Рішення № 74415287, 31.05.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2018 року № 826/6695/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»

до

Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції

про

скасування постанови державного виконавця про накладення арешту, зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про скасування постанови державного виконавця про накладення арешту, зобов’язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.06.2016 р. провадження по справі відкрито суддею Качуром І.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.10.2017 р. справу прийнято до провадження суддею Васильченко І.П.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно прийнято спірну постанову від 05.07.2010 р. в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме на адміністративні приміщення загальною площею 1 829,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, буд. 67, оскільки вказане нерухоме майно є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору від 17.07.2009 р. за реєстровим № 1790, а тому, на думку позивача, він має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмових заперечень та витребуваних копій матеріалів виконавчого провадження не надав.

Зважаючи на неявку в судове засідання представників сторін фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, а судом ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2008 р. між ПАТ «Кредобанк» (банк) та ТОВ «Фінансова компанія «Декра» (позичальник) укладено кредитний договір № 09/2008 (зі змінами згідно Додатків до договору), відповідно до умов якого, банк видає позивальнику кредит, а позичальник приймає його у розмірі 9 550 000,00 грн. Процента ставка – 16% (у випадку виникнення про строчок по сплаті основного боргу або відсотків понад 31 день процентну ставку за користування кредитними коштами встановлено на рівні 20%).

У забезпечення договору від 20.02.2008 р. № 09/2008, між ПАТ «Оргхім» та ПАТ «Кредобанк» укладено договір іпотеки від 17.07.2009 р. посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 1040.

Відповідно до пункту 1.1 іпотечного договору від 17.07.2009 р., цей договір забезпечує виконання зобов’язань ТОВ «Фінансова компанія «Декра» та вимог іпотекодержателя.

Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме на адміністративні приміщення загальною площею 1 829,4 кв.м., з них: підвал – 269,0 кв.м., 1-й поверх – 227,0 кв.м., 2-й поверх – 418,3 кв.м., 3-й поверх – 303,9 кв.м., 4-й поверх – 303, 1 кв.м., 5-й поверх – 308,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, буд. 67 (п. 1.3 Договору від 17.07.2009 р.).

29.11.2011 р. між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» укладено договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги, відповідно до умов якого, право грошової вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Декра» за кредитним договором від 20.02.2008 р. № 09/2008 перейшло від ПАТ «Кредобанк» до ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції».

16.12.2011 р. між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 5389.

Відповідно до пункту 1.1 договору про відступлення прав за договором іпотеки, у зв’язку з укладенням ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29.11.2011 р., ПАТ «Кредобанк» відступає, а ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» набуває право ПАТ «Кредобанк».

Відповідні відомості про відступлення права вимоги за Договором іпотеки зареєстровано в Державному реєстрі іпотек приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 26.12.2011 р.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта ПАТ «Оргхім» зареєстроване обтяження за № 10043394 – арешт нерухомого майна ПАТ «Оргхім», об’єкт обтяження – невизначене майно в межах суми 5 532,27 грн., підстава обтяження – постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.07.2010, Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції.

Позивач вважає, що накладення державним виконавцем арешту на вищезазначене нерухоме майно порушує права позивача, оскільки він має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.

Отже, вирішуючи питання правомірності дій відповідача щодо накладання арешту на нерухоме майно ПАТ «Оргхім», та правомірності постанови про арешт майна боржника від 27.08.2007 р., суд звертає увагу на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені в Законі України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

В ч. 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

У ст. 7 вищевказаного Закону встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 цього Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Частиною ч. 1 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Згідно із ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника накладається державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. При цьому, як слідує з системного аналізу положень вищевказаного Закону, основним змістом арешту майна боржника є забезпечення його подальшої реалізації.

Частиною 1 ст. 51 вищезгаданого Закону для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; наявна письмова згода заставодержателя.

Окремо суд зазначає, що статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» обумовлено випадки, підстави й порядок зняття арешту з майна.

Зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Зі змісту ст. 3 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що у разі, якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту для забезпечення реального виконання рішення суду щодо задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд повинен приймати рішення про звільнення з-під арешту іпотечного майна.

При цьому не має підстав відмовляти у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв'язку з відсутністю факту реального порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання боржником на момент пред'явлення відповідної вимоги. Факт порушення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя й не пов'язується з його існуванням, а отже, і порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.

В матеріалах справи наявний розрахунок ТОВ «Фінансова компанія «Декра», з якого вбачається наявність заборгованості у останнього, згідно кредитного договору, у розмірі 20 723 168, 81 грн., у випадку непогашення якої, позивач ініціюватиме звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, позивач, як іпотекодержатель, має переважне право на задоволення своїх вимог перед іншими стягувачами цього боржника (іпотекодавця) за рахунок предмету іпотеки, а накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, порушує права позивача.

За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження саме в частині нерухомого майна право іпотеки на яке є у позивача.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені відповідачем у запереченнях на позов, не спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню повністю.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (01601, м. Київ, вул. Жамбила Жабаєва, 7) задовольнити повністю.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.07.2010 р. в частині накладення арешту на іпотечне майно, а саме на адміністративні приміщення загальною площею 1 829,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, буд. 67.

Зобов’язати Відділ державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції зняти обтяження та арешт щодо нерухомого майна, а саме на адміністративні приміщення загальною площею 1 829,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, буд. 67.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (01601, м. Київ, вул. Жамбила Жабаєва, 7) судові витрати в сумі 2 756,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 45).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко