Постанова № 74415344, 04.06.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 140/1113/17

Провадження № 22-ц/772/847/2018

Категорія: 47

Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М.

Доповідач:Марчук В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 рокуСправа № 140/1113/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницькоїобласті у складі:

Головуючої: Марчук B.C.

Суддів: Денишенко Т.О., Матківської М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу № 127/26151/17 за позовом ОСОБА_3 до Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «імені Яценка» с. Ометинці Немирівського району Вінницької області та Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області про поновлення порушеного права, визнання права на земельну частку (пай) та поновлення строку для звернення до суду, за апеляційною скаргою керівника Немирівської місцевої прокуратури у Вінницькій області на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 30.10.2017 року, ухвалене у залі Немирівського районного суду Вінницької області в 11 год. 59 хв. під головуванням судді Алєксєєнка В.М., дата складення повного тексту судового рішення невідома,-

В с т а н о в и в :

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до Мельниківської сільської ради, Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «імені Яценка» с. Ометинці Немирівського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в СТОВ ім. Яценка с. Ометинці Немирівського району Вінницької області розміром 2,97 в умовних кадастрових гектарах вартістю 72128,30 гривень на території Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області і просив поновити йому строк звернення до суду з даним позовом.

До початку розгляду справи по суті, позивач надав клопотання про заміну неналежного відповідача, відповідно до якого виключив з числа відповідачів Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «імені Яценка» с. Ометинці Немирівського району Вінницької області (а\с25).

Крім того, ОСОБА_3 своєю заявою, яка надійшла до суду першої інстанції 30.10.2017 року, уточнив позовні вимоги та просив суд: поновити йому строк звернення до суду з даним позовом за захистом порушеного права; визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 2,97 умовних кадастрових гектарів, вартістю 72128,30 грн. із земель, що належали на праві колективної власності КСП ім. Яценка с. Ометинці Немирівського району Вінницької області, розташованих на території Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області, як членом КСП ім. Яценка с. Ометинці і зобов'язати Мельниківську сільську раду Немирівського району Вінницької області виділити ОСОБА_3 земельну частку (пай) на території Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області із земель запасу в натурі, відповідно до його права на 2,97 умовних кадастрових гектарів (а/с37).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.06.1986 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу в колгосп імені Яценка с.Ометинці Немирівського району Вінницької області на посаду тракториста.

Загальними зборами уповноважених членів колгоспу імені Яценка с. Ометинці Немирівського району Вінницької області (протокол від 17 вересня 1990 року №6) було затверджено рішення правління колгоспу (протокол від 17 вересня 1990 року №23) про прийняття позивача в члени зазначеного колгоспу та направлення на навчання за рахунок колгоспу, що підтверджується довідкою Архівного відділу Немирівської районної державної адміністрації №01-21-84 від 21.02.2017 року.

У період з 17.05.1988 року по 26.05.1990 року позивач проходив службу в лавах Радянської Армії.

У 1990 році ОСОБА_3, загальними зборами уповноважених членів колгоспу імені Яценка, був направлений на навчання у вищий навчальний заклад за рахунок колгоспу.

26.12.1990 року позивач звільнився з роботи у зв'язку зі вступом на навчання до вищого навчального закладу та переїздом до іншого міста для навчання.

У 1992 році колгосп імені Яценка с. Ометинці Немирівського району Вінницької області було реорганізовано в КСП імені Яценка. Заяви про вихід з членів КСП ім. Яценка ОСОБА_3 не подавав; рішення про виключення його з членів зазначеного підприємства правлінням чи загальними зборами членів зазначеного КСП - не приймалося.

15.01.1991 року він був зарахований слухачем Київського інституту інженерів цивільної авіації, а 01.08.1991 року - студентом першого курсу на денне навчання вказаного інституту, який закінчив 03.03.1997 року.

У літній період 1991-1996 років позивач працював у колгоспі, про що свідчить довідка Трудового архіву Немирівської районної ради №01-10-51 від 17.02.2017 року.

14.09.1998 року він був прийнятий на роботу в СП «Основа - Солсиф» у м. Києві, де працює по даний час на посаді головного механіка.

11.07.1995 року КСП імені Яценка с.Ометинці Немирівського району був виданий державний акт на право колективної власності на землю, розмір земельної частки (паю) становить 2,97 в умовних кадастрових гектарах, її вартість - 72128,30 грн.

У 2000 році КСП імені Яценка Немирівського району було реорганізовано у СТОВ імені Яценка с.Ометинці Немирівського району.

Однак, при розпаюванні земель КСП ім. Яценка Немирівського району Вінницької області позивач не був включений до списку осіб, які мають право на одержання земельної частки паю, який долучається до державного акту на право колективної власності на землю КСП ім. Яценка Немирівського району Вінницької області.

ОСОБА_3 вважає, що його прізвище помилково не було включене до списку осіб, які мають право на земельний пай, оскільки на час видачі підприємству державного акту на право колективної власності на землю ( 11.07.1995 рік), він був його членом і не припиняв членства у цьому товаристві.

Про той факт, що він не був включений до даного списку, позивач дізнався у лютому 2017 року, коли звернувся в Ометинецьку сільську раду Немирівського району Вінницької області з метою узаконення свого права на земельну частку (пай).

У березні 2017 року з даного приводу позивач звернувся до Відділу Головного управління Держгеокадастру у Немирівсьому районі Вінницької області. Однак, територіальний відділ земельних ресурсів своїм листом від 03.04.2017 року теж повідомив, що у списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю КСП ім. Яценка с.Ометинці його прізвище відсутнє.

У зв'язку з вище викладеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 30.10.2017 року позов ОСОБА_3 задоволено повністю. Вирішено: поновити ОСОБА_3 пропущений строк звернення до суду; визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 2,97 умовних кадастрових гектарів, вартістю 72128,30 грн. із земель, що належали на праві колективної власності КСП ім. Яценка с. Ометинці Немирівського району Вінницької області, розташованих на території Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області, як членом КСП ім. Яценка с. Ометинці і зобов'язати Мельниківську сільську раду Немирівського району Вінницької області виділити ОСОБА_3 земельну частку (пай) на території Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області із земель запасу внатурі, відповідно до його права на 2,97 умовних кадастрових гектарів.

Дане рішення оскаржене в апеляційному порядку в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області керівником Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області. Апелянт просить скасувати рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 30.10.2017 року через невірне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга грунтується на тому, що суд не врахував відсутності у трудовій книжці позивача записів про його членство у колгоспі; не враховано запису №2 у розділі «Членство у колгоспі» у трудовій книжці про те, що ОСОБА_3 26.12.1990 року звільнено з членів колгоспу ім. Яценка у зв'язку зі вступом на навчання. Ще апеляційна скарга грунтується на тому, що не було доведене членство ОСОБА_3 у КСП ім. Яценка на час отримання підприємством Державного акту на право колективної власності на землю - на 11.07.1995 року та безпідставно не застосовано строк позовної давності за нормами ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

На дану апеляційну скаргу від ОСОБА_3 надійшов відзив, у якому він не визнає апеляційної скарги та просить залишити рішення Немирівського районного суду Вінницької області без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Після строків, визначених апеляційним судом Вінницької області відповідно до ст. 360 ч.1 ЦПК України 2017 року, позивачем наданий інший відзив на апеляційну скаргу, який датований 16.05.2018 року, а надійшов до суду 17.05.2018 року. Даний відзив не береться до уваги, як і додатки до нього, оскільки вони подані поза встановленим строком, поновлення якого ЦПК України не передбачене.

Відповідно до п.3 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Апеляційний суд у складі судової колегії, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та відзив на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ст. 10 ЦПК України говорить про те, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

На думку апеляційного суду у складі колегії суддів, оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Суд, задовольняючи позовні вимоги вимог, виходив з наступного.

10.06.1986 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу в колгосп імені Яценка с.ОметинціНемирівського району Вінницької області на посаду тракториста. (а/с8).

Загальними зборами уповноважених членів колгоспу імені Яценка с. Ометинці Немирівського району (протокол від 17 вересня 1990 року №6) було затверджено рішення правління колгоспу (протокол від 17 вересня 1990 року №23) про прийняття позивача в члени зазначеного колгоспу та направлення на навчання за рахунок колгоспу, що підтверджується довідкою Архівного відділу Немирівської районної державної адміністрації №01-21-84 від 21.02.2017 року.(а/с14).

У період з 17.05.1988 року по 26.05.1990 року позивач проходив службу в лавах Радянської Армії. (а/с8).

У 1990 році ОСОБА_3 загальними зборами уповноважених членів колгоспу імені Яценка був направлений на навчання у вищий навчальний заклад за рахунок колгоспу. (а/с14).

26.12.1990 року позивач звільнився з роботи у зв'язку зі вступом на навчання до вищого навчального закладу та переїздом до іншого міста для навчання. (а/с8).

У 1992 році колгосп імені Яценка с. Ометинці Немирівського району Вінницької області було реорганізовано в КСП імені Яценка. Заяви про вихід з членів КСП ім. Яценка ОСОБА_3 не подавав; рішення про виключення його з членів зазначеного підприємства правлінням чи загальними зборами членів зазначеного КСП - не приймалося.(а/с14).

15.01.1991 року він був зарахований слухачем Київського інституту інженерів цивільної авіації, а 01.08.1991 року - студентом першого курсу на денне навчання вказаного інституту, який закінчив 03.03.1997 року. (а/с8, 10).

У літній період 1991-1996 років позивач працював у колгоспі, про що свідчить довідка Трудового архіву Немирівської районної ради №01-10-51 від 17.02.2017 року.(а/с15).

14.09.1998 року він був прийнятий на роботу в СП «Основа - Солсиф» у м. Києві, де працює по даний час на посаді головного механіка. (а/с9).

11.07.1995 року КСП імені Яценка с. Ометинці Немирівського району був виданий державний акт на право колективної власності на землю, розмір земельної частки (паю) становить 2,97 в умовних кадастрових гектарах, її вартість - 72128,30 грн.(а/с16)

У 2000 році КСП імені Яценка Немирівського району було реорганізовано у СТОВ імені Яценка с. Ометинці Немирівського району.(а/с14).

Однак, при розпаюванні земель КСП ім. Яценка Немирівського району Вінницької області позивач не був включений до списку осіб, які мають право на одержання земельної частки паю, який долучається до державного акту на право колективної власності на землю КСП ім. Яценка Немирівського району Вінницької області.(а/с16).

За вказаних обставин, суд першої інстанції вважав, що відповідно до Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» позивач мав право на земельну частку (пай) та виділення її в натурі, оскільки на час виходу даного Указу він був членом вище вказаного підприємства і рішення про його виключення з членів КСП по 1996 рік не приймалося.

Далі суд виходив з пояснень позивача про те, що той дізнався, що він не був включений до списку осіб, які мають право на одержання земельної частки паю, який долучений до державного акту на право колективної власності на землю КСП ім. Яценка Немирівського району Вінницької області, лише у лютому 2017 року, коли вирішив оформити своє право на земельний пай та звернувся з цього приводу у сільську раду.

У березні 2017 року з даного приводу позивач звернувся до Відділу у Немирівсьому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Однак, територіальний відділ земельних ресурсів своїм листом від 03.04.2017 року повідомив, що у списку, який додається до державного акту на право колективної власності на землю КСП ім.Яценка с.Ометинці, його прізвище відсутнє.

Виходячи з зазначених обставин, суд вважав причини пропуску строку поважними, тому поновив його та задовольнив позов у цілому.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду про те, що позивач, був членом колгоспу ім. Яценка с. Ометинці Немирівського району Вінницької області з 17 вересня 1990 року, оскільки Загальними зборами уповноважених членів колгоспу імені Яценка с. Ометинці Немирівського району (протокол від 17 вересня 1990 року №6) було затверджено рішення правління колгоспу (протокол від 17 вересня 1990 року №23) про прийняття ОСОБА_3 в члени зазначеного колгоспу та направлення його на навчання за рахунок колгоспу, що підтверджується довідкою Архівного відділу Немирівської районної державної адміністрації №01-21-84 від 21.02.2017 року.(а/с14).

Виходячи з того, що з 15.01.1991 року по 03.03.1997 року позивач навчався у Київському інституті інженерів цивільної авіації за направленням з колгоспу ім. Яценка с. Ометинці Немирівського району Вінницької області і він не був виключений з членів колгоспу, то у зв'язку з навчанням це його членство не припинилися з огляду на норми Примірного Статуту колгоспу.

Так, правовий статус колгоспника особа могла втратити за заявою про вихід з членів колгоспу на підставі рішення загальних зборів колгоспників та шляхом виключення колгоспника з колгоспу, як крайній захід за систематичне порушення трудової дисципліни, відповідно до п.п. 7, 47 зазначеного Примірного Статуту колгоспу.

У колгоспному праві при характеристиці права членства зверталася особлива увага на принцип безперервності (збереження членства у визначених випадках). Так, членство зберігалося за особами, які тимчасово вибували з колгоспу у випадках, зокрема, проходження дійсної строкової служби; вступом на навчання з відривом від виробництва. Таким чином, тимчасове вибуття з колгоспу тягнуло за собою припинення певних відносин - трудових, але членство зберігалося. Це, у свою чергу, означало, що колгоспник продовжував користуватися усіма правами, гарантованими для членів колгоспу і тільки з припиненням відносин членства припиняли свою дію і всі внутрішньоколгоспні відносини.

Таким чином, доводи апелянта про те, що у трудовій книжці колгоспника - ОСОБА_3 відсутні записи про прийняття його у члени колгоспу та наявність запису №2 від 26.12.1990 року про його звільнення з членів колгоспу у зв'язку з поступленням на навчання, не спростовує обставин щодо членства у колгоспі ОСОБА_3 станом на час реорганізації колгоспу ім Яценюка с. Ометинці Немирівського району Вінницької області у КСП ім. Яценюка с. Ометинці Немирівського району Вінницької області у травні 1992 року.

Разом з тим, відповідно до ст.5 Закону Україн и«Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 1992 року,членство в підприємстві грунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Тому, вирішуючи питання про право особи на земельну частку (пай), потрібно з'ясувати, чи була ця особа членом КСП на час передання державного акту про право колективної власності на землю.

Сам факт членства у колгоспі та тривалий термін роботи в інших організаціях до створення КСП й отримання ним державного акту на право колективної власності на землю, не є підставою для отримання земельної частки у новоствореному КСП. До вручення зазначеного акту власником землі була держава, а після передачі його у КСП земля стала належати на праві спільної часткової власності тим особам, які працювали на ній і були членами цього КСП. Згідно з п.2 Указу Президента України №720/95 від 8 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени КСП, які працювали раніше у ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Як видно з матеріалів справи, будь-які докази того, що ОСОБА_3 був прийняти у члени КСП ім. Яценка с. Ометинці Немирівського району Вінницької області, у них відсутні.

Архівна довідка №01-21-84 від 21.03.2017 року, де говориться про те, що загальними зборами уповноважених членів КСП ім. Яценка с. Ометинці Немирівського району за 1996 рік не приймалося рішень про виключення ОСОБА_3 з членів цього КСП не є доказом (а/с14), що ОСОБА_3 був членом цього КСП.

Щодо архівної довідки №01-10-51 від 17.02.2017 року, то в ній говориться про документи колгоспу ім. Яценка с. Ометинці Немирівського району Вінницької області, у яких зазначена кількість вихододнів ОСОБА_3 за період з липня 1991 року по грудень 1996 року (а/с15). Проте, у травні 1992 року колгосп ім. Яценка с. Ометинці Немирівського району Вінницької області було реорганізовано у КСП ім. Яценка с. Ометинці Немирівського району і, знову ж таки, докази про членство ОСОБА_3 у цьому новоствореному КСП у матеріалах справи відсутні. Тим самим, позивач, в супереч вимогам ч.3 ст.10 ЦПК України 2005 року, який діяв на час ухвалення оскаржуваного рішення суду, не довів обставин, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, адже він у своїй позовній заяві вказує, що має право на земельну частку (пай), як член КСП ім.Яценка с. Ометинці Немирівського району Вінницької області (а/с3).

Виходячи з викладеного, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання за ОСОБА_3 права на земельну частку (пай) в землях, що належали на праві колективної власності КСП ім. Яценка с. Ометинці Немирівського району, а звідси і про зобов'язання виділити ОСОБА_3 земельну частку (пай).

Щодо визнання відповідачем - Мельниківською сільською радою Немирівського району Вінницької області позову, то дані правовідносини регулюються ст. 174 ЦПК України 2005 року. Так, у ч.4 ст. 174 ЦПК України 2005 року вказано, що у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Якщо ж визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд першої інстанції зазначену процесуальну норму взагалі не взяв до уваги, не обгрунтовував цією обставиною задоволення позову, а також - не постановляв ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову.

На думку колегії суддів, підстави для задоволення позову через його визнання одним з відповідачів у справі відсутні тому, що визнання відповідачем - Мельниківською сільською радою Немирівського району Вінницької області позову суперечить закону:Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 1992 року та Указу Президента України №720/95 від 8 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям".

Стосовно вимоги про поновлення строку для звернення до суду за захистом порушеного права, то з огляду на обгрунтування позивача цієї вимоги тим, що про обставини не включення його до списків осіб, які мають право на одержання земельної частки паю, долученого до державного акту на право колективної власності на землю КСП ім. Яценка Немирівського району Вінницької області, ОСОБА_3 дізнався лише у лютому 2017 року, коли вирішив оформити своє право на земельний пай та звернувся з цього приводу у сільську раду, позивач сам собі перечить: якщо брати за основу, що ОСОБА_3 лише у лютому 2017 року дізнався про порушення його права та звернувся у суд за захистом цього права 11.05.2017 року (а/с3), то він не пропустив стоку позовної давності через те, що відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України 2004 року, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права і такий строк триває три роки, виходячи з норми ст. 257 ЦК України 2004 року. А отже, і не мав би просити суд про поновлення цього строку.

Якщо ж брати до уваги, що вимога про поновлення строку заявлена, то позивач вважає, що він його пропустив і, в такому випадку, слід виходити з обставин про поважність причин пропуску строку для його поновлення.

Позивач же, поважною причиною пропуску строку позовної давності вказує те, що він дізнався про порушення свого права лише у лютому місяці 2017 року, що не є ні причиною пропуску строку, ні тим більше, поважною причиною, оскільки причиною можуть бути обставини, які заважали позивачу своєчасно дізнатися про включення чи невключення його до зазначених списків, які б давали йому право на земельну частку (пай). Отже, підстави для задоволення зазначеної вимоги теж відсутні.

Таким чином, позов до задоволення не підлягає.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року « Про судове рішення у цивільній справі», недоведення позовних вимог, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову і лише у зворотному випадку можна застосовувати строк позовної давності, тому твердження апелянта про застосування строку позовної давності є безпідставним, у даному випадку.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції дійсно ухвалене за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому, в силу ст. 376 ЦПК України його необхідно скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, задовольнивши апеляційну скаргу.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України 2017 року, судові витрати за подання позовної заяви залишаються за позивачем, а за подання апеляційної скарги їх необхідно стягнути з позивача на користь апелянта.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу керівника Немирівської місцевої прокуратури у Вінницькій області задовольнити.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 30.10.2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області та Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області про поновлення порушеного права, визнання права на земельну частку (пай) та поновлення строку для звернення до суду, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1081,92 грн. на користь прокуратури Вінницької області, код 02909909, МФО 820172, розрахунковий рахунок 35213099003988.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, яким є 4 червня 2018 року.

Судді/підписи/

Згідно з оригіналом

суддя-доповідач: В.С. Марчук