Постанова № 74415760, 04.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2018 рокусправа № 804/2330/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Круговий О.О.

судді: Шлай А.В. Ясенова Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

за участю:

представників відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника позивача (заявника апеляційної скарги) адвоката ОСОБА_3,

позивача (заявника апеляційної скарги): ОСОБА_4.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_4

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018, (суддя суду першої інстанції ОСОБА_5С.), прийняту в м. Дніпрі, за позовом ОСОБА_4, Комунального закладу «Дніпропетровський дитячо-юнацький центр міжнародного співробітництва» до Дніпропетровської обласної ради, третя особа: Департамент освіти і науки Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм процесуального права просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та прийняти нову про забезпечення адміністративного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення відповідача в частині реорганізації Комунального закладу «Дніпропетровський дитячо-юнацький центр міжнародного співробітництва» шляхом його приєднання до комунального підприємства «Молодіжний центр міжнародного партнерства та неформальної освіти «Освіторіум» підлягає виконанню продовж двох місяців з моменту його прийняття. Відтак, наявними на думку позивача, є підстави для забезпечення адміністративного позову, оскільки оскаржуване рішення може бути виконано вже 22.05.2018 року, що значно ускладнить відновлення порушених прав та інтересів позивача у справі. Також, заявник зазначає, що протиправність оскаржуваного рішення відповідача є очевидною, оскільки рішення відповідача постановлено з порушенням процедури винесення питання для голосування 12-ої сесії 7-го скликання Дніпропетровської обласної ради. Також позивач зазначає, що оскаржуваним рішенням порушено її трудові права як директора Комунального закладу «Дніпропетровський дитячо-юнацький центр міжнародного співробітництва», оскільки реорганізація закладу призведе до втрати нею посади, вказане також свідчить про наявність підстав для забезпечення адміністративного позову.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Дніпропетровська обласна рада зазначає, що в заявленому клопотанні позивачем не доведено мотивів та підстав очевидної небезпеки заподіяння шкоди права, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у даній справі, як і того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, зазначили посилаючись на підстави викладені в відзиві на апеляційну скаргу, що оскаржувана ухвала суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та прийняття рішення про забезпечення адміністративного позову – відсутні.

Заявник апеляційної скарги та його представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, просили суд апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та забезпечити адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в березні 2018 року ОСОБА_4 та КП «Дніпропетровський дитячо-юнацький центр міжнародного співробітництва» Дніпропетровської обласної ради звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської обласної ради від 16 березня 2018 року №330-12/УІІ 12-ої сесії 7-го скликання в частині прийняття рішення про реорганізацію Комунального закладу «Дніпропетровський дитячо-юнацький центр міжнародного співробітництва» Дніпропетровської обласної ради шляхом приєднання його до комунального підприємства «Молодіжний центр міжнародного партнерства, позашкільної та неформальної освіти «Освіторіум» Дніпропетровської обласної ради під час розгляду «Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Дніпропетровської області».

Разом з позовною заявою позивачем ОСОБА_4 подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення Дніпропетровської обласної ради від 16.03.2018 року №330-12/УІІ та заборони третім особам вчиняти дії, а саме: здійснювати заходи щодо приймання – передачі майна КЗ «ДДЮЦМС» ДОР; проводити інвентаризацію майна КЗ “ДДЮЦМС” ДОР; складати передавальний акт; створювати комісію з реорганізації КЗ “ДДЮЦМС” ДОР.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що оскаржуване рішення підлягає виконанню впродовж двох місяців , тобто до 22.05.2018 року, що свідчить про можливість його виконання до прийняття законного рішення суду у справі за даним позовом. Вказане, на думку заявника, унеможливить виконання рішення суду в майбутньому та призведе до погіршення становища позивача, вона втратить роботу. Заявник також звертає увагу суду, що відповідач прагне як найскоріше реалізувати прийняте ним рішення, яке є предметом оскарження у даній справі, оскільки воно було оприлюднене на офіційному сайті відповідача 21.03.2018 року, а 22 березня 2018 року до відомостей про юридичну особу КЗ «ДДЮЦМС» ДОР було внесено інформацію про перебування останнього в стані припинення.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що в разі забезпечення позову в даній справі шляхом, зазначеним позивачем, суд фактично задовольнить позовні вимоги без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпення позову. Також, суд дійшов висновку, що в своєму клопотанні позивачем не доведено мотивів та підстав очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття відповідних заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частинами першою, другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.

В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи забезпечення адміністративного позову мають бути належними та відповідними заявленому адміністративному позову, стосуватись прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі з приводу порушення яких заявлено адміністративний позов.

Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності звязку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Предметом оскарження у даній справі є рішення Дніпропетровської обласної ради від 16 березня 2018 року №330-12/УІІ 12-ої сесії 7-го скликання в частині прийняття рішення про реорганізацію Комунального закладу «Дніпропетровський дитячо-юнацький центр міжнародного співробітництва» Дніпропетровської обласної ради шляхом приєднання його до комунального підприємства «Молодіжний центр міжнародного партнерства, позашкільної та неформальної освіти «Освіторіум» Дніпропетровської обласної ради.

В своїй заяві про забезпечення позову позивач зазначає, що відповідач має намір виконати рішення якнайближчим часом, про що свідчить запис про знаходження позивача – 2 в стані припинення, внесений в реєстр юридичних осіб. Також, заявник наголошує на очевидності протиправності оскаржуваного рішення.

Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані доводи позивача ґрунтуються на припущеннях, оскільки внесення інформації стосовно знаходження закладу в стані припинення є загальною процедурою, яка провадиться при початку реорганізації закладу.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на користь очевидності протиправності оскаржуваного рішення відповідача, не зазначено в чому саме вона полягає, не надано обґрунтувань та доказів неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття таких заходів, оскільки доводи з приводу очевидності протиправності рішення, та неможливості або значного утруднення відновлення прав та інтересів позивача зведені суто до доводів адміністративного позову по суті вимог, аналіз яким судом буде надано під час розгляду справи.

Доводи позивача про порушення оскаржуваним рішенням її трудових прав, оскільки під час виконання оскаржуваного рішення відповідача вона втратить роботу, суд вважає необґрунтованими, оскільки під забезпеченням позову слід розуміти саме захист вже порушених прав позивача на час розгляду адміністративної справи до прийняття рішення по суті позовних вимог, оскільки КАС України не допускається захисту прав особи на майбутнє. Ймовірність втрати позивачем роботи, яка може настати в майбутньому, не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову про визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської обласної ради в частині реорганізації закладу, в якому працює позивач.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що забезпечення адміністративного позову не є самостійним способом захисту порушеного права, та не повинне призводити до вирішення позовних вимог або досягнення іншої мети особи без розгляду адміністративного позову по суті позовних вимог. Однак, заявлені позивачем заходи забезпечення адміністративного позову фактично можуть призвести до продовження функціонування комунального закладу «Дніпропетровський дитячо-юнацький центр міжнародного співробітництва» після прийняття засновником рішення про його реорганізацію, що суперечить меті правового інституту забезпечення позову в адміністративній справі, оскільки ухвала про забезпечення позову не може бути підставою для зміни або виникнення відносин з приводу функціонування комунальних закладів.

Відтак, приведені позивачем обставини та доводи не дають підстав для забезпечення адміністративного позову.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення адміністративного позову за заявою ОСОБА_4.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, тому підстави для зміни або скасування ухвали в межах доводів апеляційної скарги – відсутні.

Керуючись ст. 243, ст.308,ст. 310, ст. 312, ст. 316 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року у справі №804/2330/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 04 червня 2018 року та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного суду.

Повне судове рішення складено 04.06.2018 року.

Головуючий суддя: О.О. Круговий

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: Т.І. Ясенова