Рішення № 74415182, 31.05.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2018 року № 826/20075/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2016 р. № 0004571204, № 0004581204,В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2016 р. № 0004571204, № 0004581204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.01.2017 р. провадження по справі відкрито суддею Огурцовим О.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.10.2017 р. справу прийнято до провадження суддею Васильченко І.П.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом проведено перевірку своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток, при цьому нормами Податкового кодексу України не передбачено проведення перевірки своєчасності сплати грошових зобов'язань у межах камеральної перевірки, у зв'язку із чим, винесені за її результатами податкові повідомлення - рішення від 27.07.2016 р. № 0004571204, № 0004581204 є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні, з огляду на відповідність спірних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні судом ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20 та п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Кей-Колект».

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Кей-Колект» п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме встановлено несвоєчасність сплати товариством грошових зобов'язань з податку на прибуток.

За результатами перевірки складено акт від 08.07.2016 р. № 4110/26-56-12-04-29/37825968 та винесено податкові повідомлення-рішення:

від 27.07.2016 р. № 0004571204, яким позивачу визначено суму штрафу за затримку сплати грошових зобов'язань, що становить 64 380,30 грн.;

від 27.07.2016 р. № 0004581204, яким позивачу визначено суму штрафу за затримку сплати грошових зобов'язань, що становить 4 166,56 грн.;

За результатами адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 07.12.2016 р. № 26413/6/99-99-11-03-01-25, яким податкові повідомлення-рішення від 27.07.2016 р. № 0004571204, № 0004581204 залишено без змін, а скаргу-без задоволення.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про його скасування.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

У відповідності до п.п.19-1.1.2 п.19-1 ст.19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Згідно з п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20 та п.п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Як вбачається з акту перевірки від 08.07.2016 р. № 4110/26-56-12-04-29/37825968, під час проведення перевірки податковий орган посилався на вимоги п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, тобто суб'єкт владних повноважень зазначає, що у даному випадку мала місце камеральна перевірка.

Так, у відповідності до приписів ст. 75 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на період проведення перевірки), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Порядок проведення камеральної перевірки визначено статтями 75, 76 та 86 Податкового кодексу України та Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затвердженими Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 р. № 165 (далі - Методичні рекомендації).

Так, камеральна перевірка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що законодавець встановив виключні підстави для проведення камеральної перевірки, зокрема на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (у т.ч. даних Єдиного реєстру податкових накладних).

Вимогами ст. 76 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на період проведення перевірки) унормовано, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання фіскально зобов'язаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Отже, з'ясування податковим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам. Відповідно, інформація, що зібрана інспекцією відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю ( зокрема, у даному випадку акт від 08.07.2016 р. №4110/26-56-12-04-29/37825968) не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для податкового повідомлення-рішення.

Вказана правова позиція узгоджується також з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 15.06.2016 р. по справі № К/800/49074/15.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Разом з тим, як вбачається з акта перевірки від 08.07.2016 р. №4110/26-56-12-04-29/37825968 предметом перевірки була своєчасність сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість. В той же час, відповідно до ст.75 Податкового кодексу України вказані питання є предметом документальної перевірки. Підстави та порядок проведення документальної перевірки передбачені статтями 75, 78 та 79 Податкового кодексу України. Отже, відповідач, провівши фактично документальну невиїзну перевірку позивача, без дотримання наведених вище норм Податкового кодексу України, оформив її результати як за наслідками камеральної перевірки.

Пунктами 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Системний аналіз наведених положень Податкового кодексу України, що діяли на час спірним правовідносин, дає підстави стверджувати, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення порушень термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 06.07.2016 р. по справі № К/800/1886/15.

Крім того, слід зазначити, що нарахування штрафних санкцій платникові податку за наслідками проведення камеральної перевірки є можливим лише у разі виявлення помилок у звітності, поданій таким платником. В іншому ж випадку підставою для визначення штрафних санкцій щодо сплати податків та зборів є дані саме документальних перевірок.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.04.2016 р. (справа №826/14668/14).

Поряд з цим, суд зауважує, що п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України закріплено за податковим органом право на проведення камеральної перевірки протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном саме отримання податкової декларації проводить камеральну перевірку щодо заявлених у ній даних.

Таким чином, суд зверає увагу, що податковим законодавством ( в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки) закріплено вичерпний перелік підстав для проведення камеральних перевірок, зокрема щодо помилок (порушення) у даних податкової звітності чи неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, в результаті чого (у разі виявлення порушень) обов'язково має бути складено саме акт камеральної перевірки.

Таким чином, суд доходить висновку, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку ТОВ «Кей-колект» за відсутності предмету такої перевірки у розумінні п.75.1ст.75 Податкового кодексу України.

Таким чином, контролюючим органом проведено перевірку, предмет якої не підпадає під поняття камеральної перевірки згідно п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, що, в свою чергу, вказує на невиконання контролюючим органом вимог закону щодо порядку призначення та проведення перевірок, та призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.01.2015 р. по справі № 21-425а14.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що проведена перевірка не має правових наслідків, а складений за наслідками такої перевірки акт не може вважатися належними та допустимим доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Оскільки в обґрунтування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладені висновки акта камеральної перевірки від 08.07.2016 р. № 4110/26-56-12-04-29/37825968, то податкові повідомлення-рішення від 27.07.2016 р. № 0004571204, № 0004581204 прийняті протиправно, у зв'язку з чим позов про їх скасування підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішени у зв'язку із чим суд задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із задоволенням позову підлягають відшкодуванню повністю.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» (04071, м.Київ, вул. Межигірська, 22, код ЄДРПОУ 37825968) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податковы повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27.07.2016 р. № 0004571204, № 0004581204.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» (04071, м.Київ, вул. Межигірська, 22, код ЄДРПОУ 37825968 )судові витрати в сумі 1 378,00 грн. за рахунок бюджетних асигувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04080, м.Київ, вул. Турівська, 12).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко