Рішення № 74415209, 31.05.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2018 року № 826/56/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доШевченківського районного суду міста Києва провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Шевченківського районного суду міста Києва про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.01.2018 року суд визнав подану заяву і додані до неї матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, яка буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом ДСА України від 27.06.2006 р. №68, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.07.2006 р. №860/12734, щодо не направлення відповідачем виконавчого листа по кримінальній справі № 1-339/11, що призвело до пропущення позивачем строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Відповідачем надано суду відзив на позов, в якому він заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в його задоволенні, з огляду правомірність своїх дій.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Вороком Шевченківського районного суду м. Києва від 31.01.2012 р. у кримінальній справі № 1-339/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22.02.2013 р. в частині часткового задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1, стягнуто із засудженого ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_1 910825 грн. 80 коп.

Як зазначено позивачем, ОСОБА_1 не будучи обізнаним із порядком звернення вироку до виконання, очікував відшкодування завданих збитків засудженим ОСОБА_3, однак після звільнення останнього з місць позбавлення волі, ним було відмовлено у відшкодуванні шкоди, з огляду на неотримання позивачем виконавчого листа.

Так, 04.07.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Однак, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.12.2017 р. по справі № 761/25724/17 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1

У зв'язку із викладеним, позивач посилається на порушення відповідачем Конституції України та Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, що призвело до порушення своїх прав та законних інтересів щодо не винесення та не направлення виконавчого листа до органів виконавчої служби з метою його виконання.

Вирішуючи питання про протиправну бездіяльність відповідача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Наказом ДСА України від 27.06.2006 р. №68 затверджено Інструкцію з діловодства в місцевому загальному суді, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 24.07.2006 р. №860/12734 (далі - Інструкція).

Вказана Інструкція встановлює загальні правила ведення судового діловодства в районних, районних у містах, міських, міськрайонних судах (далі - суди) і регламентує порядок роботи з документами з моменту їх надходження чи створення в суді до відправлення або передавання в архів, звернення до виконання судових рішень.

П. 16.1.21 Інструкції, у разі, якщо особа зобов'язана до відшкодування збитків, заподіяних злочином, виконавчі листи виписуються не пізніше трьох днів після набрання судовим рішенням законної сили або після повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанцій.

Виконавчі листи про відшкодування збитків на користь держави, державного бюджету, фізичних та юридичних осіб виписуються не пізніше трьох днів після набрання вироком законної сили або після повернення матеріалів кримінального провадження з апеляційної чи касаційної інстанцій та направляються судом безпосередньо до органу державної виконавчої служби за місцем проживання засудженого або місцезнаходженням його майна (у разі, якщо цивільний позов у кримінальному провадженні пред'явлено до початку судового провадження).

Якщо цивільний позов про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином, пред'явлений та розглянутий в порядку цивільного судочинства, то виконавчий лист після набрання рішенням суду законної сили передається судом на руки стягувачу за його заявою або на вимогу стягувача надсилається за його місцем проживання.

Відповідно до ст. 535 Кримінально-процесуального кодексу України, у разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

Згідно ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, сторонами у виконавчому провадженні є стягував і боржник.

Ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа та за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

З викладеного вбачається, що у разі постановлення обвинувального вироку суду та задоволення цивільного позову потерпіла сторона або її представник повинна звернутись до суду із заявою про видачу виконавчого листа та подати його до виконавчої служби з метою примусового виконання.

Судом встановлено, що згідно розпорядження судді, по кримінальній справі № 1-339/11, вирок набрав законної сили 22.02.2013 р.

Повідомленням від 13.03.2012 р. № 13382/13 вих. 2610/167/2012/кк/21, ОСОБА_1 був повідомлений про набрання вироком законної сили.

Відтак, враховуючи обізнаність позивача про набрання вироком по справі № 1-339/11 законної сили та наявність у останнього права на звернення до відповідача із заявою про видачу виконавчого листа, суд не вбачає протиправної бездіяльності відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на вищевикладене, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача, а тому в задоволенні позовних вимог відмовляє.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволення позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко