Рішення № 74414057, 01.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

01.06.2018 р. справа №820/3249/18 Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1, з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в утриманні з 01.01.2016 р. з пенсії ОСОБА_1, сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору із розміру призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

- визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - Перерахунок пенсії з 01.01.2016 р. за пенсійною справою ОСОБА_1 № 2003019976 від 10.04.2018 р.;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію розрахував її розмір без утримання сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з 01.01.2016 р. та сплатити недоотриману суму пенсії однією сумою з урахуванням раніше проведених виплат;

- подати протягом 15 днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 07 лютого 2015 року ГУ ПФУ у Харківській області позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб». На виконання постанови КМУ від 21 лютого 2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відповідач 10.04.2018 р. здійснив перерахунок розміру пенсії позивачу з 01.01.2016 р. Відповідно до Перерахунку пенсії за пенсійною справою № 2003019976 від 10.04.2018 року з пенсії позивача ГУПФУ утримує податок на доходи фізичних осіб 15% в сумі 618,69 грн. та військовій збір 1,5% в сумі 61,87 грн. Позивач вважає, що ГУПФУ протиправно недоплачує позивачу частину основного розміру пенсії в сумі 680,56 (618,69 +61,87) з 01.01.2016 р. тобто протиправно утримує податок на доходи фізичних осіб та військовій збір.

Позивач зазначає, що ним оскаржується акт індивідуальної дії ГУ ПФУ від 10.04.2018 року. Зазначає, що перебіг строку звернення до суду із означеним позовом розпочався після прийняття рішення про перерахунок пенсії з 01.01.2016 р., тобто з 10.04.2018 р. Зазначає, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № Ю-рп/2011). Вважає, що ГУПФУ в силу зазначених норм права зобов'язано здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 без утримання сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з 01.01.2016 р. та сплатити недоотриману суму пенсії.

Ухвалою суду від 02.05.2018 року відкрито спрощене провадження по справі.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем - Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області через канцелярію суду 22.05.2018 року подано відзив на позов, в якому зазначає, що відповідач діяв у відповідності до норм діючого законодавства та порушень, вказаних в позовній заяві, не вчиняв. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що у зв'язку з отриманням у лютому 2016 року інформації про працевлаштування позивача 07.11.2015 р. його пенсію було перераховано 18.02.2016 з дати призначення (07.11.2015) як працюючому пенсіонеру. Протягом 2016-2017 років позивачу проводилися масові перерахунки пенсії у зв'язку підвищенням розміру прожиткового мінімуму (що впливає на розмір надбавки). Проведення у квітні 2018 року перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 р. жодним чином не вплинуло на розмір пенсії та на її оподаткування. Щодо правових підстав утримання з пенсії податку на доходи фізичних осіб та військового збору зазначає, що Законом України від 02.06.2016 №1411-УШ внесено зміни до підпункту 164.2.19 Податкове кодексу, які набрали чинності з 1 липня 2016 року. Цими змінами передбачено, що оподатковуються лише суми пенсій, які перевищують десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втрати працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року (10740 грн. (1074 х 10)), і збільшено розмір податку з 15 до 18 відсотків. Відповідно також змінено і базу оподаткування для утримання військового збору. Отже, з 01.07.2016 року ПДФО та ВЗ з пенсії позивача не справляється. Відображення сум ПДФО та ВЗ у проведених у квітні 2018 року перерахунках пенсі 01.01.2016 та з 01.05.2016 не означає, що пенсія позивача оподатковувалася у 2018 році, а лише повторює інформацію з попередніх перерахунків.

Відповідач зазначає також, що питання обчислення, перерахунку пенсії та питання оподаткування належать до сфери правового регулювання різних галузей законодавства - пенсійного та податкового відповідно. До компетенції органів Пенсійного фонду України не належить прийняття індивідуальних актів з питань оподаткування. Позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування перерахунку пенсії зобов'язання відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію, розрахував її розмір без утримання сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, є неналежним способом захисту прав, з урахуванням наступного. В оскаржуваному позивачем індивідуальному акті - перерахунку пенсії з 01.01.2016р. за пенсійною справою ОСОБА_1 № 2003019976 від 10.04.2018 - вирішувалося питання щодо перерахунку пенсії позивача відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, ст. 63 Закону № 2262-ХІ постанови КМУ №988 від 11 листопада 2015 року. Зазначення у перерахунку пенсії сум ПДФО та ВЗ носить суто інформаційний характер. Справляючи податки з пенсії позивача, відповідач діяв не як суб'єкт владні повноважень, а як податковий агент, на якого Податковим кодексом України покладено обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Оподаткування пенсії позивача здійснювалося з моменту її призначення до 01.07.2016 року. Будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями відповідача щодо оподаткування пенсії порушуються його права та законні інтереси. Виплати пенсії є щомісячними, а відтак, позивач з часу призначення пенсії знав, що з його пенсі вираховуються податки, і в разі не згоди мав право звернутися до суду. З урахуванням часу звернення позивача до суду з позовом, відповідач вважає, що наявні підстави для залишення без розгляду позову в частині вимог, які заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду.

З огляду на викладені обставини, відповідач вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Отже, враховуючи вище викладене дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами з урахуванням положень п.4 ч.1 ст. 263 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів поданого позову позивач проходив службу у ДАЇ ГУ МВС України у Харківській області, та 06 лютого 2015 року був звільнений зі служби у запас Збройних Сил. Позивач перебуває на пенсійному обліку у ГУ ПФУ, пенсійна справа № 2003019976, отримує пенсію на картковий рахунок через Харківське обласне управління Ощадбанку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, на підставі документів, наданих Головним управлінням МВС України у Харківській області, зокрема: грошового атестату № 134 від 06.11.2015 року та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення № 338 від 06.11.2015 року позивачу з 07 листопада 2015 року призначено пенсію за 29 років вислуги, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інші осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХП (далі - Закон № 2262-XII) у розмірі 70% грошового забезпечення, як непрацюючому пенсіонеру (протокол від 07.11.2015) (а.с. 18).

У зв'язку з отриманням у лютому 2016 року інформації про працевлаштування позивача 07.11.2015 р. його пенсію було перераховано 18.02.2016 - з дати призначення як працюючому пенсіонеру (копії довідки з місця роботи та перерахунку пенсії - а.с. 19-22). Після проведеного перерахунку основний розмір пенсії позивача з 07.11.2015 склав 7950,10 грн., загальний розмір пенсії (з надбавками) - 8258,60 грн., в тому числі: податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) 15% - 618,69 грн. та військовий збір (ВЗ) 1,5% - 61,87 грн.

Протягом 2016-2017 років позивачу проводилися неодноразові перерахунки пенсії у зв'язку із підвищенням розміру прожиткового мінімуму, що впливало на розмір надбавки, а саме: перерахунок з 01.05.2016 р., з 01.12.2016, з 01.05.2017 та з 01.10.2017, копії яких надані відповідачем до матеріалів справи (а.с. 20. 24-26).

У березні 2018 року Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області до Головного управління надано довідки про грошове забезпечення колишніх співробітників Міністерства внутрішніх справ України (міліції) для проведення перерахунку пенсій з урахування грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

На підставі наданої Ліквідкомісією довідки № 100/35350-2003019976 від 23.03.2018 (а.с.23) позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 р. з грошового забезпечення 10300,46 грн. Основний розмір пенсії після перерахунку склав 7210,32 грн. та, оскільки розмір пенсії позивача після проведення перерахунку зменшився, йому встановлено доплату до попереднього розміру пенсії.

Отже, проведення у квітні 2018 року перерахунку пенсії позивача з 01.01.2016 р. жодним чином не вплинуло на розмір пенсії та на її оподаткування.

Щодо правових підстав утримання з пенсії податку на доходи фізичних осіб (ПДФ (15% та військового збору (ВЗ) 1,5% судом встановлені наступні обставини.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII (далі - Закон № 1166) пункт 164.2 статті 164 Кодексу доповнено новим підпунктом 164.2.19, яким передбачено включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Законом № 71, який набрав чинності з 1 січня 2015 року, підпункт 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Кодексу викладено у новій редакції, за якою до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються "суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати".

Законом № 1411 встановлено, що пенсії або щомісячне довічне грошове утримання оподатковуються, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року. Законом № 1411 також передбачено, що положення підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Кодексу не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

До набрання чинності Законом № 1166, яким передбачено внесення змін до статті 164 Кодексу, пенсія громадян не підлягала оподаткуванню.

Отже, відповідно до підпункту 164.2.19 статті 164 Податкового Кодексу України (в редакції Закону України №71-УШ від 28.12.2014 р., яка була чинна з 1 січня 2015 року до 1 липня 2016 року), суми пенсії, які перевищували три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, підлягали оподаткуванню ПДФО в розмірі 15 відсотків, зазначеної бази оподаткування, тобто із суми, яка перевищувала три розміри мінімальної заробітної плати, утримувався також військовий збір 1,5 відсотки (п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Прикінцевих положень ПК України в редакції Закону України №71-VIII від 28.12.2014р.).

Розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2015 року складав 1218 грн. на місяць (ст.. 7 Закону України від 28.12.2014р. №80-УШ «Про Державний бюджет на 2015 рік»); на 01.01.20 року - 1378 грн. на місяць (ст. 8 Закону України від 25.12.2015р. № 928-УІІІ «Про Державний бюджет України на 2016 рік»).

Таким чином, базою оподаткування є суми пенсій у частині, що перевищує: у 2015 році - 3654 грн. місяць (1218 грн. х 3), а у 2016 році (до 01.07.2016) - 4134,00 грн. на місяць (1378 грн. х 3).

Судом з'ясовано, що розмір пенсії позивача перевищува три розміри мінімальної заробітної плати, тому за період з листопада 2015 року по червень 2016 року ОСОБА_1 проводились відрахування ПДФО в сумі 4849,96 грн. та ВЗ в сумі 485,00 грн. (довідка а.с. 27).

Оскільки Законом України від 02.06.2016 №1411-УШ внесено зміни до підпункту 164.2.19 Податкового кодексу, які набрали чинності з 1 липня 2016 року, цими змінами передбачено, що оподатковуються лише суми пенсій, які перевищують десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втрати працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року (10740 грн. (1074 х 10)), і збільшено розмір податку з 15 до 18 відсотків. Відповідно також змінено і базу оподаткування для утримання військового збору.

Отже, з 01.07.2016 року ПДФО (податок на доходи з фізичних осіб) та ВЗ (військовий збір) з пенсії позивача не справляється.

Щодо посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 № р/2018 суд зазначає наступне.

Конституційний Суд України у цьому Рішенні зазначає, що принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини.

Після запровадження у законодавстві України з 1 липня 2014 року оподаткування пенсій упродовж двох років Верховна Рада України тричі вносила зміни. За таких обставин особи, які мають право на пенсійні виплати, об'єктивно не могли бути впевненими у своїх правомірних очікуваннях щодо стабільності правового регулювання у цій сфері.

Отже, встановлення Верховною Радою України у законодавстві України оподаткування пенсій та зміни суми, з якої починається таке оподаткування, суперечить таким елементам конституційного принципу верховенства права, як правова визначеність, правова передбачуваність, правомірні очікування та справедливість, тому положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Кодексу не відповідає частині першій статті 8 Конституції України.

Пенсія кожного громадянина на загальних підставах нараховується залежно від тривалості страхового стажу, сплати єдиного внеску та заробітної плати в минулому, розмір якої визначався з урахуванням таких чинників: складність, умови виконуваної роботи, результати праці тощо (статті 12, 13, 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статті 20, 24, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Конституційний Суд у своєму Рішенні від 27.02.2018 № р/2018 зазначає, що реалізація положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Кодексу створює умови, за яких громадянин, розмір пенсії якого перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), повинен сплачувати податок, а громадянин, розмір пенсії якого є нижчим, звільнений від такого оподаткування. Тобто платники, які сплачували більші соціальні внески протягом трудової діяльності, відповідно до оспорюваного положення Кодексу повинні додатково сплачувати податок у розмірі, встановленому пунктом 167.4 статті 167 Кодексу.

Конституційний Суд у зазначеному Рішенні дійшов висновку про те, що оподаткування пенсій, починаючи від певної суми (більше десяти розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розрахунку на місяць), є порушенням конституційного принципу рівності за ознакою майнового стану та визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Отже, положення абз. першого пп. 164.2.19 п. 164.2 ст.164 ПКУ визнане неконституційним та втратило силу з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 27.02.2018 року.

Між тим, як встановлено судовим розглядом, оподаткування пенсії позивача було фактично припинено більше ніж за півтора роки до цієї дати. Відображення ж сум ПДФО та ВЗ у проведених у квітні 2018 року перерахунках пенсії з 01.01.2016 та з 01.05.2016 не означає, що пенсія позивача оподатковувалася у 2018 році, а лише відобразило інформацію з попередніх перерахунків.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування перерахунку пенсії та зобов'язання відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію, розрахував її розмір без утримання сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, є неналежним способом захисту прав, оскільки питання обчислення, перерахунку пенсії та питання оподаткування належать до сфери правового регулювання різних галузей законодавства - пенсійного та податкового відповідно. До компетенції органів Пенсійного фонду України не належить прийняття актів індивідуальної дії з питань оподаткування.

Так, в оскаржуваному позивачем індивідуальному акті - перерахунку пенсії з 01.01.2016р. за пенсійною справою ОСОБА_1 № 2003019976 від 10.04.2018 - вирішувалося питання щодо перерахунку пенсії позивача відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, ст. 63 Закону №2262-ХІ, постанови КМУ №988 від 11 листопада 2015 року. Відповідачем повідомлено, що зазначення у перерахунку пенсії сум ПДФО та ВЗ носить суто інформаційний характер.

Суд зазначає, що справляючи податки з пенсії позивача, відповідач діяв не як суб'єкт владних повноважень, а як податковий агент, на якого Податковим кодексом України покладено обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Згідно п.18.2 ст. 18 ПКУ податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків. Утримані з пенсії податки не залишаються на рахунках Пенсійного фонду України, а перераховуються до Державного бюджету. Відповідно, питання щодо повернення сум сплачених податків не може бути вирішено шляхом скасування перерахунку пенсії як індивідуального акту та зобов'язання відповідача сплатити недоотриману суму пенсії, оскільки сплачені податки не є недоотриманою пенсією.

Крім того, під час розгляду справи судом з'ясовано, що з 01.07.2016 року податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір з позивача не стягуються.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань передбачено с 43 ПКУ та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 7 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 р. за № 1650/24182) (далі - Порядок 787). Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146.

Відповідно до п. 43.6 ст.43 ПКУ повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Пунктом 43.3 ст.43 встановлено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Виходячи зі змісту п. 3 та п.5 Порядку № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів здійснюється органами Державної казначейської служби України за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що оподаткування пенсії позивача здійснювалося з моменту її призначення до 01.07.2016 року, отже позивач мав можливість звернутися де суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо він вважав, що діями відповідача щодо оподаткування пенсії порушуються його права та законні інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, отже, вимоги позивача щодо встановлення судового контролю у вигляді зобов'язання подати протягом 15 днів, з дня набрання рішення законної сили, звіт про виконання цього судового рішення - також задоволенню не підлягають.

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, (АДРЕСА_1) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення підписано судом 04 червня 2018 року.

Суддя Шляхова О.М.