивача лише вказує на ймовірність в його діях ознак дисциплінарного проступку. Тобто, наперед вина позивача не доведена і він вважається невинуватим, доки його вина не буде доведена.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді клопотання неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

А тому вірним є рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Отже при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 312, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню не підлягає відповідно до статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.